АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Форми перебігу конфліктів

Читайте также:
  1. A) способом формирования банковских ресурсов из недепозитных источников
  2. A) это основные или ведущие начала процесса формирования развития и функционирования права
  3. A. формируется фотохимический туман
  4. Cущность, виды, источники формирования доходов. Дифференциация доходов населения.
  5. D. Формирование структуры отдела
  6. E) формирование правительства из членов партии, располагающих большинством мест в Парламенте
  7. I. Клінічні - залежать від ступеня важкості та перебігу захворювання.
  8. I. Поняття необережності, як форми вини.
  9. I. Формирование дисциплины.
  10. I.2 Реформирование и современная структура банковской системы РФ.
  11. III. ОПЛАТА ПРАЦІ, ВСТАНОВЛЕННЯ ФОРМИ, СИСТЕМИ, РОЗМІРІВ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ Й ІНШИХ ВИДІВ ТРУДОВИХ ВИПЛАТ
  12. III.2.2. Порядок формирования палат Федерального Собрания Российской Федерации

Існує чотири головних форми перебігу конфлікту:

Відкритий конфлікт. Яскраво виражене, емоційно насичене зіткнення військовослужбовців у групі. Такий конфлікт є очевидним, але за розпаленням пристрастей буває дуже важко виявити його реальні причини.

Прихований конфлікт (замаскований). Найбільш розповсюджена форма конфлікту серед персоналу відділу прикордонної служби, коли реальні розбіжності приховуються учасниками конфлікту за зовні бездоганними формами поведінки.

“Сліпий” конфлікт. При цій формі один або обидва прикордонники взагалі не усвідомлюють його наявності. У першому випадку один стає об’єктом нападок з боку опонента-противника, але не сприймає ситуацію як конфліктну. У другому випадку, дуже поширеному у відділах прикордонної служби з низьким рівнем організації, конфлікт виникає у результаті неузгодженості та суперечливих управлінських рішеннях, але самі керівники цього не бачать, тобто конфлікт існує на рівні можливості виконання рішення.

“Невідомий” конфлікт. Ця форма конфлікту виникає тоді, коли реальні протиріччя "затушовуються" або взагалі не усвідомлюються військовослужбовцями. На поверхні відносин залишається тільки слабко виражена неприязнь.

Конфлікт протікає по чотирьом фазам:

Прихована фаза передбачає виникнення реального протиріччя в інтересах, потребах, цілях сторін. Спочатку з’являється відчуття, що прикордонники щось приховують, вони якось дивно розмовляють, дивляться підозріло, тобто чимось обділені у порівнянні з іншими.

Демонстративна фаза. Під час цієї фази реальність вже сприймається як конфліктна, військовослужбовці прагнуть переконати один одного, контактують, спілкуються і це майже нормальний тип спілкування. Акцентується увага на тому, чим вони відрізняються один від одного. Будь-яке протиріччя використовується для створення негативного образу, ситуація сприймається як наявність реальної загрози по відношенню до однієї з сторін взаємодії або по відношенню до суспільно важливих цілей та інтересів.

Агресивна фаза – це інцидент. Вся увага поглинута бажанням зробити якомога гірше іншому, блокуванням можливості досягнення цілей іншої сторони.

Фаза визначення своєї позиції. Перехід до фази визначення своєї позиції характеризується “оголошенням війни”. Військовослужбовець-суперник повинен бути знищений в психологічному розумінні – це руйнування його “Я-концепції”, повна дискредитація інтересів, цінностей і самооцінки.

Фінал конфлікту. Припинення спілкування, є наслідком конфлікту. Якщо спілкування припиняється таким чином, що супротивники перестають навіть думати один про одного, гальмується взаємодія на всіх рівнях, то це – загибель спілкування. Конфлікт розв’язано вдало тоді, коли спілкування відновлено і є нормальним.

Постконфліктна фаза – це час міркування, переживань та корекції самооцінки, відносин, домагань.

Все, що було сказано, доводить те, що конфлікт – явище складне, його протікання не можна запрограмувати, а результати передбачити. Навіть іноді буває складно розпізнати сам факт наявності конфлікту.

 

ІІ. Причини виникнення конфліктів.

