АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Загальні поняття про радіацію

Читайте также:
  1. I. Загальні положення
  2. I. Загальні положення
  3. I. Загальні положення
  4. I. Загальні положення
  5. I. Загальні положення
  6. I. Загальні положення
  7. I. Загальні положення
  8. I. Загальні положення
  9. I. Поняття й ознаки об'єкта авторського права.
  10. I. Поняття необережності, як форми вини.
  11. I.ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  12. IV. Основні поняття і визначення,

 

В зв’язку з відкриттям реальної можливості одержання атомної енергії навколишнє середовище піддається дії радіоактивного іонізуючого випромінювання яке перевищує природну радіоактивність і шкідливо впливає на все живе. В залежності від можливих наслідків впливу даних випромінювань нормами радіоактивної безпеки (НРБ – 76) встановлені три категорії осіб, які піддаються випромінюванням:

А – професійні особи – які постійно знаходяться в зоні джерел іонізуючого випромінювання.

Б – обмежена частина населення яка за умовами проживання або розташування робочих місць може піддаватися дії радіоактивних і других джерел випромінювання.

В – решта населення.

Гранична доза зовнішнього випромінювання для осіб категорії Б встановлена в межах від 0,5 до 5 Бер (біологічний еквівалент рентгену) в рік в залежності від групи органів, які опромінюються.

Радіоактивне забруднення – це наявність радіоактивних речовин в кількостях які перевищують рівень природного фону, можуть бути на поверхні і в тілі людини, в побутових і промислових пристроях. При викиді радіоактивних речовин (ізотопів) з активної зони реакторів (при аваріях на атомних станціях) ці речовини в твердому або газоподібному вигляді попадають в атмосферу забруднюючи грунт, воду та все інше, що оточує людину.

Важливою характеристикою радіоактивної речовини є період піврозпаду, який може бути короткочасним або надзвичайно довгим (тисячоліття). Найбільш небезпечні ті речовини, які мають період піврозпаду від декілька діб (йод 131 – 8 діб) до десятків років (ізотопи цезію 134 – 2 роки і цезію 137 – 30 років).

 

 

Характеристика світлового, іонізуючого випромінювання та проникаючої радіації.

Світлове випромінювання це ультрафіолетові промені які лежать в інфрачервоній області спекту. Воно має здатність розповсюджуватись з швидкістю 300000 км/с. Вимірюється в (кал/см2). При розповсюдженні створює світловий імпульс, інтенсивність якого пропорційно залежить від відстані. Будь яка перепона (природа, будівлі, гориста місцевість) на шляху його поширення зменшує його інтенсивність.

Імпульси потужністю 6-48 кал/см2 викликають опіки, втрату зору. Такі явища можливі при некерованій ядерній реакції (ядерний вибух) на відстані 100 км на протязі декількох хвилин.

Проникаюча радіація – це потік g- випромінювань і нейтронів при ланцюговій ядерній реакції. Їхня дія триває 15-20 секунд з початку вибуху. Степінь іонізації середовища оцінюється дозою даних випромінювань в Рентгенах.

Рентген – це кількість радіоактивного випромінювання, яка є в 1 см3 сухого повітря при нормальних умовах (тиску і температурі 0ОС) і утворює 2.083 млрд. пар іонів.

Мікрорентген – мільйонна доля рентгена.

Мілірентген – 0,001 Рентгена.

Доза нейтронів вимірюється в біологічних еквівалентах Рентгена – БЕР.

В залежності від дози опромінення існує 4 стадії:

1 стадія -легка – 100-250 Р – піддається лікуванню на протязі 1 – 2 місяців (тошнота, зменшення в крові лейкоцитів);

2 стадія –середньої важкості – 250 – 400 Р – через 2 години перші признаки, потім 2-3 неділі ніяких при знаків. Наступні 1,5 неділі пік хвороби - - лікування 3 місяці;

3 стадія – важка – 400 – 600 Р – перша реакція через 2 години, 2-3 дні прихований період, і прогрес хвороби – лікування до 6 місяців;

4 стадія – смертельна – 600 і більше – смертельні фактори проявляються на протязі 5 – 12 днів.

