АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Методи формування свідомості

Читайте также:
  1. A) Зам.директора по УР, методист, тренера по вилам спорта
  2. I. Карта методической обеспеченности учебной дисциплины
  3. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ
  4. I. ПРОБЛЕМА И МЕТОДИКА ИССЛЕДОВАНИЯ
  5. I.1.3. Организационно-методический раздел
  6. I.ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  7. II. Методологічні засади, підходи, принципи, критерії формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді
  8. II. ОБЩИЕ МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ИЗУЧЕНИЮ ДИСЦИПЛИНЫ
  9. III. Метод, методика, технология
  10. III. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ПРОВЕДЕНИЮ СЕМИНАРСКИХ ЗАНЯТИЙ
  11. III. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ СТУДЕНТАМ ПО ПОДГОТОВКЕ К СЕМИНАРУ
  12. III. Общие методические указания по выполнению курсовой работы

 

Ця група методів ви­ховання охоплює методи різнобічного впливу на свідо­мість, почуття і волю учнів з метою формування у них поглядів і переконань. До методів формування свідомості належать: словесні методи (роз'яснення, бесіда, лекція, диспут); метод прикладу. їх ще називають методами пере­конування, оскільки за їх допомогою розвивають і дово­дять до свідомості учнів сутність норм поведінки, долають помилкові погляди й переконання, негативні прояви пове­дінки.

Роз'яснення. За його допомогою вихователі впливають на свідомість учнів, прищеплюють їм моральні норми і правила поведінки. Особливо ефективні вони під час засво­єння правил поведінки, режимних вимог школи, правових норм. Такі роз'яснення підсилюють показом, наочним де­монструванням. Метод роз'яснення часто використовують як прийом виховання під час бесіди, лекції, диспуту.

Бесіда. Використовують її для з'ясування, а також ці­леспрямованого формування психологічних особливостей, переконань, інтересів особистості. З огляду на особливості проведення бесіда може бути фронтальною або індивіду­альною. Щоб фронтальна бесіда дала позитивний резуль­тат, педагог повинен обґрунтувати тему як життєво важ­ливу, а не надуману, так формулювати питання, щоб вони спонукали до розмови, спрямовувати її в конструктивне русло.

Фронтальна бесіда охоплює кілька етапів.На першому вихователь розкриває суть теми бесіди, її значення, відтак переходить до бесіди у формі розповіді. На дру­гому етапі він залучає до бесіди учнів, які висловилися з приводу думок вихователя стосовно теми бесіди. На третьому етапі, виходячи з аналізу конкретних фактів, наголошують на актуальності обговорюваної проблеми, пов'язують її з поведінкою і ді­яльністю учнів. На четвертому — учні усвідомлюють зна­чення розглянутої проблеми для власної поведінки.

При підготовці й проведенні фронтальних бесід на будь-яку тему враховують вікові особливості учнів. Так, у молодших класах доцільно проводити бесіди на морально-правові теми: «Поважай своїх друзів», «Бережи все, що створено людською працею», «Красиве і потворне у пове­дінці людей», «Будь чесним і правдивим» тощо.

Бесіди з учнями середнього шкільного віку більш на­сичені морально-правовим змістом: «Відповідальність школярів за свою поведінку», «Твої учнівські права і обо­в'язки», «Охорона природи — твій громадянський обов'язок», «Людина без «гальм» — зіпсована машина» тощо. Методика їх проведення дещо інша.

У старших класах варто проводити бесіди, зміст яких спирається на наявні в учнів правові знання, здобуті під час вивчення навчальних дисциплін: «Твій обов'язок — виявляти і запобігати правопорушенням», «Право, мо­раль, звичаї й традиції», «Знати, поважати і виконувати закони — обов'язок кожного юнака і дівчини» та ін. Такі бесіди повинні відбуватися в невимушеній обстановці. Пе­дагог має прагнути дохідливо розкрити тему, її основні по­ложення, вказати джерела, в яких можна знайти додатко­ву інформацію. Важливо спонукати учнів до обміну думка­ми, докладно відповісти на їх запитання.

Фронтальну бесіду з класом можна проводити на будь-яку тему: політичну, моральну, правову, статевого вихо­вання, естетичну та ін. Певні труднощі виникають за необ­хідності переконувати учнів у хибності їхніх поглядів і пе­реконань, неправильності їхньої поведінки. Тому педагог повинен використовувати різні прийоми підвищення ефективності фронтальної бесіди.

