АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

СПОЛУЧНИК

Читайте также:
  1. Безсполучникові складні речення
  2. Безсполучникові складні речення.
  3. Речення із сполучниковим і безсполучниковим зв'язком

§160. Загальнепоняттяпросполучник

Сполучники — це службові слова, які служать для зв’яз-
ку однорідних членів речення та частин складного речення,
наприклад: Міські проспекти і майдани багатолюдні і
шумні (Уп.); Ні риби то були, ні раки (Котл.). Сполучники
і, ні - ні поєднують однорідні члени речення. Біля вогню було
тепло
, і ми навіть могли по черзі спати, згорнувшись
бубликом на постелі
(36.); Змолоду треба набратися
знань
, щоб не пуста була твоя власна криниця (Цюпа).
Сполучник і поєднує частини складносурядного речення,
а щоб — частини складнопідрядного речення.

1. Навколотихо бринів зо - лотий півсон передосіннього степу (Ст.). 2. Жоден ворог не проник в окресленеколо (Соб.). 3. Верба товста, тавсере - диніпуста (Нар. тв.) 1. Навколозалишених танків запанувала тиша (Панч.). 2. КолоГущі скупчилась молодь (Коц.). 3.... Усі процеси (на за - воді) були схованівсере - диніприладів (Шовк.)

§161. Сполучникисурядностііпідрядності

Сполучники виражають семантико-синтаксичні відношення
між граматично рівноправними одиницями (однорідними
членами, частинами складносурядних речень чи супідрядни-
ми однорідними в багатокомпонентному складнопідрядно-
му реченні) та між нерівноправними, одна з яких підпорядко-
вана іншій (у складнопідрядному реченні).

За участю у вираженні семантико-синтаксичних відно-
шень між поєднуваними одиницями таких синтаксичних
конструкцій сполучники поділяються на сурядні і підрядні
(або сурядності і підрядності).

Сурядні сполучники поєднують однорідні члени ре-
чення і частини складносурядного речення як рівноправні,
граматично незалежні одне від одного. За характером відно-
шень між членами речень і частинами складного речення
вони поділяються на єднальні, зіставно-протиставні, розділові,
градаційні і приєднувальні.

1. Єднальні: і (ă), та (в значенні і), ні... ні, ані...
ані
, а. Наприклад: Бліді на небі гасли зорі, І вітер плутав -
ся в мережах верховіть
, І не гойдалися берези білокорі (Рил.);
Ні птиці в повітрі, ні коника в траві; Яке було добро,
продали
, а гроші розкотились... (М. В.).

2. Зіставно-протиставні: а, але, та (в зна-
ченні але), автім, зате, проте, однак та ін. Наприклад:
Прийде друга весна і гостю божу Зустріне знову гімн
дзвінкий
; вестиме ж соловейко пісню гожу, Та воює гіє
ти
, — другий!.. (О. Пч.); Федько вчився непогано, зате
Дмитрикові доводилося допомагати (О. Д.).

3. Розділові: то (то..., то...), не то... не то...,
чи
(чи..., чи...), або (або..., або...), хоч..., хоч.... На-
приклад: То шумів зелений лист, то в вінку мінився зло -
том ряст зелений
, то золотим дощем лились пісні
(Л. У.); Хлопці рвали кедрові горішки або, виїхавши на
тундрове плато
, збирали червоні брусниці (Багм.).

4. Градаційні: нетільки... ай, нетільки... але
й
, нелише... ай (алей), нестільки... скільки, нете
що
(щоб)
... але, нетак... як. Наприклад: Поруч з обра -
зами Шевченка й Лесі Українки образ Франка символі
-
зує перед світом
нетільки індивідуальні риси й можли -
вості велетня культури
, але й нетлінне єство, красу...
й життєздатність українського народу
(Павл.); Не те
що такий лиман
... а, здається, море перемайнула б вона
(Гонч.).


5. Приєднувальні: ай, тай, щей, ащей, та
щей
, інавіть, такожі.
Наприклад: А пані не дає нічого
та
ще й гнівається (М. В.); Плакали від радості і звору -
шення бувалі воїни
..., тай Дмитро якось незручно рубом
великої долоні провів по очах
(Ст.); Обморозитися було
дуже просто
, особливо обличчя, тай руки (В. Биков).

