АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Огляд ключових категорій. Виробнича програма – це система адресних завдань з виробництва й доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі

Читайте также:
  1. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СВІТОГЛЯДНОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ ІВАНА ФРАНКА
  2. Б) синкретична форма світогляду, що відображає світ в чуттєво – наочному образі
  3. Бо споглядання аудиторії, точніше, утримування її в полі зору зумовлює зміну окремих
  4. В. ОГЛЯДЫВАЯСЬ НАЗАД
  5. Взаємозв”язку з видом тварини. Схожих поглядів дотримувався Дж.Б.Уотсон: його думці
  6. Визначення категорій та мета складання Звіту про фінансові результати
  7. Визначення ключових факторів успіху в галузі
  8. ВИКОРИСТАННЯ ГРАМАТИЧНИХ КАТЕГОРІЙ ІменникА У ПРОФЕСІЙНОМУ МОВЛЕННІ
  9. ВИМОГИ ДО ГОТЕЛІВ РІЗНИХ КАТЕГОРІЙ
  10. Вимоги до працівників певних категорій і порядок допуску їх до роботи.
  11. Висновки з огляду літератури.
  12. Відзначимо наступні основні функції політичної соціології як навчальної дисципліни: світоглядну, пізнавальну, виховну, практично-політичну.

Виробнича програма – це система адресних завдань з виробництва й доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, якості та в установлені терміни згідно з договорами поставки. Це основа для визначення потреби в ресурсах, планування витрат, прибутку.

Основа розробки виробничої програми – бізнес-план підприємства.

Елементами формування виробничої програми є:

- ринковий попит;

- державні контракти;

- державні замовлення;

- замовлення інших підприємств;

- власні потреби.

Завдання аналізу виробничої програми:

- дослідження економічної обґрунтованості виробничої програми та її відповідності вимогам ринку;

- аналіз ринку продукції, виконання договорів поставок;

- оцінка рівня виконання завдань та динаміки випуску продукції за обсягами, номенклатурою, асортиментом;

- виявлення резервів підвищення ефективності використання виробничих ресурсів;

- розроблення пропозицій щодо прийняття оптимальних управлінських рішень з формування виробничої програми.

Ринок – взаємодія попиту, пропозиції та домовленостей.

Попит – сукупність потреб, мотивацій споживачів щодо певного товару чи послуг.

Критичний обсяг реалізації – маса продажу продукції, за якої витрат на виробництво і збут продукції дорівнюють виторгу від реалізації.

Виробнича потужність підприємства – максимально можливий річний обсяг випуску продукції за заздалегідь визначеними асортиментам, якістю за умови найбільш повного використання устаткування і виробничих площ, застосування прогресивної технології та організації виробництва.

Номенклатура – це перелік найменувань виробів із зазначенням кодів згідно із загальнодержавним статистичним класифікатором продукції.

Асортимент – сукупність різновидів продукції, що відрізняються відповідними техніко-економічними показниками.

Оцінка виконання завдань з асортименту проводиться: за способом найменшого відсотка, оцінкою позицій асортименту, за середнім відсотком.

Суть способу середнього відсотка в тому, що з кожної позиції у виконання плану за асортиментом зараховується фактично випущена продукція, але не більше за передбачену плановим завданням. Обсяг продукції, зарахований у виконання плану, відносять до планового обсягу випуску продукції й обчислюють відсоток виконання плану з асортименту.

Структура продукції – це співвідношення окремих виробів у загальному їх випуску.

Під ритмічністю виробництва розуміють випуск продукції відповідно до планових погодинних, добових, місячних, квартальних графіків в обсязі та асортименті, передбачених планом.

Коефіцієнт ритмічності визначається відношенням фактичного (але не вище за планове завдання) випуску продукції до планового випуску.

Якість продукції – це сукупність властивостей і характеристик продукції (або послуг), яка забезпечує задоволення встановлених або передбачуваних потреб.

Конкурентоспроможність визначається як характеристика продукції, що виражає її відмінність від продукції конкурента як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволення.

Коефіцієнт сортності – це відношення вартості всієї випущеної продукції до її вартості за умови, що вся продукція випускається за ціною найвищого сорту.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте економічний зміст поняття «виробнича програма підприємства».

