АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Читайте также:
  1. Банки та банківську діяльність», а разом з нею і нових нормативів. З
  2. Впровадження в діяльність страхових компаній управління на основі збалансованої системи показників
  3. Вульгарна політична економія про кризи
  4. Глава 80. Професійна освіта та науково-дослідна діяльність у сфері державної митної справи
  5. Діагностична діяльність
  6. Діяльність сержантсько-старшинського складу по розв'язанню конфліктних ситуацій.
  7. Домогосподарство – діяльність, що здійснюється залежно від сімейного бюджету, який визначається співвідношенням між прибутками і витратами сім’ї.
  8. з курсу «Політична географія»
  9. Місце дисципліни «Політична поведінка» в системі підготовки фахівців означеного напряму.
  10. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ «Політична риторика».
  11. Політична географія кордонів
  12. Політична діяльність

Система політико-владних відносин знаходить вияв у склад­ному за своєю структурою політичному процесі, нерозривно пов'язаному з політичною діяльністю, через яку сам цей процес завжди репрезентує суб'єкта політики. В найбільш загальному вигляді політична діяльність — це сукупність дій як окремих індивідів, так і великих суспільних груп (класів, націй, партій, суспільних організацій тощо), спря-мованих на реалізацію їхніх політичних інтересів, насампе­ред завоювання і утримання влади. Соціальною детермі­нантою політичних дій людей у підсумку є економічні інтереси. Проте це не прямолінійна детермінація, яка так недбало проповідується.марксизмом. Політична діяльність має значний статус автономності, а на деяких етапах і визначальності. Тим більше, вона (як і естетична та інші види діяльності) не вкладається у прокрустове ложе основ­ного питання матеріалістичної діалектики, а виходить за його межі, і може творитися на рівні підсвідомості, що межує з нормами буденної свідомості, далекої від розуміння об'єк­тивних законів розвитку природи і суспільства та й тієї ж економіки.

Політична діяльність на відміну від наукової більшою мірою прагматична і прив'язана до реально існуючого (а не гіпотетичного) суспільно-економічного ладу і меншою мірою містить у собі прогностичні, моделюючі, теоретико-конструк-тивні функції.

Якщо головне питання політичної діяльності — реалізація політичних інтересів, то неправомірним було б у демокра­тичному суспільстві замикати політичну діяльність лише на розв'язанні класових протиріч. З розвитком, урізноманітнен­ням і рухливістю форм власності в сучасному суспільстві високорозвинених країн більш складними і дієвими є інфра-структурна роздрібленість і досить автономні соціальні ут­ворення, ніж класи, нації тощо. А тому політична діяльність виникає там, де з являється відповідний політичний інтерес, який може нести лише одна особа, не мільйони мільйонів. Тому політична діяльність це не обов'язково, як ще доне­давна мислилося, поділ суспільства на дві основні групи, хоч би в якій формі і з якими конкретними намірами ця діяльність велася, а діяльність, спрямована на реалізацію інтересів влади із якнайповнішим урахуванням найширшого спектра плюралістичних інтересів стосовно цієї влади. Отже, це набагато складніша діяльність, ніж те, що проповідувала комуністична ідеологія.

Сучасність дедалі очевидніше розкриває значення свідомої діяльності людей, однією із форм якої є політична діяльність. Відбувається значна політизація' соціальних, культурних, економічних і екологічних процесів. Багато проблем, які раніше стихійно саморегулювалися і в керівництві якими не було необхідності, сьогодні потрібно узгоджувати в масшта­бах країни або суспільства в цілому.

Удосконалення управління суспільством у сучасних умо­вах вимагає широкого застосування створених у процесі науково-технічної революції засобів і методів розв'язання управлінських завдань.

Політика здійснюється людьми, рівень активності яких значною мірою залежить від знання механізму її регуляції: закономірностей, специфічних інтересів і інституційних ут­ворень, норм та засобів реалізації політичних цілей.

Інші різноманітні форми політичної активності служать не супутніми компонентами функціонування політичних інститутів і політичних систем, а власне, необхідними спрямовуючими елементами політичного життя.