Примітка. Між супідрядними однорідними реченнями (компо-
нентами складнопідрядного) переважно використовуються єднальні спо-
лучники і рідше зіставно-протиставні та розділові. Наприклад: Вночі
Андрій довго не міг заснути
, бо в хаті було видно од великих зірок на
небі і густо пахло холодною м’ятою
(Тют.); Таки пам’ятав, як стру -
мували майже під ногами хвилі веселі
, чисті, а він дивився на них
(Н. Бічуя); Чомусь пригадалось, як батько веде мене до школи або
мати зустрічає біля воріт
.

Підрядні сполучники поєднують частини складно-
підрядних речень. Вони виражають з’ясувальні, обставинні
та інші відношення залежності підрядного речення від го-
ловного чи від іншого підрядного при послідовному підпо-
рядкуванні предикативних частин:

1. З’ясувальні: що, як, ніби та ін. Наприклад:
Мені здається, ніби вдалині Сивіють не тумани придо -
линні
, А тіні тих, що впали на війні І вже навік нале -
жать Україні
(Луц.).

2. Обставинні:

часу: щойно, ледве, тільки, як, яктільки, після
тогояк
, відтодіяк
та ін. Наприклад: Його не бачили
лежачим ниць
, хіба тоді, як пив з потоку воду (Павл.);

мети: щоб, для того щоб, аби. Наприклад: Щодалі
доводилося все частіше звертати з колії
, щоб дати до -
рогу автомашинам
(Панч);

умови: якби, колиб, аби, якщо, як, яктільки. Наприк-
лад: Яка б з мене була діячка, колиб я не вчилася в Лесі
(Сміл.). Якщо моє не в лад, то я з своїм назад (Нар. тв.);

допустовості: хоч, дармащо, незважаючинате, що,
хоч
..., але...
. Наприклад: Хоч життя і найдорожче для
людини
, Та все'дно людина в битві і в труді Віддає його
за долю Батьківщини
... (Заб.);

способу дії: як. Наприклад: Як працюєш, так і маєш
(Нар. тв.);

порівняння: як, мов, немов, наче, неначе, ніби, ні -
бито
, начебто
та ін. Наприклад: Громада зібралась
у волость і загула
, як бджоли у вулику (Н.-Лев.); Тем -
нота вужчала
, ніби самі гори змикалися над головою
(Гонч.);


причини: бо, томущо, черезтещо, завдякитому
що
, затимщо, оскільки.
Наприклад: Виходь у світи, бо
дорога відкрита (Шп.);

міри, ступеня: аж, що аж, що й. Наприклад: Закипіло,
заревло навкруги
, аж річка охнула й нестямно на всі
боки захиталася
(П. М.);

наслідку: такщо. Наприклад: / слово в Білоуса знахо -
диться разюче
, дошкульне, пекуче, такщо об’єктам
поетової уваги не можна сказати
, щоб було спокійно
та байдуже
(О. В.).

У ролі сполучників можуть виступати самостійні сло-
ва — відносні займенники та прислівники займенникового
походження.

Відносні займенники хто, що, який, чий, котрий,
скільки
можуть стояти в називному відмінку і виконува-
ти роль підмета в підрядному реченні, водночас приєдну-
ючи підрядне речення до головного: Ніколи не здобуде
перемоги той
, хто передчасно вважає себе перемож -
цем
(Дм.).

У непрямих відмінках відносні займенники, що приєдну-
ють підрядне речення до головного, виконують роль додатка:
Живе поезія у мові, Якої мати вчила нас... (Рил.).

Сполучними словами здатні виступати прислівники, похідні
від займенників: де, куди, звідки, коли, відколи, доки,
як
, чому.
У підрядному реченні вони виконують роль
обставини: Коли дзвонять черешні В медовому цвіту,
Узори нетутешні Із цвіту я плету
(Рил.). Де тонко,
там і рветься
(Нар. тв.).

§162. Морфологічнийскладсполучників

За морфологічним складом сполучники в українській мові
поділяються на прості, складні і складені.

Прості сполучники морфологічно не членуються на
окремі частини, їх в українській мові небагато: і (й), а, ні,
та
, то, чи, бо, що.

Ці сполучники давно втратили семантичні зв’язки з сло-
вами, від яких вони утворилися, а тому їх ще називають не-
похідними.

Складні сполучники морфологічно поділяються на дві
і більше частин: але, зате, проте, ніж, або, якщо, якби,
щоб
, ніби, нібито, неначебто
та ін.

