АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Стисла характеристика і класифікація зброї та вибухових речовин

Читайте также:
  1. V. Характеристика современного гражданского права
  2. Анализ возможных мест утечки веществ и характеристика этих веществ.
  3. Бактерии, их характеристика
  4. Билет №6.Типы культуры,их характеристика
  5. В 1. Перенос расплавленного металла в сварочной дуге. Силы, действующие в дуге на расплавленный металл, общая характеристика.
  6. В 4. Виды производственного освещения и их характеристика. Основные светотехнические величины и единицы их измерения, КЕО.
  7. В 4. Виды производственного освещения и их характеристика. Основные светотехнические величины и единицы их измерения. КЕО
  8. В 4. Характеристика процесса горения. Виды горения. Горючие вещества Взрывопожароопасные свойства ГВ.
  9. В-7 Общая характеристика первобытного общества?
  10. Валовой национальный продукт и валовой внутренний продукт: их структура и сравнительная характеристика.
  11. Ведущие отрасли права РФ (краткая характеристика).
  12. Вибір способів формування ООД у тих, кого навчають з теми «Класифікація способів захисту інформації», та способи реалізації

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ТУРИЗМУ

 

 

Сеник Л.Я.

 

Фондова лекція

на тему:

ЗАСОБИ ВИЯВЛЕННЯ ЗБРОЇ,

ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ ТА ЇХ ЕЛЕМЕНТІВ

 

з дисципліни

“ ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ МИТНОГО КОНТРОЛЮ ”

Для студентів денної та заочної форми навчання

напряму “Товарознавство і торговельне підприємництво”

(проф. спрям: “Товарознавство та експертиза в митній справі”)

 

 

Львів – 2012

 


 

 

УКЛАДАЧ:

Ст. викладач Сеник Л.Я.

РЕЦЕНЗЕНТ:

Доц., к.с-г.н. Шестопал Г.С., кафедри експертизи товарів

Та послуг. Львівської комерційної академії.

ВІДПОВІДАЛЬНА ЗА ВИПУСК:

Доц., к.т.н. Павлишин М.Л. заст. зав. кафедри товарознавства та експертизи товарів.

Розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри товарознавства та експертизи товарів. Протокол №3 від 30. 10. 2012.

Сеник Л.Я Засоби виявлення зброї, вибухових пристроїв та їх елементів.

Лекція з дисципліни “ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ МИТНОГО КОНТРОЛЮ” для студентів денної та заочної форми навчання напряму “Товарознавство і торговельне підприємництво”

(спец: “Товарознавство та експертиза в митній справі”)/Сеник Л.Я. – Львів: ЛІЕТ, 2012, -28 с.

@ Сеник Л.Я.,2012


Тема: ЗАСОБИ ВИЯВЛЕННЯ ЗБРОЇ, ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ ТА ЇХ ЕЛЕМЕНТІВ

План

1. Стисла характеристика і класифікація зброї та вибухових речовин.

2. Тактика приховування зброї, вибухових речовин та пристроїв.

3. Методи їх виявлення під час митного контролю зброї, вибухових речовин та пристроїв.. Характеристика візуального методу та методу з використанням ТЗМК.

4. Переваги та недоліки методів виявлення зброї, вибухових речовин та пристроїв. Технологія митного контролю щодо виявлення зброї, вибухових пристроїв та їх елементів.

 


 

Стисла характеристика і класифікація зброї та вибухових речовин.

Зброю, боєприпаси, вибухові матеріали, спеціальні засоби самозахисту як об'єкти переміщення через митний кордон дер­жави доцільно класифікувати за умовами переміщення через митний кордон.

Вогнепальна зброя. До цієї групи належать бойова нарізна зброя армійських зразків, зокрема, вихолощена і учбова (пісто­лети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати, кулемети), спортивна зброя, мисливська нарізна і гладкоствольна (мис­ливські карабіни, рушниці, рушниці „парадокс", мисливські дрібнокаліберні гвинтівки).

 

Вогнепальна зброя поділяється:

 

 

                           
   
 
   
 
         
 
 

 

 


Класифікаційні ознаки вогнепальної зброї:

- конструкція (револьвери, пістолети, пістолети-кулемети, рушниці, автомати, гвинтівки, карабіни, кулемети і гранатомети);

- - калібр патрона (малого калібру - до 6,5 мм), нормального (6,5-9 мм), великого (9-14,5 мм);

- -спосіб і характер використання (ручна особиста, станкова індиві­дуальна (застосовується зі спеціальним пристроєм) та групова (застосовується зі спеціальним станком і потребує обслуговуючого персоналу);

- -спосіб зведення чи ступінь готовності до наступного пострілу (неавтоматична, самозарядна й автоматична);

- - кількість стволів (одно-, дво- і багатоствольна);

- - конструкція ствола (нарізна і гладкоствольна).

