АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Зміст та основні напрямки соціальної і гуманітарної політики на сучасному етапі розвитку Збройних Сил України

Читайте также:
  1. I. Основні риси політичної системи України
  2. III. Проблеми соціальної, стратифікації.
  3. IV. Проблема соціальної справедливості і соціальних гарантій.
  4. V. Зміст теми заняття.
  5. АГРАРНИЙ СОЮЗ УКРАЇНИ (АСУ)
  6. Адміністративне право України як галузь права.
  7. Активні форми навчання під час занять із гуманітарної підготовки
  8. Альтернативні моделі розвитку. Центральна проблема (ринок і КАС). Азіатські моделі. Європейська модель. Американська модель
  9. Аналіз етапів інноваційного циклу
  10. Аналіз результатів учнів 8 класу на ІІІ етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з географії у Житомирській області 2014 року
  11. Античні поліси на території України
  12. Архітектура та образотворче мистецтво України в кінці ХІХст. – на початку ХХ ст.

 

Морально-психологічне забезпечення (МПЗ) у ЗС України – це один із найважливіших видів забезпечення їх життєдіяльності, яке як науковий термін з’явилося в оперативних і планових документах у 1995 році.

Морально-психологічне забезпечення діяльності військ – це система заходів, спрямованих на формування і підтримання високого морального духу армії, МПС і дисципліни особового складу, військового правопорядку, на згуртування військових колективів і протидію інформаційно-психологічному впливу противника.

Щодо масштабів і потреб, МПЗ являє собою комплекс взаємопов’язаних і узгоджених заходів державного і військового керівництва, органів військового управління з метою досягнення достатнього рівня морально-психологічного стану особового складу Збройних Сил та всього населення України для забезпечення обороноздатності держави в мирний і воєнний час, максимальне зниження психічних втрат у військах та досягнення й утримання морально-психологічної переваги над противником з метою ефективного виконання бойових та інших завдань.

Ці різноманітні заходи мають бути узгоджені за цілями, послідовностями, силами, методами та засобами в різних структурах військового і цивільного управління. МПЗ охоплює духовну і психологічну сфери підготовки населення України та її Збройних Сил.

Метою МПЗ життєдіяльності військ має бути забезпечення досягнення їх перемоги у воєнний час, досягнення і підтримка морально-психологічної переваги на противником в умовах загрози суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України, забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності, ефективності бойової та гуманітарної підготовки, формування гармонійної духовної культури й свідомості військової дисципліни особового складу військових підрозділів і частин у мирний час шляхом формування високого морально-психологічного стану, бойових і морально-психологічних якостей.

Результатом МПЗ є високий моральний дух чи високий МПС населення і військовослужбовців як складова бойового потенціалу держави та її Збройних Сил.

Мета, конкретні завдання і принципи ПМЗ уточнюються залежно від виду збройних сил, роду військ, особливостей конкретного підрозділу й особливостей наявної військово-політичної обстановки та визначають конкретний зміст МПЗ, який має бути спрямованим на створення сприятливих морально-психологічних умов ефективного вирішення збройними силами завдань, що стоять перед ними. Але для цього слід чітко уявляти об’єкт МПЗ і предмет морально-психологічного впливу.

Стосовно Збройних Сил України основними об’єктами МПЗ є особистість військовослужбовця, його духовний світ, психічні та психофізіологічні якості, а також військовий колектив, його соціально-психологічні властивості та якості. Отже, психіка військовослужбовця, морально-психологічний стан воїна та різноманітні характеристики психології військового колективу є конкретним предметом морально-психологічного впливу. Зміст МПЗ у Збройних Силах України є також різноманітним і багатогранним, торкається всіх сфер життєдіяльності військово-службовця і військового колективу, організації та проведення бойових і навчально-бойових завдань.

З метою визначення основного змісту та принципів морально-психологічного забезпечення ведення бойових дій наказом Міністра оборони України від 5.05.99 року № 142 була затверджена “Концепція морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) ЗС України”.

Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) - це один із основних видів всебічного забезпечення військ (сил), метою якого є формування та підтримка морально-психологічного стану особового складу, бойових та психологічних якостей, необхідних для успішного виконання бойових завдань.

Основним змістом морально-психологічного забезпечення є:

- мобілізація військовослужбовців на виконання конкретних бойових завдань, формування свідомого ставлення до них, прогнозування динаміки морально-психологічного стану військ (сил), збереження його стійкості та керованості;

- досягнення високої бойової активності особового складу військ (сил), його спроможності витримувати нервово-психологічні навантаження і зберігати боєздатність в умовах дії психотравмуючих факторів сучасного бою;

- зрив психологічних операцій противника, прогнозування та профілактика негативного інформаційно-психологічного впливу;

- організація комплексного захисту психологічних (психофізіологічних) властивостей військовослужбовців, реабілітації психотравмованих.

Основними складовими морально-психологічного забезпечення є:

- інформаційно-пропагандистське забезпечення;

- психологічне забезпечення;

- воєнно-соціальна робота;

- культурно - виховна робота;

- інформаційно-психологічна протидія.

Інформаційно - пропагандистське забезпечення – це система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану на підставі оперативного інформування особового складу про зміст воєнно-політичної обстановки, покладені на війська (сили) завдання та умови їх здійснення.

Психологічне забезпечення – це комплекс заходів щодо формування, підтримання ти відновлення в особового складу психологічних якостей, які забезпечують високу психологічну стійкість військовослужбовців, готовність виконувати бойові завдання в будь-яких умовах обстановки.

Воєнно-соціальна робота – це діяльність щодо створення та забезпечен­ня необхідних соціальних та правових умов для виконання особовим складом військ (сил) бойових завдань.

