АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Аналіз обсягів і динаміки виробництва продукції. 2.1.9. Аналіз асортименту продукції

Читайте также:
  1. Автоматизація виробництва
  2. Алонж аналіз
  3. Аналіз алгоритмів
  4. Аналіз асортименту і структури продукції.
  5. АНАЛІЗ БІОСИГНАЛІВ
  6. Аналіз виконання договірних зобов'язань по відвантаженню продукції
  7. Аналіз використання виробничих потужностей
  8. Аналіз використання виробничого обладнання
  9. Аналіз використання робочого часу
  10. Аналіз витрат за економічними елементами та статтями.
  11. Аналіз витрат за економічними елементами.
  12. Аналіз витрат за статтями калькуляції.

2.1.9. Аналіз асортименту продукції

2.1.10. Аналіз структури випуску продукції

2.1.11. Аналіз браку

2.1.12. Аналіз ритмічності виробництва

 

2.1.1. Значення та завдання аналізу маркетингової діяльності

 

Нині у зв’язку з розвитком у нашій країні ринкових відносин, збільшенням можливостей зовнішньоекономічної діяльності значно зросла заінтересованість маркетингом як концепцією ринкового управління. Кожне підприємство, плануючи обсяг виробництва, має заздалегідь знати, яку саме продукцію, в якому обсязі, де, коли і за якими цінами воно планує реалізовувати. Для цього потрібно вивчити попит на продукцію, ринки її збуту, їхню місткість, реальних та потенційних конкурентів, потенційних покупців, можливість організувати виробництво за конкурентною ціною та ін. Від цього залежать кінцеві результати, поновлення основного капіталу, його структура, а в кінцевому підсумку — фінансова стійкість підприємства.

Період з 2000 по 2010 має стати етапом все більшого впровадження та «розчинення» маркетингу в тканині бізнесу. Така переорієнтація вимагає перебудови виробничої діяльності, збільшення гнучкості організаційних структур на основі маркетингових обстежень з урахуванням потреб їх максимальної адаптації до потреб користувача.

За результатами маркетингових обстежень повинні формуватися варіанти управлінських рішень на багатокритеріальній основі з урахуванням ризиків успіху в зоні невизначеності поведінки конкурентів та партнерів. Поле маркетингових обстежень значно впливає на трансформацію моделей комплексного економічного аналізу діяльності підприємств та його цільову орієнтацію. Маркетингові обстеження, у свою чергу, являють собою економічний аналіз.

Із зазначеного випливає, що перелік завдань аналізу маркетингової діяльності є досить різноманітним і буде розширюватися в міру посилення функціональної ролі економічного аналізу.

Аналіз маркетингової діяльності на рівні підприємств має такі наповнення:

· обсяг продажу та попиту;

· ринки збуту продукції;

· цінова політика;

· система розповсюдження товарів;

· конкурентоспроможність продукції;

· маркетингове середовище підприємства (включаючи аналіз маркетингової стратегії, ефективності комунікацій);

· обстеження економічного середовища, тенденцій та характеру його змін;

· використання та розроблення кількісних методів аналізу для виявлення взаємозв’язку показників, факторів та інше.

Аналіз у прикладному плані повинен виявити причини падіння обсягів реалізації продукції, відхилень від маркетингових прогнозів, указати «слабкі місця» підприємства в цій галузі.

Системний підхід уможливлює виявлення проблем, що виникають, формулювання рекомендацій щодо вдосконалення маркетингової діяльності підприємства.

 

 

2.1.2. Аналіз реалізації продукції

 

 

У міру насичення ринку та посилення конкуренції вже не виробництво визначає обсяг продажу, а навпаки, можливий обсяг продажу є основою розроблення виробничої програми. Підприємство має виробляти тільки ті товари і в такому обсязі, котрі воно може реально й прибутково реалізувати.

Темпи зростання обсягу реалізації продукції безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток та рентабельність підприємства. Тому аналіз показників реалізації має важливе значення. Його основні завдання:

· оцінка рівня виконання плану (прогнозу) та динаміки реалізації продукції;

· визначення впливу різних факторів на зміну величини цих показників;

· розроблення заходів для збільшення обсягів реалізації продукції.

Джерелами інформації для аналізу є бізнес-план підприємства, оперативні плани-графіки, звітність ф. 5-ЗЕЗ «Звіт про експорт (імпорт) товарів, що не проходять митного декларування», ф. 2 «Звіт про фінансові результати», відомість 16 «Рух готових виробів, їх відвантаження та реалізація» та ін.

Обсяг реалізації продукції визначається за відвантаженою покупцям продукцією.

У чинному законодавстві України операція з продажу (реалізації) продукції жорстко не прив’язана до факту реальної оплати її вартості, до строків здійснення платежу; вона розглядається як господарська операція з передання права власності на продукцію в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов’язань. Обсяг реалізованої продукції визначається продажною вартістю відвантаженої продукції, зазначеною в оформлених для сплати розрахункових документах, і не залежить від фактичного надходження грошової виручки.

Реалізація продукції — це ланка зв’язку між виробником і споживачем. Від того, як продається продукція, який попит на неї на ринку, залежить і обсяг її виробництва.

