АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Суперечливість цілей макроекономічного регулювання і проблема координації бюджетно-податкової і грошово кредитної політики держави

Читайте также:
  1. II частина. Проблема спеціальних здібностей у сучасній диференційній психології
  2. II. Проблема источника и метода познания.
  3. III. Проблема субстанции.
  4. IV. Проблема соціальної справедливості і соціальних гарантій.
  5. XX век как литературная эпоха. Проблема периодизации.
  6. Адміністративні методи регулювання зовнішньої торгівлі.
  7. Альтернативні моделі розвитку. Центральна проблема (ринок і КАС). Азіатські моделі. Європейська модель. Американська модель
  8. Антиінфляційна політик держави.
  9. Антропогенное влияние на природу. Экология как проблема.
  10. Антропологическая проблема в русской философии
  11. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
  12. Безопасность как проблема дипломатической практики

Центральний банк використовує знаряддя монетарної політики для стабілізації національної економіки, зокрема для досяг­нення таких основних цілей, як:

ü економічне зростання;

ü високий рівень зайнятості;

ü стабільний рівень цін;

ü стабільність на фінансових рин­ках;

ü стабільність процентних ставок;

ü стабільний курс національної валюти.

Хоча багато із цілей монетарної політики відповідають одна одній, на­приклад, висока зайнятість поєднується із економічним зростанням, але окремі цілі суперечать одні одним. Наприклад, досягнення стабільного рівня цін часто суперечить таким цілям, як стабільність процентних ста­вок і високий рівень зайнятості у короткостроковому періоді. Річ у тім, що коли національна економіка перебуває у фазі піднесення і безробіття змен­шується, то процентні ставки та інфляція можуть почати зростати. Якщо, наприклад, центральний банк хоче не допустити зростання процентних ставок і купуватиме державні облігації, що підвищуватиме ціни на них і знижуватиме процентні ставки, то пропозиція грошей збільшуватиметь­ся і темпи інфляції зростатимуть. З іншого боку, якщо центральний банк уповільнить зростання грошей, щоб стримати темпи зростання цін, то у ко­роткостроковому періоді і процентні ставки, і безробіття можуть зрости. Отже, центральний банк мусить вибирати між протилежними цілями.

Однак центральний банк не може прямо досягти поставлених цілей, наприклад, підвищити рівень зайнятості чи знизити темпи інфляції. Він має три основні знаряддя, використання яких може вплинути на націо­нальну економіку так, що через певний проміжок часу буде досягнуто поставлених цілей. У конкретній ситуації центральний банк вибирає набір змінних, певного рівня яких потрібно досягти, щоб реалізувати постав­лені цілі. Ці змінні називають проміжними змінними, або проміжними завданнями; до них належать грошові агрегати (М1 чи М2) та короткострокові й довгострокові процентні ставки, які прямо впливають на рівень зайнятості та цін. Проте центральний банк не може прямо вплива­ти і на проміжні змінні за допомогою своїх трьох знарядь проведення монетарної політики. Тому центральний банк вибирає ще конкретніший набір змінних, які називають поточними змінними, або поточними завдан­нями. Саме певного рівня поточних змінних і намагається досягти цен­тральний банк, що дасть змогу реалізувати проміжні завдання і зрештою поставлені цілі. До поточних змінних належать грошові агрегати (гро­шова база) й агрегати резервів (наприклад, власні резерви, що станов­лять різницю між резервами та дисконтними позиками), а також про­центні ставки (наприклад, ставка на векселі скарбниці).

За зміною проміжних і поточних змінних можна судити про ефек­тивність реалізації вибраної центральним банком стратегії.

Проведення монетарної політики ускладнюється тим, що центральний банк не може одночасно стабілізувати і процентні ставки, і пропозицію грошей. Щоб зрозуміти це твердження, спочатку з'ясовуємо, чому нама­гання стабілізувати пропозицію грошей веде до втрати контролю за зміною процентних ставок. Припустімо, що центральний банк хоче стабілізувати пропозицію грошей. Тому в моделі ринку грошей криву пропозиції гро­шей зображено у вигляді вертикальної лінії (M/P)s (рис.). Централь­ний банк очікує, що крива попиту на гроші перебуває у положенні L(iv Y1). Проте крива попиту на гроші коливатиметься у певному інтервалі, напри­клад, від L(i 2, Y2) до L(i 3, Y3) унаслідок несподіваних збільшень або змен­шень обсягів національного виробництва або змін у рівні цін. Отже, реалі­зація завдання із стабілізації пропозиції грошей означає, що процентні ставки коливатимуться.

