АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Основні показники оцінки економічного зростання і розвитку національної економіки : ВВП, ВНП

Читайте также:
  1. I. Основні риси політичної системи України
  2. Альтернативні моделі розвитку. Центральна проблема (ринок і КАС). Азіатські моделі. Європейська модель. Американська модель
  3. Б процес збільшення і розвитку приміської зони великих міст
  4. Б) Основні властивості операцій над множинами
  5. Бази даних, їх призначення та основні елементи.
  6. Бактериологічні показники якості води характеризують нешкідливість води відносно присутності хвороботворних мікроорганізмів.
  7. Бердичівський коледж промисловості, економіки та права
  8. Бюджет та податки як інструменти державного регулювання економіки
  9. Бюджет та податки, як інструменти фінансового регулювання економіки. Крива Лафера.
  10. Бюджетна система України: основні характеристики
  11. Вартісні показники ефективності використання
  12. Вартісні теорії оцінки природно-ресурсного потенціалу

Проблеми економічного зростання є центральними для національної економіки, оскільки від економічного зростання залежить якість життя населення. Регулювання економічного зростання входить до числа найважливіших напрямів державної економічної політики. Для розробки її в актуальному і результативному виді вона повинна спиратися на об'єктивні показники стану економіки, її динаміки, а також враховувати ефект від здійснюваних заходів.

Для цих цілей до 1980 р. в СРСР використовувалися дані про сукупний громадський продукт і національний доход. Вони були потрібні для визначення звідного показника балансу народного господарства (БНХ). Для його розрахунку використовувалася трудова теорія вартості, а в якості сфери, в якій робиться національний доход, розглядалися галузі національного виробництва.

Оскільки цей показник допускає подвійний рахунок, то він не дозволяє оцінити реальний стан національної економіки. В зв'язку з цим в другій половині ХХ в економічно розвинені країни, окрім СРСР, відмовилися від його використання для оцінки стану і рівня розвитку національної економіки.

В якості еквівалентного замінника показника «сукупний громадський продукт» (СОП) був розроблений інший показник - «валовий національний продукт» (ВНП).

ВНП відбиває сукупну вартість об'єму благ, вироблених в національній економіці, на певному тимчасовому проміжку, зазвичай за рік.

Показник ВНП відбиває такі особливості, як:

1) ліквідація повторного рахунку. Враховується виключно сукупна вартість кінцевих вироблених благ. Для цього з розрахунків виключається вартість проміжних благ - благ, використовуваних для виробництва інших благ. Дотримання цього параметра вимагає, щоб на кожному окремому етапі розрахунку ВНП застосовувалася виключно додана сукупна вартість - ринкова вартість блага, зробленого певною організацією, за винятком зовнішніх витрат за ресурси;

2) використання фінансового вираження результатів діяльності національної економіки замість натурального вираження. Це дозволяє оцінити в єдиному фінансовому показнику результативність діяльності господарюючих суб'єктів по різних напрямах;

3) введення показника ВНП, що характеризує вартість не лише зроблених товарів, але і послуг в національній економіці. Облік результативного виробництва нематеріального сектора економіки дозволяє більш повно і об'єктивно оцінити її стан.

Показник ВНП включає виключно вартість тільки кінцевого, створеного і реалізованого блага.

У ВНП не включаються вартісні показники:

1) трансфертні платежі, наприклад виплати по соціальному забезпеченню і страхуванню. Це пов'язано з тим, що вони робляться на безвідплатній основі і не можуть бути винагородою;

2) вартісна оцінка угод з цінними паперами, та як вони не говорять про реальний результат економічної діяльності;

3) сукупна вартість проданих по комісії товарів. Зазвичай розрахунок ВНП робиться двома основними способами:

· підсумовуванням усіх витрат на кінцевий продукт;

· складанням усіх фінансових доходів від виробництва на певному проміжку часу.

Одночасне використання цих двох методик розрахунку дозволяє підвищити об'єктивність показника ВНП, унеможливити його спотворення.

Методика розрахунку ВНП в результаті складання витрат виходить з ділення витрат на певні групи - зазвичай їх виділяють чотири:

1) споживання (С). Цей фінансовий вираз усіх благ (товарів і послуг), що придбавалися, як для короткочасного, так і тривалого використання.

2) Інвестиції (І), що включає фінансове вираження виробничих капіталовкладень, витрат на капітальне будівництво, кількісний приріст товарних запасів господарюючих суб'єктів. У цей показник включаються капітальні вкладення в основний капітал і вартісна оцінка капіталовкладень на придбання машин, необхідних для забезпечення виробничого процесу. Він відбиває витрати господарюючих суб'єктів, які не належать державі, а також те, що вони знаходяться у власності юридичних осіб, і на території певної країни. Інвестиції іноземних господарюючих суб'єктів з розрахунку виключаються;

3) витрати держави(G). Це сукупна вартість благ (товарів і послуг), що придбавалися державними і муніципальними органами влади для забезпечення своїх потреб, у фінансовому вираженні;

4) чистий експорт (Xn). Цей фінансовий вираз різниці об'єму імпорту і експорту національної економіки. Якщо національна економіка закуповує більше благ у іншої держави, то вона робить прямі вкладення в іноземну економіку. В зв'язку з цим використовується поняття негативного і позитивного сальдо експорту національної економіки.

