АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Відмінність порушень емоційно-вольової сфери від інших вад психофізичного розвитку

Читайте также:
  1. V етап розвитку міграції робочої сили розпочався з 1980 років і триває понині. Збільшення масштабів еміграції з країн з перехідною економікою характерно для такого етапу.
  2. VI. Чи проявляється у дитини критичність по відношенню до інших людей?
  3. Аналіз сучасного села як фактора соціального розвитку
  4. Асиметрія стану і розвитку сучасної світової економіки
  5. БССС на 3 рівнях. Відмінність від простого речення.
  6. Важливе значення для розвитку літератури Волині мав
  7. Види бухгалтерського обліку та способи їх розвитку.
  8. Види порушень загоєння переломів
  9. Види правопорушень
  10. Види правопорушень
  11. Визначення категорії “діапазон контролю”, наслідки його зменшення. Характеристики високої та пласкої структур управління (переваги, недоліки, сфери застосування).
  12. Визначення показників ефективності інвестицій у проекти розвитку підприємства в наступному році

Порушення емоційно-вольової сфери це вид дизонтогенезу, який вирізняється від інших видів порушень психофізичного розвитку як з наукової, так і з практичної точки зору.

По-перше, вади емоційно-вольової сфери, як ніякий інший вид порушення досліджується не лише,ї позицій корекційної пе­дагогіки і психопатології, а й з позицій загальної педагогіки, віко­вої, педагогічної, соціальної та практичної психології. При цьому кожна галузь, описуючи ті ж самі явища поведінки та переживань дитини, користується різним категоріальним апаратом, трактує їхню сутність по-різному (наприклад, розуміння сутності раннього дитячого аутизму, затримки психічного розвитку відрізняється у медицині, педагогіці, психології, а такс явище в поведінці дитини як розгальмованість, нездатність до самоконтролю має різні назви "мінімальна мозкова дисфункція", "синдром гіперактивності з дефіцитом уваги", "імпульсивність поведінки", "порушення ди­наміки нервових процесів" тощо) Попри те, в самій дефектоло­гії відсутня єдність поглядів щодо класифікації видів порушень емоційно-вольової сфери та їх місця серед інших нозологій. Так, за нейропсихологічною класифікацією А. В. Семенович діти з валами емоційно-вольової сфери відносяться до двох груп: функціональна несформованість префорнтальних (лобних) відділів головною мозку; функціональна дефіцитарність підкіркових утворень (базальних ядер); за класифікацією Г. Н. Коберника, В. М. Синьова (1984) — до трьох: діти з астенічними, реактив­ними станами та конфліктними переживаннями; діти з психопатоподібними формами поведінки; діти з початковими проявами психічних захворювань (епілепсія, шизофренія). В. А. Лапшин, Б. П. Пузанов об'єднують вади емоційно-польової сфери в одну групу під назвою - діти із спотвореним (дисгармонійним роз­витком). За В. В. Лебединським існує дві групи: викривлений розвиток; дисгармонійний розвиток.

За сучасною класифікацією Н. Я. Семаго, М. М. Семаго, яка є відображенням розпитку ідей В. В. Лебединського, виді­ляються такі види розладів емоційно-вольової сфери:

- недостатній розвиток - парціальна несформованість вищих психічних функцій з переважанням недостатності регулятор­ного компоненту;

- асинхронний дисгармонійний розвиток;

- асинхронний викривлений розвиток спотворення розвитку переважно емоційно-вольової сфери.

По-друге, при вивченні емоційно-вольових розладів важ­ко виділити чітку межу між нормою і патологією не лише на практичному, а й на теоретичному рівні, оскільки ті ж самі по­неділкові явища можуть розглядатися як вікові особливості, як тимчасовий прояв, зумовлений конкретною ситуацією, як від­хилення в емоційно-вольовій сфері, як якість характеру, як ін­дивідуальна особливість (наприклад, негативізм, тривожність, агресивність, імпульсивність, некомунікабельність і т.п.). При цьому залежно від соціальних впливів тимчасовий прояв у по­ведінці дитини може перетворитись і на якість характеру, і на патологію і, навпаки, перші паростки відхилень в емоційно-польовій сфері за належного ставлення з боку оточення з часом нівелюються або трансформуються в індивідуальну особливість в межах адаптивної норми.

По-третє, на відміну від етіології інших нозологій, провід­ним чинником формування порушень емоційно-вольової сфери виступають несприятливі соціальні умови.

По-четверте, у дітей з вадами інтелекту та сенсомоторики спостерігаються порушення емоційно вольової сфери вторинного характеру, як реакція на формування комплексу неповноцінності.

З іншого боку недостатність емоційно-вольової сфери негативно позначається на розвитку інтелекту та успішності навчання

По-п'яте, для дітей;І радами емоційно-вольової сфери не існує спеціальних освітніх закладів. Діти з відхиленнями и емоційно-вольовій сфері зі збереженим інтелектом перебувають у масових освітніх установах, оскільки до основних умов оптимізації їхнього розвитку і корекції відхилень е спілкування з однолітками з нормальним психофізичним розвитком, заняття з психологом, симпатичне ставлення педагога, бажання батьків забезпечити своїй дитині сприятливі умови.

По-шосте, у практиці спостерігається виразна дисоціація між потенційними можливостями оптимізації психічного розвит­ку таких дітей і реальними досягненнями. Педагоги часто сприй­мають дезадаптивну поведінку вихованця як прояв неслухнянос­ті, педагогічною занедбаності, сприяють формуванню негативно­го ставлення до нього однокласників, чим ще більше посилюють дезадаптацію, часом прагнуть позбутися незручного учня, радя­чи батькам перевести Його до іншого закладу, у відповідь батьки докладають значних зусиль до того, щоб втиснути своїх "особ­ливих" дітей у рамки "норми", що зазвичай призводить лише до загострення проблеми і формування негативних особистісних новоутворень, появи схильності до девіантної поведінки.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)