 

Ввезення на митну територію України і вивезення з Украї­ни бойової нарізної зброї армійських зразків не дозволяється за такими винятками:

військовослужбовцям Міністерства оборони України, співробітникам СБУ, Міністерства внутрішніх справ;

· військовим, військово-морським і військово-повітряним аташе України в іноземних державах і їх помічникам;

· військовим, військово-морським і військово-повітряним аташе іноземних посольств і місій в Україні;

· дипломатичним кур'єрам або іншим особам, які супровод­жують дипломатичну пошту;

· членам екіпажів літаків цивільної авіації, якщо зброя вписана до польотного завдання.

Серед спортивної зброї розрізняють крупнокаліберну (калі­бром 7,62 мм і більшим) - пістолети, револьвери, гвинтівки та дрібнокаліберну – гвинтівки, пістолети, рушниці. Ввезення та вивезення з митної території України крупнокаліберної зброї окремими громадянами заборонено. Дрібнокаліберна спортив­на зброя, призначена для проведення міжнародних спортивних змагань пропускається через кордон на підставі дозволів уп­равлінь (відділів) охорони громадського порядку УВС АР Крим, ГУВС м. Києва, УВС областей та м. Севастополя.

 

                           
     
     
 
 
 
   
     
 
 

 

 


Мисливська нарізна та гладкоствольна зброя дозволяється для переміщення іноземними громадянами за дозволом Голов­ного управління охорони громадського порядку МВС України за клопотанням іноземних представниць, а також міністерств і інших центральних органів Державної виконавчої влади Украї­ни. Іноземним туристам-мисливцям, які прибувають в Украї­ну на полювання, дозволяється ввозити мисливську зброю, набої і порох, а також мисливські ножі на підставі документів туристських організацій чи лісоохоронних та мисливських гос­подарств про оплату полювання. Ця зброя підлягає вивезенню за кордон на підставі ввізної митної декларації.

Холодна зброя. До цієї групи належить холодна зброя арм­ійських зразків, мисливські ножі, інша холодна зброя (шаблі, тесаки, ятагани, палаші, багети, кортики, кинджали, фінські ножі, кастети, надолонники, інші спеціальні пристрої для нанесення тілесних ушкоджень).

Холодна зброя армійських зразків до переміщення грома­дянами через кордон заборонена за винятком випадків, які визнаються для бойової нарізної вогнепальної зброї армійсь­ких зразків.

Мисливські ножі пропускаються через кордон в такому ж порядку як і мисливська вогнепальна зброя.

 

 


Мисливську вогнепальну зброю класифікують за такими ознаками:

Будова каналів ствола – гладкоствольна, нарізна та гладкоствольно-нарізна (“парадокс”);

Снаряд, що використовується – шротова, кульва та куле-шротова (для стволів із свердлуванням каналу типу “парадокс” чи “ланкастер”);

Кількість стволів – 1,2,3 і 4-ствольна;

Спосіб зарядження – шомпольні та казеннозарядні;

Місце розташування ударника (бойка) – центрального та кільцевого бою;

Будова ударного механізму – із зовнішним чи внутрішнім курком та ударні;

Кількість патронів у рушниці – одно- та багатозарядні (із магазином);

Будова запірного механізму – із зпиранням за допомогою пружинних фіксаторів (рушниці з відкидними стволами), із повздовжньо-ковзним (болтовим) поворотним затвором, інверційним і комбінованим запором – інверційно-ручним (зінерційним або з поворотом руків”я) затвором;

Розташування та форма магазина – рушниці з корбчастим, трубчастим підствольним і трбчастим, розташованим у прикладі, магазином;

Розташуванням приводу або важеля запірного механізму – система з верхнімключем (важелем), нижнім ібічним важелями, з ковзною цівкою, системи руків”я біля затвора;

Принцип дії механізму перезаряджання самозарядних рушниць – система з віддачею (відкочування) рухомого ствола з довгим і кортким ходом; їз відведенням із ствола порхових газів; рухомим патронником; системи, в яких використовуються принципи інерційності; системи з вільним і сполученим затвором (система Шогнера), комбіновані системи (із самозарядно-ручним приводом);

Спосіб зєднання ствола із ствольною коробкою розбірні зі стволами, що відокремлюються, нерозбірні та складні.

