АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Стаття 89. Державна реєстрація юридичної особи

Читайте также:
  1. Акт особистого посвячення Найсвятішій Крові Ісуса Христа
  2. АНКЕТА ЗАТРИМАНОЇ ОСОБИ
  3. АНКЕТА ЗАТРИМАНОЇ ОСОБИ
  4. Библиотечное обеспечение учебниками и учебными пособиями в КемГУ
  5. Валовий національний продукт та способи йогорозрахунку
  6. Вашему вниманию предлагается пособие, предназначенное для помощи в анализе своего поведения, поиске и преодолении недостатков характера, поиске причин неудач и путей для развития.
  7. Ведение второго периода родов. Акушерское пособие.
  8. Вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
  9. ВИВЧЕННЯ ТА ОЦІНКА ОСОБИСТИХ ЗДІБНОСТЕЙ І ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ ВЧИТЕЛЯ.
  10. Визнання особи безвісно відсутньою
  11. Виникнення права на найменування в юридичної особи
  12. Виникнення, становлення та розвиток юридичної деонтології як науки.

1. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реє­страції включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

2. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідністьїїустановчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юри­дичної особи. Відмова у державній реєстрації з інших мотивів (недоцільність тощо) не допускається.

3. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.

4. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменуван­ня, місцезнаходження, органи управління, філГі'та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

5. Зміни до установчих документів юридичної особи наби­рають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юри­дичні особи та їх учасники не мають права посилатися на від­сутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

2.1. Механізм створення юридичної особи

Створення юридичної особи здійснюється в установ­леному порядку. У голову кута при цьому ставиться воля й ініціатива особи (осіб), яка (і) приймає(ють) рішення про таке створення. Істотними є й інші елементи механіз­му створення юридичної особи.

Юридичні особи приватного права створюються з волі приватних осіб. При цьому варто мати на увазі таке:

- цими особами є як фізичні, так і юридичні особи;


40 €**РМ^

- у законі можуть міститися певні вимоги до осіб, що створюють ту або іншу юридичну особу приватного права, так само як і за­борони виступати такими для деяких категорій осіб;

- особами, що приймають рішення про створення юридичної осо­би, можуть бути поряд з особами приватного права, також й осо­би публічного права. Наприклад, коли створюється господарське товариство, учасниками якого, крім приватних осіб, виступає орган державної влади або орган місцевого самоврядування. У цих випадках такі особи піддаються правовому регулюванню ЦК і діють як учасники цивільних (а не публічних) відносин;

- мають місце й винятки. Наприклад, AT, створювані в процесі при­ватизації й корпоратизації. За своєю суттю вони не тільки ство­рюються в розпорядчому порядку, характерному для публічних юридичних осіб, але й діють якийсь час (або постійно) як публіч­ні юридичні особи - державні підприємства. Проте їх діяльність, управління тощо регламентуються в загальному порядку нормами ЦК та Закону «Про акціонерні товариства» з урахуванням деякої специфіки їх правового статусу.

До механізму створення юридичної особи можна віднести такі етапи:

- ухвалення рішення про створення шляхом вираження волі осіб, що виявили такий намір, у вигляді певного документа, який на­зивається установчим;

- розробка установчого документа та його затвердження з від­повідним оформленням;

- державна реєстрація юридичної особи.

Крім цих етапів, характерних для створення будь-якої юридичної особи, для окремих видів юридичних осіб можливі додаткові етапи:

- відкриття рахунку в банку для формування статутного капіталу
шляхом внесення грошових вкладів учасниками. Ця вимога виходить
з ч. З ст. 144 ЦК щодо учасників товариства з обмеженою відпові­
дальністю, а з огляду на ст. 151 ЦК - і товариства з додатковою від­
повідальністю. Відносно створення AT аналогічних прямих вказівок
ЦК не містить, а лише встановлює правила про неприпустимість
проведення відкритої підписки на акції до повної оплати статутно­
го капіталу. Таким чином, побічно ЦК допускає ту ж схему: до реє­
страції AT формується лише частина його статутного капіталу;


~^8&& 41

- одержання дозволу (узгодження) на створення юридичної особи, що характерно, наприклад, для створення банків з іноземним ка­піталом або набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом (ст. 21 Закону «Про банки і банківську діяльність»);

- здійснення певних дій, що вимагаються законом. Наприклад, для створення AT і кредитних спілок потрібно також проведення уста­новчих зборів і надання для державної реєстрації вказаних осіб, поміж іншим, ще й відповідного протоколу. При цьому невід'ємною частиною протоколу є реєстр осіб, що брали участь в установчих зборах з особистими підписами учасників (частини 2,3 ст. 6 Закону «Про кредитні спілки»). Також потрібне рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або Постанови Кабінету Мі­ністрів України про створення державного банку (п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону «Про банки і банківську діяльність» та ін.