2. Назвіть основні показники виробничої програми та особливості її формування в ринкових умовах.

3. Чому виробнича програма є основою для визначення потреби в ресурсах, планування витрат, прибутку, прогнозування фінансового стану.

4. Сформулюйте основні завдання аналізу виробничої програми.

5. Назвіть основні джерела інформації, які використовуються для аналізу виробничої програми.

6. Поясніть, з якою метою проводять оцінку економічної обґрунтованості виробничої програми.

7. Охарактеризуйте, такий елемент формування виробничої програми, як ринковий попит.

8. Розкрийте економічний зміст наступних показників:

· обсяг промислової продукції;

· номенклатура та асортимент продукції;

· структура продукції.

9. Сформулюйте основні завдання аналізу випуску продукції за обсягом, номенклатурою, асортиментом та структурою.

10. Який метод використовують для оцінки виконання плану обсягу випуску продукції, встановлення темпів зростання випуску, темпів приросту, динаміки?

11. Який з трьох методів оцінки виконання плану з асортименту, на Ваш погляд, є найбільш об’єктивним?

12. Вкажіть наслідки невиконання планових завдань з випуску продукції за номенклатурою та асортиментом, структурою.

13. Назвіть чинники, які впливають на випуск продукції за обсягом, номенклатурою, асортиментом, структурою.

 

 

Бібліографічний список до теми: [1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 13, 14]

 


Тема 5 Аналіз використання виробничих ресурсів

 

Мета: засвоєння, поглиблення та систематизація знань про значення, завдання та методику проведення аналізу використання виробничих ресурсів

 

План вивчення теми

 

1. Аналіз забезпеченості та ефективності використання:

- трудових ресурсів;

- матеріальних ресурсів;

- основних фондів.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

Самостійна робота студентів передбачає:

· вивчення теоретичних положень, понять, категорій, алгоритмів розрахунків;

· огляд ключових категорій;

· розв’язання ситуаційних вправ;

· виконання завдань самостійної роботи;

· складання та оформлення аналітичних висновків за результатами аналізу.

 

В результаті роботи з літературою, наведеною для даної теми, студент повинен:

· отримати, засвоїти, систематизувати та закріпити знання із програмних питань;

· зрозуміти і запам’ятати основні поняття, терміни;

· відповісти на контрольні питання для закріплення отриманих теоретичних знань;

· розв’язати ситуаційні вправи;

· виконати завдання самостійної роботи відповідно до методичних рекомендацій;

· скласти висновки за результатами аналізу виробництва продукції, робіт послуг.

 

Потенціал – це слово латинського походження, буквально – сила. Під потенціалом мають на увазі джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути приведені в дію або використані для вирішення певної задачі та досягнення мети, тобто приховані невикористані резерви.

Засобом пошуку резервів та оцінки використання ресурсів підприємства є економічний аналіз його діяльності.

Таким чином, величину резервів підприємства можна визначити як різницю між досягнутим рівнем використання ресурсів та можливим рівнем, виходячи з наявного виробничого потенціалу – максимально можливий випуск продукції по якості та кількості в умовах найбільш ефективного використання ресурсів підприємства.

Тому, курс на ринкову економіку, який передбачає прискорення інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення його економічної ефективності та якості продукції, вимагає повної мобілізації всього виробничого потенціалу підприємства, який визначається рівнем забезпеченості та ефективного використання: основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів.

У зв’язку з цим аналіз виробничого потенціалу підприємства починається з оцінки його трудових ресурсів за основними трудовими показниками: робоча сила, робочий час, продуктивність праці.

Аналіз здійснюється за такими основними напрямками:

- забезпеченість підприємства робочою силою у необхідному для виробництва професійному та кваліфікаційному складі;

- ефективність використання робочого часу та робочої сили.

Виходячи з цього, формуються основні задачі аналізу трудових ресурсів:

1. Оцінка виконання плану та вивчення динаміки основних трудових показників.

2. Визначення факторів, які вплинули на відхилення фактичних показників від бази порівняння.

3.Оцінка ефективності використання трудових ресурсів.

4. Визначення ступеня впливу змін трудових показників на обсяг виробництва продукції.

5. Пошук резервів підвищення ефективності використання трудових ресурсів.