 

ИЖ -27 – двохствольна рушниця звертикальним розташуванням стволів, 12-го або 16 -го калібру, масою 3,4 кг, стволи і цівка відкидні, прицільна планка звичайна, ложа із горіха або бука з пістолетною або прямою шийкою. Довжина стволів – 720-730 мм, патронників – 70мм. Свердлування стволів: нижнього – півчок, верхнього – чок.

Автомат АК - 47

 

 

Інша холодна зброя пропуску через митний кордон Украї­ни не підлягає.

Історична зброя та інша, яка відноситься до культур­них цінностей. До цієї групи належать історична зброя (ґно­това, крем'яна, капсульна та інші), виготовлена до 1870 р., і всі види холодної та вогнепальної зброї вітчизняного та інозем­ного виробництва до 1945 р. включно. Вивезення такої зброї з України не дозволяється, ввезення загальними правилами не регламентується.

Пневматична зброя (пістолети, револьвери, гвинтівки) не потребує для переміщення дозволів УМВС. Дозвіл УМВС ви­магається на переміщення пневматичної зброї з початковою швидкістю польоту кулі понад 100 м/с та калібром понад 4,5 мм.

Газові пістолети та заряди до них переміщуються за пра­вилами, передбаченими для вогнепальної зброї.

Будівельні, сигнальні пістолети й заряди до них, ракет­ниці обов'язковому письмовому декларуванню не підлягають, декларуються усно.

Боєприпаси (патрони до нарізної зброї, споряджені патро­ни до рушниць, порох) переміщуються через кордон разом із зброєю в режимі, що відповідає режиму переміщення зброї.

Спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, пропускаються через кордон на підставі дозволів УВС АР КРИМ, ГУВС м. Києва, УВС обла­стей і м. Севастополя в одиничних примірниках з поданням сертифіката встановленого зразка. Дозволи видаються особам, які досягли вісімнадцятирічного віку.

Приціли й пристрої для нічного спостереження і нічної стрільби до переміщення через митний кордон України гро­мадянами заборонені.

Запасні частини до зброї пропускаються через митний кордон до тієї зброї, яка дозволяється до ввезення чи вивезен­ня, за таких самих умов, що й переміщення зброї.

Вибухові матеріали й речовини (порох, тротил, динаміт, нітрогліцерин інші) до переміщення через митний кордон Ук­раїни громадянами заборонені.

Визначення терміну „вибухові матеріали” включає як ви­бухові речовини, так і засоби ініціювання вибуху. Термін „ви­бухові пристрої” визначає поєднання вибухових речовин із засобами ініціювання вибуху та засобами управління (годин­никовими, радіокерованими, ударної дії), завдяки яким такі пристрої придатні до застосування.

Вибухові речовини – це хімічні сполуки чи суміші, які під впливом зовнішнього імпульсу здатні до інтенсивного хімічно­го перетворення без доступу кисню, яке надзвичайно швидко поширюється самостійно з вивільненням тепла та виділенням газоподібних продуктів. Швидке утворення газів, нагрітих до високої температури, призводить до сильного підвищення тис­ку, який спричиняє пошкодження навколишнього середовища.

Вибухові речовини є потужним джерелом енергії завдяки великій швидкості їх хімічного перетворення. На відміну від висококалорійного палива вони, як правило, не потребують кис­ню повітря для перетворення в гази, тому що активний кисень міститься в їх молекулах. До вибуху здатні і речовини, що не містять кисень - азиди, ацетилен, ацетиленіди, діазосполуки, йодид азоту та інші. Деякі кисневмісні речовини (нітросполуки, нітрити, перекиси, органічні солі хлорної та хлорнуватої кислот) не використовуються як вибухові у зв'язку з підвищеною чут­ливістю, хімічною нестійкістю, токсичністю та високою ціною. Окремі вибухові суміші горючих речовин з окисниками (нітра­тами, хлоратами, хроматами, оксидами, перекисами тощо) вико­ристовуються як піротехнічні засоби. Енергія, що виділяється під час вибуху, називається теплотою вибуху.

Для збудження вибухового перетворення, яке називається ініціюванням, необхідно надати обмеженому об'єму вибухової ре­човини певну кількість енергії, яка називається початковим імпульсом. Енергія може бути передана в один з наступних способів:

· механічним (удар, тертя, наколи);

· тепловим (нагрівання, полум'я, іскра);

· електричним (нагрівання, іскровий розряд);

· вибухом іншого заряду вибухових речовин (вибух капсу­ля детонатора чи сусіднього заряду).