Важливе значення для оцінювання виконання планів (прогнозів) мають також натуральні показники обсягів реалізації продукції (штуки, метри, тонни та ін.). Їх використовують для аналізу обсягів реалізації за окремими видами та групами однорідної продукції.

Аналіз починається з вивчення динаміки реалізації продукції, розрахунку базисних та ланцюгових темпів зростання та приросту. Для прикладу (таблиця 2.1.1.) розглянемо діяльність умовного АТ «Квант», що випускає широкий асортимент продукції: товари промислового призначення, освітлювальні прилади, медичну техніку, споживчі товари та ін. Підприємство належить до перспективної галузі промисловості України. Проблеми реалізації продукції, на які натрапило АТ, є типовими для більшості підприємств України на етапі перехідного періоду.

З таблиці 2.1.1 видно, що за три роки обсяг реалізації всіх видів продукції, крім медичної апаратури, скоротився в кілька разів. Особливо різко обсяг реалізації впав у 2000 році. Це призвело до значного збільшення залишків нереалізованої продукції на складах, погіршання фінансового стану АТ. Так, сумарні обсяги залишків на складах становили в 2000 році близько 300 тис. грн, що за фактичного середньомісячного рівня реалізації в 2000 році створює запаси більше ніж на сім місяців. Тільки щодо засобів обчислювальної техніки запаси становлять трохи менше місячного обсягу реалізації. За такими асортиментними групами, як «Індикатор 2», залишки дорівнюють півтора-, а посуд — майже дворічному обсягу реалізації.

Таблиця 2.1.1. Динаміка реалізації основних видів продукції у діючих цінах

 

Вироби Обсяг реалізації продукції, тис. грн Темпи зростання (зниження), %
рік базисні ланцюгові
      1999до 1998 2000до 1998 1999до 1998 2000до 1999
Індикатор 1 552,2 338,1 263,9 64,7 50,5 64,7 78,0
Індикатор 2 343,8 228,3 121,2 66,4 35,2 66,4 53,0
Індикатор 3 47,1 10,3 2,7 21,8 5,7 21,8 26,2
Вироби квантової електроніки 7,3 7,0
Обчислювальна техніка 320,0 132,8 63,0 41,5 19,7 41,5 47,4
Медична апаратура 3,0 4,5 3,1 150,0 103,3 150,0 68,8
Ревербератори 399,6 885,8 20,6 221,6 5,2 221,6 2,3
Посуд 5,8 6,5 1,9 112,0 32,8 112,0 29,2
Годинники 346,2 132,9 26,1 38,3 7,5 38,3 19,6
Інші вироби 104,2 72,4 2,3 69,4 2,2 69,4 3,1

 

Середньорічні темпи зміни реалізації продукції або приросту () можна розрахувати за середньогеометричною або середньоарифметичною ваговою.

Визначимо його за середньогеометричною (щодо виробу «Індикатор 1»):

тобто середньорічний темп зниження реалізації продукції дорівнює 30 %.

Оцінка виконання прогнозу реалізації продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) проводиться за даними таблиці 2.1.2.

Таблиця 2.1.2. Аналіз виконання прогнозу реалізації продукції підприємством за і квартал 2001 року

 

Виріб Реалізація продукції, тис. шт.
прогноз факт відхилення (±) % до прогнозу
Індикатор 1 237,0 76,4 – 160,6 – 67,5
Індикатор 2 2926,5 352,3 – 2573,95 – 87,6
... ... ... ... ...
Посуд 2,829 1,486 – 1,343 – 47,4
Годинники 2,179 1,770 – 0,409 – 18,7

 

Як бачимо з таблиця 2.1.2, загальна тенденція зниження обсягів реалізації збереглася і в І кварталі 2001 року. Це призвело до дальшого погіршання фінансового стану АТ. Для прийняття управлінських рішень потрібен аналіз причин відхилень фактичних даних від прогнозних.

Оперативний аналіз відвантаження продукції здійснюється на підставі розрахунку, в якому відображаються планові та фактичні відомості про відвантаження продукції за обсягом, асортиментом за день, наростаючим підсумком з початку місяця, а також відхилення від плану (таблиця 2.1.3).

Таблиця 2.1.3. Оперативний аналіз виконання плану реалізації продукції

В тис. шт.

 

Продукція План 02.01.2001 р. 03.01.2001р. і т. д.
на добу на місяць план з початку місяця фактичний обсяг відхилення від плану
за добу з початку місяця
Індикатор 1:відвантаження 3,2   3,2  
Індикатор 2:відвантаження 40,6 975,5 40,6 38,6 38,6 – 2,0  
Індикатор 3: відвантаження  

 

Аналіз реалізації продукції тісно пов’язаний з аналізом виконання договірних зобов’язань щодо поставок продукції. Невиконання договірних зобов’язань спричиняє зменшення виручки, прибутку, штрафні санкції. Крім того, за умов конкуренції підприємство може втратити ринки збуту продукції, що призведе до спаду виробництва.

Особливо важливе значення для підприємства має виконання міжнародних угод та державних контрактів. Це гарантує підприємству збут продукції, своєчасну її оплату, податкові та кредитні пільги.

Під час аналізу визначають виконання плану поставок за місяць та наростаючим підсумком у цілому по підприємству щодо окремих споживачів та видів продукції, з’ясовують причини невиконання плану та оцінюють стан виконання договірних зобов’язань (таблиця 2.1.4).