 

ВНП=C+I+G+Xn, де

ВНП- валовий національний продукт

З- споживання

I - інвестиції

G - державні витрати

Xn - чистий експорт-імпорт.

 

При використанні методики розрахунку ВНП по доходах підсумовується у фінансовому вираженні сукупна додана вартість. Для цього робиться складання сукупних доходів господарюючих суб'єктів, відсотка, оплати праці, амортизації, непрямих податків.

Методика розрахунку ВНП по доходах включає складання наступних елементів у фінансовому вираженні:

1) амортизації(А). Цей фінансовий вираз сукупної вартості, відрахувань, необхідних для придбання засобів виробництва. Цей показник розраховується як різниця між об'ємом чистих і валових інвестицій, зроблених у рамках національної економіки;

2) непрямих податків(Ткос), що становлять проміжне значення між ціною реалізації товару і його собівартістю;

3) оплати праці(V) співробітників, отримуваної в результаті складання заробітної плати, різних премій, а також відрахувань із заробітної плати на користь держави;

4) доходів від ренти(R). Це доход власників основних економічних ресурсів, що отримується в результаті здачі в тимчасове користування;

5) відсотка(S). Це сукупна вартість усіх відрахувань за використання капіталу;

6) прибутки господарюючих суб'єктів(Р). Цей сукупний фінансовий вираз тільки тієї частини прибутку, який залишається у господарюючого суб'єкта після оплати праці співробітників і внесення необхідних обов'язкових на користь держави. Цим прибутком господарюючі суб'єкти мають право розпоряджатися на власний розсуд, направляючи її на різні потреби, наприклад, на розвиток і збільшенню масштабів виробництва;

7) доходів власників. В результаті складання віх перерахованих елементів виходить тотожність національних рахунків.

При підрахунку ВНП виробничим методом підсумовується вартість, додана на кожній стадії виробництва кінцевого продукту.

ДС розпадається на:

-- вартість спожитого Косн. - А;

-- заробітну плату до оплати податків з нарахуванням на соцстрах;

Разом з ВНП для визначення стану національної економіки використовуються наступні показники:

1) чистий національний продукт (ЧНП). Він обчислюється шляхом віднімання з ВНП вартості усіх амортизаційних відрахувань;

 

ЧНП=ВВП-А, де

ЧНП- чистий національний продукт

ВВП -валовый внутрішній продукт

А-амортизация

 

2) національний доход (НД). Обчислюється в результаті віднімання з ЧНП сукупних непрямих податків у фінансовому вираженні.

 

НД=ЧНП-Ткос, де

НД- національний доход

ЧНП - чистий національний продукт

Ткос- непрямі податки

 

 

Починаючи з 1990 р. в якості основного показника функціонування національної економіки в Україні використовується такий показник як валовий внутрішній продукт (ВВП). Він визначається щорічно Державним комітетом із статистики України.

ВВп є сукупністю усіх благ, вироблених в національній економіці, незалежно від національної приналежності власника господарюючого суб'єкта. Цей показник є доповнюючим до ВНП і характеризує результативність економічної діяльності на усій території національної економіки. Він не враховує національну приналежність господарюючого суб'єкта, а ВНП виключає з розрахунку доходи, отримані громадянами країни при економічній діяльності в іншій країні.

 

ВВП = ВНП - ЧФД, де

ЧФД- чисті факторні доходи

 

При об'єктивному розрахунку показник ВВП і ВНП не може розрізнятися більш ніж на 1%, інакше при їх розрахунках допущені помилки, або ж деякі показники свідомо спотворені.

ВВП і ВНП використовуються для визначення стану національної економіки. З їх допомогою можна визначити економічний потенціал країни, а також темпи і основні показники росту і розвитку національної економіки.

Особистий доход - це доход, отриманий фізичними особами, визначається шляхом віднімання з національного доходу внесків на соціальне страхування, нерозподіленого прибутку корпорацій, податків на прибуток корпорацій і додавання трансфертних платежів. Необхідно також відняти чистий відсоток і додати особисті доходи, отримані у вигляді відсотка, у тому числі відсоток по державному боргу.

Особистий доход, що розташовується, обчислюється зменшенням особистого доходу на величину прибуткового податку:

РЛД = ЛД - Тподоходный, де

РЛД- особистий доход, що розташовується

ЛД- особистий доход

Тподоходный- прибутковий податок

 

РЛД використовується домашніми господарствами на споживання і збереження.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.)