АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

V. Вивчення нового матеріалу. 1) свійські тварини та їх утримання;

Читайте также:
  1. I. Анализ конечных результатов нового учебного года
  2. I. Вивчення нового матеріалу
  3. I. Вивчення нового матеріалу
  4. I. Сприйняття нового матеріалу.
  5. II. Вивчення нового матеріалу
  6. II. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ, ВИВЧЕННЯ НОВОГО
  7. II. Сприйняття нового матеріалу
  8. III. Вивчення нового матеріалу
  9. III. Вивчення нового матеріалу
  10. III. Изучение нового материала.
  11. III. Опрацювання нового матеріалу
  12. IV. Вивчення нового матеріалу.

План вивчення.

1) свійські тварини та їх утримання;

2) декоративні птахи та їх утримання;

1) До заслуг цієї птиці можна віднести спокійну вдачу, малу схильність до впливу стрес-факторів. До того ж кури м'ясо-яєчних порід завжди є прикрасою двору.

Там, де про них піклуються, вони обдаровують хазяїна високою яйцекладкою 200 і більше яєць на рік. У них смачніше, ніж у яєчних порід м'ясо, тушки мають гарні м'язи. Жива маса, залежно від породи, у курей — 2,0-3,0 кг, у півнів — 2,5-3,5 кг.

Відомі багато порід курей серед яких кучинська ювілейна, московська чорна, адлерська срібляста, нью-гемпшир, род-айланд та ін. Птиця, як ніякий з інших видів сільськогосподарських тварин, має потребу в різноманітних, багатих білком і вітамінами кормах.

Під правильно організованою годівлею розуміють раціональний набір концентрованих, вітамінних і мінеральних кормів, їхню підготовку і техніку згодовування.

Основним кормом для курей є зерно злакових культур — кукурудза, пшениця, ячмінь, просо, овес. Із бобових кормів — горох. Кури не відмовляються поласувати і деякими відкидами олійницького виробництва — макухою і шротами. Завжди бажані для них корми тваринного походження; відкиди рибної і м'ясної промисловості, молочної переробки, що є важливим джерелом повноцінного білка.

Із вітамінних зелених кормів кури охоче поїдають траву конюшини, зелене перо цибулі, бадилля буряка, моркви. Дуже корисним буде і згодовування червоної моркви, цукрового буряка, листя капусти, м'якоті жовтих сортів гарбуза, вареної картоплі.

Охоче поїдає птиця і відкиди кухні і столу. Взимку с зелені вітамінні корми з успіхом заміняють висушена кропива, сіно бобових трав, борошно бобових культур, хвойне борошно. Важко сказати, від чого птиця відмовляється. Навіть дрібні камінчики допомагають роботі її шлунка.

Кури гостро реагують на відсутність у раціоні таких необхідних їм хімічних елементів, як кальцій, фосфор, що беруть участь в утворенні кісткової тканини і міцної шкаралупи яйця. Постійно необхідна і кухонна сіль.

А для тих птахівників, які не можуть придбати комбікорм, промисловість пропонує вітамінно-мінеральні суміші, готові для готування повноцінних комбікормів безпосередньо у себе у присадибному господарстві. І назви в них цілком прозорі: «Зозуляста» — для курей — несучок, «Сонечко» для курчат і ін.

Що не можна курці? Гадають, що в курки дуже погано розвинутий нюх, і вона ні до чого не принюхується, не може вчасно розпізнати якість пропонованих їй кормів. Навіть скуштувавши цвілі і прогнил! корми і поплатившись бурхливою реакцією шлунково-кишкового тракту, птиця буде скльовувати непридатний корм.

Отут напоготові повинен бути хазяїн, зацікавлений у здоровому поголів'ї. Окислені риб'ячий жир, м'ясо, кісткове і рибне борошно (із запахом старого сала) також не підлягають згодовуванню, тому Що вони обеззброюють вітаміни — нейтралізують початок їхньої дії, що неминуче призводить до авітамінозу.

Категорично заборонено птиці споживати воду, у якій варилася картопля, позеленілі бульби картоплі, паростки, тому що можливе отруєння алкалоїдом-соланіном.