Відсоток виконання договірних зобов’язань розраховують діленням різниці між плановим обсягом відвантаження за договірними зобов’язаннями та його недовиконанням на плановий обсяг:

Таблиця 2.1.4. Аналіз виконання договірних зобов’язань з відвантаження продукції за січень

В шт.

Виріб Споживач План поставки за договором Фактично відвантажено Недопоставка продукції Заліковий обсяг у межах плану
Індикатор 1 АТ «Електронмаш», Київ      
АТ «САМ», Курськ      
з-д «Еталон», Мінськ     – 10  
Індикатор 2 АТ «Електрон», Дніпропетровськ     – 120  
АТ «Консан», Казань      
Усього   18 000 12 600 – 5400 12 600

 

З таблиця 2.1.4 видно, що за звітний місяць недопоставлено продукції за договорами в кількості 5400 шт., або на 30 %, а в цілому за рік — на 45 % (таблиця 2.1.5).

Таблиця 2.1.5. Аналіз виконання договірних зобов’язань за рік

В шт.

 

Місяць План поставки продукції Недопоставка продукції Виконання, %
за місяць з початку року за місяць з початку року за місяць з початку року
Січень … Грудень 18 000 … 19 000 18 000 … 222 000 – 5400 … — – 5400 … – 99 000 70,0 … 100,0 70,0 … 55,0

 

Як показав аналіз, відхилення від договірних зобов’язань пов’язане з величиною партії виробів, недостатньою кількістю транспортних засобів, різними технологічними особливостями вантажопереробки, але головні причини полягають у відмові контрагентів від продукції АТ «Квант», через не конкуренто спроможність виробів, скорочення обсягів виробництва підприємствами-споживачами тощо.

Вивчивши динаміку та виконання плану реалізації продукції та виконання договорів поставки, необхідно встановити фактори зміни її обсягу.

Для глибокого аналізу проблем, що пов’язані з реалізацією продукції, слід перейти до детального розгляду дії всього комплексу факторів, які можуть впливати на кінцевий обсяг реалізації продукції (рисунок 2.1.1). Як бачимо, кожну групу факторів треба аналізувати за відповідними методиками. На їх підставі або на підставі спеціальних методів аналізу готуються проекти управлінських рішень. Оскільки для України важливим завданням є розвиток експорту, то обсяги експортних поставок, терміни виконання, види продукції, стратегія конкурентів тощо стають одним із першочергових завдань аналізу факторів, які впливають на обсяг реалізації продукції.

Рисунок 2.1.1. - Фактори, які впливають на обсяг реалізації продукції

 

 

2.1.3. Аналіз ринків збуту продукції

 

 

Від ринків збуту залежать обсяг продажу, середній рівень цін, виручка від реалізації продукції, сума отриманого прибутку та ін. Треба наголосити на тому, що знання ринку того чи іншого товару є надзвичайно важливим для підприємства, оскільки, знаючи всю сукупність фірм, котрі функціонують у цій сфері обміну, можна виявити потенціальних та регіональних конкурентів.

Основні завдання аналізу:

· оцінка місткості ринку та/ або окремих його сегментів;

· визначення факторів, що впливають на зміну ринків збуту;

· вивчення показників збуту різних категорій виробів;

· розроблення пропозицій щодо формування ринків збуту.

Зміст дослідження:

· оцінка структури ринків збуту;

· оцінка місткості ринку;

· оцінка частки ринку;

· аналіз динаміки продажу щодо підприємств-споживачів.

На першому етапі аналізуємо структуру ринків збуту. Результати аналізу на прикладі умовного АТ «Квант» подано в таблиця 2.1.6, 2.1.7. Як видно з даних таблиці 2.1.7, у 2000 році 36 % «Індикаторів 1» було реалізовано в Україні, 64 % — в країнах СНД (передовсім у Росії та Білорусії). Для «Індикаторів 2» ці показники становлять відповідно 28,5 % та 74,2 %. Оцінка маркетингових прогнозів реалізації товарів промислового призначення базувалася на тому, що ці тенденції залишатимуться без змін і в найближчі роки. Оскільки виробництво АТ «Квант» традиційно орієнтоване на ринки країн колишнього СРСР, конкурентоспроможність виробів електронної техніки стосується тільки підприємств країн СНД. Вихід на ринки інших країн потребує додаткових ринкових досліджень і є взагалі проблематичним, бо конкурентоспроможність (технічні параметри виробів) є нижчою за міжнародні стандарти. Існують також інші обмеження (наприклад, висока вартість сертифікації).

Регіональну структуру ринку споживчих товарів визначимо, використовуючи таблиці 2.1.7. З даних таблиці 2.1.7 випливає, що регіональні ринки України охоплено достатньо широко, за винятком кількох областей (Вінницька, Херсонська та ін.). Обсяги продажу значно різняться в кожній області, а подекуди вони скоротилися на 90 % і більше. З цього випливає, що, оцінюючи регіональні ринки, необхідно досліджувати ринок кожної області, з’ясувати причини різного обсягу продажу.

