АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Функції політичної системи

Читайте также:
  1. Аналіз оцінки системи управління розподілом готової продукції підприємства
  2. База даних як складова інформаційної системи
  3. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА. ВИДИ БАНКІВ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ. АКТИВИ ТА ПАСИВИ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ
  4. Банківської системи в Україні.
  5. Банкірський кредит. Банки, їхні функції та операції
  6. в умовах рейтингової системи
  7. В. Моторної і секреторної функції
  8. Види влади. Специфіка політичної влади
  9. Види політичної еліти.
  10. Види політичної участі та політичної поведінки
  11. Визначення властивостей нервової системи за психомоторними показниками (теппінг-тест)
  12. Визначення показників надійності елемента системи

Функції політичної системи, механізм її дії детально і послідовно аналізував аме­риканський політолог Габріель Алмонд, підкреслюючи, що всі системи здійснюють два базових набори функцій - функції вводу і функції виходу. Визна­чаючи зміст набору функцій вводу, Габріель Алмонд виділяє з них чотири: політична соціалізація і залучення людей до участі в полі­тичному житті, процес, в ході якого індивіди і соціальні спільності, шари та групи формулюють свої вимоги, що відповідають їх реаль­ним або удаваним інтересам, і переносять вимоги в центр політич­ної боротьби або в сферу прийняття політичних рішень (артикуля­ція інтересів); агрегування інтересів, тобто процес, в ході якого політичні партії висувають багато більш однорідних окремих вимог, що пред'являються урядовим структурам, і політичні комунікації. Виділяється і три функції виходу: розробка норм-законів, застосу­вання норм і законів і контроль над дотриманням норм. Але якщо функції вводу реалізуються переважно неурядовими структурами і сферами, то функції виходу вже прерогатива уряду.

Функція політичної соціалізації та залучення людей до участі в політичному житті суспільства властива всім сучасним полі­тичним системам, сприяє поширенню серед всіх людей суспільства духу участі в політиці. На відміну від демократичних країн, де функція соціалізації і залучення людей до участі в політично­му і суспільному житті реалізується неурядовими, недержавни­ми структурами, хоча і там очевидний вплив державних струк­тур на процес соціалізації, в тоталітарних і авторитарних суспільствах функція соціалізації та політизації фактично преро­гатива держави, тому що всі органи і учасники політичної соціалізації (школа, молодіжні об'єднання, засоби масової інформації та ін.) контролюються державою та культивують «дух насиль­ства». Внаслідок розповсюдження «духу насильства» в політич­ному, суспільному житті в демократичних суспільствах перетво­рює індивідуума з суб'єкта в громадянина, але процес політизації і перетворення суб'єкта в громадянина в країнах тоталітарних, ав­торитарних режимів буде відсутній.

В сучасних умовах в Україні процес політичної соціалізації і залучення людей до участі в полі­тичному житті виходить з-під контролю держави. Повільно, тяжко вирішується сучасних умовах в Україні і основне завдання проце­су політичної соціалізації - створення нової політичної культури.

Функція артикуляції інтересів в країнах з демократичним ре­жимом, де існує офіційна повага громадянської думки і прихильність доктрині свободи асоціацій, об'єднань, організацій по інтересам, розглядається як зв'язуюча ланка між громадянином та державою.

В середині 80-х років в Україні специфічно йде процес, в ході якого індивіди та соціальні спільності, верстви та групи формува­ли свої вимоги, що відповідали їх реальним інтересам. Люди вира­жали інтереси не адекватні інтересам комуністичної партії, хоча і вважалося, що комуністична партія - єдина виразниця всіх соціаль­них інтересів людей. Справжні соціальні спільності, верстви зі свої­ми інтересами, що відповідають їх реальному становищу, тоді відсутні, а висування і формування інтересів, що відповідають ре­альному становищу в суспільному житті соціальних спільностей, по суті, здійснювала правляча політична партія. В сучасних умо­вах в Україні формуються групи інтересів, проявляється і артику­ляція інтересів, що виходить з-під влади і держави та політичних партій.

І якщо політична система спроможна артикулювати, тобто формувати реальні інтереси соціальних спільностей, різних соціаль­них груп, здатна агрегувати їх, тобто перетворювати вимоги в аль­тернативи державної політики, реалізувати практично.

Політичні комунікації ~ процес передачі інформації і переконань. Встановлення зв'язків між інститутами політичної системи та координацію їх дії здійснює в структурі політичної системи інфор­маційно-комунікативна сфера (політичні комунікації).

Політичні комунікації - поняття, що відображає процес взаємодії політичних суб'єктів на основі обміну інформацією і безпосереднього спілкуван­ня людей, а також засоби і способи духовної взаємодії. Та абсолю­тизація ролі комунікації є в ряді теорій технологічного визначен­ня - концепція інформаційного суспільства, комп'ютерної демократії (Девід Белл, Збігнєв Бжезинський), де комунікації розглядаються як соціокультурне джерело влади, суть людино-машинного діалогу і політичного розвитку. Політолог Карл Дойч подає політичну систему як специфічну комунікативну систему, розкрив не тільки самий процес формування і внесення до свідомості політичної інформації, але і показав соціальні результати введення нової інформації в політичну систему. Охоплює інформаційно-комунікативна сфера і канали передачі відомостей, інформації уряду (процедура слухання справ на відкритих засіданнях кабінету міністрів, комісії і з розподілу, конфіденційні консолідації з зацікавленими організа­ціями, об'єднаннями та ін., а також засоби масової інформації). Наявність певного обсягу знань та інформації, особливо в сфері політичного життя, має величезне значення для оцінки громадяна­ми дій та подій, що відбуваються в економіці та соціальній сфері. В сучасних умовах в Україні поведінка громадян в суспільстві визна­чає закони, розроблені в процесі нормотворчості. Звичайно процес нормотворчості включає ряд етапів:

формування політики і вибір спільної мети, розробку рішень і конкретних правил для досягнен­ня мети.

Таку функцію виконують законодавчі, а також і вико­навчі і судові органи. Прийняттям законів не вичерпується дер­жавна політика.

В процесі прийняття рішень важливу роль грає функція «застосування норм», яку виконують не тільки виконавчі органи і адміністративні структури, але нерідко також законодавчі, а також виконавчі і судові органи влади.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)