АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Особливості економічної кризи 1974—1975 pp

Читайте также:
  1. I. КРИЗИС НАУК КАК ВЫРАЖЕНИЕ РАДИКАЛЬНОГО ЖИЗНЕННОГО КРИЗИСА ЕВРОПЕЙСКОГО ЧЕЛОВЕЧЕСТВА
  2. PR-консалтинг в кризисных ситуациях.
  3. Аграрні кризи та їхні особливості
  4. Активизация военно-морской стратегии США и нарастание внутреннего кризиса в Японии
  5. БерлинскаяиКарибскийкризиса
  6. Бізнес-лексика та її особливості
  7. Біохімічні особливості
  8. ВВЕДЕННЯ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
  9. Взаємозв'язок економічної соціології з іншими науками
  10. Вивчення і особливості розвитку молодшого шкільного віку.
  11. Види економічної діагностики, їх характеристика
  12. Видові особливості молочної залози в свійських тварин

Наприкінці 1971 — на початку 1972 р. в США спостерігалася затяжна депресія, що змінилася потім пожвавленням, а з осені 1972 р.— піднесенням. Одночасно у фазу піднесення вступила більшість розвинутих капіталістич­них країн. Проте піднесення тривало недовго. З кінця 1973 р. економіка всіх розвинутих капіталістичних країн почала зазна­вати серйозних економічних утруднень, а в 1974 р. всі ці країни ввійшли у фазу кризи. Вона розвивалася на основі дальшого поглиблення загальної кризи капіталізму, і за глибиною та гост­ротою її можна порівняти лише з кризою 30-х років. Ця криза найбільш вразила високорозвинуту державно-монополістичну економіку, що склалася в післявоєнний період.

На відміну від попередніх економічних криз, вона синхронно вразила всі розвинуті капіталістичні країни. Така синхронність кризи в післявоєнний період спостерігалася вперше. Вона пояс­нюється деякими новими явищами, що з'явилися в економіці капіталізму за останні роки.

Насамперед слід відмітити деяке нівелювання в техніко-еко-номічному рівні головних імперіалістичних країн та імперіалі­стичних центрів. Це нівелювання було результатом дальшого розвитку процесу інтернаціоналізації господарського життя, між­народного поділу праці, спеціалізації і в зв'язку з цим посилення взаємозалежності між окремими національними імперіалізмами. В Європі цьому значною мірою сприяла імперіалістична інтегра­ція. Нівелювання визначало синхронність настання фази циклу в головних капіталістичних країнах. Воно ж було основою більш важкого перебігу самої кризи, оскільки виключало можливість пом'якшення труднощів кон'юнктури в одній країні за рахунок сприятливої кон'юнктури іншої країни.

Ще одна особливість кризи 1974—1975 pp. полягає в тому, що ця криза переплелася з рядом криз в інших сферах світового капіталістичного господарства: з енергетичною, екологічною, про­довольчою. Ці кризи, як наслідок загострення основної супереч­ності капіталізму між суспільним характером виробництва і ка­піталістичною формою привласнення, у свою чергу посилили еко­номічну кризу надвиробництва і ускладнили вихід з неї.

Слід відмітити й таку особливість кризи 1974—1975 pp.: вона відбувалася в умовах світової валютної кризи, яка ускладнила торговельні й економічні зв'язки між окремими ланками світової капіталістичної системи господарства.

Нарешті, криза 1974—1975 pp. відбувалася в умовах надзви­чайного розладу грошово-кредитної системи капіталістичних країн, коли інфляційні процеси набули некерованого характеру і ускладнювали традиційний вихід з кризи.

Економічна криза важким тягарем лягла на плечі трудящих мас і дуже загострила всі соціальні суперечності капіталістич­ного світу.

 

Наведемо деякі дані, що характеризують кризу 1974—1975 pp. Промис­лове виробництво розвинутих капіталістичних країн в цілому скоротилося на 7%. Особливо скоротилося виробництво в країнах з високорозвииутою дер­жавно-монополістичною економікою: в Японії на 20,2% в Італії —на 13,5, у Франції— на 13,2, в США — на 15,3, в Англії —на 4,7%. Обсяг сукупного національного продукту в розвинутих капіталістичних країнах скоротився на 2,3%, валові капіталовкладення в розширення і модернізацію основних фон­дів зменшилися на 14,6%. Виробничі потужності цих країн використовувалися тільки на 70—72%, а в США цей показник знизився до 64%. Кризове падіння тривало 11 місяців.