Таблиця 2.1.6. Ринки збуту основних видів продукції, 2000 рік

 

Назва Обсяг реалізації, тис. штук (у дужках — %)
на місцевому ринку в області у межах України за межами України Усього
Індикатор 1 160,0 (36,4) 280,0 (63,6) 440,0(100)
Індикатор 2 970,0 (25,8) 2789,0 (74,2) 3759,0(100)
Індикатор 3 0,3 (50,8) 0,29 (49,2) 0,59(100)
Люмінесцентні лампи 0,6 (100) 0,6(100)
Вироби квантової електроніки 0,013 (68,4) 0,006 (31,6) 0,019(100)
Засоби обчислювальної техніки 2,3 (90,6) 0,24 (9,4) 2,54(100)
Медична техніка 16,5 (99,9) 0,02 (0,1) 16,52(100)
Товари народного споживання 6,05 (13,1) 0,36 (0,8) 39,77 (86,1) 46,18(100)

 

На другому етапі необхідно вивчити місткість ринку та показники частки ринку.

Місткість товарного ринку є одним з основних об’єктів дослідження, оскільки цей показник відображає принципово можливий обсяг збуту товару фірми. Місткість ринку визначається обсягом (у фізичних одиницях або вартісному вираженні) товарів, які на ньому реалізуються протягом року. Місткість ринку можна визначити за такою формулою:

,

де V — місткість ринку;

В — виробництво товарів;

Z — залишки товарних запасів;

I — імпорт товарів;

E — експорт товарів.


Таблиця 2.1.7. Регіональний розподіл обсягів продажу споживчих товарів.

В шт.

Область Годинники Світильники Електродзвінки Посуд
    2000/1999, %     2000/1999, %     2000/1999, %     2000/1999, %
Донецька     33,4     11,3     3,1     35,8
Луганська     3,5     16,4     2,2  
Дніпропетровська     27,6     17,3     15,1     61,2
Запорізька     101,2     57,3     33,2     116,9
Кіровоградська     7,5     4,0       16,9
Полтавська     6,0     4,9     0,8     15,0
Сумська     34,7     9,8     19,9     8,4
Харківська     97,7     12,7     3,5  
Волинська     6,0     17,9     0,5     53,0
Житомирська     38,4     8,7     5,1     54,9
Рівненська     52,2     6,6     7,3     4,4
Вінницька        
Тернопільська        
Хмельницька     37,4     71,6       44,4


Продовження таблиці. 2.1.7

Область Годинники Світильники Електродзвінки Посуд
    2000/1999, %     2000/1999, %     2000/1999, %     2000/1999, %
Закарпатська     4,4     11,2     12,6  
Івано-Франківська      
Львівська     2,4     3,7       23,6
Чернівецька       5,2       12,7
Київська     69,5     49,3     68,3     54,9
Черкаська     15,6     3,6       46,2
Чернігівська     114,6     126,     19,9     21,2
Миколаївська     1,8     3,1       14,0
Одеська        
Херсонська        
Автономна Республіка Крим     13,5     2,7     5,4  
Разом                        
Країни СНД     3,8  
УСЬОГО     25,3     13,5     7,0     21,8

 
 


Іншим важливим показником, величину котрого необхідно якнайретельніше визначати та прогнозувати, є показник ринкової частки. Ринкова частка — це відношення обсягу продажу певного товару даної організації до сумарного обсягу продажу цього товару всіма організаціями, що діють на даному ринку. Цей показник є ключовим для оцінки конкурентної позиції організації. Так, щодо АТ «Квант», місткість ринку виробів «Індикатор 1» стосовно потенційних споживачів у країнах СНД (за станом на 1999—2000 рр. — 86 підприємств) становила 120,0 тис. грн, ринку виробів «Індикатор 2» (35 підприємств) — 130,0 тис. грн. Однак у 2000—2001 рр. місткість ринку скоротилася в кілька разів. Проаналізуємо окремі сегменти ринку виробів «Індикатор 1» та «Індикатор 2».

Так, у колишньому СРСР вироби «Індикатор 1» та «Індикатор 2» використовувались для виготовлення калькуляторів, що становило третину усього попиту на індикатори. Нині з причини неконкуренто спроможності калькуляторів, що виробляються в країнах СНД, проти імпортних, випуск калькуляторів підприємствами СНД тимчасово припинено. Отже, приблизно третина втраченої місткості ринку індикаторів не підлягає відновленню.

Ті самі індикатори використовувались і для годинників. Сумарний попит виробників годинників на індикатори становив 30 % місткості ринку. Оскільки значно впав платоспроможний попит на годинники взагалі, а особливо на дорожчі та нижчої якості проти імпортних, годинники країн СНД, то половина виробників годинників у СНД повністю припинила випуск своєї продукції. Отже, обсяг реалізації індикаторів для виробництва годинників становив у 2000 році тільки 1 % колишньої місткості ринку. Перспективи розвитку цього сегменту залежать від динаміки платоспроможного попиту населення, а також від підвищення конкурентоспроможності годинників виробництва країн СНД.

Наступний етап — вивчення динаміки зміни становища кожного виду виробів на ринках збуту за останні кілька років. Найбільше практичне значення має аналіз за підприємствами-споживачами (таблиця 2.1.8). З цієї таблиці бачимо, що основними споживачами ринку індикаторів («Індикатор 2») стали виробники різноманітних електропобутових приладів, бо спад обсягів виробництва електропобутової техніки є набагато меншим, ніж інших видів споживчих товарів. Електропобутова техніка виявилася конкурентоспроможною за низкою технічних параметрів і, головно, за рівнем цін. Для точніших прогнозів бажано використати дані аналізу ринків збуту електропобутової техніки як в Україні, так і в країнах СНД.

