АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Зміст лекції. Виховання – галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти, навчання та виховання у процесі навчання

Читайте также:
  1. V. Зміст теми заняття.
  2. Бухгалтерський баланс,його побудова, зміст і оцінка статей.
  3. В) становлять зміст соціального захисту безробітних.
  4. Взаємозв'язок етапів аналізу з метою і змістом робіт
  5. Визначити зміст «соціології молоді» – 15 б.
  6. Визначте зміст соціального конфлікту – 15 б.
  7. Визначте зміст соціології молоді – 15 б.
  8. Вимоги до змісту загальної середньої освіти
  9. Вимоги до змісту та розташування реквізитів
  10. ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ ТА ЗМІСТУ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ
  11. Вимоги щодо змісту та оформлення документів
  12. Відносні статистичні величини, їх види за аналітичною функцією, економічний зміст, методика обчислення та одиниці вимірювання

1. СУТНІСТЬ ВИХОВАННЯ. ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ТА МОДЕЛІ ВИХОВАННЯ.

Виховання – галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти, навчання та виховання у процесі навчання.

Виховання відбувається у процесі навчання та в спеціальній виховній роботі з учнями в поза навчальний час у навчальному закладі та за її межами.

Процес виховання – система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Специфіка виховання полягає передусім у його цілеспрямованості.

Процес виховання залежить від об'єктивних і суб'єктивних чинників.

Об'єктивними чинниками є особливості розбудови України взагалі та системи закладів освіти зокрема, перебудова економіки на ринкових засадах, особливості розвитку соціальної сфери, відродження національних традицій, звичаїв, обрядів, народної педагогіки, розширення сфери спілкування з іноземними громадянами, вплив природного середовища.

До суб'єктивних чинників належать соціально-педагогічна діяльність сім'ї та громадських організацій, навчально-виховна діяльність навчальних закладів, цілеспрямована діяльність засобів масової інформації, закладів культури, позашкільних установ, церкви.

Особливості процесу виховання:

§ двоаспектний характер;

§ безперервність та довготривалість;

§ взаємозв'язок, взаємодоповнюваність процесів виховання, самовиховання і перевиховання;

§ багатофакторність різноманітних виховних впливів (батьки, друзі, навколишнє середовище, засоби масової інформації тощо);

§ латентний (прихований) характер результатів виховання;

§ концентризм формування якостей особистості з урахуванням індивідуальних, психічних і вікових можливостей;

§ різноманітність форм, методів і прийомів виховання;

§ специфіка й труднощі оцінювання поведінки та якостей особистості у зв'язку з неточністю методів діагностики виховання.

§ багатогранність завдань і різноманітність змісту;

§ залежить від специфіки професійних завдань і необхідність формування громадянина - патріота України;

§ самокерованість.

Концепції виховання XX ст.

 

1. Прагматизм, неопрагматизм (грец. prahma – дія, діяння) – суб'єктивно-ідеалістичне вчення, за яким цінність понять, суджень, інших знань про об'єкти навколишньої дійсності визначаються практичними для людини наслідками дій, що базуються на цих знаннях.

2. Неопозитивізм (лат. positivus – умовний, позитивний) ігнорує світоглядні аспекти наукових знань, підносить до принципу плоский емпіризм (грец. еmperia –досвід) – напрям у теорії пізнання, який на противагу раціоналізмові вважає єдиним джерелом і критерієм пізнання життєвий досвід, применшує роль логічного аналізу і теоретичних узагальнень.

3. Екзистенціалізм (лат. еxistentia – існування) – суб'єктивно-ідеалістична філософська течія. Апологети цієї концепції протиставляють людині суспільство як щось вороже, що руйнує внутрішній світ індивіда, його свободу.

4. Неотомізм є філософською доктриною католицизму, яку започаткував у XIX ст. італійський релігійний діяч Фома Аквінський (1226 – 1274). Звідси назва – томізм (Фома – Тотаз). Зусиллями Ватикану з середини XIX ст. томізм відроджено у формі неотомізму. Неотомізм як католицька філософія претендує на теоретичне осмислення проблем освіти і виховання від імені всього християнства.

5. Монархічно-релігійна концепція була провідною у царській Росії та й інших державах з монархічним устроєм. У її основі лежать три постулати: служіння Церкві, Монархові і Вітчизні. Тому вся система виховання спрямовується на формування у громадян морально-духовних якостей, які б відповідали таким вимогам: слухняність, покора, сумирність, готовність принести себе в жертву Богові, Царю і Вітчизні.

Монархічно-релігійна концепція не сприяла розвитку демократизму, гальмувала формування вільної особистості, насаджувала тоталітаризм.

6. Тоталітирно-класово-партійна концепція лежить в основі організації суспільного життя громадян у тоталітарних державах (колишні Радянський Союз, фашистська Німеччина, Іспанія доби франкізму, сучасна Північна Корея та ін.). На її основі утверджувалася класово-партійна мораль без опори на загальнолюдські морально-духовні цінності, без урахування національних особливостей, природи людини.

7. Концепція національно-демократичного виховання. Ця концепція якнайповніше відповідає природі людини, її прагненню до вільного розвитку і повноцінного життя. В її основі лежать такі постулати: оволодіння загальнолюдськими морально-духовними цінностями, збереження і розвиток духовних надбань свого народу, поважне ставлення до інших народів, визнання влади законів, демократизм суспільно-громадських відносин, створення оптимальних умов для всебічного гармонійного розвитку особистості з урахуванням її можливостей, інтересів і потреб.

У цілому у XX ст. сформувалося кілька виховних ідеалів:

1. Християнський:

1) сягає в традиції дуалізму – боротьби Добра і Зла;

2) метою виховання передбачає волю, характер, інтелект;

3) заперечує релятивність Добра і Зла, бо ці поняття є абсолютними.

Основна ознака виховного процесу – розвиток чутливої емоційно-почуттєвої сфери.

2. Ліберально-агностичний:

1) розвинувся під впливом дарвінізму, матеріалізму і психоаналізу;

2) метою виховання є особисте самозадоволення;

3) вирішальними чинниками у вихованні є соціальний вплив.

Основні ознаки виховного процесу – невтручання, реалізація особистістю власного права вибору.

3. Тоталітарний:

1) сягає до традиції деспотичних тиранів, які тримали в страху своїх підлеглих;

2) метою виховання е становлення дисциплінованого виконавця;

3) стиль стосунків є нерівноправним, менторським.

Основні ознаки виховного процесу – спільна відповідальність за вчинки окремих людей, невизнання інакомислення.

4. Попускний;

1) сягає до традиції захисників прав людини, які обстоювали неповторність особистості;

2) метою виховання є пошук власної особистісної моделі на основі культивування «методу проб і помилок»;

3) стиль стосунків є рівноправним і фамільярним.

Основні ознаки виховного процесу – незалежна самореалізація, саморозвиток.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)