Конфлікти народжуються на ґрунті щоденних розбіжностей у поглядах, розбіжностей і протиборствах різних думок, потреб, спонукань, стилів життя, надій, інтересів і особистісних особливостей. Вони являють собою ескалацію (від лат. scala - сходи) щоденного суперництва і протистояння в сфері принципових або емоційно обумовлених сутичок, що порушують особистий або між особистий спокій.

Конфлікти часто породжуються прихованими потребами і бажаннями, які не задовольняються, такими наприклад, як бажання безпеки, незалежності або причетності. Конфлікти також виникають з побоювань втратити що-небудь значуще. При поверхневому розгляді конфлікту може показатися, що конфліктна ситуація не пов'язана з цими потребами і бажаннями. Однак поки ці основні причини не розкриті, конфлікт може продовжуватися доти, доки ситуація, що обумовила конфлікт, змінюється за іншими причинами (наприклад, колега з яким ви конфліктуєте переводиться до іншого відділу прикордонної служби).Достатньо велика кількість конфліктів між військовослужбовцями відбувається тому, що прикордонники займають певні позиції, а потім фокусують всі зусилля на захисті цих позицій, замість того, щоб визначити приховані потреби і інтереси, які змусили їх ці позиції зайняти. Таким чином, їх помилкова орієнтація стає перешкодою для пошуку рішення, яка б враховувала приховані інтереси сторін, що беруть участь в конфлікті. Застосування інтересів, а не позицій ефективніше тому, що для будь-якого інтересу звичайно може існувати декілька можливих позицій, які його задовольняють. Але якщо ви за протилежними позиціями шукаєте мотивуючі інтереси, ви можете виявити деяку альтернативу, яка задовольнить інтереси обох сторін.

Причини конфліктів, які виникають серед персоналу відділу прикордонної служби пов’язані:

а) з організацією оперативно-службової та повсякденної діяльності персоналу:

- недостатнє розуміння персоналом своєї задачі і місця підрозділу в діяльності прикордонного відомства;

- нерівномірне службове навантаження на персонал, перевантаження окремих військовослужбовців, невідповідність поставлених задач їх посадовим обов’язкам;

- недостатня підготовленість керівника, відсутність досвіду, невміння керувати військовослужбовцями та певними видами їх діяльності;

- невідповідність поставлених завдань призначенню прикордонних нарядів, прорахунки, помилки в розподілі функцій, що призводить до порушення встановлених норм, правил взаємодії прикордонних нарядів;

- порушення принципу доцільності (справедливості) в розподілі спеціальних та технічних засобів охорони державного кордону;

 

б) з управлінням персоналом:

- не доведення до персоналу відділу управлінських рішень;

- несправедлива та необ’єктивна оцінка результатів служби окремих військовослужбовців;

- викривлення дисциплінарної практики;

- грубість, нетактовність, завзятість, перевищення службових повноважень, різного роду порушення справедливості;

- не сприйняття та не розуміння ініціативи, нових ідей підлеглих;

- ранжування підлеглих по "значимості та престижності";

- порушення етики і субординації, постійне підкреслення свого статусу;

- ігнорування соціальних потреб персоналу;

- проблемна відсутність перспективи кар’єрного росту;

 

в) протиріччя в між групових та міжособистісних відносинах:

- наявність мікрогруп негативної спрямованості;

- конфлікт лідерів мікрогруп;

- проблемні відносини «професіоналів» та «новачків»;

- суперечності в системі формальних та неформальних стосунків, методів вирішення завдань.

 

Прояви конфліктів серед персоналу відділів прикордонної служби можуть бути у всіх сферах діяльності де є зіткнення інтересів військовослужбовців, що в свою чергу безпосередньо пов’язано з якістю виконання завдань з охорони державного кордону. Тому конфліктна компетентність прикордонника, на сьогоднішній час, є невід’ємною складовою його навичок та умінь, що дозволяє виконати наказ з охорони державного кордону, зняти внутрішню напругу, відновити власні фізичні і духовні сили та зберегти при цьому товариські, доброзичливі стосунки між співслужбовцями та керівництвом.