Таблиця 2.1.8. Оцінка обсягів продажу виробів «індикатор 2» за підприємствами-споживачами

В тис. шт.

 

Споживач Сфера застосування Обсяг продажу, тис. шт.
1998 р. 1999 р. 2000 р.
Індикатор 2.1.
«БелТиз», Молодечно Сигнальна апаратура 34,0
ВО «Свет», СПб Блок індикації до сигнальної апаратури 73,0 390,0
ВО «Кисан», Красноярськ Холодильники 390,0 200,0
«Точмаш», Казань Індикація мережі 34,0 16,0
Індикатор 2.2.
АТ «Бета», Уфа Електропобутові прилади
«Нител», Н. Новгород Блок до телевізора
ВО «Приборостроительный», Уфа Електроплитки 7,0 0,2
АТ «Дальприбор», Владивосток Електропобутові прилади 10,0 24,5
Продовження таблиці 2.1.8.
АТ «Изумруд», Владивосток Електропобутові прилади
Індикатор 2.3.
ОАО «Івіта», Івано-Франківськ  
ВО «Свет», СПб. Холодильники 385,0 180,0
ВО «Кисан», Красноярськ Холодильники 810,0 3281,0
ВО «Белвар», Мінськ Електропобутові прилади 160,0 51,6
АТ «Термаль», Н. Новгород Чайники, самовари, праски 55,0 60,0
Завод телеграфної апаратури, Калуга Телефонна апаратура 34,0 22,0
ВО «Ахтуба», Волгоград Інгалятор «Лотос», Електро-конвектор 34,0 7,3
Приладобудівний завод, Мало-ярославець Електропобутові прилади 9,0 4,5
Індикатор 2.4.
ПТФ «Веста», В’ятка Пральні машини 80,0 362,0

 

 

2.1.4. Аналіз цінової політики підприємства

 

 

Одним з найсуттєвіших напрямків аналізу є цінова політика підприємства на товарних ринках. Ціни забезпечують підприємству запланований прибуток, конкурентоспроможність продукції, попит на неї. Через ціни реалізуються кінцеві комерційні цілі, визначається ефективність діяльності всіх ланок виробничо-збутової структури підприємства.

Цінова політика полягає в тому, що підприємство встановлює ціни на такому рівні та змінює їх (залежно від ситуації на ринку) так, щоб забезпечити досягнення короткострокових і довгострокових цілей.

Процес ціноутворення розглядається як серія процедур установлення ціни. Тому (залежно від цілей аналізу) аналізують або окремі процедури або весь комплекс.

Основні завдання аналізу:

· вивчення змісту процедур установлення ціни, рівня цін для визначення обґрунтованості конкретної ціни на продукцію;

· розроблення пропозицій щодо формування ефективної цінової політики.

Зміст та послідовність аналізу цінової політики загалом можна розподілити на такі етапи:

І етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.

Аналізуючи цінову політику, треба мати на увазі, що вона залежить від типу ринку. В економічній літературі виокремлюють чотири типи ринку («чиста конкуренція», «монополістична конкуренція», «олігополістична конкуренція», «чиста монополія»), кожний з яких має власні проблеми в галузі ціноутворення. За винятком роботи на ринках чистої конкуренції, підприємствам необхідно аналізувати методику встановлення початкової ціни на свої товари.

ІІ етап. Аналіз цілей ціноутворення.

Політика цін залежить від того, яких саме цілей підприємство намагається досягти за допомогою конкретного товару. Прикладами таких цілей можуть бути: виживання підприємства, максимізація прибутку, вихід у лідери за показниками частки ринку або якості товару, оволодіння відповідною часткою ринку та ін. Так, забезпечення виживання стає основною ціллю підприємства тоді, коли на ринку занадто багато виробників та панує гостра конкуренція, або тоді, коли потреби клієнтів несподівано й різко змінюються. Щоб забезпечити роботу підприємств та збут своїх товарів, підприємства змушені встановлювати низькі ціни, запроваджувати програми цінових знижок. За реалізації завдань здобування лідерства за показниками якості товару цілком виправданим буде встановлення на нього високої ціни (для покриття витрат на досягнення високої якості та проведення НДОКР).

ІІІ етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.

На практиці процес формування цін залежить від багатьох факторів — витрат виробництва, величини попиту, конкуренції, транспортних витрат, ввізного мита, зміни курсів обміну валют, реклами та інших елементів стимулювання збуту. Отже, під час аналізу треба враховувати:

Фактори витрат. Підприємство, що взяло за основу політику ціноутворення, орієнтовану на витрати, установлює ціни, виходячи з витрат і відповідного відсотка прибутку. Ціноутворення, в основу якого покладаються витрати, використовують для товарів виробничого призначення, котрі не мають якихось індивідуальних характеристик.

Фактори попиту. Ціноутворення, орієнтоване на ринковий попит, передбачає оцінку інтенсивності попиту: високі ціни призначаються на товари підвищеного попиту, а низькі — на товари з незначним попитом, навіть тоді, коли собівартість одиниці товару в обох випадках є однаковою. Ціноутворення з орієнтацією на попит є ефективним щодо марочних споживчих товарів та багатьох видів товарів виробничого призначення.

