АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

К. ЖИТЛОВЕ ПРАВО

Читайте также:
  1. II. Правопис апострофа
  2. IV. Бюджетное право в РФ.
  3. IX. Правопис відмінкових закінчень
  4. V1: Социально-правовые основы природопользования
  5. VIII. Правопис власних назв
  6. VІ. ПРАВОВІ І НОРМАТИВНО – ТЕХНІЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
  7. А) нормативные правовые акты
  8. Автоматическая проверка правописания
  9. Автономія в Україні. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим
  10. Авторское право
  11. Административно- правовые нормы
  12. Административно-правового отношения

 

1. ПРЕДМЕТ ТА ДЖЕРЕЛА ЖИТЛОВОГО ПРАВА

 

Житлове право — це галузь права, що включає норми, які ре­гулюють правовідносини між громадянами, державними та гро­мадськими організаціями у процесі реалізації права громадян на житло.

Житлове право України регулює правовідносини, що виникають у процесі:

— реалізації права на житло;

— надання житлових приміщень у користування;

— управління житловим фондом;

— будівництва житла;

— виключення з житлового фонду приміщень, що не придатні для проживання;

— розгляду житлових спорів тощо.

Основними джерелами житлового права України є Житловий ко­декс України від 2 січня 1984 р., Закон «Про приватизацію державно­го житлового фонду» від 19 червня 1992 р. «Про об'єднання співвлас­ників багатоквартирного будинку» від 28 листопада 2001 р. та інші нормативно—правові акти.

 

2. ПРАВО ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА ЖИТЛО. ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ЖИТЛА

Стаття 47 Конституції України проголосила право на житло. Відпо­відно до вказаної статті, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надаєть­ся державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Громадянам України гарантується ряд житлових прав, в т. ч.:

— право на одержання у безстрокове користування приміщення у будинках державного чи громадського житлового фонду або будинках житлово—будівельних кооперативів (ЖБК);

— право на приватизацію квартир (будинків) державного житло­вого фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржо­вих торгах;

— право на індивідуальне житлове будівництво чи одержання житла у власність на інших законних підставах.

Ніхто не може бути виселений із зайнятого житлового приміщен­ня або обмежений у праві користування житловим приміщенням інак­ше як на підставах і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з пору­шенням прав інших громадян або прав державних і громадських органі­зацій.

Право на житло вважається забезпеченим лише тоді, коли грома­дянин має житло, що відповідає установленим нормам і придатне для проживання. У разі відсутності такої житлової площі громадянин ви­знається таким, що потребує поліпшення житлових умов, у т. ч. з дер­жавного і громадського фонду.

Такими, що потребують поліпшення житлових умов, вважають­ся громадяни:

— які забезпечені житлом нижче встановленого в даній місце­вості мінімуму;

— які живуть у приміщеннях, що не відповідають установленим санітарним нормам;

— хворі на тяжкі хвороби;

— проживають за договором найму чи піднайму в кооперативних квартирах;

— тривалий час живуть за договором в індивідуальних житлах;

— проживають у гуртожитках тощо.

Згідно з Житловим кодексом, всі житлові будинки, що знаходять­ся на території України, а також житлові приміщення в інших будинках утворюють житловий фонд України.

Житловий фонд включає:

— державний житловий фонд (відомчий і місцевих рад);

— громадський житловий фонд (колгоспів, профспілкових та інших громадських організацій);

— фонд житлово—будівельних кооперативів;

— приватний житловий фонд.

У житловий фонд не входять нежитлові приміщення, які знахо­дяться в житлових будівлях, але призначені для торгових, побутових та інших потреб.

 

3. ДОГОВІР НАЙМУ ЖИТЛОВОГО ПРИМІЩЕННЯ

 

Громадяни самостійно здійснюють право на одержання житлово­го приміщення в будинках державного і громадського фонду з 18 років, а ті, що вступили в шлюб, влаштувалися на роботу до досягнення 18—річного віку — відповідно з часу вступу до шлюбу чи поступлення на роботу. Інші неповнолітні у віці 15—18 років здійснюють право на одер­жання житла зі згоди батьків чи піклувальників.

Громадяни, що потребують поліпшення житлових умов чи надан­ня житла, стають на облік у виконавчому комітеті місцевих рад або за місцем роботи в підприємствах, установах, організаціях, якщо вони мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво.

Громадянам, що стоять на обліку, житло надається в порядку чер­ги. Норма житлової площі, що надається в Україні,— 13,65 м2 на одну людину. Ця норма не завжди збігається з рівнем фактичної забезпе­ченості. Громадянам, які страждають важкими формами хронічних хвороб та ряду інших категорій, надається додаткова житлова площа розміром 10 м2 або у вигляді окремої кімнати і більше. Забороняєть­ся надавати житло у старих будинках, які вже не підлягають ремонту, у будинках, що підлягають зносу, капітальному ремонту і т. д.

Громадяни, які навмисне погіршили свої житлові умови шляхом обміну житлової площі, пошкодження або руйнування, відчуження ча­стини житлової площі, не приймаються на облік, як такі, що потребу­ють поліпшення житлових умов, протягом 5 років.

Єдиною підставою для вселення у житлове приміщення є ордер.

Ордер — це письмове розпорядження, видане виконавчим орга­ном місцевої ради про вселення громадянина у житлове приміщен­ня. Житлове приміщення на момент видачі ордера повинно бути вільним. Ордер дійсний протягом одного місяця з дня видачі. Позов про визнання ордера недійсним може бути поданий протягом 3 років з дня його видачі.

На підставі ордера громадянин, на ім'я якого він виданий, укла­дає договір найму житлового приміщення з житлово—експлуатаційною організацією.

Предметом договору найму може бути окрема квартира, одно­квартирний будинок чи інше ізольоване житлове приміщення. Договір найму з'ясовує взаємні права і обов'язки сторін і укладається у пись­мовій формі.

До прав наймача належать:

— право користуватися наданим приміщенням у межах, вста­новлених договором;

— право на вселення інших осіб у наймане приміщення за пись­мовою згодою всіх членів сім'ї наймача, що проживають разом

з ним (для вселення до батьків неповнолітніх дітей така згода не потрібна);

— збереження права на житлове приміщення у разі тимчасової відсутності наймача протягом 6 місяців;

— право з письмової згоди всіх осіб, що з ним проживають, здій­снити обмін житлового приміщення, в т. ч. на житло в іншому населеному пункті;

— право здавати приміщення у піднайм та інші права.

Обов'язками наймача є бережливо ставитися до житлового при­міщення, використовувати його у відповідності з призначенням, підтри­мувати порядок та проводити поточний ремонт, своєчасно вносити квартирну плату і т. д.

Члени сім'ї наймача, що проживають разом з ним, користуються рівними з наймачем правами і мають рівні обов'язки. До членів сім'ї наймача належать чоловік чи дружина, діти, батьки, а також інші особи, якщо вони постійно проживають з ним і ведуть спільне госпо­дарство.

Наймодавець має право вимагати бережливого ставлення до житлового фонду, дотримання правил співжиття, своєчасного внесен­ня квартирної плати та відшкодування збитків, заподіяних з вини най­мача.

Наймодавець зобов'язаний надавати вказане в ордері при­міщення, своєчасно проводити його капітальний ремонт, забезпечу­вати належну роботу інженерного обладнання та місць загального ко­ристування.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)