АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Загальні принципи системи точного ведення сільськогосподарського виробництва

Читайте также:
  1. I. Определите тип придаточного предложения.
  2. I. Організація та проведення модульного і підсумкового контролю
  3. I. Основні риси політичної системи України
  4. V. 2. Механічне описання молекулярної системи
  5. Автоматизовані системи управління процесом розформування составів на сортувальних гірках
  6. Адаптивні типи людини. Антропоекологічні системи і здоров'я.
  7. Адміністративна структура БМР має три органи: загальні збори акціонерів, рада директорів і правління.
  8. Азербайджанська Республіка: загальні відомості
  9. Аксіоми статики (принципи статики)
  10. Анализ функциональной связи между затратами, объемом продаж и прибылью. Определение безубыточного объема продаж и зоны безопасности предприятия
  11. Аналіз роботи системи
  12. Англо-американський (прецедентний) тип правової системи

Системи точного землеробства набувають все більшого застосування. Вони базуються на новому погляді на сільське господарство, в якому сільськогосподарське поле, неоднорідне за рельєфом, агрохімічному вмісту поживних речовин, потребує застосування на кожній ділянці найбільш ефективних агротехнологій.

Суть якісно нової системи землеробства полягає в тому, що для отримання з даного поля (масиву) максимальної кількості якісної і найбільш дешевої продукції для всіх рослин цього масиву складаються однакові умови росту і розвитку без порушення норм екологічної безпеки.

Поєднання техніки і інформації є актуальною тенденцію розвитку сучасної економіки. Технології точного землеробства спрямовані на підвищення продуктивності, зменшення собівартості продукції та збереження навколишнього середовища.

Суть точного землеробства, з точки зору ґрунтознавця і агрохіміка, зводиться до одержання максимальної продуктивності культури з кожної точки поля за одночасного збереження родючості ґрунту та високих показників біологічної цінності продукції. В агрохімічному сенсі за мету ставиться пояснити та використати закономірності просторової неоднорідності ґрунтової родючості в межах поля таким чином, щоб це забезпечило максимальний прибуток від внесення добрив. Добрива повинні вноситись на кожній ділянці поля вчасно, в раціональній кількості та певним способом. Ґрунти не статичні і не однорідні в просторі та часі, і стандартний прийом однорідного внесення добрив, як правило, призводить до переудобрення або недоудобрення на окремих ділянках поля [ 3 ]

Традиційне землеробство передбачало однакове проведення агротехнічних прийомів на окремому полі. Кожне поле розглядалося як однорідне — елементна одиниця управління. У цьому разі, наприклад, внесення надмірних доз добрив (гербіцидів, інших засобів хімізації) створювало реальну загрозу навколишньому середовищу.

Технологія точного землеробства дозволяє побудувати роботу на основі інформації, зібраної в полі. Запровадження точного землеробства проходить шляхом поступового оволодіння якісно новими агротехнологіями на основі принципово нових, високоефективних і екологічно безпечних технічних і агрохімічних засобів.

На початку запровадження системи точного землеробства вчені і конструктори розуміли, що вона повинна базуватись на останніх досягненнях електроніки. Однак дослідження вже перших експериментальних зразків показали, що складні і дорогі електронні прилади не придатні для польових умов, які характеризуються підвищеним запиленістю і вологістю середовища, потребують висококваліфікованого обслуговування і ресорну за дефіциту запчастин. Але дуже швидко було створені адаптовані до сільськогосподарських умов мікропроцесори, електронні, фотоелектричні, ємкісні, електромагнітні, п’єзоелектричні, електромеханічні і інші датчики, а також електронні прилади [1].

Першими вагомих результатів у використанні електронних пристроїв на сільськогосподарській техніці досягнули розробники машин для захисту рослин. Обприскувачі обладнували електронним регулятором подавання розчину пропорційно швидкості руху агрегату, що дозволило зекономити до 20% отрутохімікатів (екологічний і економічний ефект).

Складніше вирішували питання про посів зернових колосових к ультур. Серійна машина з електронним регулятором висіву фірми Blanchit з’явилась у 1985 р. Фірми Amazone, Diadem, Rotina, Lely та інші запропонували розкидачі мінеральних добрив відцентрового типу, досягнувши незалежності внесення добрив на 1 га від швидкості руху агрегату. Крім того, частота обертання розсіваючих дисків і фактична доза добрив, що вносили на 1 га, постійно висвічувались на моніторі і могли бути змінені трактористом з робочого місця. Застосування електронних пристроїв дало можливість до 15% знизити нерівномірність внесення добрив [ 1 ].

Для об’єднання зусиль з розробки і впровадження в сільськогосподарське виробництво електронних систем в 1992 р. країни ЄС прийняли план, що передбачав прискорене фінансування із бюджету ЄС перспективних напрямків автоматизації і комп’ютеризації сільськогосподарської техніки. При чому в створенні якісно нових, високоточних і високовиробничих машин західноєвропейські країни значно випереджають США і Канаду [ 1 ].

У більшості господарств на сьогодні вже є необхідна техніка, яка за невеликих додаткових інвестицій може бути переобладнана для точного внесення добрив. Необхідним обладнанням є: бортові комп’ютери, GPS-приймачі, а також керовані за допомогою електроніки розкидачі добрив [2].

Точне землеробство може застосовуватися для поліпшення стану полів і агроменеджменту, у декількох напрямах:

· агрономічне: з урахуванням реальних потреб культури в добривах і ЗЗР удосконалюється агровиробництво

· технічне: здійснено тайм-менеджмент на рівні господарства (зокрема, поліпшується планування сільськогосподарських операцій)

· екологічне: скорочується негативна дія сільгоспвиробництва на навколишнє середовище (точніша оцінка потреб культури в азотних добривах приводить до обмеження застосування і розкидання азотних добрив або нітратів)

· економічне: зростання продуктивності і/або скорочення витрат підвищують ефективність агробізнесу (зокрема, скорочуються витрати на внесення азотних добрив)

Зміст


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)