Фактори конкуренції. Найліпшим прикладом ціноутворення, орієнтованого на ціни конкурентів, можуть бути біржові ціни на метал, пшеницю, чай та ін., рівень яких диктують світові ринкові ціни та які встановлюються в результаті взаємодії великої кількості продавців та покупців. Для кожного продавця призначення ціни, вищої за встановлений рівень, може стати причиною значного зменшення замовлень, а нижча ціна призводитиме до невиправданого зменшення прибутків. Головне в ціноутворенні, орієнтованому на ціни конкурентів, урахувати ціни на продукцію тих підприємств, що виготовляють аналогічні продукти.

Аналізуючи цінову конкуренцію, звичайно виділяють:

· конкуренцію між фірмами однієї галузі;

· міжгалузеву конкуренцію;

· конкуренцію замінників.

ІV етап. Аналіз умов та методів формування початкової ціни на товар.

Змістом цього етапу аналізу є:

4.1. Оцінка попиту.

4.2. Оцінка витрат.

4.3. Аналіз цін та товарів конкурентів.

4.4. Аналіз методів ціноутворення, що вживаються.

V етап. Аналіз методів ціноутворення.

Коли підприємство встановило первісну ціну, то воно має скоригувати її з урахуванням різних факторів, що діють у зовнішньому середовищі. Треба здійснити передовсім аналіз:

5.1. Ціноутворення на новий товар.

5.2. Ціноутворення в рамках товарної групи.

5.3. Ціноутворення за регіональним принципом.

5.4. Установлення цін зі знижками та заліками.

5.5. Установлення цін для стимулювання збуту.

VІ етап. Аналіз варіантів зміни цін конкурентами.

Підприємства, що розробили власну систему цін та стратегію ціноутворення в процесі своєї діяльності, змушені знижувати або підвищувати ціни. Причинами цього є, наприклад, недовантаження виробничих потужностей, інфляція, надмірний попит та ін. Щоб з’ясувати, як має діяти підприємство за зміни цін конкурентами, необхідно проаналізувати:

· причини та період зміни цін конкурентами;

· можливу зміну своєї частки ринку;

· життєвий цикл свого товару;

· роль даного товару в межах власної товарної номенклатури;

· динаміку витрат залежно від обсягу виробництва.

Так, наприклад, у таблиці 2.1.9 подається дослідження рівня цін на індикатори АТ «Квант» та аналогічні вироби конкурентів. Ця таблиця може використовуватися для оперативного аналізу рівня цін конкурентів за певний період (рік, квартал, місяць) та прийняття відповідних управлінських рішень.

З аналізу, проведеного за даною методикою, випливають такі, зокрема, висновки:

1. Керівництво АТ «Квант» помилково визначило цілі фірми та цінову політику. Головною метою на цьому етапі мало б бути не одержання високого прибутку, а виживання підприємства або втримання належної йому частки ринку.

2. 40 % індикаторів, що виробляються в АТ «Квант» за умовами поставки Ex Works, значно дорожчі, ніж у конкурентів.

Таблиця 2.1.9. Рівень цін на вироби «індикатор 1» та «індикатор 2» ат «квант» і на аналогічні вироби підприємств-конкурентів, 2000 рік

 

Виріб АТ «Квант» Ціна АТ «Квант» Ціна виробу-аналога підприємства-конкурента Ціна АТ «Квант» у % до ціни конкурента Підприємство-конкурент
UAH RUR RUR
Індикатор 1
Індикатор 1.1 5,18 25,9 18,8 137,8 з-д «Рефлектор», м. Саратов
Індикатор 1.2 2,48 12,4 6,7 185,1 з-д «Рефлектор», м. Саратов
Індикатор 1.3 2,94 14,7 4,9 300,0 з-д «Рефлектор», м. Саратов
Продовження таблиці 2.1.9.
Індикатор 1.4 4,86 24,3 25,0 97,2 АТ «ОРЗЕП», м. Орел
Індикатор 1.5 3,56 17,8 18,0 98,8 АТ «ОРЗЕП», м. Орел
Індикатор 2
Індикатор 2.1 0,2 1,0 1,9 52,6 з-д «Індикатор», м. Усмань
Індикатор 2.2 0,18 0,9 1,9 47,4 з-д «Інтеграл», м. Мінськ
Індикатор 2.3 0,22 1,1 2,8 39,3 з-д «Індикатор», м. Усмань
Індикатор 2.4 0,2 1,0 2,4 41,6 з-д «Індикатор», м. Усмань
Індикатор 2.5 0,22 1,1 0,9 122,2 з-д «Неон», м. Інсар

 

3. Цінову політику орієнтовано на витрати виробництва, тобто ціна встановлювалася з урахуванням витрат та певного відсотка прибутку. Відтак витрати на одиницю продукції за скорочення обсягів реалізації зростають.

4. Ціну на вироби встановлено адміністративними рішеннями, без огляду на умови ринкового попиту.

5. АТ «Квант» не має чіткої політики ціноутворення на випадок зміни цін конкурентами передовсім на зовнішніх ринках.