 


Рис.9. Наслідок стабілізації пропозиції грошей

Припустимо тепер, що центральний банк хоче стабілізувати про­центну ставку, оскіль­ки її коливання деста­білізують інвестиційні видатки, а через муль­типлікатор видатків — усю національну еко­номіку (рис.9). При цьому він сподіваєть­ся, що крива попиту на гроші перебуватиме у положенні Ь(і г, Y1), а процентна ставка на рівні і х. Проте, крива попиту переміщуватиметься внаслідок несподіваних змін у обсягах виробництва або рівні цін. Якщо, наприклад, крива попиту переміститься вліво у положення L(i 2, Y2), тоді процентна ставка опустить­ся нижче рівня і х, і ціна облігацій зростатиме. Щоб стабілізувати процент­ну ставку на рівні і х, центральний банк, наприклад, продаватиме облігації доти, доки пропозиція грошей не зменшиться до (М/Р)2S, за якої процент­на ставка перебуває на рівні і х.

Якщо ж крива попиту переміщуватиметься у положення L(i 3, Y3), і про­центна ставка повзтиме вгору, то центральний банк може стабілізувати процентні ставки, купуючи державні облігації, що не допустить зниження

Реальні грошові залишки, М/Р

 
 

 

 


Рис.10. Наслідок стабілізації процентної ставки

цін на облігації. Центральний банк купуватиме облігації доти, доки про­позиція грошей не збільшиться до (М/Р)3s, а процентна ставка не встано­виться на рівні і г. Як бачимо, стабілізація процентних ставок передбачає зміну пропозиції грошей.

Отже, центральний банк завжди стоїть перед дилемою — зосереджува­тися на стабілізації процентних ставок чи на контролі пропозиції грошей. Суворе дотримання завдання щодо процентних ставок спричиняє коли­вання пропозиції грошей. І, навпаки, стабілізація пропозиції грошей оз­начає коливання процентних ставок. Тому центральний банк мусить ви­брати одну із поточних змінних — наприклад, грошову базу чи процентні ставки на державні облігації, проводячи монетарну політику. У зв'язку з цим можливі три основні варіанти монетарної політики, за яких цен­тральний банк визначає нахил кривої пропозиції грошей, використовую­чи знаряддя монетарної політики.

По-перше, монетарна політика, поточним завданням якої є підтри­мання певного рівня процентних ставок. У цьому разі пропозиція гро­шей у національній економіці коливатиметься. Зі збільшенням попиту на гроші пропозиція грошей зростатиме; і навпаки, зі зменшенням попиту — звужуватиметься. Інакше кажучи, пропозицію грошей центральний банк регулює так, щоб підтримати певний рівень номінальної процентної став­ки. У моделі грошового ринку цей напрям монетарної політики графічно можна зобразити у вигляді горизонтальної кривої пропозиції. Якщо за критерій брати пропозицію грошей, то цю монетарну політику можна на­звати гнучкою.

По-друге, монетарна політика, поточним завданням якої є підтри­мання в національній економіці стабільної величини пропозиції грошей. У цьому разі пропозиція грошей у моделі грошового ринку зображається у вигляді вертикальної кривої. Зі збільшенням попиту на гроші процент­на ставка у цьому варіанті монетарної політики зростатиме. І навпаки, зі зменшення попиту на гроші процентна ставка знижуватиметься. З позиції пропозиції грошей цю монетарну політику можна назвати жорсткою.

По-третє, проміжний варіант монетарної політики. Цьому варіантові монетарної політики відповідає висхідна крива пропозиції грошей (рис.). У цьому разі зі зміною попиту на гроші змінюється і пропози­ція грошей. Проте величина зміни пропозиції грошей недостатня, щоб утримувати процентну ставку на незмінному рівні. Тому зі збільшенням попиту на гроші зростає і пропозиція грошей, і процентна ставка. І навпа­ки, зі зменшенням попиту на гроші зменшується пропозиція грошей і зни­жується процентна ставка.

Вибір варіанта монетарної політики залежить від причин змін попиту на гроші. Якщо збільшення попиту на гроші пов'язане з інфляційним зростанням цін, то центральний банк застосовує жорстку монетарну полі­тику, яка стримує зростання пропозиції грошей.

 

 
 

 


(М/Р) (М/Р) (М/Р)

 

 

Реальні грошові залишки, М/Р

 

Рис.11. Проміжний варіант монетарної політики


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)