Допустимі дози радіоактивного опромінення:

- однократно, або на протязі 4 діб – 50 Р;

- багатократно, або на протязі 10 діб – 100 Р;

- квартально – 200 Р;

- в рік – 300 Р.

 

При іонізуючому випромінюванні прийнято такі одиниці:

Енергія –ДЖ/с

Електричний заряд – Кулон

А також позасистемні одиниці: одиниця маси – атомна одиниця маси і енергія – електрон-вольт.

ЕВ це кінетична енергія яку має електрон, проходячи різницю потенціалів в 1 вольт:

1ЕВ=1,6*10-19 Дж

А.О.М. –атомна одиниця маси рівна 1/12 одиниці маси вуглецю: 1а.о.м.=1,66*10-27 кг

Або такій масі відповідає енергія 149,2 *10-12 Дж (пікоДжоулів).

В якості одиниць активності прийнято Беккерель (Бк), якій відповідає одне атомне перетворення за 1 секунду (тобто одному розпаду за секунду) 1Бк=1розп/с.

До останнього часу використовували, як одиницю активності- К¢юрі (Ки):

1Ku=3,7*1010 розп/c=3,78*1010Бк/с.

Відповідно –1Бк=2,7*10-11 Ku.

Допустимі рівні дії іонізуючих випромінювань (без врахування природ нього фону та медобслуговування на населення визначені Нормами безпеки НРБ-76/87, згідно яких населення. Яке безпосередньо не працює з джерелами іонізуючих випромінювань поділяється на дві категорії:

1- категорія В населення, яка проживає в межах зони дії радіоактивних та іонізуючих джерел;

2- категорія Б – населення областей, республік та країни.

 

Гранична доза опромінення поділяється на два види:

-при внутрішньому опроміненні: граничні річні надходження (ГРН) радіонукліду через органи дихання та травлення, допустима об¢ємна концентрація (ДК) радіонукліду в атмосферному повітрі та воді.

-при зовнішньому опроміненні: допустима потужність дози (ДПД), допустима густина потоку частинок (ДГП), допустиме забруднення поверхні (ДЗ).

Допустиму об¢ємну концентрацію (ДК) радіонукліду в атмосферному повітрі та воді розраховують як відношення допустимої густини потоку частинок (ДГП) до об¢єму води або повітря, з яким воно поступає в організм людини на протязі одного року. Для категорії Б об¢єм повітря – 7,3*106 л/рік; води – 800л/рік.

До радіоактивних речовин відносяться – тритій (період піврозпаду - 12,3 року), вуглець (5730 років), кобальт (5,7року), стронцій 89 (50 діб), стронцій 90 (28,6 року), йод (8діб), радій (1600 років), уран (4,4*109 років).

До інертних радіоактивних газів відносяться – аргон, криптон, ксенон.

 

Радіо-нуклід Границя річного надходження (ГРН) Допустима об¢ємна концентрація (ДК)
Органи дихання Органи травлення В атмосфері В воді
тритій 7,4*107 1.1*108 11,1 1,48*105
вуглець 3.22*107 2.4*107 4.44 3.03*103
йод 3.7*104 2.96*104 5.59*10-3  
уран 0.67*102 1.74*104 8.14*10-5 -

 

При зовнішньому опроміненні всього тіла допустима густина потоку частинок (ДГП) – а це відношення допустимої дози за рік до часу опромінення складає для житлових приміщень – 0,6 мкРенген/годину.

В розрахунку часу перебування в санітарно-захисній зоні приймають 2000 годин на рік, а в зоні спостереження – 8000 годин на рік.