Заряд вибухової речовини – це будь-яка кількість здатної до вибуху речовини, яка може бути у рідкому, пластичному, еластичному, сипучому порошкоподібному чи гранульованому, литому або пресованому твердомонолітному станах. Розрізня­ють конструктивно-оформлені та конструктивно-неоформлені заряди. Заряди вибухових речовин технологічного призначен­ня випускаються у вигляді патронів, шашок, кумулятивних перфораторних зарядів, зарядів для подрібнення негабаритних об'єктів та подовжених детонуючих зарядів. Заряди вибухових речовин військового призначення поділяють на підривні військово-інженерні, заряди імітаційних засобів та заряди, що використовуються для спорядження боєприпасів.

Чутливість вибухових речовин характеризується мінімаль­ною величиною початкового імпульсу, яка забезпечує виник­нення та розвитку вибуху. Вибухові властивості речовин зале­жать від консистенції, яку характеризує густина та пористість, дисперсності, сипучості, пластичності, в'язкості, текучості.

Можливі три основні режими реакцій, внаслідок яких вибухові речовини перетворюються в гази:

· повільне хімічне перетворення;

· горіння;

· детонація (вибух).

Повільне хімічне перетворення вибухових та невибухових речовин відбувається практично однаково. Реакція йде рівномір­но за усією масою речовини, температура та тиск у речовині, що розкладається, не підвищуються. Але, якщо тепло реакції не відво­диться, то саморозігрів речовини призводить до прискорення хімічного перетворення із переходом його в горіння та детонацію.

Горіння та детонація є двома формами вибухового пере­творення речовини. Горінню сприяє накопичення проміжних та кінцевих продуктів хімічного розкладу речовини, які здатні значно прискорювати реакцію.

Характерною ознакою вибухового перетворення є його макрогетерогенність: реакція швидко відбувається у вузькій зоні, де накопичуються енергія та продукти розкладу. За рахунок пе­редавання енергії сусіднім прошаркам речовини, в них збуд­жується інтенсивне хімічне перетворення. Таким чином, зона реакції поширюється за усією масою речовини.

Горіння та детонація відрізняються між собою перш за все ме­ханізмом передачі енергії від шару до шару вибухової речовини.

Під час горіння поширення реакції забезпечується теплопе­редаванням від шару вибухової речовини, що прореагував, до сусіднього. При цьому швидкість переміщення зони реакції є незначною і залежить від зовнішніх умов (тиску, температури). Швидкість горіння для різних речовин в умовах атмосферного тиску становить від часток мм до десятків см за секунду. За таких швидкостей горіння значне підвищення тиску є можли­вим лише у випадку, коли воно відбувається у замкненому або напівзамкненому об'ємі. Ця особливість використовується у зарядах вогнепальної зброї. Наприклад, димний порох у замк­неному об'ємі здатний горіти зі швидкістю до 400 м/с.

У випадку детонації значну роль у передаванні енергії реакції відіграє поширення вибуховою речовиною різкої зміни тиску, так званої ударної хвилі. Швидкість поширення ударної хвилі (швидкість детонації) для тротилу складає 7000 м/с, що перевищує швидкість звуку у даній речовині. Через таку велику швидкість перетворення, гази, що утворюються, не встигають розширитися за час реакції, тому у зоні реакції виникає дуже високий тиск (десят­ки і сотні тисяч кг на см2), і по навколишньому середовищу, неза­лежно від наявності мінної оболонки пристрою, наноситься силь­ний удар, який здатний зруйнувати найміцніші матеріали.

Віддаль, на яку переміщується фронт реакції за одиницю часу, називають швидкістю вибухового перетворення.

Класифікація вибухових речовин. За вибуховими власти­востями (умовами переходу горіння в детонацію) та обумовле­ними ними галузями застосування, вибухові речовини поділя­ють на три класи:

· ініціюючі – первинні вибухові речовини;

· бризантні – вторинні вибухові речовини;

· метальні – порохи.

Ініціюючі вибухові речовини характеризуються високою чутливістю до початкового імпульсу та здатністю збуджувати вибух бризантних вибухових речовин. Горять ініціюючі вибу­хові речовини у десятки та сотні разів швидше за інші. Горіння є нестійким і переходить у детонацію навіть за атмосферного тиску. Основні представники – азид свинцю, фульминат ртуті та тетранітрорезорцинат свинцю (ТНРС), які використовують­ся для виробництва детонаторів, запресовуються в тонкостінну гільзу з метала чи пропарафінованого картону. У такому виг­ляді вони є більш безпечні, але залишаються чутливими до слаб­кого удару чи наколювання.