2.2. Установчі документи

Рішення про створення юридичної особи приймає(ють) його заснов­ник (засновники, учасники). Це рішення втілюється у форму установчих документів.

Установчий документ пов'язаний з його баченням як зосередження правил про правовий статус юридичної особи, зібраних воєдино й ма­ючих зовнішню відокремлену форму у вигляді певного документа.

Різні організаційно-правові форми юридичних осіб, їхні види, спе­цифіка їхнього створення чи наступного перетворення або зміни скла­ду учасників викликали необхідність установлення різних видів їхніх установчих документів.

Установчим документом товариства є статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не передбачено законом. Із цього виходить таке:

- товариство має тільки один установчий документ, яким може бути за загальним правилом або статут, або засновницький договір;

- законом може бути передбачене інше. Наприклад, що установчим документом юридичної особи є положення, як це передбачено для об'єднань громадян (ст.13 Закону «Про об'єднання громадян»), профспілок (ст.15 Закону «Про професійні спілки, права та га­рантії їх діяльності»), благодійних організацій (ст.12 Закону «Про


«^gg^J£-



43


 


благодійництво та благодійні організації») та ін. Специфічний установчий документ також в установ - акт та в командитних товариствах з одним повним учасником - меморандум.

 

Установчі документи
установи товариства
Установчий акт Статут, засновницький договір, положення, меморандум

Установчим документом повного й командитного товариства є засновницький договір (статті 120,134 ЦК). Якщо командитне товари­ство створюється одним повним учасником, установчим документом є його одноособова заява (меморандум) (ч. З ст. 134 ЦК).

Установчим документом товариства з обмеженою й додатковою відповідальністю, а також AT й виробничого кооперативу є статут (статті 143,154,164 ЦК).

Варто розрізняти засновницький договір, що є установчим докумен­том товариства, і договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю (ст.142 ЦК), а також договір про створення AT (ч. 2 ст. 153 ЦК). Останні не є установчими документами, а являють собою договори, що визначають порядок здійснення засновниками спільної діяльності зі створення цих товариств.

Дещо по-іншому передбачає назву договору про створення AT Закон «Про акціонерні товариства», яким цей договір називається засновниць­ким. Тому виникає певна плутанина в термінології. Слід розрізняти за­сновницький договір в AT, який укладається між засновниками цього товариства і не є установчим документом, і засновницький договір повно­го та командитного товариств, який є установчим документом.

Також варто звернути увагу, що Законом «Про господарські това­риства» договір про заснування товариства називається установчим. Причому цей термін використовується для договорів, на підставі яких створюються всі господарські товариства. І такий договір згідно із цим Законом є установчим документом. Ураховуючи дію загального прави­ла про те, що знов прийнятий закон відміняє попередній в частині, яка йому суперечить, виходить, що термін «установчий договір» з набран­ням чинності ЦК не вживається, а договір про заснування ТОВ\ТДВ та AT не є установчим документом цих товариств.


 

Договір між засновниками
ПТ КТ ТОВ/ТДВ AT
Засновницький Засновницький Договір про заснування Засновницький договір
Є установчим документом Є установчим документом Нее установчим документом Нее установчим документом

Оскільки засновницький договір є установчим документом, він обов'язково надається для державної реєстрації товариства. Договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю не обов'язково надавати для реєстрації цього товариства (ч. 2 ст. 142 ЦК). Щодо до­говору про створення AT подібної норми ЦК не містить.

На перший погляд укладання договору між засновниками ТОВ відпо­відно до ч. 1 ст. 142 ГК - справа сугубо приватна. Вони можуть це зроби­ти, якщо буде в цьому потреба. Однак така необхідність неодмшно виникає для формування статутного капіталу, 50% якого повинне бути оплачене до державної реєстрації ТОВ. Для цього засновникам слід відкрити раху­нок у банку, внести гроші й одержати відповідну довідку. Зрозуміло, що це неможливо без договору, який і повинен предявлятися в банк.

Аналогічна ситуація виникає при створенні AT, з тією лише різницею, що ч. 2 ст. 153 ЦК, на відміну від ч. 1 ст. 142 ЦК, приписує засновникам укласти договір.

ЦК містить неоднозначні вимоги до форми договору про створення товариства з обмеженою відповідальністю й AT Так, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦК нотаріального посвідчення договору про створення товари­ства з обмеженою, а отже, й додатковою (ст. 151 ЦК) відповідальністю не потрібно. А згідно з ч. 2 ст. 153 ЦК і ч. 6 ст. 81 ГК договір про ство­рення AT у випадку його заснування фізичними особами посвідчується нотаріально.

