АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Методика ознайомлення учнів з масою, місткістю, одиницями їх вимірювання та співвідношеннями між ними

Читайте также:
  1. A. вимірювання щільності молока
  2. B. вимірювання світлового потоку
  3. I. ПРОБЛЕМА И МЕТОДИКА ИССЛЕДОВАНИЯ
  4. II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
  5. III. Метод, методика, технология
  6. IV. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ УЧНІВ
  7. N 1243, 31.10.2011, Наказ, Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  8. V. Актуалізація опорних знань учнів.
  9. А. Методика розрахунків збитків внаслідок забруднення атмосферного повітря
  10. Анатомия и физиология как науки, их взаимосвязь между ними.
  11. АНКЕТА для учнів 11 класу
  12. Артеріальний тиск та його вимірювання

У процесі вивчення першого десятка треба поряд з безпосеред­нім порівнянням предметів за довжиною (шириною, висотою) про­понувати одночасно порівнювати предмети за масою.

Уявлення про масу можна розкрити, спираючись на дії з предметами. Учні встановлюють, що один предмет важчий, ніж другий. Наприклад, учням пропонується обстежити два об’єкти, однакові за формою, розмірами, кольором, але різні за масою, що можна виявити за допомогою „зважування” без терезів, взявши у руки (наприклад, два кубики, виготовлені з різного матеріалу – пластмаса і метал). Діти роблять висновок, що однакові зовні предмети можуть мати ще одну властивість, якою відрізняються, а виявити це можна за допомогою зважування. Тоді кажуть, що маса одного предмета більша, ніж другого; ма­са другого предмета менша, ніж першого.

Тоді учитель пропонує порівняти учням будь-які два предмети, що мало відрізняються за масою (наприклад, дві книжки, два мі­шечки крупів тощо). Думки учнів різні. Школярі доходять до іншого висновку: необхідно використати терези. Вчитель ознайом­лює учнів із шальковими терезами, розповідає про їх будову, зображує їх у вигляді схеми, демонструє різні терези.

Після цього потрібно підвести учнів до того, що необхідно мати одиницю вимірювання маси. Виклавши на стіл гирю 1 кг і два предмети (наприклад, пакети з борошном), маса одного з яких трохи більша від 1 кг, а другого — трохи менша від 1 кг, вчитель запитує учнів:

- Маса якого предмета найбільша?

- Маса якого предмета найменша?

- Як розв'язати цю задачу з допомо­гою терезів?

Учні встановлюють, що необхідно порівняти масу одного предмета, а потім другого з масою гирі.

Перша одиниця маси, з якою ознайомлюють дітей, — кіло­грам. Учитель приносить на урок кілька предметів, маса кожного з яких дорів­нює кілограму (пачка солі, мішечок з горохом, пакет з крупою то­що). Щоб діти дістали конкретні уявлення про масу в 1 кг, їм да­ють потримати в руках предмети з такою масою і порівняти їх з предметами, які важчі або легші від них. Коли діти відберуть 2 – 3 предмети однакової маси, учитель повідомляє, що кожний предмет має масу в один кілограм – таку саму, як і кілограмова гиря (гирю також дають потримати в руках кожному учневі).

Далі на терезах ілюструють, що кожний з відібраних предметів важить 1 кг, а інші предмети – більші або менші за кілограм. Учи­тель показує, як користуватися терезами.

Потім виконують вправи на відважування: відважують 1, 2, 3 кг солі, крупів тощо. Діти повинні брати активну участь у роботі з терезами; наприклад, один учень ставить гирі на ліву шаль­ку терезів, другий насипає крупи на праву шальку. Решту дітей залучають до пояснення процесу зважування (що переважує; що треба зробити, щоб терези були в рівновазі, скільки кілограмів крупів, солі зважено і т. д.). Одночасно дітей ознайомлюють із запи­сом знайдених іменованих чисел. Діти ознайомлюються з набором гир (1 кг, 2 кг, 5 кг) і потім приступають до зважування кількох спеці­ально взятих предметів, маса яких виражається цілим числом кі­лограмів. Тут спочатку на терези кладуть предмети, а потім гирі. Знайдені під час зважування числа використовують для складання задач.

Надалі для розвитку в дітей уміння оцінювати масу на око і на руку учням пропонують перед зважуванням спробувати прикинути, більше чи менше від кілограма важить предмет, скільки кілограмів він важить, а потім вже перевірити це за допомогою зважування. Корисно дати дітям завдання дізнатися, скільки важать предмети, які часто трапляються в побуті, такі як хлібина, літр молока, відро картоплі тощо. Ці дані використовують також під час складання дітьми задач. Треба розв'язувати задачі, які відтворюють процес зважування, наприклад: „На одній шальці терезів стоїть ящик з яблуками, на другій — дві гирі по 5 кг (терези перебувають у рів­новазі). Скільки важать яблука, якщо ящик важить 1 кг?” Такі задачі розвивають у дітей уявлення, озброюють їх практичними відомостями (врахування тари під час зважування).