6. Визначаючи ціни, АТ «Квант» не враховувало життєвого циклу власних виробів.

Крім того, результати дослідження свідчать про велику конкуренцію в галузі, що потребує від фірми:

а) зниження цін на вироби;

б) встановлення гнучкої системи цін зі знижками та заліками;

в) постійного аналізу цін конкурентів.

 

 

2.1.5. Аналіз системи розповсюдження товарів

 

 

Вибрані підприємством канали збуту та мережа розповсюдження товарів впливають на всі інші рішення у сфері маркетингу.

Основні завдання аналізу:

· оцінка динаміки, структури розповсюдження товарів та каналів збуту;

· оцінка охоплення ринку та його невикористані резерви;

· розроблення пропозицій щодо поліпшення мережі розповсюдження товарів та каналів збуту.

Порядок досліджень:

1) оцінка обсягів та інтенсивності охоплення оптової та роздрібної мережі;

2) оцінка регіонального розподілу товарів;

3) структура каналів збуту та їхня динаміка;

4) оцінка обсягів продажу за окремими каналами.

Аналіз проведемо на прикладі АТ «Квант».

Майже 100 % вироблених споживчих товарів АТ «Квант» реалізується в Україні. Для оцінки інтенсивності охоплення роздрібної мережі в областях використаємо показник «кількість торговельних підприємств роздрібної мережі у розрахунку на 10 000 міських жителів» (таблиця 2.1.10). Як бачимо з таблиці, області України охоплено збутом споживчих товарів нерівномірно. Певне зростання в 2000 році проти 1999 року маємо в Київській, Волинській, Рівненській, Дніпропетровській та деяких інших областях.

Коефіцієнт стабільності роздрібної мережі, тобто питома вага збережених роздрібних торговельних підприємств, коливається від 8,3 до 37,5 % (таблиця 2.1.11). Найбільшою стабільністю характеризуються зв’язки з роздрібними торговельними підприємствами Донецької, Волинської, Рівненської областей.

У 2000 році проти 1999 мало місце скорочення роздрібної мережі в цілому по Україні на 65 %. На 100 % роздрібна мережа скоротилася в Херсонській, Вінницькій, Тернопільській, Одеській, Івано-Франківській областях.

Для обґрунтування рішень щодо регіонального розповсюдження товарів необхідно використовувати дані, наведені в таблиця 2.1.12.

Таблиця 2.1.10. Кількість торговельних підприємств роздрібної мережі у розрахунку на 10 000 міських жителів

 

Область Кількість залучених торговельних підприємств роздрібної мережі Кількість крамниць на 10 тис. міського населення
       
Усього по Україні     0,70 0,24
Вінницька   0,34
Волинська     1,44 0,54
Дніпропетровська     0,55 0,23
Донецька     0,32 0,19
Житомирська     1,34 0,60
Закарпатська     1,78 0,19
Запорізька     0,50 0,44
Івано-Франківська   0,48
Київська     0,43 0,24
Кіровоградська     1,34 0,13
Луганська     0,41 0,12
Львівська     0,42 0,06
Продовження таблиці 2.1.10
Миколаївська     0,67 0,23
Одеська   0,53
Полтавська     1,18 0,39
Рівненська     8,14 1,76
Сумська     0,89 0,33
Тернопільська   1,18
Харківська     0,20 0,12
Херсонська   0,25
Хмельницька     0,77 0,13
Черкаська     0,73 0,36
Чернігівська     0,65 0,13
Чернівецька     0,74 0,25
Автономна Республіка Крим     0,68 0,11

Таблиця 2.1.11. Зміни в структурі мережі розповсюдження споживчих товарів в областях України (1999, 2000 рр.)

 

Область Кількість торговельних майданчиків У тому числі % скорочення мережі % стабільності мережі
універмаги та торг. центри спеціаліз. крамниці райспожив-об’єднання бази і торги, ЦКТ інші
                       
Донецька                     40,0 33,3
Луганська                 70,0 20,0
Дніпропетровська                   55,6 22,2
Запорізька                   12,5 12,5
Кіровоградська               90,0
Полтавська                 66,7 25,0
Сумська               62,5 12,5
Харківська             40,0 20,0
Волинська                 62,5 37,5
Житомирська                     55,6 20,0
Рівненська                       77,7 50,0

Продовження табл. 2.1.11

Закарпатська             88,9
  Івано-Франківська         100,0
  Львівська               87,5 14,3
  Чернівецька           66,7 33,3
  Київська                   43,7 18,8
  Черкаська                 50,0 16,6
  Чернігівська               0,0 20,0
  Миколаївська                 66,7 16,6
  Одеська         100,0
  Херсонська       100,0
  Автономна Республіка Крим               83,3 8,3
  Україна, усього                         64,5 24,1
                               

 

       
 
 
 
   
 

Таблиця 2.1.12. Характеристика мережі розповсюдження споживчих товарів у областях

 


Область Питома вага області
за кількістю населення за реалізацією годинників за реалізацією світильників за кількістю торг. точок
           
