АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Теорія «конвергенції»

Читайте также:
  1. Економічна теорія добробуту. Функція корисності Бетмана і Неша.
  2. Ж) Квантова теорія поля
  3. ЗАВДАННЯ І ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ПО ДИСЦИПЛІНІ «ТЕОРІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ»
  4. Кардиналістська теорія поведінки споживача
  5. Квантова теорія фотоефекту
  6. Класична теорія політичного розвитку.
  7. Ленінська теорія імперіалізму як продовження і розвиток соціально-економічного вчення К. Маркса
  8. Розділ 1. Теорія споживацького вибору
  9. Тема 7. Сучасна теорія реклами
  10. Тема. Теорія грошей і грошового обігу
  11. Теорія абсолютних переваг - країна повинна торгувати тими товарами, витрати на виробництво яких менші.»
  12. Теорія відчуженої праці.

Апологетичні теорії «трансформації капі­талізму» нерідко завершуються висновком про «конвергенцію двох світових систем». Суть теорії «конвергенції» полягає у твердженні, ніби з розвит­ком капіталізму і соціалізму в обох системах виникають і поси­люються схожі риси, а відмінності поступово зникають. На дум­ку буржуазних ідеологів, умови виробництва, розвиток культури. і науки в результаті загального прогресу стають дедалі більш однаковими в обох системах. І капіталізм, і соціалізм ніби зму­шені розв'язувати одні й ті самі проблеми, застосовувати одна­кові методи розв'язання їх.

Є кілька різновидів теорії «конвергенції». Наприклад, Гел-брейт за основу зближення двох суспільно-економічних систем бере розвиток техніки. Тенденцію «конвергенції» він виявляє у зростанні великого виробництва, збереженні автономії підпри­ємств, державному регулюванні сукупного попиту тощо. «Ми бачимо,— робить висновок Гелбрейт,— що конвергенція двох нібито різних індустріальних систем відбувається в усіх важли­віших галузях» 1.

А. Бергсон, висуваючи на перший план державне врегулю­вання економіки, твердить, що «обидві системи зовсім не так відмінні» і «надалі розбіжність між ними може ще більше ско­ротитись».

Американський соціолог П. Сорокін проповідував зближення двох суспільних систем по всіх основних лініях — у галузі при­родознавства і техніки, суспільних наук, освіти, мистецтва, ре­лігії, шлюбу і сім'ї, економічної системи, соціальних відносин, політичної системи. На його думку, як підсумок взаємної «кон­вергенції» США і СРСР виникне якесь проміжне суспільство, відмінне від комунізму і капіталізму.

Характерною рисою всіх різновидів теорії «конвергенції» є твердження про взаємопроникнення обох систем — капіталізм сприймає кращі риси соціалізму і усуває при цьому свої вади, причому основні підвалини буржуазного ладу — капіталістична власність, експлуатація праці — лишаються недоторканними. Со­ціалізм ніби також поступово «перероджується», сприймаючи кращі риси капіталізму і усуваючи свої недоліки. Буржуазні тео­ретики розглядають господарські реформи в соціалістичних дер­жавах як якийсь поворотний пункт, що означає повернення до ринкової економіки, стимульованої прибутком. Виходячи з того, що деякі економічні категорії соціалізму виступають у формах, зовні схожих з категоріями капіталізму, буржуазні економісти зображують удосконалення планування, як відмову від централі­зованого планового керівництва, посилення використання товар­но-грошових відносин — як повернення до ринкової стихії. З дру­гого боку, буржуазні ідеологи твердять «про переродження» капіталізму — про сприйняття ним планового начала, про «вирів­нювання доходів», про «революцію у власності» тощо.

1 Гелбрейт Дж. К Новое индустриальное общество. М., 1969, с. 454.

Насправді капіталістичне програмування якісно відрізняється від соціалістичного планування народного господарства. Воно здійснюється не в інтересах усього суспільства, а в інтересах мо­нополій, має рекомендаційний, а не директивний характер. При соціалізмі економічною базою планування є соціалістична су­спільна власність на засоби виробництва, що забезпечує реаль­ність народногосподарських планів. Буржуазні держави не мають такої бази. Капіталістичне програмування не змінює приро­ди капіталізму, не веде його до «трансформації в соціалізм», а капіталістичній власності органічно властивий стихійний ха­рактер розвитку економіки.

Формально, поверхово підходять буржуазні економісти до розгляду товарно-грошових відносин у соціалістичному суспіль­стві; товар, гроші, прибуток та інші економічні категорії вира­жають соціалістичні виробничі відносини, отже, розвиток товар­но-грошових відносин в умовах соціалізму ніяк не може привести до його «зближення» з капіталізмом.

Неспроможне положення про те, що науково-технічна рево­люція, розвиток техніки автоматично визначають суть соціально-економічних відносин. Насправді вирішальне значення тут має тип власності на засоби виробництва. Суспільна власність на засоби виробництва при соціалізмі означає ліквідацію експлуа­тації людини людиною, вона ставить іншу мету суспільного ви­робництва — найповніше задоволення потреб усіх членів суспіль­ства. Якщо при капіталізмі науково-технічна революція веде до посилення експлуатації трудящих, до поглиблення супереч­ностей капіталізму, то при соціалізмі вона служить підвищенню ефективності виробництва для безперервного зростання рівня життя всіх трудящих.

Теорія «конвергенції» є своєрідним відображенням того фак­ту, що велике, суспільне за своїм характером виробництво по­трібно регулювати в інтересах усього суспільства, чого не можна здійснити в умовах капіталізму. Теорія «конвергенції» покли­кана прикрасити капіталізм, показати його як прогресивний лад, що нібито наближається до соціалізму, який довів свої вирі­шальні переваги перед капіталізмом.