Складені сполучники є сполученням двох і більше
слів, що виконують службову функцію зв’язку членів ре-


чення та частин складного речення. Найчастіше складені
сполучники в першій частині містять форми непрямих
відмінків вказівного займенника той з прийменником або
іншого повнозначного слова, а в другій — сполучники що,
щоб
чи прислівник як: черезтещо, длятогощоб,
зтимщоб
, незважаючинатещо, подібнодотого
як
, вмірутогояк, передтимяк, дармащо, як...,
так
, такщо, нетільки..., ай, нетільки..., алеă.

Складні і складені сполучники називають похідними, тому
що вони мотивуються тими простими сполучниками і повно-
значними словами (займенниками, прислівниками), від яких
утворилися.

За способом уживання сполучники поділяються на оди-
ничні, повторювані і парні.

Одиничний сполучник виступає в реченні як за-
сіб вираження замкненості однорідного ряду або складної
структури, наприклад: Ціле літо дід Данило живе на пасі -
ці в лісах
, а увесь рік пахне вощиною, медом і трава -
ми
(Ст.).

Повторювані сполучники вживаються при кожно-
му однорідному члені речення або перед кожною частиною
складного речення з паралельною підрядністю, наприклад:
Де ж Катрусю [ ніч ] пригорнула: Чи в лісі, чи в хаті?
(Т. Ш.). Повторюваними є розділові сполучники.

Парні сполучники складаються з двох частин, кожна з яких
розподіляється між членами речення чи його частинами, ви-
ражаючи парний взаємозв’язок. До них належать: не
тільки
..., ай, нетільки..., алей, як..., так, хоч...,
але
, якщо..., то, чим..., тим.
Наприклад: Чим далі за -
глиблювалися вони в гори
, тим тихішим ставав відгомін
бою
(Соб.).

ЧАСТКА

§163. Загальнепоняття
прочастки

Частка — це службова частина мови, яка надає слову
чи реченню додаткового відтінку або служить засобом тво-
рення форм слів та похідних слів.

За роллю у слові і реченні частки поділяються на:
1) формотворчі, 2) словотворчі і 3) фразові (заперечні та
модальні).


§ 164. Формотворчі
і словотворчі частки

Формотворчі частки використовуються для творення форм
деєслова: би (б) — умовного способу; хай, нехай — нака-
зового способу: житижив би, жила б, жило б, жили б
(у цих краях); хай {нехай) живе, хай {нехай) живуть
(у цих краях). Наприклад: Тим часом дідова каша википі -
ла
, присмалилась і, мабуть, зовсім згоріла б, коли б не
каменоломи
... (Баш); Хай моя й хай твоя пісенька
зіллються
, хай лунають у гаях, до світанку в’ються
(Л. У.).

Частка б може стояти після дієслова, перед ним або відділя-
тися від дієслова кількома словами, може об’єднуватися з
деякими сполучниками підрядності {аби, щоб, якби, ніби,
мовбито
). Наприклад: Чи ще Марко не приїхав? Ох, якби
я знала
, Що діждуся, що побачу... (Т. III.).

Словотворчі частки служать для творення слів, а тому з
часом перетворюються на суфікси або префікси. Так, за-
перечна частка ні служить для творення заперечних за-
йменників {ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий,
ніскільки
) і прислівників, похідних від займенників {ніде,
ніколи
, ніяк, нізвідки, нітрохи); частка не функціонує
як префікс, за допомогою якого творяться прикметники і
похідні від них прислівники {високийневисокийне -
високо
, давнійнедавнійнедавно); частка ся пере-
творилася на дієслівний словотворчий суфікс {литили -
тися
, вітативітатися); так само частки аби, де, чи,
що
, як, будь, небудь, казна, хтозна та деякі інші, що
служать для творення займенників і прислівників, збли-
жуються з суфіксами та префіксами {абихто, абиколи,
деякий
, деінде, чимало, щодня, якнайскоріше, будь - що,
будь
- коли, скільки - небудь, як - небудь, казна - що, хто -
зна
- де).

§ 165. Модальні (фразові) частки

Модальні частки надають окремому слову в реченні або
цілому реченню додаткових відтінків: ствердження, питання,
спонукання, сумніву тощо.

Групи модальних часток:

1. Стверджувальні: так, авжеж, аякже,
еге ж
. Наприклад: Авжеж, такий у нас ведеться звичай
(Л. У.).


2. Питальні: чи, хіба, невже. Наприклад: Невже
це ранок? — Прислухається Юрій до шелесту пташи -
них крил і недовірливо поглядає на небо
(Ст.).

