АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Субєкт об’єкт і предмет пізнання

Читайте также:
  1. I. ПРЕДМЕТ И ЗАДАЧИ
  2. IІІ. Проведення перевірок суб’єктів господарювання та органів влади та інших підконтрольних об’єктів органами Держтехногенбезпеки України
  3. Аналіз умов праці та виявлення потенційних небезпек на об’єкті проектування
  4. Б) заснований на цьому вченні метод пізнання.
  5. Бахрах Д. Н. О предмете административного права в России // Государство и право. 2003. № 10. С. 31-38.
  6. Біорізноманіття як об’єкт уваги міжнародного співтовариства.
  7. Бюджетне право як підгалузь фінансового права, його предмет, система та джерела
  8. В предмет и метод статистики
  9. В. Предмет экономической теории
  10. Виды оценок предметов основных средств
  11. Виконання зобов'язання - це вчинення боржником на користь кредитора певної дії або утримання від дії, яка становить предмет виконання зобов'язання.
  12. Виконання рішень про передачу певних предметів і здійснення певних дій

Сутність і природу пізнання не можна осмислити ізольовано від предметно-практичної діяльності, тому істотне місце в теорії пізнання займають поняття “суб’єкт” і “об’єкт”. Суб’єктом може виступати як окрема особистість, так і соціальна група чи й людство в цілому. Індивід може виступати в статусі суб’єкта практичної діяльності і пізнання лише постільки, поскільки він оволодів створеним людством світом культури – знаряддям предметно-практичної діяльності, засобами мови, логічними критеріями, нормами моралі й естетичних оцінок тощо, тобто коли став особистістю. Гносеологія як наука визначає особливий тип відношень між суб’єктом і об’єктом — пізнавальний, який у певному розумінні є похідним від предметно-практичного. Пізнання — це специфічна взаємодія суб’єкта і об’єкта, кінцевою метою якої є адекватне осягнення дійсності. Пізнавальне відношення включає в себе три складових: суб’єкт, об’єкт і зміст пізнан-ня,тобто знання.

Об’єкт — це те, що протистоїть об’єкту в його предметно-практичній і пізнавальній діяльності. Його не слід ототожнювати зі світом у цілому. Об’єкт пізнання — це лише та частина об’єктивної реальності, яка перебуває у взаємодії з суб’єктом. При цьому саме виділення об’єкта пізнання здійснюється з допомогою форм практичної і пізнавальної діяльності, вироблених суспільством із врахуванням властивостей об’єктивної реальності.

Аналіз характеру взаємодії суб’єкта й об’єкта пізнання передбачає з’ясування ряду питань, насамперед того, якзовнішні стосовно свідомості речі стають надбанням людського розуму та як співвідносяться речі об’єктивного світу і відповідні мис-лені образи. Предметом наукового пізнання називають властивості, відношення, про- цеси виокремлені суб'єктом пізнання за допомогою принципів.

Різні галузі наукового пізнання вирізняються відмінними предметами пізнання. Часто спостерігається ситуація: один і той самий об'єкт одночасно може виступати джерелом предметно різних наук. При цьому різні науки на підставі своїх специфічних принципів вбачають в єдиному об'єкті різні предмети пізнання. Наприклад яблуко може бути предметом хімії, фізики, товарознавства, садівництва тощо.

Іншими словами вказана вище єдність існуючого (так званого - старого) знання і нового забезпечується єдністю об'єкта і предмета пізнання.

Зазначена єдність дозволяє заперечувати введене А.Бергсоном ототожнення інтелекту людини з аналізом просторових відношень. За А.Бергсоном інтелект визначається як феноменальна спроможність до нескінченого просторового поділу на підставі будь-якої основи з наступним синтезом в будьяку систему. На відміну від зачарованості просторовим комбінуванням інтелекту, інтуїція у Бергсона здійснює часову дію, встановлює часові відношення, які не руйнують цілого, зберігають унікальність одиничного існування.

Однак визначена єдність предмета і об'єкта наукового пізнання через усвідомлення системи знання і кожного з її елементів дозволяє вести мову про встановлення інтелектом і просторових, і часових відношень в системі знання.

Вказане розмежування дозволяє зрозуміти чому в наукових знаннях, предметах думки визначаються такі ознаки речей, які дозволяють відрізняти одні речі від інших. Кожне поняття “S (Р)” (де Р - розкритий або “згорнутий”, “архівований” опис властивостей) є формулювання умов, яким принципово мають відповідати речі, щоб бути відокремленими в думці як такі, що відрізняються від інших.

Виокремлення об'єкта і предмета пізнання не завжди є очевидним. Наприклад можна визнати, що феноменологія відноситься до когітивних (науки про мислення) наук, а не когнітивних (науки про пізнання). Однак, оскільки когітивність поряд із когнітивністю для феноменології є предметна сфера досліджень, її не можна охарактеризовувати як заснування когітивізму. В феноменології мислення розглядається як один із феноменів, так само як і знання, а тому вона не перетворює на свій об'єкт таке відношення між знаннями, в якому формуються нові знання. В ній виникнення знання постає в формі предмета дослідження, що визначається певною поняттєвою схемою (означенням предмета думки та його ознак).

В об'єкті наукових досліджень ознаки розглядаються як остаточно невизначені, проблемні. Тому він для науки здебільшого постає в формі протиставлення різних предметів думки. Це спостерігається в тих випадках де розглядається єдність взаємовиключних існувань, коли одна властивість “А може бути” розглядається поряд із іншою властивістю “А не може бути”. Наявність знання “А може бути” і “А не може бути” виникає завдяки існуванню різних досліджень, різних сфер пізнання, які мали різні предмети пізнання, що уможливили створення цих двох альтернативних видів знання (наприклад: теза, що атом це неподільна частинка має антитезу, що атом - поділяється на частинки). Тому визначений (усвідомлений) об'єкт наукового пізнання (дослідження) виникає завдяки розумовій діяльності, яка започаткувала осмислення вже наявного знання. Тобто для започаткування наукового пізнання, як мінімум, має бути наявним в усвідомленій формі декартовий принцип “методологічного сумніву” як спосіб встановлення відношення до наявних знань. Це дозволяє вирізнитися в наступному. По відношенню до даного принципу, як започаткування наукового пізнання, усвідомлене незнання має розглядатися як підстава для започаткування мислення та пізнавального відношення до дійсності взагалі. Іншими словами: людина яка не мислить та не цікавиться пізнанням осмислено сумніватися не здатна, відповідно не може займатися наукою.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)