Бризантні вибухові речовини є більш інертні до зовнішніх впливів, ніж ініціюючі, і їх горіння може перейти у детонацію тільки за наявності міцної оболонки заряду чи великої кількості речови­ни. У режимі детонації вони використовуються для вибуховій робіт, а також у снарядах, бомбах, мінах та інших боєприпасах.

Метальні вибухові речовини не детонують при горінні навіть у дуже жорстких умовах (великі заряди, тиск, що складає тисячу атмосфер). У режимі горіння вони використовуються для надання руху із певною швидкістю кулям, снарядам і ракетам. Серед об'єктів вибухотехнічної експертизи, в яких як заряд використовується порох, найбільш часто зустрічаються петарди, вибухові пакети та різні саморобні вибухові пристрої.

Слід зазначити, що відмінності метальних та бризантних вибухових речовин зумовлені не хімічним складом, а фізичною структурою цих речовин. Так, стійке горіння порохів в умовах високого тиску визначається густиною, газонепроникністю і міцністю їх зерен.

За хімічним складом вибухові речовини поділяють на дві групи: індивідуальні сполуки та суміші. Індивідуальні сполуки з вибуховими властивостями належать до різних класів речо­вин: нітросполук, нітроамінів, ефірів азотної кислоти та багато­атомних спиртів, солей, наприклад, азотної, гримучої, азотисто­водневої та інших кислот.

За призначенням вибухові речовини поділяють на: військового та технологічного призначення. Військові вибухові речовини – це тверді, рідкі чи газоподібні речовини або суміші ре­човин, що як запалювальні, бустерні чи основні заряди в боєголовках є необхідними для детонації у військових цілях. Вибухові речовини зарядів технологічного (промислового) призначення поділяють на шість класів (табл. 1.) відповідно до галузі та умов їх безпечного використання.

Перші два класи вибухових речовин технологічного призна­чення складають незапобіжні речовини, які дозволено викори­стовувати для відкритих та підземних робіт в шахтах, які без­печні за газом та пилом, інші класи – запобіжні вибухові речовини різного ступеня безпеки.

За умовами виготовлення вибухові речовини поділяють на речовини промислового і речовини кустарного виробництва.

 

Таблиця 1

Класифікація вибухових речовин (ВР) відповідно до галузі та умов застосування

№ з/п Клас ВР   Група, підгрупа ВР   Вибухова речовина  
       
  Тільки для відкритих робіт 1. Гранульовані водостійкі для міцних та дуже міцних обводнених порід   2. Водонаповненні для міцних та дуже міцних сухих і обводнених порід     3. Кумулятивні зовнішні заряди для вторинного підривання негабаритних об'єктів в кар'єрах 4.Проміжні детонатори для ініціювання зарядів малочутливих ВР Алюмотол, гранулотол, грамонали А-45, А-50, грамоніти 50/50В, 30/70-В, 30/70 Авкатоли 65/35С. М-15.АВ, АВМ.МГ, іфзаніти Т-20. Т-60, Т-80, карботолиТ-15, ГЛ-10В Заряди ВКП та ЗКН   Шашки Г-400, Ш-400, ТП-400, ТП-200, Ш-200, ТТ-500, ІІТ-300,Тет-150Г
2. Для відкритих та підземних робіт, крім шахт, які небезпечні за газом та пилом 1. Гранульовані: а) водостійкі для порід середньої міцності і міцних в обводнених вибоях; б) неводостійкі для порід середньої міцності і міцних в сухих та вологих вибоях 2. Пресовані високо потужні водостійкі в патронах для скельних сухих і обводнених порід 3. Порошкоподібні водостійкі: а) підвищеної по тужності в патронах стандартних діаметрів для міцних сухих і обводнених порід;   Грамонал А-8, грануліти АС -4В, АС-8В, грамоніт79/21-Б Грануліти АС-8, АС-4, С-2, М, ігданіт, грамоніт 79/2 1 -В   Амоніт скельний №1     Амонал, амонал скельний №3
    б) середньої потужності в патронах та розсипом для сухих і обводнених порід середньої міцності; в) нітрогліцеринові потужні в патронах стандартного та малого діаметрів для міцних та дуже міцних сухих і обводнених порід 4. Водонаповненні пластичні для міцних сухих і обводнених порід Амоніт № 6ЖВ, дінафталіт   Бетоніти М ті 10А   Акваніти ЗЛ, № 16.АРЗ, акванал 1  
3.     Запобіжні для породних вибоїв, які небезпечні за метаном, та спеціального призначення 1. Водостійкі для чистопородних забоїв: а) амоніти; б) нітрогліцеринові 2. для сірчаних шахт 3. для шахт, які небезпечні по важким вуглеводням     Амоніт АП-5ЖВ ПобєдітВП-4 Сірчаний амоніт № 1ЖВ Нафтовий амоніт №ЗЖВ
4.   Запобіжні для вугільних та змішаних вибоїв шахт, які небезпечні за газом та пилом 1. Водостійкі типу амонітів   Амоніт Т-19, амоніт ПЖВ-20  
  Підвищеної запобіжності для вугільних та змішаних 1. Нітрогліцеринові   2. У наповнених розчином поліетиленових оболонках Угленит Э-6, угленіт № 5 Патрони ПВП-1 -У, ГІВП-1-А
6.   Високозапобіжні для відбою вугілля і спеціальних робіт в шахтах, які особливо небезпечні за газом У наповнених розчином поліетиленових оболонках   Патрони СП-1  

