АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПРО ДВАНАДЦЯТИЙ ЧЛЕН СИМВОЛУ ВІРИ

Читайте также:
  1. Інтерпретація символу води
  2. ПРО ВОСЬМИЙ ЧЛЕН СИМВОЛУ ВІРИ
  3. ПРО ДЕВ'ЯТИЙ ЧЛЕН СИМВОЛУ ВІРИ
  4. ПРО ДЕСЯТИЙ ЧЛЕН СИМВОЛУ ВІРИ
  5. ПРО СЬОМИЙ ЧЛЕН СИМВОЛУ ВІРИ
  6. ПРО ЧЕТВЕРТИЙ ЧЛЕН СИМВОЛУ ВІРИ
  7. Розділ дванадцятий

12. (Чекаю) І життя будучого віку. Амінь.

У дванадцятому члені Символу віри говориться про життя май­бутнього віку, тобто про вічне життя, яке настане після всезагаль-ного воскресіння мертвих, оновлення усього світу і всезагального суду Христового. Для праведних людей вічне життя буде настільки радісним і блаженним, що в нинішньому стані ми не мо­жемо навіть уявити його або зобразити. Апостол Павло каже: "Не бачило око і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його" (1 Кор. 2, 9).

Таке блаженство праведників буде від споглядання Бога у світлі і славі і від з'єднання з Ним. В блаженстві душі кожного праведника братиме участь і тіло, яке буде прославлено світлом Божим подібно до тіла Господа Ісуса Христа під час Преображен­ня Його на горі Фавор.

Св. апостол Павло каже: "...сіється в безчесті, встає у славі" (1 Кор. 15, 43).

Сам Господь Icy с Христос сказав: "...тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього" (Мф 13, 43).

Стан праведників матиме різні ступені блаженства, відповідно до морального достоїнства кожного.

Апостол Павло казав, що "інша слава сонця, інша слава міся­ця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі. Так і при вос­кресінні мертвих" (1 Кор. 15, 41-42).

Для людей же невіруючих і для нерозкаяних грішників життя майбутнього віку буде станом вічних мук. Господь скаже їм: "...ідіть від мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його... І підуть ці на вічні муки" (Мф 25, 41-46).

Ці муки грішників відбуватимуться через віддалення їх від Бо­га, нерозумінням і неусвідомленням своїх гріхів від сильних доко­рів сумління, перебуванням разом зі злими духами, де буде вогонь вічний, невгасимий.

Що ж таке вогонь невгасимий? Слово Боже не визначає, але дає образи неймовірних пекельних мук. Так, покарані грішники бу­дуть не тому, що Бог хоче їхньої загибелі, а вони самі гинуть за те, що не прийняли любові істини для свого спасіння (Див.: 2 Сол. 2, 10).

Символ віри закінчується словом "амінь", тобто: "істинно", або "хай буде так". Вимовляючи це слово після Символу віри, ми цим засвідчуємо, що все викладене в ньому є безсумнівна і незмінна істина.

Справжнє, добре християнське життя може бути тільки у того, хто має у собі віру Христову і намагається жити за цією вірою, тобто добрими ділами виконувати волю Божу. Добрі діла є вияв­ленням нашої любові, а любов є основою всього християнського життя. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває у Бо­гові, і Бог у ньому (Див.: 1 Ін 4, 16). "Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Ньо­го, не загинув, а мав життя вічне" (Ін 3, 16). Так Бог на ділі ви­явив Свою любов до людей.

А та любов, яка не супроводжується добрими вчинками, не є істинна любов, а є тільки любов на словах.

Ось чому Слово Боже каже: "...віра без діл мертва" (Як. 2, 20).

Сам Господь Ісус Христос сказав: "Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! - увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного" (Мф 7, 21).

Бо ми Його творіння, створені у Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми виконували (Еф. 2, 10). Ми от­римали від Бога також і особливі засоби, для того щоб розрізняти добрі справи і погані (злі). Засоби ці: закон Божий внутрішній, або совість, і закон Божий зовнішній, або заповіді Божі.

Совістю (або сумлінням) називається внутрішня духовна сила людини, або виявлення духу в людині. Совість, як внутрішній за­кон Божий ("голос Божий"), властива всім людям.

Совість - це внутрішній голос, який каже нам, що є добро і що є зло, що чесне і що нечесне, що справедливе і що несправедливе.

Голос совісті зобов'язує нас чинити добро й уникати зла. За все добре сумління нагороджує нас внутрішнім миром і спокоєм, а за все недобре і зле осуджує і карає, і людина, вчинивши проти совісті, почуває в собі моральний розлад - докори або муки сумління.

Але совість, як духовна сила людини, вимагає розвитку й удос­коналення у зв'язку з іншими душевними силами людини, а саме: з її розумом, серцем і волею. Розум, серце і воля людини затьма­рилися з часу гріхопадіння перших людей, тому й голос совісті ви­явився слабким і недостатнім як вияв духовної сили. І якщо лю­дина не розвиває в собі духовної сили, то внутрішній голос совісті в людині може поступово заснути і померти ("безсовісна" люди­на).

Звідси ясно, що одного внутрішнього закону совісті недостат­ньо для людини. Навіть у раю Бог відкривав першим людям Свою волю. Отже, і в невинному (праведному) стані необхідним був для людини зовнішній Божественний закон. Тим більше потрібен він після гріхопадіння.

Для того, щоб людина завжди була на "сторожі своєї совісті", Господь Бог і дав нам зовнішній закон, тобто заповіді Божі.

Закон цей був даний у найпростішому вигляді ще у Старому Завіті - у Синайському законодавстві, через пророка Мойсея. Го­ловні 10 заповідей цього закону написані були на двох скрижалях, або кам'яних дошках. Поглиблені і підняті на висоту, ці заповіді були у Нагірній проповіді Спасителя, в Його дев'яти закликах, або заповідях блаженства. Але про старозавітні десять заповідей Господь підтвердив, що їх необхідно знати і виконувати.

Спаситель сказав: "Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків; не порушити прийшов Я, а виконати" (Мф 5, 17).

На запитання одного юнака, що йому зробити доброго, щоб ма­ти життя вічне, Господь просто каже: "Якщо хочеш увійти в жит­тя вічне, дотримуйся заповідей" (Див.: Мф 19, 16-19).

Однак Господь учив виконувати ці заповіді значно доско­наліше, ніж їх розуміли до Нього. Так, Господь Ісус Христос по­вчає віруючих уникати порушень заповідей не тільки ділом, а й навіть у думках і бажаннях, вимагаючи від них чистоти серця.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)