Іншим представником свійської птиці є індичка.

 

 

 

Індичка — крупна сільськогосподарська птиця, належить до підвиду курячих. Уперше була одомашнена індіанцями Північної Америки ще до приходу європейських колонізаторів. Жива маса самця — 5 кг, самки — 3 кг. Це довгонога птиця з короткими крилами та хвостом. Дикі види індичок влаштовують гнізда безпосередньо на землі. Навесні самки відкладають 15-20 яєць. Інколи вони виводять індичат і восени. Буває і так, що дикі самці приєднуються до зграй свійських індичок.

Розводять індичок із метою одержання цінного м'яса з надзвичайно високими смаковими, харчовими, дієтичними якостями. В тушках індичат міститься в середньому 49-51% м'язової тканини, 10-16% підшкірного жиру, до 9% внутрішнього жиру.

Основні показники продуктивності індичок — несучість та жива маса. Несучість вважається за основу м'ясної продуктивності: чим більше буде одержано біологічно повноцінних інкубаційних яєць і, відповідно, здорових індичат, тим більше буде м'яса. Індички культурних порід починають відкладати яйця, досягнувши 8-8,5-місячного віку, інтенсивно несуться п'ять-шість місяців. За цей період вони можуть знести 100-120 яєць. За середньої виводимості (65-70%) від однієї індички одержують 65-85 індичат, від яких при вирощуванні до 120 днів можна одержати близько 200 кг м'яса у живій масі. Індички добре окупають корм за рахунок приросту живої маси. На 1 кг ваги при збалансованому за всіма поживними речовинами годуванні витрачається 3-4 кг корму. Вихід м'яса під час забою в них перевищує 80%.

У присадибних господарствах індичок можна використовувати як яйценосну птицю. Індичі яйця поживні й смачні. Завдяки щільній та міцній шкаралупі й підшкаралуповій оболонці вони можуть зберігатися значно довше, ніж курячі. Середня маса яйця 80-90 г. У ньому в середньому міститься 58% білка, 31% жовтка, 11% шкаралупи з підшкаралуповою оболонкою. У 100 г яєчної маси міститься 169 ккал, білка – 49 ккал, жовтка – 374 ккал.

Канарка, птах сімейства вьюркових. У природі звичайний птах на Канарських островах, Азорських островах і на острові Мадейра. У 15 столітті завезена в Європу й одомашнена. Виведено багато порід декоративних і красиво співаючих канарок.

Дика канарка — птах невеликих розмірів (довжина тіла 12-14 см.). Оперення самця сірувато-зелене з темними подовжніми смугами, на черевці зеленувато-жовте. Оперення самки тьмяно-сіре. Місцями проживання є гірські ліси.

Утримання канарки

Канарка легко приручається, цілком довірлива, піддається «вихованню» і успішно розмножується в домашніх умовах. Канарки можуть жити в домашніх умовах 15-18 років, поміщають їх у клітках і вольєрах.

Клітки виготовляють із твердої породи деревини: бука, дуба, ясена й ін. Можна користатися металевими клітками. Їх легше мити, простіше обшпарити. За формою найбільш зручні прямокутні клітки. Розміри кліток повинні бути такими, щоб птах у ній могла вільно рухатися, літати і достатніми для того, щоб можна було установити в ній 1-2 жердинки в один ярус.

Величина клітки 30-35 см. у довжину, 20- 22 см. у ширину, висота 27-29 см. Відстань між прутиками — не більш 1,2-1,4 см. Дверка в клітці повинна розташовуватися збоку. Дно повинне бути обов'язково подвійним, бажано з тонкої нержавіючої сталі (внутрішнє дно) і обов'язкове висувним, щоб легше було чистити клітку, змінювати в ній пісок і проводити дезінфекцію. Чистити клітки необхідно не рідше двох разів у тиждень.

Годівниці можна ставити на дно клітки, але це найчастіше приводить в антисанітарний стан корм і клітку. Бажано все-таки, щоб годівниці в клітках були висувними. У такому положенні легко діставати їх при годівлі і пташкам буде менше занепокоєння.