Піротехнічні суміші (ПС) широко використовуються у військових цілях, промисловості та сільському господарстві. Основою більшості з них є окислювачі (переважно нітрати, перхлорати, оксиди металів, бертолетова сіль) та горючі речо­вини (магній, алюміній та їх сплави, органічні речовини). Для безпеки під час виготовлення та зберіганні до складу ПС вво­дять флегматизатори та стабілізатори. Температура горіння ПС знаходиться в межах від 400 до 3500 °С. Швидкість горіння для спресованих матеріалів в умовах атмосферного тиску становить від 0,5 до 20 мм/с. Хлоратні та перхлоратні піротехнічні суміші найчастіше використовуються для спорядження саморобних вибухових пристроїв. В табл. 2. наведені приклади діагносто­ваних американськими (№ 1-7) та вітчизняними (№ 8-11) кри­міналістами композицій вибухових сумішей речовин.

 

Таблиця 2

Композиції сумішей, які використовуються

для спорядження саморобних вибухових пристроїв

Номер композиції Склад суміші Масова частка, %  
  Алюміній Сірка Перхлорат калію Сульфід сурми    
  Алюміній Сірка Перхлорат калію    
  Алюміній Перхлорат калію    
  Вуглець Алюміній Сірка Перхлорат (хлорат, нітрат) калію  
  Вуглець Алюміній Перхлорат (хлорат) калію  
  Алюміній Нітрат амонію  
  Перманганат (перхлорат) калію Цукор  
  Гліцерин Перманганат калію  
  Фосфор червоний Хлорат калію  
  Магній Перманганат калію  
  Сірка Хлорат калію  
         

 

Для горіння піротехнічних засобів промислового виготовлення використовуються димний порох та вогнепровідні шнури.

Засоби підпалювання та ініціювання. Засоби підпалювання – це пристрої для підпалювання зарядів пороху або піротех­нічної суміші, а також для збудження вибуху ініціюючих вибу­хових речовин. До них належать: капсулі-підпалювачі, електропідпалювачі та вогнепроводи.

Капсуль-підпалювач – це металевий ковпачок, в який зап­ресована наважка наколювальної чи ударної суміші для підпа­лювання. До складу суміші, як правило, входить: гримуча ртуть, хлорат калію, сульфід стибію, нітрат барію. Наважка для патрон­них капсулів становить 0,01 г суміші. Капсулі-підпалювачі при­водяться у дію наколюванням жала чи ударом бійка. Викорис­товуються для підпалювання пороху в патронах вогнепальної зброї та збудження вибуху ініціюючих вибухових речовин у капсулях-детонаторах.

Електропідпалювачі мають місток розжарювання і приво­дяться у дію джерелами струму. Застосовуються для збуджен­ня вибуху капсулів-підпалювачів та капсулів-детонаторів.

До вогнепроводів належать бікфордів шнур та стопін.

Бікфордів шнур – це трубка із декількох шарів ниткових обо­лонок, канал якої діаметром 1-2 мм заповнений чорним порохом. Нитяна оболонка просочується вологоізолюючим складом або вміщується в пластикову трубку. Оболонка шнура, який горить зі швидкістю 1 см/с може бути білого, сірого чи чорного кольо­ру. Шнур, що горить зі швидкістю 0,5 см/с, має жовту оболонку. Застосовується шнур для збудження полум'ям вибуху капсулів-детонаторів, а також для підпалювання зарядів димного пороху.