У ході аналізу трудових ресурсів використовують такі основні форми статистичної звітності:

1. Д № 1 – ПВ «Звіт з праці»

2. Ф № 1 – підприємництво «Звіт про основні показники діяльності підприємства».

3. Д № 3 – ПВ «Звіт про використання робочого часу».

Основні фонди – це сукупність товарно-матеріальних цінностей, які діють у незмінній натуральній формі тривалий час і передають свою вартість на вироблений продукт по частинах.

Основні фонди (ОФ) є матеріальним втіленням науково-технічного процесу - головного фактору підвищення ефективності будь-якого виробництва. А пошуком резервів росту ефективності виробництва на основі оцінки використання основних фондів займається економічний аналіз за такими напрямками:

- забезпеченість підприємства основними фондами, їх склад, структура і динаміка;

- технічний стан і рух основних фондів;

- ефективність використання основних фондів.

Виходячи з напрямків, при аналізі використовують такі показники: коефіцієнт зносу, коефіцієнт поновлення, коефіцієнт вибуття, а також фондовіддачу, фондомісткість, фондоозброєність.

У ході аналізу ОФ вирішуються такі задачі:

- оцінка забезпеченості підприємства основними фондами;

- вивчення динаміки головних показників основних фондів (обсяг, склад, структура, технічний стан і рух);

- оцінка ефективності використання основних фондів;

- виявлення факторів, які вплинули на відхилення фактичних показників від бази порівняння;

- визначення ступеня впливу змін показників основних фондів на обсяг виробництва продукції;

- пошук резервів підвищення ефективності використання основних фондів.

 

Кзносу = ______ Сума зносу на початок (кінець) року __________ (2.1)

Первісна вартість основних фондів на початок (кінець) року

 

Коновлення = ____ Вартість введених ОФ ________ (2.2)

Первісна вартість на кінець року

Квибуття = ______ Вартість ОФ, що вибули __________ (2.3)

Первісна вартість на початок року

 

Середні величини – для розрахунку показників ефективності використання основних фондів:

 

Фондовіддача = _ Обсяг виробленої продукції _ (2.4)

Середньорічна вартість ОФ

Фондовіддача = _ Обсяг реалізованої продукції _ (2.5)

Середньорічна вартість ОФ

Фондомісткість – показник, обернений фондовіддачі.

Фондоозброєність праці – характеризує забезпеченість робітників основними фондами.

Джерела інформації – форми статистичної Фінансової звітності:

Ф № 1 – підприємництво «Звіт про основні показники діяльності підприємства».

Ф № 11 - ОЗ «Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію».

Матеріальні витрати складають значну долю витрат на виробництво продукції: приблизно 75%, а в галузях легкої та харчової промисловості – близня 90 %. Тому, виробнича програма підприємства може бути виконана тільки при умові своєчасного і певного забезпечення її необхідними матеріальними ресурсами.

Задовільнення потреб підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється двома шляхами:

Екстенсивним: Інтенсивним:

- збільшення видобутку сировини; - раціональні витрати матеріалів;
- збільшення виробництва матеріальних ресурсів - прогресивні науково обґрунтовані норми витрат матеріальних ресурсів та їх дотримання у процесі виробництва;
  - безвідходні та ресурсозберігаючі технології;
  - утилізація відходів матеріальних ресурсів.

 

Тому, інтенсивний шлях забезпечення підприємства матеріальними ресурсами є найбільшим резервом зростання обсягу виробництва продукції при незмінних витратах матеріалів.

Найважливішим інструментом пошуку резервів раціонального використання матеріальних ресурсів виступає економічний аналіз, у ході якого вирішуються такі задачі:

1. Оцінка обґрунтованості договорів, їх погодженість з виробничою програмою, умови поставок.

2. Оцінка обґрунтованості норм виробничих запасів і потреб у матеріальних ресурсах.

3. Оцінка виконання договорів постачання матеріальних ресурсів за обсягом, асортиментом, комплектністю.

4. Характеристика виробничих матеріальних ресурсів і зміна їх структури.

5. Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів, їх вплив на обсяг та асортимент продукції.

6. Визначення резервів зниження виробничих запасів.

 

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.01 сек.)