Скорочення виробництва, недовантаження продуктивних потужностей потягли за собою катастрофічне зростання безробіття. На середину 1975 р. повністю безробітних у розвинутих капіталістичних країнах, тільки за офі­ційними даними, було понад 15 мли. чоловік. При цьому не враховувались безробітні, які не стоять на обліку і втратили будь-яку надію мати хоч якусь роботу. Не враховувались також особи, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Особливо постраждали від безробіття інозем­ні робітники, національні меншості, старі та молодь. У США, наприклад, серед негритянської молоді безробітні становили 40%.

Розгул інфляції набув нечуваних розмірів і потяг за собою не менш катастрофічне зростання вартості життя. Тільки за 1974 і 1975 pp. ціни на продовольство зросли на 33%, у тому числі в Англії —на 45%, в Ітаїії і Япо­нії — на 48, в США - на 24%.

 

Після кризи 1974—1975 pp. економіка капіталізму перейшла у фазу затяжної депресії, потім після деякого пожвавлення в 1977 р. вступила в фазу чергового циклічного піднесення. Однак піднесення економіки, що тривало в 1977—1978 pp. і першій половині 1979 p., було повільним і вкрай нестійким. Незважаючи на те що в цілому розвинуті капіталістичні країни перевищили на цей час передкризовий рівень, наслідки кризи 1974—1975 pp. не вдалось повністю подолати. Внутрішні і зовнішні суперечно­сті продовжують залишатися гострими. Поглиблюються енергетична й валютно-фінансова кризи. Продовжують залишатися гострими проблеми інфляції і безробіття, поглиблюються між-імперіалістичні суперечності, зокрема суперництво між трьома конкуруючими центрами імперіалістичної сили: США, «Спіль­ним ринком» і японським імперіалізмом.

Даючи оцінку стану економіки капіталістичних країн, Л. І. Брежнєв у доповіді на XXV з'їзді КПРС зазначав, що «тепер усі бачать: спростовано один з головних міфів, створених реформістами і буржуазними ідеологами,— міф про те, ніби капі­талізм наших днів здатний позбутися криз. Нестабільність капіталізму стає дедалі очевиднішою» 1.

1 Матеріали XXV з'їзду КПРС, с. 31—32.

 

Про спланований капіталізм» і про неможливість усунення криз

Незважаючи на всі зусилля, буржуазній державі і монополіям не вдалося усунути циклічність відтворення, кризи надвироб­ництва. Буржуазна держава внаслідок своєї класової природи не спроможна ліквідувати головну основу економічних криз — приватнокапіта­лістичну власність на засоби виробництва. Більше того, охорона капіталістичного ладу, гарантування недоторканості приватно­капіталістичної власності — головна мета діяльності буржуазної держави.

Із розвитком імперіалізму відбувається процес прогресуючого посилення суспільного характеру виробництва. В умовах сучас­ного капіталізму він виявляється в збільшенні розмірів підпри­ємств, прискоренні і поглибленні суспільного поділу праці і спе­ціалізації підприємств. В умовах монополістичного капіталізму посилення суспільного характеру виробництва спричинило підви­щення рівня організації виробництва на окремому підприємстві, організації виробництва і обміну в масштабах великих вироб­ничо-збутових комплексів, якими є монополістичні об'єднання. Державні заходи щодо регулювання виробництва поступово пе­реплітаються з програмами окремих монополій, а також з їхніми спільними діями як наслідком картельних та інших зв'язків. Так з'явилося державно-монополістичне програмування еконо­міки. Проте, оскільки зберігається панування капіталістичної власності, залишається непорушним приватнокапіталістичний ха­рактер привласнення результатів виробництва, у масштабі всього суспільного виробництва і далі панує анархія. Організація ви­робництва і обміну в умовах сучасного капіталізму неминуче залишається частковою, обмеженою, вона суперечить анархії товарно-капіталістичного виробництва.

Буржуазна держава не спроможна повністю овоЛодіти про­цесом відтворення. Про це свідчить практика державного про­грамування, наприклад, у Франції і Японії, де на період у п'ять і більше років розробляються погоджені програми дій держави і монополій. Це — найбільш розвинута система державно-моно-полістнчного програмування. Але й тут за межами програмування фактично лишається немонополістичний сектор, і спроби по­ставити його в загальні рамки регулювання, як правило, не дають бажаних результатів. Що ж до монополій, то вони, беручи участь у розробці контрольних цифр програм розвитку, керу­ються насамперед не інтересами суспільства, а власними інтере­сами. Тільки у виняткових випадках програма відповідає інте­ресам усіх монополістичних груп. Залежно від кон'юнктури рин­ку монополії запрограмовані обсяги виробництва.