Стопін – це шнур, що горить з великою швидкістю (5 см/сек). Чорний стопін являє собою пучок бавовняних ниток, просоче­них калієвою селітрою і вкритих шаром порохової м'якоті та клейкої речовини. Застосовують для передавання вогню до боєприпасів та піротехнічних засобів.

Стопін пороховий - пучок бавовняних ниток, просочених калієвої селітрою і обмазаний зовні сметаноподобной сумішшю пороховий м'якоті з клеєм. Швидкість горіння ~ 4 см / сек. Стопін був винайдений для швидкого запалювання люстр з великою кількістю свічок на балах, у театрах і т.д.

Порохової скотч-липка з одного боку стрічка, до якої тонкої доріжкою приклеєні зерна пороху. Поширення отримав в середині 90-х рр.XX століття в якості гнота для запуску феєрверків. В основному застосовується для одночасного або послідовного запуску наземних вогняних фігур. Швидкість горіння від 1 до 3-х метрів за секунду, в залежності від типу використовуваного пороху.

Стопіновий привід - стопін пороховий, укладений у паперову трубку. Служить для швидкої передачі вогню оскільки швидкість його горіння більше 1 метра в секунду.

Всі названі типи шнурів дуже уразливі до вологи, крім цього, дають слабкий форс полум'я.

Пікринова кислота (тринітрофенол, мелініт). Це кристалічний засіб жовтого кольору, гіркий на смак.

— Порошинки пікринової кислоти дуже подразнюють дихальні шляхи. Пікринова кислота в холодній воді розчиняється слабо; в гарячій – краще. Розчини її зафарбовують шкіру і тканини в жовтий колір. Горить сильним полум’ям. Горіння може переходити в детонацію. Застосовується для спорудження деяких боєприпасів.

— Димовий порох застосовується для виготовлення виштовхувальних зарядів в осколочних і сигнальних мінах, а також для виготовлення вогнепровідного шнура і займистих реактивних зарядів. Він являє собою механічну суміш камієвої селітри (75%), деревне вугілля (15%) і сірки (10%). Залежно від величини зернин порох поділяється на мілкозернистий і крупнозернистий. Під впливом вологості димовий порох стає непридатним для застосування.

— Бездимні порохи застосовуються для виготовлення зарядів, які використовуються в різних реактивно-метальних установках, а також в
артилерійських і стрілкових боєприпасах.

— Для підривання зарядів ВР застосовуються наступні способи:

— вогневий;

— електричний;

— механічний;

— хімічний.

Протипіхотна міна ПОМЗ-2М (А - загальний вигляд;

Б- повздовжній розріз):

1- чавунний корпус міни;
2- установний кілочок;

3- підривник МУВ-2;

4- запал МД-5М;

5- заряд вибухової речовини (ВР) - бурова тротилова шашка.

Протипіхотна міна ПОМЗ-2М (А - загальний вигляд; Б- повздовжній розріз):
1- чавунний корпус міни; 2- установний кілочок; 3- підривник МУВ-2; 4- запал МД-5М; 5- заряд вибухової речовини (ВР) - бурова тротилова шашка.

 

 

Тринітротолуол (тротил, тол, TNT) - одне з найбільш поширених бризантних вибухових речовин. Являє собою жовтувате кристалічна речовина з температурою плавлення 80,35 ° C (плавиться в дуже гарячій воді). Застосовується в промисловості і військовій справі як самостійно в гранульованому (гранулотол), пресованому або литому вигляді, так і в складі багатьох вибухових сумішей (алюмотол, амонал, амоніт та інші). У США тротил в промисловості і гірничій справі не застосовують з початку 1990-х через токсичності продуктів вибуху.

Тринітротолуол отримують нітруванням толуолу сумішшю азотної і сірчаної кислот (перший крок). Потім суміш моно-і динітротолуол нітрит в суміші азотної кислоти і олеуму. Надлишок кислоти від другого етапу можна використовувати для першого. Потім слід очищення водним розчином сульфіту натрію. Назва по номенклатурі ІЮПАК - 2,4,6-трінітрометілбензол.

Енергія вибухового перетворення - 1010 ккал / кг. Швидкість поширення хвилі детонації - 6700-7000 м / с (щільність: 1,6 г / см ³) Теплота вибуху - 4228 кДж / кг Бризантність по Гессе 16 мм Бризантність по Касту 3,9 ммТротил набагато стабільніше багатьох інших вибухових речовин, наприклад, динаміту, має невисоку чутливість до удару (4... 8% вибухів при падінні вантажу 10 кг з висоти 25 см), тертя і нагрівання, і загоряється тільки при температурі 290 ° C, тому може бути відносно безпечно нагрітий до температури плавлення.