Донецька 10,2 10,7 12,7 10,6 8,8 6,1 10,7
Луганська 5,4 7,7 1,0 2,7 3,3 4,1 3,6
У цілому по регіону 15,6 18,4 13,7 13,3 12,1 10,2 14,3
Дніпропетровська 7,5 11,7 11,5 7,9 10,0 7,4 9,5
Запорізька 4,0 6,9 24,9 2,8 11,7 3,3 8,3
Кіровоградська 2,4 1,8 0,5 4,3 1,3 4,1 1,2
У цілому по регіону 13,9 20,4 36,9 15,0 23,0 14,8 19,0
Полтавська 3,4 2,4 0,5 3,8 1,4 4,9 4,8
Сумська 2,7 1,6 2,0 3,7 2,6 3,3 3,6
Харківська 6,0 0,3 1,1 4,5 4,2 2,0 3,6
У цілому по регіону 12,1 4,3 3,6 12,0 8,2 10,2 12,0
Волинська 2,1 0,9 0,2 1,4 1,8 3,3 3,6
Житомирська 2,9 2,1 2,9 9,0 5,8 4,5 5,9
Продовження таблиці 2.1.12
Рівненська 2,3 6,1 11,3 6,0 2,9 19,0 11,8
У цілому по регіону 7,3 9,1 14,4 16,4 10,5 26,8 21,3
Вінницька 3,7 1,1 1,2 1,2
Тернопільська 2,3 0,6 4,5 2,5
Хмельницька 2,9 4,4 5,9 0,8 4,0 2,5 4,8
У цілому по регіону 8,9 6,1 5,9 6,5   6,2 4,8
Закарпатська 2,5 4,7 0,7 3,2 2,6 3,7 1,2
Івано-Франківська 2,8 0,2 1,2 1,2
Львівська 5,4 6,3 0,5 1,1 0,3 2,9 1,2
Чернівецька 1,8 1,0 0,8 0,3 1,2 1,2

 
 
 

Для аналізу каналів збуту споживчих товарів АТ «Квант» до організацій непрямого збуту було віднесено бази, торги, райспоживоб’єднання, універмаги, торгові центри, крамниці. До організацій прямого збуту — виробничі та інші підприємства, що купують споживчі товари АТ «Квант» безпосередньо для своїх потреб.

Підсумки аналізу каналів збуту основної продукції та їх питому вагу в загальному обсязі реалізації показано в таблиці 2.1.13.

Таблиця 2.1.13. Канали збуту основної продукції АТ «КВАНТ» у 2000 році

 

Канал збуту Обсяг реалізації
тис. грн %
Оптові торгові організації 11,6 3,0
Роздрібні торгові організації 12,3 3,2
Спеціалізовані відділи в крамницях 7,8 2,0
Промислові підприємства 293,4 76,9
Мережа консигнаційних складів 56,3 15,0
Загальний обсяг реалізації 381,4  

 

Підсумки аналізу динаміки масштабів каналів збуту споживчих товарів показано в таблиці 2.1.14. Загальне скорочення каналів збуту в 2000 році становило від 16 % до 90 %. На частку непрямого розподілу (таблиці 2.1.14) припадає 66 %.

 

Таблиця 2.1.14. Динаміка масштабів каналів збуту в Україні споживчих товарів виробництва АТ «КВАНТ»

 

Канали збуту Кількість торгових точок % скорочення мережі
   
Непрямі + прямі канали збуту      
Непрямі канали збуту, усього      
1. Бази й торги     90,4
2. Райспоживоб’єднання     16,6
3. Універмаги, торгові будинки, торгові центри      
4. Крамниці     65,4
Прямі канали збуту      

 

До 2000 року на частку баз, торгів, райспоживоб’єднань припадало від 29 % до 61 % реалізації різних споживчих товарів (таблиця 2.1.15). Однак у 2000 році сталося різке зниження питомої ваги таких підприємств у реалізації споживчих товарів до 8—16 %, що було спричинене браком коштів у більшості оптових підприємств. У цілому обсяги реалізації за непрямими каналами збуту скоротилися, водночас реалізація в торгових центрах, крамницях та ін. зросла.

Таблиця 2.1.15. Структура каналів збуту споживчих товарів, %

 

Канали збуту Годинники Світильники Електро-дзвінки Посуд
               
Непрямі канали збуту, усього             92,5 83,6
1. Бази й торги             3,5
Продовження таблиці 2.1.15.
2. Райспоживоб’єднання         0,8   2,5 12,6
Разом: 1 + 2         57,8   29,5 16,1
3. Універмаги, торгові доми та торгові центри         9,2     9,8
4. Крамниці               57,7
Разом: 3 + 4         22,2     67,5
Прямі канали збуту, усього             7,5 16,4
5. Виробничі підприємства             3,6 2,7
6. Інші             3,9 13,7

 

Отже, АТ «Квант» до 2000 року мало широку мережу каналів збуту в Україні та СНД. Основними причинами, що призвели до її скорочення, можна вважати такі:

1) погіршання загальної економічної кон’юнктури;

2) помилка керівництва АТ, що орієнтувалося на виробництво, залишивши без достатньої уваги запити ринку;

3) формування регіональної мережі збуту не на підставі ретельних розрахунків конкретного попиту, а на підставі особистих можливостей (контактів) працівників служби збуту;

4) у 1999—2000 роках не було охоплено всіх областей України;

5) загальне непродумане скорочення чисельності служби збуту споживчих товарів замість того, щоб посилити певні її напрямки тощо.

 


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.049 сек.)