Так зване «перевиконання» програми в роки доброї кон'юнк­тури відповідає об'єктивним закономірностям капіталістичного нагромадження і тому передує періоду поганої кон'юнктури, коли програма «недовиконується». Державно-монополістичне програмування лише видозмінює, але не відміняє властивого капіталістичному відтворенню циклічного характеру. Щоб подо­лати циклічність економіки, буржуазна держава повинна була б позбавити монополії можливості використовувати нагромаджен­ня на свій розсуд, а це означає посягнути на панування приват­ної власності.

Буржуазна держава не має реальних можливостей, щоб своє­часно передбачити зміни ринкової кон'юнктури. Внаслідок ко­мерційної таємниці неможливо забезпечити приплив статистич­них відомостей, потрібних для ефективного прогнозування і ре­гулювання економіки.

Навіть тоді, коли прогноз збігається з дійсністю, засобів, до яких держава може вдатися, не досить. Відомо, що матеріаль­ною основою циклу є рух основного капіталу. У сучасній капі­талістичній економіці велике значення мають фонди домашнього господарства, від періодичного оновлення яких залежить коли­вання попиту на споживчі товари тривалого користування. При­пустимо, що прогноз передбачає скорочення попиту на устатку­вання і споживчі товари тривалого користування. Держава може збільшити розміри власного будівництва, дати додаткові замов­лення монополіям, які випускають ці види продукції, надати податкові пільги з капіталовкладень, полегшити умови продажу споживчих товарів на виплат, компенсувати скорочення вироб­ництва в машинобудуванні і галузях, що випускають споживчі товари тривалого користування, зростанням попиту на інші то­вари. Але вона не може закупити всю нереалізовану продукцію й устаткування, примусити капіталістів замінювати устаткуван­ня негайно після його встановлення, а споживача — купувати нові товари тривалого користування відразу після придбання аналогічних товарів.

Здебільшого буржуазна держава не може вжити скільки-небудь ефективних заходів щодо врегулювання економічного циклу. Підвищення або зниження податків, дисконтної ставки позичкового процента та інші заходи звичайно зустрічають про­тидію окремих груп монополістичної буржуазії, яким вони неви­гідні. Далеко не завжди можлива й координація дій між урядами різних капіталістичних країн: заважають міжімперіалі-стичні суперечності. Та оскільки існує розвинутий світовий ри­нок, жодна з країн не може запобігти погіршенню економічної кон'юнктури, якщо в інших країнах не здійснюють таких заходів.

Нарешті, не завжди вжиття певних заходів антикризової дер­жавної політики відповідає загальнокласовим інтересам буржуа­зії. В умовах промислового піднесення знижується рівень без­робіття, робітничий клас, як правило, добивається збільшення заробітної плати. Але капіталісти заінтересовані у збільшенні безробіття, зниженні життєвого рівня трудящих і аж ніяк не завжди прагнуть запобігти кризам. Невелику кризу вони роз­глядають як наступ на життєвий рівень трудящих.

Нерідко таке «кровопускання» роблять ще до того, як в еко­номіці намічається перелом кон'юнктури. Буржуазія підносить «дефляційні» заходи як боротьбу з інфляцією і кризою платіж­ного балансу. Насправді зміст їх — це наступ проти трудящих, а результат — застій або кризовий спад економіки.

Економічна криза 1974—1975 pp., а також інші кризові яви­ща, що вразили багато сфер життя буржуазного суспільства, свідчать про безсилля державно-монополістичного регулювання перед стихійними законами капіталістичного способу виробни­цтва, яке грунтується на пануванні капіталістичної власності на засоби виробництва. Тепер вже ніхто не може заперечувати існування кризи державно-монополістичного регулювання еконо­міки як прояву дальшого поглиблення загальної кризи капіта­лізму. Життя знов і знов підтверджує справедливість ленінських слів про те, що «повної планомірності, звичайно, трести не да­вали, не дають досі і не можуть дати» *.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 | 192 | 193 | 194 | 195 | 196 | 197 | 198 | 199 | 200 | 201 | 202 | 203 | 204 | 205 | 206 | 207 | 208 | 209 | 210 | 211 | 212 | 213 | 214 | 215 | 216 | 217 | 218 | 219 | 220 | 221 | 222 | 223 | 224 | 225 | 226 | 227 | 228 | 229 | 230 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)