 

 

Засоби ініціювання – це пристрої, які містять заряди ініцію­ючих вибухових речовин, із приведенням яких у дію виникає ініціюючий імпульс – сильна ударна хвиля, яка збуджує дето­націю вторинних (бризантних) вибухових речовин. До засобів ініціювання належать: капсулі-детонатори, електродетонатори, детонуючий шнур.

Капсуль-детонатор – це гільза, в яку запресована ініціююча вибухова речовина (первинний заряд) і дуже часто бризан­тна вибухова речовина (вторинний заряд). Капсулі-детонато­ри, що мають вторинний заряд, називаються комбінованими, а без нього – простими.

Як первинний заряд використовують азид свинцю з тринітрорезорцинатом свинцю у променевих кансулях-детонаторах або азид свинцю з гримучою ртуттю та хлоратом калію наколювальних капсулях-детонаторах.

Як вторинний заряд в комбінованих капсулях-детонаторах застосовують бризантні вибухові речовини: тетрил, гексоген, тен.

Детонація первинного заряду в променевих капсулях може бути викликана капсулем-підпалювачем, електропідпалювачем або вогнепровідним шнуром. Детонація наколювальних кап­сулів спричиняється наколюванням жала.

Електродетонатор – це пристрій, який складається із капсуля-детонатора і електропідпалювача, які розміщені в одній гільзі.

Детонуючий шнур (ДШ) віднесено до засобів вибуху, при­значених для передавання детонації бризантної вибухової ре­човини (тену) на відстані. Детонують шнури від електродетонаторів, капсулів-детонаторів та зарядів бризантних вибухових речовин. Розрізняють детонуючі шнури низької водостійкості (ДШ-А) та водостійкі (ДШ-Б) діаметром від 4,8 до 5,8 мм. Особ­ливості конструкції детонуючих шнурів наведено у табл. 3.

Провідні нитки в ДШ-А, ДШ-Б та ДШ-В є віссю шнура. Третя облатка вкрита тонким шаром водоізолюючої мастики.

Таблиця 3

Зовнішній вигляд та конструктивні особливості детонуючих шнурів (ДШ)

на основі тену (за ГОСТ 6196-78)

№ з/п Умовне позна- чення Маса, г на 1м довжини Зовнішній вигляд та конструктивні особливості Діаметр, мм
  ДШ-А   12,5±0,5   ДШ зниженої водостійкості. Складається з порошкоподібної серцевини з двома провідними нитками та трьох облаток: 1-а (внутрішня) – льняні нитки, 2-а – бавовняні або льняні нитки, 3-я – бавовняні нитки від білого до жовтуватого кольору з одною – двома червоними нитками Діаметр 4,8-5,8  
  ДШ-Б   12,5±0,5   ДШ водостійкий, складається з порошкоподібної серцевини і двома провідними нитками. Має три облатки: 1-а (внутрішня) і 2-а – льняні нитки, 3-я – бавовняні нитки червоного кольору Діаметр 4,8-5,8  
  ДШ-В   14,5±0,5   Складається з порошкоподібної серцевини з двома провідними нитками і трьох облаток: 1-а (внутрішня) – льняні нитки, 2-а – бавовняні або льняні нитки, 3-я – бавовняні нитки червоного кольору Діаметр 5,5-6,1  
  ДШЭ-12   12,5±0,5   Складається з порошкоподібної серцевини та двошарової оболонки: 1-а (внутрішня) породільні поліефірні нитки, 2-а –поліетилен кабельний, від білого до світло-коричневого кольору   Діаметр 4.5-5,5  

Пластид виготовляється з порошкоподібного гексогена (80%) і спеціального пластифікатора (20%) шляхом ретельного перемішування. Пластит - 4 негігроскопічний і не розчинний у воді; легко деформується зусиллям рук. При пострілі гвинтівки кулею не вибухає.


Граната вибуховий боєприпас, призначений для ураження живої сили і техніки супротивника за допомогою ручного метання.
Сучасна ручна граната складається з корпусу, заряду вибухових речовин і підривника (запала). Поразка наноситься осколками корпусу, ударною хвилею або кумулятивної струйою. Виготовляється з легких сплавів, матеріалів високої питомої міцності і пластмаси.

 

 


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.025 сек.)