У клітці повинно бути сідало для птаха, що представляє собою круглі жердинки товщиною не більш 1,5 см.

Канарки люблять купатися. Купання очищає шкіру і зміцнює оперення. Вода для купання повинна бути кімнатної температури.

Після дезінфекції клітки на дно клітки насипають чистий, сухий річковий пісок, тонким шаром здрібнену яєчну шкарлупу від яйця. Пісок і яєчна шкарлупа служать мінеральною підгодівлею птаха, підтримують її здоров'я і сприяють травленню. Після цього в годівниці насипають корм і ставлять його на місце годівлі.

Вода для питва повинна бути кімнатної температури. Її наливають у скляний чи порцеляновий посуд невеликого розміру.

Клітку розташовують у добре освітленому місці, але не на сонце, не на вікні і не на протязі. Якщо кімната закривається, можна і потрібно випускати птаха політати. Спочатку 5-10 хвилин, а потім до 40-45 хвилин.

Папуги загін птахів. Нараховує 1 сімейство, 7 підродин, 324 види. Папуги живуть головним чином у тропіках. Довжина від 9,5 див до 1 м. Самочки менше самців.

Утримання папуг не представляє особливих труднощів. Клітка підбирається для папуги по розмірі, нерідко улаштовуються вольєри, де можна розмістити різні види разом. Переселяючи в нову клітку, птаха переживають стрес, нерідко перестають їсти. Необхідно давати папугам літати по будинку: цьому як какаду корисно вправляти лапки з допитливому птаху необхідно не тільки розім'яти крильця, але й оглянутися. У клітках передбачаються всілякі жердинки і кільця.

Крім свіжої води в поїлці, необхідно 1-2 рази в тиждень давати медяну воду (1 частина меду на 1 частину кип'яченої води; сюди ж додають таблетку полівітамінів). Чергуючи з медяною водою, дають воду із соком чорної і червоної смородини, журавлини. Для мінеральних підгодівель використовують виварену протягом 5 хвилин товчену яєчну шкарлупу, крейду, черепашник, деревне вугілля, таблетки глюконата і гліцерофосфату кальцію і навіть стару штукатурку. У теплий час року в клітку кладуть шматок лугової чи лісової дернини. Папуги люблять купатися, але вода не повинна бути холодної.

Природна розмаїтість кормів для папуг в умовах домашнього змісту цілком відтворити неможливо. Птахам, що потрапили в неволю дорослими, особливо важко звикнути до зміни харчування. Купивши такого птаха, варто пропонувати йому різноманітний корм, домагаючись максимальної розмаїтості. Зернової корм — основа харчування. Його повинно бути в надлишку. Це суміш різних сортів проса, вівса, пшениці, коноплі (небагато, тому що від її жиріють), канаркового насіння, соняшника, кукурудзи. У суміш додають горіхи (волоський, лісові і фундук, мигдаль, кедрові горішки). Якщо немає повної суміші, то можна давати й окремі компоненти, частина зерна повинна бути неочищеною, навесні й узимку пророщеною.

Папуги люблять свіжий сир, із задоволенням їдять білу булку, особливо розмочену в молоці чи чаєві. Не слід пропонувати папугам м'ясо, ковбасу, шинку, вершкове масло. У природі папуги їдять безліч фруктів, п'ють їхній солодкий сік. Їм підходять солодкі сорти яблук і груш і привізні тропічні фрукти, ретельно вимиті. З ягід підходять спіла полуниця, малина, чорна смородина, горобина свіжа і сушена. Дають скибочки дині, кавуна. Люблять папуги шматочки морквини, гарбуза, сирої картоплі.

Папугам, особливо середнім і великим, живучим поодинці, життєво важливе спілкування з людиною. Полюбивши людини, папуга обожнює, коли його гладять і чешуть, нагадуючи в цьому відношенні багатьох кішок. Головна умова навчання папуги людської мови — він повинний бути без пари. Молоді птахи, природно, навчаються швидше дорослих.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)