АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Вогнегасні речовини

Читайте также:
  1. Білкові речовини. Амінокислоти як компоненти білків та пептидів
  2. Вогнегасні засоби
  3. Встановлення формули дослідницької речовини
  4. ЕТАПИ НОРМУВАННЯ ЕКЗОГЕННОЇ ХІМІЧНОЇ РЕЧОВИНИ В ГРУНТІ
  5. Задача 5. Які речовини елімінуються більш ефективно?
  6. Зміна агрегатного стану речовини
  7. І-ої речовини з джерел типу Д1
  8. ІІ. Вогнегасні речовини
  9. Класифікація пожеж та рекомендовані вогнегасильні речовини
  10. Класифікація пожеж та рекомендовані вогнегасильні речовини
  11. Класифікація пожеж та рекомендовані вогнегасні речовини

Успіх швидкої локалізації та ліквідації пожежі на її початку залежить від наявних вогнегасних засобів, вміння користуватися ними всіма працівниками, а також від засобів пожежного зв'язку та сигналізації для виклику пожежної допомоги та введення в дію автоматичних та первинних вогнегасних засобів.

Вода - найбільш дешева і поширена вогнегасна речовина. Вода порівняно з іншими вогнегасними речовинами має найбільшу теплоємність і придатна для гасіння більшості горючих речовин.

Вода застосовується у вигляді компактних і розпилених струменів, як і пара. Вогнегасний ефект компактних струменів води полягає у змочуванні поверхні, зволоженні та охолодженні твердих горючих матеріалів.

Подача води до місця пожежі здійснюється пожежними рукавами. Відкидний рукав від пожежного крана або насоса закінчується металевим соплом, обладнаним розбризкувачем. Розбризкувач дозволяє отримувати компактний або розсіяний струмінь води.

Струменем води гасять тверді горючі речовини; дощем і водним пилом – тверді, волокнисті сипучі речовини, а також спирт, трансформаторне і солярове мастила.

Водою не можна гасити легкозаймисті рідини (бензин, гас), оскільки, маючи велику питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні. Не можна гасити водою такі речовини, як карбіди та селітру, які виділяють при контакті з водою горючі речовини, а також металевий калій, натрій, магній та його сплави, електрообладнання, що знаходиться під напругою, ціні папери тощо.

Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщень об'ємом до 500 м3 і невеликих загорянь на відкритих установках. Пара зволожує горючі матеріали і знижує концентрацію кисню. Вогнегасна концентрація пари у повітрі становить 35 % від загальної об'єму.

Водні розчини солей застосовуються для гасіння речовин, які погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф тощо). У воду додають поверхнево-активні речовини: піноутворювач ПО-1, сульфонали НП-16, сульфонати, змочувач ДП тощо. Солі, що випадають з водного розчину, при попаданні на об'єкт горіння розплавляються і утворюють тверду негорючу кірку. При розпаді солей утворюються негорючі гази, які ізолюють доступ повітря до об'єкту горіння.

Хімічну піну отримують в результаті хімічної реакції кислотного і лужного розчинів з піноутворювачем. При цьому утворюється газ (діоксид вуглецю). Основні властивості хімічної піни - це утворення плівки, яка знижує температуру горіння, утворення пари та газу, які витискують повітря із зони горіння.

Повітряно-механічна піна - суміш повітря (~ 90 %), води (7 %) і піноутворювача ОП-1 (3 %). Характеристикою піни є її кратність -це відношення об'єму отриманої піни до загального об'єму речовини. Піни звичайної кратності (до 20) утворюються повітряно-пінними стовпами, за принципом: вода подається під тиском 0,3...0,6 МПа, попередньо змішана з піноутворювачем, поступає в спеціальний пристрій, який забезпечує відсмоктування повітря. На практиці для гасіння пожеж застосовують повітряно-механічну піну високої кратності (до 200), отриманої в піногенераторах. Ця піна більш об'ємна і має більшу стійкість.

Вогнегасні порошки - це дрібно помелені (на муку) мінеральні солі з різними компонентами, які запобігають злежуванню і збиванню в гранули, їх можна застосовувати для гасіння пожеж твердих речовин, різних класів горючих рідин, газів, металів та обладнання, які знаходяться під електричним струмом.

Працювати з вогнегасними порошками треба в спецодязі; із захисними засобами (респіратори, окуляри).

Вогнегасники застосовують для гасіння загорянь та невеликих пожеж у початковій стадії їх горіння. Залежно від об'єму вогнегасники бувають малоємні (до 5 л); промислові ручні (до 10л); перевізні (більше 10л).

Найбільш поширені хімічні пінні вогнегасники ОХП-10, 0П-М та ОП-9ММ.

Заслуговує уваги ручний вогнегасник ОХП-10 (рис.1) продуктивністю 43...50 л, кратністю піни 5... 6, довжиною струменя до 6 м.