Визначаючи суть політичної діяльності, насамперед по­трібно з'ясувати, що таке політичне життя і через які фактори воно виявляється. Його багатогранність пов'язана передусім з політичними інтересами, які віддзеркалюють у концентрованому вигляді потреби різноманітних соціальних груп. Політична свідомість виступає рушієм суспільної діяль­ності, її розвиток здійснюється під впливом багатьох фак­торів, у тому числі інститутів політичної системи, політичних і правових норм, традицій, політичної культури.

Необхідною умовою засвоєння природи політики, влади, влаштування і функціонування політичних інститутів є політична культура. Вона визнає політичні цінності, які нпливають на свідомість і поведінку людей. У політичній діяльності неперервність, наступність політичних дій, рішень констатують політичні традиції, що має важливе значення для збереження і розвитку всієї системи культурних ціннос­тей для будь-якої цивілізації. Разом з цим традиціоналізм у політичній діяльності надає їй відповідної рівноваги, стабільності і меншої можливості для виникнення авантю­ризму, волюнтаризму і подібних політичних явиш. Хоча тут же може критися загроза догматизації політичного життя. яке спирається на могутній пласт традиціоналізму. Важливим фактором динамізму політичних процесів може служити зв'язок з іншими сферами людського буття — економікою, наукою, культурою, які впливають на зміни в політиці. Вибудовувати структуру і зміст політичного життя відповідно до правової логіки всього людського буття, а не за внутріш­німи законами сваволі допомагають політичні і правові норми. Наявність правових основ політичного життя не допускає абсолютизації, що сталося, наприклад, у радянсь­кому суспільстві, де єдиною правовою основою регулювання політичної діяльності була ідеологія, а не юридичне право.

Політичні інтереси, свідомість, політична культура, тра­диції і правові норми виступають своєрідними системозапо-чатковуючими факторами політичної діяльності, визначають її цілі, зміст, розмах і наслідки на рівні суспільства, класу. соціальних груп, окремих індивідів. У тісному переплетенні внутрішніх і зовнішніх аспектів політики і здійснюється політична діяльність.

Оскільки політична діяльність не може функціонувати самостійно, то суміжні сфери суспільного життя також зазнають її впливу і самі можуть активно впливати на формування і процес реалізації в цій діяльності політичних інтересів.

Політична діяльність здебільшого оперує буденною свідо­містю (здоровим глуздом) і дуже часто може уподібнюватися дипломатії, в якій внутрішній алогізм не завжди піддається усвідомленню через закони об'єктивної дійсності, звичайно, не повністю, а в деякій своїй частині.

Тому політична діяльність підпадає під пояснення теорії поведінки людини, яку проповідує біхевіоризм. Згідно з цією теорією, одним із важливих факторів суспільного розвитку є поведінка, не завжди усвідомлена і проаналізована. З цього, мабуть, випливає, що оцінка минулих політичних дій — це значною мірою аналіз не тільки об'єктивної дійсності, а й суми новедінкових актів індивідів та відпо­відний оціночний вимір їх. Тут справді важко виявити оцінку суспільного характеру поведінки і політичної спрямованості того виду діяльності, який пов'язаний з політикою і владою у повному значенні слова. На жаль, політична діяльність ніколи не зможе піднятися до наукової, і те, про шо йшлося вище — її закономірність.

Політична діяльність є активним початком усього полі­тичного процесу. Адже саме вона — своєрідне поле дій інститутів політичної системи і соціально-політичних норм. У мій відбиваються воля й інтереси соціальних груп різних рингів і ставлення до політики, до управління.

Існує тісний взаємозв'язок, з одного боку, між інститу­тами політичної системи і нормами та політичною діяльніс­тю — з другого.

Політична діяльність не може здійснюватися сама собою, стихійно, поза цілеспрямованим впливом інститутів і регу­ляторів.

Водночас не можна строго регулювати як політичне життя, так і всю політичну діяльність. Було б спрощенням штучно зводити її до політичних інститутів, так само, як і заповнювати нею все політичне життя.

Виникає запитання, а чи можна ототожнювати політичну діяльність з політичною участю? Деякі сучасні політологи за допомогою "політичної участі" намагаються довести спро­можність усіх груп безпосередньо брати участь у прийнятті рішень, впливати на владу. Політична участь у нашому розумінні виступає або як етап, що передує політичній діяльності, або як допоміжна сфера, яка може впливати на політику з двох боків: сприйняття чи неслрийнятти цієї діяльності.