 

$ 6. Критика теорій аекономічного розвитку молодих національних держав»

 

Буржуазні вчені багато уваги приділяють проблемам розвит­ку молодих національних держав. Призначення їх теорій — збе­регти названі країни в орбіті світового капіталізму, створити перешкоди для вступу народів колишніх колоній на некапіталі-стичний шлях розвитку. Тому ідеологи імперіалізму намагаються насамперед обілити імперіалізм, висуваючи версію про його цивілізаторську місію. Так, американський економіст А. Берлі пише, що «здебільшого колоніальні імперії були значним кроком впе­ред порівняно з умовами, які переважали до того, коли ці імперії були утворені».

Для пояснення економічної відсталості колишніх колоній і напівколоній буржуазні ідеологи широко використовують теорію «стадій зростання», розглядаючи господарську від­сталість цих країн як природне явище на певному ступені їх економічного розвитку.

 

Теорія "порочних кіл"

Ряд буржуазних економістів головною при­чиною відсталості молодих держав вважає так звані порочні кола. На думку американ­ського економіста Р. Нурксе, є два «порочні кола»: одне — на боці пропозиції, друге — на боці попиту. Перше «коло» — низька здатність до нагромадження, що є результатом низьких реальних доходів. Останні зумовлені, у свою чергу, низькою продуктивні­стю праці, що є результатом недостатніх капіталовкладень, особливо в техніку. Нестача капіталу якщо не повністю, то в крайньому разі частково зумовлена слабкими стимулами до нагромадження. Таким чином, перше «коло» замикається. Друге «коло» — слабкість стимулів до зростання попиту — поясню­ється низькою купівельною спроможністю населення, низькими реальними доходами, що знову-таки зводиться до нестачі капіталу.

Інший американський економіст — У. Краузе перелічує й ін­ші причини відсталості: нестача природних ресурсів, погане управління, відсталі звичаї і традиції, низька кваліфікація робіт­ників, нестача валюти, обмежений ринок тощо.

Безумовно, багато названих явищ спостерігається в реальній дійсності. Але при цьому випускається головна, корінна причина економічної відсталості колишніх колоній — експлуатація їх мо­нополістичним капіталом. Колоніалізм затримав розвиток цих країн, по-хижацьки використовуючи їхні продуктивні сили, жор­стоко експлуатуючи, консервуючи відсталі форми виробництва, грабуючи народи. В сучасних умовах, щоб зберегти економічну залежність, імперіалісти використовують різні методи неоколо­ніалізму.

Водночас буржуазні вчені змушені розглядати проблеми роз­витку молодих країн, що визволилися, розробляти такі моделі економічного зростання, які перешкоджали б вступу цих країн на шлях соціалістичної орієнтації. Часто вказують на два мож­ливі типи економічного зростання країн, що розвиваються: пер­ший полягає в переході від нерозвинутої до розвинутої економі­ки, другий — зростання розвинутої економіки. Якщо перехід від нерозвинутої економіки до розвинутої пов'язують із змінами в со­ціальних інститутах, то розвинута економіка таки* змін не пе­редбачає. Глибший розгляд цих положень показує, що мова йде зовсім не про докорінні зміни в способі виробництва. Під змінами в соціальних інститутах насамперед розуміють появу нових мотивів поводження господарюючих об'єктів, нових форм орга­нізації бізнесу, зміну ролі держави, тобто зміни в рамках одні­єї і тієї самої суспільно-економічної формації, а саме в рамках капіталізму.

Що ж до шляхів подолання економічної відсталості, то одні буржуазні економісти виступають за розширення приватного підприємництва, вихваляють вільну конкуренцію. Втручання держави в економіку вони розглядають як «підрив основних стимулів економічного розвитку», «загрозу демократії». Мірку­ваннями про свободу підприємництва прикриваються прагнення іноземного капіталу до безконтрольного хазяйнування.

Інші економісти вважають, що ринковий механізм і приватне підприємництво не спроможні забезпечити в порівняно короткі строки перехід від відсталості до прогресу, тому потрібна участь держави в економічному житті.

Ідеологи імперіалізму не передбачають у своїх рекомендаці­ях націоналізації, розширення державної власності, не порушу­ють питання про класовий характер держави і відповідно про класовий характер її економічної політики. Державне втручання в економіку вони намагаються спрямувати на забезпечення інте­ресів монополістичного капіталу.

Щоб вивести економіку з «порочних кіл», на думку буржуаз­них економістів, потрібний початковий поштовх, який одночасно створив би стимул для утворення нового капіталу і розширення внутрішнього ринку. Таким поштовхом повинні бути одночасні вкладення капіталу в ряд взаємозв'язаних галузей, які є одна для одної ринком збуту. Це спричинить підвищення продуктив­ності праці і зростання доходів. Питання впирається в нестачу капіталу. І буржуазні економісти пропонують посилити ввіз ка­піталу з імперіалістичних держав.

Ідеологи імперіалізму при цьому виступають проти заходів, що їх вживають уряди молодих національних держав щодо об­меження діяльності іноземних монополій, обкладення податками їхніх прибутків тощо. У такій обстановці вивіз капіталу повинен бути засобом викачування багатств з цих держав, перешкоджа­ти досягненню економічної незалежності.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 | 192 | 193 | 194 | 195 | 196 | 197 | 198 | 199 | 200 | 201 | 202 | 203 | 204 | 205 | 206 | 207 | 208 | 209 | 210 | 211 | 212 | 213 | 214 | 215 | 216 | 217 | 218 | 219 | 220 | 221 | 222 | 223 | 224 | 225 | 226 | 227 | 228 | 229 | 230 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)