Можливі наслідки конфліктів у відділі прикордонної служби:

а) в сфері службової діяльності:

- створення перешкод для виконання посадових обов’язків (завдань служби) опонентом-супротивником;

- порушення вимог керівних документів щодо несення служби прикордонних нарядів, що призводить до зменшення щільності та інтенсивності охорони державного кордону;

- невиправдане збільшення службового навантаження;

- розголошення відомостей, які складають службову інформацію;

- складання фіктивних протоколів адміністративного затримання;

- нанесення військовослужбовцями матеріальних втрат державі шляхом псування, виведення зі строю та знищення матеріальних цінностей;

- зниження показників, результатів служби.

 

б) в повсякденні й діяльності:

- спроби перекласти відповідальність за негативні наслідки (існуючі, виникаючі) недоліки на співслужбовців або керівництво підрозділу;

- свідоме неповне інформування персоналом керівника підрозділу та навпаки про реальний стан справ на ділянці відповідальності, підрозділі;

- незаконне використання матеріальних цінностей;

- при здачі матеріальних цінностей приховування їх нестачі, непрацездатності;

- прояви деструктивних форм поводження з боку військовослужбовців відділу прикордонної служби (пияцтво, наркоманія, порушення розпорядку доби, порушення техніки безпеки, нещасні випадки);

 

в) в колективі та міжособистісних відносинах:

- порушення сталих зв’язків (взаємовідносин), які мали місце (виникли) під час попередньої спільної діяльності;

- ухвалення рішення, всупереч визначеному керівними документами порядку дій (взаємовідносин);

- групові порушення, змова;

- словесна образа військовослужбовцями один одного;

- порушення порядку звернення до вищестоящого керівника;

- зростання емоційної напруги по горизонталі та вертикалі службових відносин;

-втрата взаємної довіри у військовослужбовців, терпимості (толерантності) членів колективу, їх згуртованості;

 

г) в психічному стані окремих військовослужбовців і працівників:

- стан напруги;

- психічна напруженість;

- стрес;

- невроз;

- синдром психічного знесилення, виснаження, як реакція на позамежні для конкретного військовослужбовця вимоги служби (праці);

- професійне вигорання;

- професійна деформація.

Практика свідчить, що основними помилками керівників які призводять до виникнення конфліктів є:

- не бажання розуміти нові ідеї, методи, форми управлінської діяльності;

- постійне підкреслення власного офіційного статусу;

- придушення, засудження та ігнорування ініціативи підлеглих;

- несправедливе ставлення до підлеглих, хамство та грубість у спілкуванні;

- ігнорування соціально-побутових проблем та запитів персоналу;

- руйнація традицій та ритуалів прикордонної служби;

- відсутність високого самовладання, стриманості, невміння вести діалог;

- нестача сміливості швидко та рішуче признавати власні помилки, не сприймання критики та бурхлива реакція на неї;

- не вміння об'єктивно оцінювати дії підлеглих перед усім по суті справи, за фактами.

Серед найбільш характерних рис, ознак поведінки військовослужбовців, які можливо перебувають у зоні конфлікту є:

- порушення етичних правил (культури) спілкування та субординації;

- неохайність зовнішнього вигляду, відкрите (показове) ігнорування внутрішнього розпорядку підрозділу та дисципліни служби;

- інертне ставлення до виконання посадових обов’язків (розпоряджень), що призводить до опору новизні в службовій діяльності;

- несприятливий функціональний стан організму, що межує з хворобливістю (слабкість, пітливість, напруженість, гіперактивність);

- втрата інтересу до спілкування з товаришами, намагання уникнути будь-яких видів діяльності, пов'язаних із витратою навіть незначних фізичних та розумових зусиль;

- наявність негативних для службової діяльності емоційних криз (причепливість, заздрість, грубість, прихильність до пліток, скандальність, нечесність, черствість, чванство, різкість висловлювань);

- невротичні симптоми (жартування не до місця, відповіді на запитання невпопад, незрозуміле поводження, безпричинна веселість і сміх, істерія);

Важливо пам'ятати, що в активній фазі конфлікту для конфліктуючих сторін все, на чому засновується здоровий глузд, фактично втрачає своє значення. Таким чином, фактично кожен з учасників конфлікту страждає від боротьби, що відбувається у його душі, між "ковадлом" професійного обов'язку і "молотом" власних почуттів (переконань), позицій у конфлікті які штовхають його в інший бік.

Враховуючи вище наведене, розглянемо практичні рекомендації можливих стратегій поведінки персоналу щодо зниження рівня конфліктності.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)