Ураховуючи однакову терміїюлогію, використовувану в законодавстві стосовно договору про створення AT (вш з прийняттям Закону «Про акціонерні товариства» також називається засновницьким), при порш-нянні ст. 153 ЦК та ст. 8 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» можуть виникнути питання про його форму. Адже згідно зі ст. 8 засновницький договір слід посвідчувати


44 4£*ф**&*

нотаріально. Разом з тим у цій статті йдеться про засновницький договір, який є установчим документом юридичної особи, а договір про заснуван­ня AT (засновницький договір AT) не є установчим документом АГ. Тому стосовно його форми продовжують діяти правила ст. 153 ЦК.

Водночас вимоги до форми договору про створення ТОВ та АГ не зо­всім зрозумілі, адже створення ТОВ принципово нічим не відрізняється від створення АГ, у зв'язку з чим подібні відмінності форми договору між засновниками того й іншого господарського товариств навряд чи дореч­ні. Та й не зрозуміло, чи потрібно нотаріальне посвідчення договору, якщо засновниками АГ є не тільки фізичні, але й юридичні особи.

Крім того, для створення вказаних товариств необхідні й інші дії їх засновників із формування статутного капіталу у вигляді коштів, що ними вносяться як вклади. При цьому згідно з Інструкцією Національ­ного банку України про порядок відкриття, використання й закриття рахунків у національній й іноземній валютах1 ними відкривається раху­нок у банку для внесення вказаних коштів із видачею банком відповідної довідки, яка вимагається для державної реєстрації ТОВ та AT. Водночас для відкриття рахунку в банку необхідний договір, укладений заснов­никами, або його нотаріальна копія.

З викладеного вище випливає: якщо засновники вносять грошові внески в статутний капітал, вони змушені укласти договір і нотаріально засвідчити його.

Якщо ж статутний капітал формується за рахунок майнових внесків або прав, що мають майнову оцінку, то, мабуть, договір тим більше необ­хідний, тому що засновники повинні обумовити, хто що вносить й оцінити це за згодою між собою. У противному разі це свідчить не прос­то про їхнє формальне ставлення до створення господарського товари­ства, але навіває сумніви в їхній сумлінності й викликає підозри в «ду-тості» статутного капіталу.

Отже, практика внесла деякі корективи до положень ЦК і Закону України «Про господарські товариства» про форму договору про створення АГ і ТОВ: ці договори завжди підлягають нотаріальному посвідченню.

Засновницькі договори про створення повних і командитних това­риств мають бути нотаріально посвідчені (ст. 8 Закону «Про державну 1 Офіційний вісник України. - 2003. - № 51. - Ст. 2707.


реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»), хоча в статтях 120, 134 ЦК така вимога не міститься.

Установчим документом установи є установчий акт. Однак це пи­тання в ЦК урегульоване недостатньо ясно. Так, у ч. З ст. 88 ЦКуказуєть-ся, що установчий акт може міститися в заповіті. У такому випадку:

- по-перше, в установи буде відсутній окремий установчий документ, оскільки він буде поєднаний із заповітом. Тоді виходить, що уста­нова буде змушена діяти на підставі заповіту як установчого до­кумента, але це безглуздо. Тим більше, що заповіт надає підстави для прийняття спадщини і він за своєю правовою природою є одностороннім правочином і як такий не може бути установчим документом. Не містить і не може містити заповіт і всі ті положен­ня, що вимагаються ч. З ст. 88 ЦК;

- по-друге, у разі відсутності в заповіті положень про мету установи, майно, що передається установі для її досягнення, структуру управ-ліїїня установи, їхустановлює орган, що здійснює державну реєстра­цію. Між тим викликає складність відповідь на питання про те, в якому документі міститимуться ці положення і наскільки орган, що здійснює державну реєстрацію, вправі їх виріїпувати у випадку не­чіткості побажань заповідача. При цьому може йтися й про тлумачен­ня заповіту (ст. 1256 ЦК), право на що мають спадкоємці й суд, і про виконання заповіту (ст.1290 ЦК) виконавцем, що може іїіакше, ніж орган, який реєструє установу, розуміти волю заповідача тощо;

- по-третє, як будуть співвідноситися й діяти заповіт і документ, що видаватиметься органом, який реєструє установу;

- по-четверте, у цілому сумнівно, наскільки юридична природа заповіту як однобічної угоди відповідає трансформації цього за­повіту по суті в юридичний акт зовсім іншого призначення - уста­новчий документ установи.

Очевидно, ці питання вимагають окремого правового регулювання.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)