Політична діяльність впливає передусім на політичні і через них — на всі інші суспільні відносини. Тому розмову про об'єкти політичної діяльності слід розпочати з висвіт­лення того, як вона реалізується, власне, в політичній сфері. В ній політична діяльність спрямована на ряд об'єктів, одні:і яких є організаційними факторами суспільно-політичного життя, другі — процесами політичного розвитку.

До першої групи можна віднести: утворення державних органів шляхом їх виборів; створення масових організацій у результаті волевиявлення громадян, об'єднаних у суспільні організації; вироблення політико-правових норм шляхом регулювання процесу підготовки і прийняття законів, без­посереднього вияву волі громадян (референдуми, з'їзди,:іґюри тощо); організацію системи управління основними сферами державного і суспільного життя, тобто визначення принципів організаційних структур, повноважень і взаємо-мідносин ланок управління.

До другої групи об'єктів належать: зміцнення соціальних основ розвитку суспільства; розвиток національних відносин, прахування інтересів національних груп і меншостей; залу­чення громадиш до управління державними і суспільними СПр&вами; вироблення довір'я і підтримки політичним курсам партій, політичним інститутам; формування політичної свідо­мості громадян; зміцнення влади, політичних інститутів; забезпечення дотримання законності та інших демократичних норм; проведення міжнародної політики.

Яке ж відношення має політична діяльність до інших сфер життя суспільства і як вона на них впливає?

Політична діяльність приводить у рух важелі, які виз­начають прогрес кожної сфери та успіх усіх видів діяльності суспільства.

Будь-яка людська діяльність, а тим паче політика повинна бути цілеспрямованою. Ціль як фокус відображає ту модель дійсності, на реальне відтворення якої мусить бути спрямо­вана політична діяльність. Цілі як близькі, так і далекі, завжди вимагають серйозних зусиль партій, держави, їх визначення встановленню пріоритетів з метою реалізації. Практика засвідчує, що нехтування або ігнорування цього призводить до кризових явищ, інертності і пасивності людей у політичному житті.

Політична діяльність немислима без політичної інфор­мації. Вона дає відомості про розвиток соціальної структури суспільства, про нації та відносини між ними, про влашту­вання влади і функціонування політичної системи та її ланок, про організацію управління, про розвиток демократії, про рівень політичної культури і політичної свідомості. Інформація охоплює також міжнародне життя. Недостовір-ність або фальсифікація політичної інформації спричинюється до збочень у політичній діяльності.

Соціально-політична діяльність пов'язана з розробкою політики та її здійсненням, з функціонуванням влади. Здавалось би, на перший погляд, аналіз різноманітних орга­нізацій, які виконують соціально-політичні функції, дасть відповідь на запитання, що належить до суб'єктів політичної діяльності. Але такий підхід не дав би змоги розкрити всю глибину і багатогранність соціально-політичної діяльності і якоюсь мірою формалізував би її.

Первинним і, мабуть, єдиним суб'єктом політичної діяль­ності виступає людина. Народ, класи, нації, інші великі і малі політичні групи — це не що інше, як сукупність окремих людей з відповідними інтересами, цілями. Тому в демократичному суспільстві суб'єктом політичної діяльності виступає тільки особа (в іншому випадку спостерігався б поділ суспільства на малі та великі суб'єкти діяльності), але вона через право, владу тощо ніби відсторонює від себе свої суб'єктні можливості, передаючи їх на рівні: класів, нації, прошарків і груп населення; політичних структур — держави, партії, різноманітних громадських організацій.

На практиці простежується якісна неоднорідність форм і нидів політичної активності. Виходячи з цього, можна сконструювати приблизно таку шкалу інтенсивності полі­тичних дій: реакція (позитивна чи негативна) на імпульси, які надходять від політичної системи, її інститутів чи представників, не пов'язана з необхідністю власної актив­ності; участь у періодичних діях, пов'язаних з делегуванням повноважень; діяльність у політичних і подібних їм ор­ганізаціях; виконання політичних функцій у рамках полі­тичних інститутів, що входять до політичної системи або діють проти неї; пряма дія, активна (у тому числі керівна) діяльність позаінституційних політичних рухів, спрямованих проти існуючої політичної системи.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)