3. Вказівні: це, оце, ось, ото. Наприклад: Ось і
Настя
, й Докійна втирають сльози (Цюпа).

4. О к л и ч н і: щоза, як. Наприклад: Ой, гарно як! —
щипаю кілька промерзлих кетягів калини (Ст.).

5. Обмежувально-видільні: тільки, лише,
лиш
, саме, хочби, якраз, навіть.
Наприклад: Хоч би
маленькую хатину він мріяв мати над Дніпром
, щоб у
вечірнюю годину животворить своїм пером
(Рил.).

6. Власне модальні: мов, ледвечи, мовби,
ніби
, нібито, наврядчи
та ін. Наприклад: Воронцов ніби
становив найголовнішу, невід’ємну частину складного
організму полку
(Гонч.); — Оце ж я нібито маю в Іта -
лію їхать
(Л. У.).

7. Заперечні: не, ні. Наприклад: Не знаючи бро -
ду
, не лізь у воду (Нар. тв.).

Модальні частки служать засобом творення різних типів
речення: стверджувальних, заперечних, питальних, спонукаль-
них, окличних або виражають невпевненість, можливість,
сумнів, недостовірність. Окремі частки служать для підси-
лення ознак і дій. Це так звані підсилювальні частки: а,
аж
, адже, же (ж), - таки, - бо, - но, - то. Наприклад:
Ніч була темна, аж чорна (Коц.); — Скажи - бо, Степа -
не
! Може, справді нездужаєш? (Т. Ш.).

Виділяються також кількісні частки: майже, трохине,
ледвене
та інші, що вказують на часткову невідповідність чо-
мусь, приблизну кількість: Гнуться малоне до землі стрункі
білі берези
(Фр.); Злива тривала майже годину (Тр.).

Частки слід відрізняти від однозвучних з ними інших служ-
бових і самостійних слів. Порівняйте:

Частка Омонімічне з часткою

слово

Як тебе на голос не впізнати? Як парость виноград -

Серце, і життя моє, і кров, ної лози, плекайте мову

найсвятіше слово нашемати, (Рил.) — сполучник як
рідна земле, правда і любов!
(Мал.) — оклична частка як

Чи совам зборкати орла? І тоді ми обоє помічає -

Чи правду кривді подолати? мо, що надворі вечір чи

(Рил.) — питальна частка чи ніч (Ян.) — сполучник чи

Чого це хмурнішає літо, Відступати звідси не -

в гаю замовка соловей, можливо. Це було б ціл -

Частка Як тебе на голос не впізнати? Серце, і життя моє, і кров, найсвятіше слово нашемати, рідна земле, правда і любов!(Мал.) — оклична частка як Чи совам зборкати орла? Чи правду кривді подолати?(Рил.) — питальна частка чи Чого це хмурнішає літо, в гаю замовка соловей, Омонімічне з часткою слово Як парость виноград - ної лози, плекайте мову (Рил.) — сполучник як І тоді ми обоє помічає - мо, що надворі вечірчи ніч (Ян.) — сполучник чи Відступати звідси не - можливо. Це було б ціл -

/ капають сльози на квіти ковитою загибеллю для

з повитих журбою очей?.. всіх нас (Гонч.) — вка-

(Сос.) — підсилювальна частка це зівний займенник це

Заперечні частки не і ні

Заперечні частки не і ні служать для вираження запере-
чення. За допомогою їх творяться заперечні речення. На-
приклад: Соломія не обривала очей од берега (Коц.). Замість
частки не може стояти частка ні, яка заступає і присудок:
Співатиме півень чи ні, а день буде (Нар. тв.). Якщо част-
ка ні вжита в заперечному реченні (з наявною в ньому
часткою не), то виражає посилення заперечення: Ні, сили
на землі нема
, і сили на землі не буде, Щоб потягти нас
до ярма
, Щоб потоптати наші груди (Тич.).

Частка ні може також виражати заперечення самостійно,
заступаючи речення в діалозі: — Чи всі вже тут? — Ні.
Може також вживатися в односкладному реченні без при-
судка: Тиша нічна. Ні звуку.

Частка не виражає неповне заперечення, якщо стоїть не
перед присудком, а перед іншим членом речення: Гори мої
високії
, Не так і високі, Як хороші, хорошії (Т. Ш.).

У риторично-питальних реченнях виражається стверджен-
ня, а не заперечення: Як же тебе не проклинать, Лукавая
доле
? (Т. Ш.).