Хімічний пінний вогнегасник - це вогнегасник, заряд якого складається з двох частин: кислотної та лужної. Вогнегасник ОХП-10 має вигляд звареного сталевого корпусу 9, який заповнено лужним розчином. У ньому встановлений поліетиленовий стакан 1 з кислотною сполукою. При повороті ручки 6 більш ніж на 180 градусів шток 5 піднімається і відкриває горловину стакана 1. При перекиданні вогнегасника догори дном сполуки перемішуються, одержана піна з діоксидом вуглецю викидається назовні через отвір виприскування 4. Перед використанням вогнегасника за допомогою шпильки 1 слід проколоти мембрану і прочистити отвір виприскування.

Рис.1. Вогнегасник ОХП-10: 1- кислотний стакан; 2- гумовий клапан; 3- запобіжник; 4- спуск; 5- шток; 6- рукоятка; 7- кришка; 8- ручка; 9-корпус; 10- шпилька
Ручні хімічні пінні вогнегасники використовуються для гасіння твердих речовин, що горять та горючих легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею, яка горить. Слід мати на увазі, що піна електропровідна - нею не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, вона псує цінне обладнання, речі та папери. Нею не можна також гасити натрій, магній та його сплави, оскільки внаслідок їх взаємодії з водою, наявною в піні, виділяється водень, котрий посилює горіння.

Повітряно-пінні вогнегасники бувають ручні (ОВП-5, ОВП-10) та стаціонарні (ОВП-100 та ОВП-250). За конструкцією вони подібні до хімічних пінних вогнегасників (рис. 2).

Рис.2. Вогнегасник ОВП: 1- корпус; 2- дифузор; 3- трубка; 4- кришка; 5- ручка; 6- важіль; 7- шток; 8- балон; 9- сифона трубка
Повітряно-пінні вогнегасники застосовують для гасіння різних твердих речовин та матеріалів, за винятком лужних металів та електрообладнання, що знаходиться під напругою, а також речей, котрі горять без доступу повітря. Сумішшю в корпусі вогнегасника ОВП-10 є 6 % водний розчин та піноутворювач ОП-1. Тиск у корпусі вогнегасника створюється стисненим діоксидом вуглецю, який знаходиться в спеціальному балоні, всередині (або зовні) вогнегасника. Стиснений розчин по сифонній трубці прямує в розпилювач і дифузор, де проходить утворення повітряно-механічної піни кратністю 60, кількістю 540 літрів та часом дії 45 сек.

Вуглекислотний вогнегасник -це прилад багаторазової дії з зарядом вуглекислоти. Його доцільно застосовувати в бібліотеках, архівах, лабораторіях, музеях. Промисловість випускає вуглекислотні вогнегасники в ручному (ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8) та транспортному варіантах.

б)
а)
Вогнегасник ОУ-2, ОУ-8 (рис. 3) має вигляд сталевого балона 6, до горловини якого на конусній різьбі вкручено вентиль 2, із сифонними трубками 7. Запірний вентиль має запобіжну мембрану. Розтруби 5 вогнегасників ОУ-2 ОУ-8 з'єднані з корпусом вентиля шарнірами. Балон заповнено зрідженою вуглекислотою під тиском 7 МПа. При відкриванні вентиля зріджена вуглекислота викидається з балону, випарюється, сильно охолоджується (до -79°) і виходить назовні у вигляді снігу. Довжина струменя 2...З м, термін дії - 30...40 с. Застосовується в електроустановках, що знаходяться напругою. З метою запобігання обмороженню не можна дотикатись до розтруба оголеними частинами тіла. Перевіряють вуглекислотні вогнегасники зважуванням.

Рис.3 Вогнегасники: а – ОУ-2, б – ОУ-8: 1- рукоятка; 2- вентиль; 3- шланг; 4- ручка дифузору; 5- дифузор; 6- балон; 7- сифона трубка
Порошкові вогнегасники одержують широке застосування, їх випускають наступних типів: ОП-1, «Момент», ОП-2А, ОП-10, ОПС-10, ОП-100, ОП- 250, СП-120.

Ручні порошкові вогнегасники ОП-10 використовують для гасіння невеликих пожеж лужних металів(натрій, калій), деревини, пластмас тощо.

Для створення тиску в корпусі і викиду порошку служить стиснений газ (азот, діоксид, повітря), який знаходиться у невеликому спеціальному балоні під тиском 15 МПа. Вогнегасник ОПС-10 відрізняється тільки за складом порошку та засобом для його викиду (рис. 4).

Крім перелічених вогнегасників, ви­пускають вогнегасники аерозольні хладонові (ОАХ-0,5), вогнегасники хладонові (ОХ-3, ОХ-7), вогнегасники вуглекислотні-брометилові (ОУБ-3, ОУБ-7). вогнегасники автоматичні (УАП-5, УАП 8, УАП-16)тощо.

У приміщеннях промислових підприємств засоби пожежогасіння розташовують згідно з вимогами «Правил пожежної безпеки в Україні». У коридорах, проходах, проїздах або інших місцях, крім вогнегасників, розташовують пожежні пункти з набором первинних засобів пожежогасіння.

 
 
Рис. 4. Вогнегасник порошковий: 1- корпус; 2- балон; 3- шланг; 4- патрубок


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)