Ефективність фронтальної бесіди зростає, коли у роз­глядуваних фактах, процесах учні відкривають для себе щось нове. Під час такої бесіди вони можуть обстоювати свої помилкові погляди і переконання.

Найскладнішою для вчителя є індивідуальна бесіда, яку проводять за заздалегідь наміченим планом у спокій­ній обстановці. Важливо, щоб психічний стан учня спону­кав його до відвертості. В індивідуальній бесіді учень має не лише усвідомлювати зміст почутих моральних сентен­цій, а й переживати його.

Лекція. Сутність її полягає в систематичному викладі навчального матеріалу, будь-якого питання. Вона відкри­ває для учня можливості живого спілкування з людиною, ґрунтовно обізнаною з певними питаннями, проблемами, готовою відповісти на запитання, що можуть його цікави­ти. Успіх лекції залежить від особистих якостей лектора, який повинен мати належну теоретичну підготовку, добре знати матеріал, володіти прийомами донесення його до слухачів. Теоретичні положення лекції розкриваються в тісному взаємозв'язку з практикою, з життям учнівського колективу. Лекторові легше встановити контакт з аудиторією, якщо він використовує факти з життя і діяльності колек­тиву учнів. Найскладнішим моментом лекції є відповіді на питання. Ці запитання можуть потребувати уточнення або оцінки факту лектором, його думки з приводу певної проблеми, можливі гострі запитання полемічного характе­ру.

Диспут. Як метод формування свідомості особистості він передбачає вільний, жвавий обмін думками, колектив­не обговорення питань, що хвилюють учнів. Особливо ефективний він у роботі зі старшокласниками. Під час дис­путу учні обстоюють власну позицію, переконуються в правильності чи помилковості своїх поглядів, виявляють свою ерудицію, культуру, темперамент, розвивають логіч­не мислення, вміння аналізувати, узагальнювати, робити висновки. Тематику диспутів підбирають з таким роз­рахунком, щоб спонукати учнів до роздумів про мету життя, щастя, обов'язок людини перед суспільством. Можна обговорювати факти з життя класу, школи, літературний твір, газетну чи журнальну статтю. Обираючи тему диспу­ту, необхідно з'ясувати, наскільки учні обізнані з нею, як ставляться до неї. Відтак окреслюють коло питань для об­говорення. Диспут повинен відбуватися в атмосфері неви­мушеності, ніхто не повинен повчати, виступи мають бути аргументованими. Для цього необхідні вільний обмін дум­ками, рівність учасників диспуту, їх опора на факти, логі­ку аргументів. Некоректні жарти забороняються, гостре влучне слово схвалюється.

Словесні методи виховного впливу на учнів влучно оха­рактеризував В. Сухомлинський: «В руках вихователя слово — такий же могутній засіб, як музичний інструмент в руках музиканта, як фарби в руках живописця, як різець і мармур в руках скульптора. Як без скрипки немає музи­ки, без фарб і пензля — живопису, без мармуру й різця — скульптури, так без живого, трепетного, хвилюючого сло­ва немає школи, педагогіки. Слово — це ніби той місточок, через який наука виховання переходить у мистецтво, май­стерність».

Метод прикладу. Як самостійний метод виховання і як прийом при застосуванні інших методів приклад є взір­цем для наслідування, активно впливаючи на свідомість і поведінку школяра. Прикладом для виховання можуть бу­ти педагоги, батьки, рідні й близькі люди, однокласники, історичні герої, літературні персонажі, діячі науки і куль­тури, відомі політики, підприємці. Наслідування пропоно­ваного взірця відбувається у три етапи: на першому — на основі сприймання конкретного прикладу виникає суб'єк­тивний образ взірця, бажання наслідувати його; на друго­му — діє зв'язок між взірцем для наслідування і поведін­кою вихованця; на третьому — здійснюється синтез наслі­дувальних та самостійних дій і вчинків.

Умовами виховної ефективності методів формування свідомості є:

1)урахування під час формування конкретних світо­глядних понять, поглядів і переконань «бази» (раніше сформованих понять, поглядів і переконань), на яку накладається пропонована учням інформація;

2)апелювання не лише до розуму, а й до емоційно-по­чуттєвої сфери учнів. Переконування ефективніше, коли учень відчуває сором за скоєне;

3)переконування на конкретних прикладах, що затор-кують інтереси дітей, до яких вони мають безпосередній стосунок;

4)володіння педагогом якостями особистості, які він прагне сформувати в учнів.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)