АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Теорія соціальної дії

Читайте также:
  1. ДИСЦИПЛІНА «ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ»
  2. Дисципліна: «Теорія організації»
  3. Дія права: теорія та практика
  4. Епігенетична теорія розвитку особистості Е. Еріксона
  5. з курсу «Економічна теорія»
  6. Історія становлення та правова база соціальної політики ЄС.
  7. Квантова теорія фотоефекту
  8. Критерії соціальної стратифікації за поглядами європейських і американських соціологів
  9. Мальський М. 3., Мацях М. М. Теорія міжнародних відносин: Підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2007. — 461 с.
  10. Механізм соціальної дії та реалізації права
  11. Нео- або нова інституціональна економічна теорія
  12. Неокласична економічна теорія.

Один із засновників її Т. Парсонс вважав, що орієн­тації діяльного індивіда мають дві моделі модифікації: мотиваційну і ціннісну. Мотиваційна спрямована на бажання і плани індивіда, а значить, на задоволення або незадоволення його потреб. Ціннісна орієнтація на­лежить до тих аспектів орієнтації особи, що зв'язують її з дотриманням певних норм і стандартів. Для Парсонса саме норма забезпечує досягнення мети індиві­да, який, орієнтуючись на неї, оцінює вчинки та очі­кування іншого індивіда. Важливим при цьому є ме­ханізм включення індивідуальної діяльності в суспіль­ство під впливом нормативного характеру орієнтації дії. Суть такої нормативності полягає у відповідності очікувань і дій індивіда очікуванням і діям оточуючих людей, у спрямуванні його поведінки на відповідність груповим нормам. Ця відповідність досягається моти­ваційною інтеграцією, що виникає внаслідок набуття особистістю певних ціннісних якостей, якими харак­теризується групова свідомість.

Німецький філософ і соціолог Юрген Хабермас (нар. у 1929 р.) створив власну теорію соціальної дії, виділивши чотири її типи: стратегічну (учасники стра­тегічної дії ставляться до інших осіб як до засобів або

перешкод на шляху до мети); нормативну (дія, метою учасників якої є досягнення взаємовигідних експекта-цій, здійснювана шляхом підпорядкування своєї пове­дінки цінностям і нормам); драматургічну (її мета — подання самому собі, вибіркове самовираження індиві­дуальності); комунікативну (прагне досягти вільної угоди між учасниками для досягнення конкретних ре­зультатів у певній ситуації). Кожна дія є комплексною системою референцій (характеристик, довідок), скла­дається з об'єктивних фактів, соціальних норм та осо­бистого досвіду.

Питирим Сорокін (1889—1968) основою соціологіч­ного аналізу вважав соціальну взаємодію, зокрема, взаємодію індивідів. В основі взаємодії, на його дум­ку, — соціальна нерівність у суспільстві. Він пропові­дує ідеї етичної відповідальності та солідарності, куль­турних цінностей, під впливом яких і повинна здійс­нюватись взаємодія у суспільстві.

З точки зору діяльнісної соціології (М. Арчер, П. Штомпка, П. Бурдьє) соціальна реальність є багаг томірним полем, в якому взаємодіють структури і діячі. Результат взаємодії — певна подія, детерміно­вана безліччю структурно-діяльнісних зв'язків. П. Штомпка виділяє чотири рівні (аспекти) соціально­го поля (ШІО — схема в теорії соціального становлен­ня Штомпки).

І — ідеальний рівень (соціальна свідомість): ідеї, вірування, уявлення про дійсність, ідеологія.

N — нормативний рівень: правила, норми, припи­си, цінності у структурно-суб'єктивній взаємодії. Нор­мативна структура накладає на дії акторів істотні об­меження і впливає на їх реальну поведінку.

І — рівень взаємодії: засіб взаємозв'язку між гру­пами, спільнотами та індивідами, інституціалізований принцип такої взаємодії, канали взаємодії.

О — рівень можливостей реального світу: життєві шанси, мережа інтересів стратифікованих груп та їх можливостей, наданих суб'єкту існуючими соціальни­ми структурами, сформованих діями колишніх діячів. При цьому діяльні суб'єкти можуть впливати на ці структури.

Соціальна дія є сукупністю певних компонентів, діяч з його потребами і метою, ситуація (конкретні умови, обставини), в якій він діє; орієнтація діяча на ситуації, що формують способи реалізації потреб, ме- ту. У конкретній ситуації соціальні спільноти, верст­ви, індивіди виокремлюють різні об'єкти відповідно до їх значущості для досягнення мети, розрізняють кори­сні або шкідливі елементи ситуації, визначають пер­шочергове, важливе і другорядне, аналізують можли­ві наслідки соціальних дій. Мета соціальної дії — це задоволення певних потреб. Якщо вона досягнута, на­стає момент рівноваги діяча, його потреб і зовнішньо­го середовища.

Звичайно, не кожна дія людини є соціальною, оскільки не завжди мета передбачає орієнтацію на ін­ших людей. Індивідуальна мета, що відтворює потре­би людини, є початком соціальної дії, початком орієн­тації на інших, сподіванням, що вона буде відповідно сприйнята оточенням.

Соціальна дія може бути традиційною або афекти­вною. Традиційна соціальна дія ґрунтується на соці­альних стандартах поведінки, звичних нормах, які не змінюються з плином часу. Вона мінімізує самостій­ність особистості у її вчинках. Афективна соціальна дія зумовлена емоційним станом, найчастіше супрово­джується глибоким душевним хвилюванням.

Соціальна взаємодія буває випадковою, тимчасо­вою і стійкою, приватною і публічною; особистісною і речовою; формальною і неформальною.

Одним із виявів соціальної взаємодії є зв'язок.

Соціальний зв'язок — соціальна дія, що виражає залежність і

сумісність людей або груп.

Соціальні зв'язки є об'єктивними, залежать від со­ціальних умов, у яких живуть індивіди. Основними їх елементами є: суб'єкти зв'язку (індивіди, спільноти), предмет зв'язку (з приводу чого він здійснюється), ме­ханізм свідомого регулювання взаємин між суб'єктами («правила гри» між індивідами, соціальними спільно­тами). На особливість соціального зв'язку впливає різ­ке збільшення чи зменшення чисельності його учасни­ків на основі прямого обміну, моральних принципів добросусідства. Він може виявлятися у формі соціаль­ного контакту і соціальної взаємодії.

За соціальної взаємодії відбувається обмін діями. Системи дій обох суб'єктів споріднені між собою, дії кожного з них скоординовані, відновлювані, взаємний їх інтерес стійкий. Соціальна взаємодія є одним із джерел суспільних явищ, оскільки завдяки їй поведін­ка людини стає соціальною дією.

Поведінка — форма діяльності, реакція на соціальне середо­вище чи на дію іншої людини.

Дії, що постійно репродукуються, орієнтовані на вищі цілі, є діяльністю. Головною ознакою соціальної діяльності є осмислення індивідом можливих варіан­тів поведінки осіб, які вступають з ним у взаємодію.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)