§166. Правописчасток

Словотворчі частки аби -, де -, - ся, - сь, як -, що - пи-
шуться з іншими словами разом: абищо, абиде, абихто;
дехто
, дещо, деколи, декуди; хвилююся, боюся; хтось,
щось
, якийсь, чийсь; якнайкраще, щонайшвидше.

Частки будь -, небудь, казна -, хтозна - пишуться через
дефіс: будь - чий, коли - небудь, казна - куди, хтозна - де.

Через дефіс пишуться з іншими словами і частки - бо,
- но, - то, - от, - таки: сидіть - бо, іди - но, десь - то, так -
от
, все - таки (але: все ж таки, вона ж таки).

Формотворчі частки би (б) та підсильні же (ж) пишуть-
ся окремо від інших слів, наприклад: зробив би, зробила б,
приніс же
, запиши ж, коли ж.

Словотворчі частки би (б), же {ж), що входять у складні
частки, сполучники, пишуться з ними разом, наприклад: якби,
мовби
, немовби, начеб, ніби, щоб; адже, отже, також,
теж
, ніж, аніж.

Разом пишуться частки атож, авжеж (але: адже ж,
отже ж
).

/ капають сльозина квіти з повитих журбою очей?..(Coc.) — підсилювальна частка це ковитою загибеллюдля всіх нас (Гонч.) — вка- зівний займенник це

ВИГУК
§167
. Загальнепоняттяпровигук

Вигук — частина мови, яка служить для безпосеред-
нього вираження емоцій, почуттів і волі людини.

Вигуки посідають проміжне місце між самостійними і служ-
бовими словами. Це незмінювані слова, які не виступають
членами речення. Але на місці самостійного слова вигук
набуває конкретного значення і виконує синтаксичну роль
того слова, яке замінює. Наприклад: Протягли своє «ку -
ку
- рі - ку» горлаті півні (П. М.) — в ролі додатка; А кач -
ка
ках - ках — у ролі присудка. Вигуки можуть заступати
ціле речення: [Наташа:] — Ох!.. Ох!.. Боже мій! (К.-Кар.).

§168. Групивигуківзазначенням

Розрізняють три групи вигуків:

1. Вигуки, що виражають емоції: страх, невдоволення, іронію,
подив і т. д.: о, оŭ, ох, аŭ, ex, тьху, овва та ін. Наприклад:
Ох, і щука ж була! Ex, і щука... (Ст.); Ух ти! Як зуби
вишкірив
(Ст.); Ой, рятуйте, задавить супоня (К.-Кар.);
Русалка: Овва! А батько мій їх всіх потопить (Л. У.).

2. Вигуки, що виражають волевиявлення, спонукання до дії:
агей, гей, гов, агов, на, нате, стоп, марш, тпру, цабе.
Наприклад: Та цитьте, чортові сороки! — Юпітер грізно
закричав
(Котл.); Агов! Чи чуєш? Щось тріщить у лісі! (Фр.);

Марш мені зараз малину рвати! (Коц.). — Ану, стоп!
Віталій нахилився до водія, торкнув його за плече (Гонч.).

3. Вигуки, що виражають етикет — вітання, подяку, поба-
жання, вибачення тощо: добрийдень{добридень), доб -
рогоранку
, надобраніч, прощайте, дайбоже, боже
поможи
, наздоров’я, спасибі, хаййомугрець.
На-
приклад: Добрийвечір, люди добрі (Коц.); [Старши-
на] — А нехайїйбіс, тій Парасці (К.-Кар.).

4. Звуконаслідувальні слова: гав - гав, кахи - кахи, ку -
ку
- рі - ку, тьох - тьох, кап - кап.
Наприклад: — Кахи! Ко -
жум’яка жахнувся
, а дванадцять кож тільки трісь,
трісь
!
(Нар. тв J; Що рибка смикто серце тьохĭ Сер -
денько щось Рибалочці віщує
(Г.-Арт.); А з степу, з дали -
ни
, як відгук: — Му - у! (Гол.).

У реченні після вигуків першої групи ставиться кома, а
при підвищеній інтонації — знак оклику; всередині речення
такий вигук виділяється комами з обох боків: Ту смертну
дорогу багрову йому не забути
, о, ні! (Coc).

Вигукового значення можуть набувати самостійні слова:

Ойлихо! Пожежа!; — Здоров, друже!


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.017 сек.)