АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Невербальні засоби комунікації

Читайте также:
  1. Види ефектів у масовій комунікації.
  2. Види публічного мовлення. Мистецтво аргументації. Техніка і тактика аргументування. Мовні засоби переконування
  3. Виражальні засоби міжтекстовості та способи їх виявлення
  4. Вості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але
  5. Говорячи про засоби соціальної комунікації, необхідно зазначити, що вони пройшли кілька досить важливих етапів свого розвитку.
  6. Електрозахисні засоби (ЕЗЗ)
  7. ЗАГАЛЬНІ ЗАХОДИ ТА ЗАСОБИ НОРМАЛІЗАЦІЇ ПАРАМЕТРІВ МІКРОКЛІМАТУ
  8. Засоби гасіння пожеж
  9. Засоби захисту органів дихання (ЗІЗОД)
  10. Засоби захисту органів зору.
  11. Засоби індивідуального захисту життя людини
  12. ЗАСОБИ КОНТРОЛЮ І СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ

Вербальні символи (слова) — основний засіб для кодування ідей, призначених до передачі (лат. verbalis, від verbum — слово). Невербальні символи (безсловесні) доносять до аудиторії підтекст, внутрішній додатковий зміст сказаного, ставлення до нього, транслюють словесні повідомлення. У невербальній комунікації використовуються будь-які символи, крім слів. Найчастіше невербальна передача відбувається одночасно з вербальною і може чи підсилювати чи змінювати зміст слів. Обмін поглядами, вираження обличчя, наприклад, посмішки і вираження несхвалення, підняті в здивуванні брови, живий чи зупинений погляд, погляд з вираженням, схвалення чи несхвалення — усе це приклади невербальної комунікації.

До основних засобів невербальної комунікації екскурсовода належать:

ü пантоміміка

ü міміка

ü контакт очей (візуальний контакт)

ü поза

ü міжособистісний простір

ü зовнішній вигляд.

Пантоміміка — виражальні рухи всього тіла або окремої його частини.

Класифікація жестів, що використовуються під час екскурсійного показу:

ü вказівні;

ü просторові;

ü об’ємні або ілюстровані;

ü конструктивні;

ü реконструюючі;

ü спонукальні;

ü емоційні.

Жести, що супроводжують розповідь, повинні бути осмисленими, адресними, лаконічними, змістовними й емоційними. Іноді жест розглядається як графічне зображення думки екскурсовода. Недоліками у використанні жестів на екскурсії є зайва жестикуляція, підміна слів жестами, безглуздість їх при показі об’єктів — запізнення за часом, відрив жесту від мови, неточність жесту.

Міміка виражальні рухи м’язів обличчя. Проявом емоційної культури екскурсовода є міміка — рух м’язів обличчя, що виражають внутрішній стан, пережиті людиною почуття, її настрій. У ряді випадків міміка здатна виразити більше, ніж мова.

Нерідко вираз обличчя й погляд впливають на екскурсантів сильніше, ніж слова. Але обличчя повинно не лише виражати, а й приховувати деякі почуття: не слід «нести» до групи власні турботи чи переживання.

Міміка має відповідати характерові мовлення, взаємин: виражати впевненість, схвалення, осуд, невдоволення, радість, байдужість, зацікавленість, захоплення, обурення в багатьох варіантах. Широкий діапазон почуттів виражають усмішка (посмішка), порухи брів, вираз очей. Екскурсоводу слід уважно вивчити можливості свого обличчя, виробити вміння користуватися виразним поглядом, уникати надмірної динамічності м’язів обличчя й очей («бігаючі очі»), а також і неживої статичності («кам’яне обличчя»).

Поза екскурсовода —положення тіла під час роботи. Поза повинна бути природною, зручною, невимушеною. У досвідченого екскурсовода виробляється манера поводження, що має свій індивідуальний стиль. При проведенні екскурсії, він приймає такі пози, які йому зручні й прийнятні для аудиторії. Головне для будь-якої пози — стійка рівновага тіла і його рухливість. Перший час, з’являючись у групі, екскурсовод уважно стежить за своєю позою, потім у нього виробляються певні звички й навички; протягом двох-тригодинної екскурсії він неодноразово міняє свою позу, не даючи стомитися своєму тілу. Робиться це природно, щоб у слухачів не склалося враження, що екскурсовод ніяк не може знайти собі місця.

Контакт очей (візуальний контакт) виражає ступінь зацікавленості слухачами, зосередженості на тому, про що йде мова. Дослідники з’ясували, що, розмовляючи, люди дивляться одне на одного в середньому 35-50 % часу, протягом якого відбувається розмова. Погляд затримується на очах співрозмовника 5-7 секунд. Співрозмовники дивляться одне на одного переважно для того, щоб побачити реакцію на свої слова. Візуальний контакт виконує функцію емоційного живлення. Відкритий, доброзичливий погляд в очі важливий не лише для встановлення взаємодії, а й для задоволення емоційних потреб слухачів. Екскурсовод повинен прагнути тримати в полі зору всіх учнів. Візуальний контакт є технікою, яку потрібно свідомо розвивати.

Міжособистісний простір (дистанція спілкування) відстань між тими, хто спілкується. У процесі спілкування важливою є відстань:

Ø інтимна (спілкування близьких людей) — до 45 см;

Ø персональна (спілкування із знайомими людьми), — від 45 см до 1,2 м;

Ø соціальна (офіційне спілкування) — від 1,2 м до 4 м;

Ø публічна (виступ перед аудиторією) — 4–7 м

 

Володіння засобами невербальної комунікації сприяє досягненню зовнішньої виразності екскурсовода, який повинен:

— навчитися диференціювати й адекватно інтерпретувати невербальну поведінку екскурсантів, розвивати вміння «читати обличчя», розуміти мову тіла, час, простір у спілкуванні;

— прагнути розширити власний діапазон різних засобів спілкування шляхом тренувальних вправ (розвиток постави, ходи, міміки, організації простору, візуального контакту) і самоконтролю зовнішньої техніки;

— домагатися того, щоб використання зовнішньої техніки було органічно пов’язане з внутрішнім переживанням.

 

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)