У 3 класі учні ознайомлюються з новою одиницею ма­си – грамом (с. 83, № 547).

Назва його відома учням. Завдання вчителя — сформу­вати наочне уявлення про грам. Для цього дітям дають потримати гирку масою 1 г, а також зважують монети і встановлюють, що мо­нета в 1 коп. важить 1 г, 2 коп. — 2 г, 3 коп. — 3 г, 5 коп. — 5 г.

Конкретне уявлення про грам вони дістають внаслідок безпосереднього споглядання та користування на­бором важків (1 г, 5 г, 50г, 100г, 200 г, 500 г).

Можна запропонувати учням вправи на відважування з точністю до грама.

Записування, знайдених чисел (460 г, 900 г, 125 г і т. д.), їх читан­ня, порівняння допомагає дітям засвоїти нумерацію чисел у ме­жах 1000.

Доцільно ознайомити учнів з циферблатними автома­тичними терезами: розглянути шкалу, навчитися відлічувати поділ­ки на шкалі і читати покази терезів, засвоїти процес зважування на терезах. Корисно провести екскурсію в найближчий продовольчий мага­зин і простежити за роботою на таких терезах: подивитись, як уста­новлюють циферблатні терези перед зважуванням, як зважують предмети, більші за 1 кг; упевнитись, як важливо для правильності зважування, читаючи покази шкали, дивитися на неї прямо, а не збоку.

У 3-ому класі учнів ознайомлюють ще й з такими одиницями вимірювання ма­си як центнер і тонна, визначають співвідношення їх з кілогра­мом, складають і заучують таблицю мір маси:

1т = 1 000кг 1кг = 1 000г 1ц = 100кг 1т = 10ц

На уроці використовують рисунки та ілюстровані таблиці мір маси.

Щоб створити в учнів конкретні уявлення протакі одиниці маси, як центнер і тонна, треба навести приклади маси різних предметів. Ось деякі з таких прикладів:

Маса 100 л води 1 ц

Маса двох мішків картоплі (приблизно) 1 ц

Маса одного кубічного метра води 1 т

Маса без вантажу автомобіля "Москвич-412" 1 т

Маса з повним навантаженням автомобіля "КрАЗ-257" 12 т

Жива маса слона до 8 т

Якщо є можливість, треба ознайомити дітей з терезами, на яких зважують важкі предмети, маса яких становить кілька центнерів або тонн, організувати екскурсію на склад чи базу.

У 4-ому класі знання учнів про вимірювання маси, одиниці маси та співвідношення між ними уточнюються і використовуються під час розв’язування задач. На даному етапі вивчають перетворення іменованих чисел, ви­ражених в одиницях вимірювання маси (замінюючи дрібні оди­ниці більшими і навпаки), а також порівнюють складені іменовані числа і виконують арифметичні дії над ними. У процесі цих вправ закріплюють знання системи одиниць маси.

Починаючи з 1 класу, в процесі розв'язування простих, а потім складених задач учні встановлюють і використовують взаємозв'я­зок між величинами: маса одного предмета – кількість предме­тів – їхня загальна маса, навчаються обчислювати кожну з вели­чин, якщо відомі значення двох інших.

Методика ознайомлення учнів з поняттям „місткість”та її вимірюванням.

З такою величиною як місткість (об’єм) учні знайомляться у 1-ому класі (с.68). З цією метою учитель демонструє учням різні посудини, зауважуючи, що у них можна помістити інші предмети (м’ячик, цукерку, олівець чи гумку), насипати круп, піску, цукру, налити води чи молока. Тому кажуть, що деякі оточуючі предмети мають таку властивість як місткість.

Далі пропонується учням на око встановити, яка із посудин має більшу (меншу) місткість: каструля чи склянка, відро чи банка і т.д.

Запропонувавши дві наступні посудини, які майже однакові за розміром або ж мають різну форму (коробка з-під взуття і трилітрова банка), ставимо таке ж завдання, як і попереднього разу. Учні приходять до висновку: необхідна мірка – одиниця місткості. Тоді учитель демонструє літрову банку, про місткість якої багатьом дітям відомо, і вводить одиницю місткості – літр. Щоб у них не склалося помилкове враження, що саме літрова банка є тією міркою, яку шукали, слід показати куб із стороною (ребром) 1дм і наголосити, що місткість такого куба становить 1 літр. Учні ознайомлюються із скороченим позначенням літра – л. Це єдина міра місткості, яка вивчається у початковій школі.

Потім учням пропонується визначити в літрах місткість каструлі, відра, дитячого відерця, банки (2-ох і 3-ох літрової) і записати це.

Надалі основна увага приділяється розв’язуванню задач з використанням цієї величини (1 клас, с. 69, 83; 2 клас, с. 15, № 73, с. 19, № 95).

 

 


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)