Допустима густина потоку частинок при якій створюється допустима потужність дози визначається за формулою:

 

ДГП=2.8*10-7 /hm частинок / см2 за секунду

 

hm – питома максимальна еквівалентна доза (Р * см2/частинок), значення якої для різних видів випромінювань приведені в нормативних документах.

Основними міропреємствами по захисту населення від іонізуючих випромінювань є максимальне обмеження їх поступлення в навколишнє середовище. У випадку необхідності створюють санітарно-захисну зону та зону спостереження.

Санітарно-захисна зона – це територія джерела випромінювання в якій рівень опромінювання може перевищувати ГД (граничну дозу).

Зона спостереження – це територія на якій можливий вплив радіоактивних викидів на населення і може досягати ГД. На цій території (розміри якої в 3-4 рази більші за С-З зону) проводиться радіаційний контроль.

Для підприємств атомної промисловості і ядерної енергетики санітарно-захисна зона встановлюється спеціальними нормативними актами. Мінімальна відстань від АЕС до міст з населенням

- більше 100 тис жителів - 2 км;

- 300 тис- 25км;

- 500 тис- 25;

- більше 1 млн.- 40 км.

Захист населення і навколишнього середовища від джерел іонізуючого випромінювання проводиться згідно Норм 72/87, в яких регламентований збір, знешкодження твердих і рідких радіоактивних відходів, а також основні положення по проектуванню та використанню пило очищення вентиляційних та технологічних викидів в атмосферу від вмісту радіонуклідів.

Радіоактивні відходи класифікуються:

- за фізичним станом на пилоподібні, тверді та рідкі;

- за активністю: слабо, середньо, та високоактивні.

Рідкі радіоактивні відходи за вимогами МАГАТЕ класифікують:

 

категорія Питома активність Бк/л Дії з відходами
слабоактивні <3,7*105 Очищають і скидають в Н.С.
середньо активні Від 3,7*105 до 3.7 *1010 Теж саме
високоактивні >3.7 *1010 Направляються на зберігання і після переробки на захоронення

 

В господарськопобутову каналізаційну мережу допускається скидати радіоактивні стічні води з концентрацією яка перевищує допустиму не більше ніж в 10 разів, при умові що в колекторі проходить 10-ти кратне розбавлення нерадіоактивними стічними водами, а сумарний скид радіоактивних речовин не перевищує допустиму дозу.

Забороняється такі води скидати в озера, підземні водосховища і т. д.

При неможливості розбавлення, а також при малих об¢ємах (менше 200л/добу) рідкі відходи збирають в спеціальні ємності для подальшого захоронення. Якщо збирається більше 200л/добу з концентрацією яка в 10 разів перевищує Допустиму дозу на підприємстві повинна бути окрема каналізаційна мережа по знешкодженню та повторному використанню з подальшим захороненням.

Для очищення слабоактивних та середньо активних стічних вод від радіонуклідів використовують такі методи, як:

-випарювання;

-іонний обмін;

-хімічні методи.

Спрощені схеми очищення даних вод використовують на установках для опромінення резини, нафтопродуктів, фторопластів, деревини де в якості опромінювача використовують кобальт 60, який зберігають в воді.

Освітлення води від дрібнодисперсних домішок проводять на механічних фільтрах з целюлозно-тканинною насадкою, а дезактивація води досягається в іонообмінних фільтрах з синтетичних смол.

Очищення води в системах охолодження прискорювачів плазм енних та магнітних установок заключається в їх дезактивації і відділенні від продуктів корозії. Ця задача вирішується шляхом включення в схему установки байпасної лінії з до очищувачем, який складається з:

1. механічного фільтру (трьох шарова тканина, сульфітна целюлоза та активоване вугілля);

2. фільтрів доочищення.

Фільтроцикл байпасної лінії дієздатний 1-2 роки, після цього терміну радіоактивні сорбенти захоронюють.

 


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.009 сек.)