Культурно-виховна робота – це діяльність, яка спрямована на відновлення моральних, психічних та фізичних сил особового складу, його мобілізацію на виконання бойових завдань, задоволення духовних (культурних) потреб військовослужбовців.

Інформаційно-психологічна протидія - це комплекс заходів стосовно прогнозування, профілактики та зриву інформаційно-психологічного впливу противника, нейтралізації його намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову діяльність.

Керівництво морально-психологічним забезпеченням здійснюють командири та начальники усіх рівнів відповідно до покладених на них завдань. Командувачі, командири (начальники) несуть відповідальність за фор­мування та підтримку необхідних морально-психологічних і бойових якостей особового складу.

Отже, МПЗ спрямовано на підтримання високої боєздатності та готовності військ до виконання бойових і навчально-бойових завдань шляхом створення високого МПС власних військ і морально-психічного приголомшення військ противника.

За період існування органи з гуманітарних питань Збройних Сил України як безпосередні організатори морально-психологічного забезпечення доказали свою спроможність виконувати завдання за призначенням, позитивно впливати на стан військової дисципліни, забезпечувати керованість морально-психологічними процесами у ЗС України. Вони максимально інтегровані в загальнодержавну систему гуманітарного і соціального забезпечення, що дає змогу з достатньою ефективністю організувати взаємодію з відповідними гуманітарними структурами органів виконавчої влади та громадськими організаціями в центрі та на місцях.

Разом з тим на сучасному етапі становлення Збройних Сил виникла життєва необхідність реорганізації виховної роботи. Такі напрями, як інформаційно-пропагандистське забезпечення, культурно-виховна і просвітницька робота, правове виховання, гуманітарна підготовка, виховна профілактика правопорушень, потребували не лише уточнення та оновлення, але і системної перебудови, виходячи з досвіду збройних сил Північноатлантичного альянсу. Виникла негайна потреба в організації належного соціально-психологічного супроводу життєдіяльності особового складу військ (сил), його повноцінної морально-психологічної підготовки, військово-соціальної роботи. Потребувала подальшого вдосконалення система морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України. Організація виховної роботи в ЗС України спиралась на застаріли педагогічні, психологічні, інформаційні та соціальні технології, морально та фізично виснажену матеріальну базу, залишковий принцип фінансування.

Метою системних змін в організації виховної роботи мало стати формування та підтримка належного морально-психологічного стану особового складу, наповнення життєдіяльності військових колективів морально-етичними, правовими нормами поведінки.

З метою подальшого вдосконалення системи виховної роботи у Збройних Силах України на сучасному етапі їх розвитку, її адаптації до умов професійної армії, досягнення стандартів Північноатлантичного альянсу в гуманітарній та соціальній сферах життєдіяльності військ (сил) було необхідно:

- забезпечити системність в організації виховного процесу, привабливість та впливовість заходів, що проводяться, їх узгодженість з типовим місяцем, типовим тижнем, розкладом занять;

- спрямувати основні зусилля на безумовне виконання завдань у гуманітарній та соціальній сферах, зокрема щодо: забезпечення неухильного дотримання правових, економічних та організаційних засад і гарантій для самореалізації особистості; впровадження державницької за духом і змістом ідеології у Збройних Силах України; всебічного розвитку культури і духовності, функціонування української мови; активного пропагування історико-культурної спадщини; налагодження конструктивного співробітництва військ (сил) і релігійних організацій за умов дотримання принципу відокремлення держави від церкви; розвитку фізичної культури і спорту, пропагування здорового способу життя; зміцнення законності та правопорядку; системного здійснення роботи стосовно максимального забезпечення гарантій захисту законних прав та інтересів особового складу Збройних Сил України та членів їх сімей;

- визначити пріоритетні завдання щодо недопущення загострення соціальної напруги в гарнізонах, військові частини яких підлягають повному скороченню під час реформування Збройних Сил України, де залишаються сім’ї колишніх військовослужбовців, а також соціальна інфраструктура, яка була на балансі Збройних Сил України;

- організовувати професійний та психологічний відбір військовослужбовців для комплектування миротворчих контингентів, всебічне вивчення їх морально-ділових якостей; здійснювати моніторинг реалізації соціальних гарантій військовослужбовців миротворчих контингентів, сімей загиблих та поранених миротворців.

Одночасно нові завдання, які поставив Президент України перед ЗС України, потребували суттєвого удосконалення системи діяльності щодо впровадження у ЗС України державної ідеології, гуманітарної та соціальної політики, військово-патріотичного виховання.

Тобто потреба переходу до нової системи організації виховної роботи та морально-психологічного забезпечення не є даниною моді чи будь-яким суб’єктивним чинникам, а обумовлена поступовим переходом Збройних Сил України на нові принципи їх функціонування.

Відповідно до цього, Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 28/2004 була затверджена “Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України”. Концепція гуманітарного і соціального розвитку у ЗС України є науково обґрунтованою системою поглядів на поширення і закріплення гуманістичних та соціальних цінностей у цьому збройному формуванні, гуманізацію всіх сфер військової діяльності, задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей і працівників і містить положення про основні принципи, завдання органів військового управління щодо впровадження гуманітарної і соціальної політики держави, механізмів їх реалізації.

Гуманітарна політика у Збройних Силах – це цілеспрямована діяльність органів військового управління щодо забезпечення навчання, виховання, психологічної підготовки військовослужбовців і працівників, їх духовного, культурного та фізичного розвитку, реалізації конституційних прав і свобод.

Соціальна політика у Збройних Силах – це діяльність органів військового управління щодо розвитку і управління соціальною складовою з метою задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей і працівників, соціальної реабілітації, підтримки та захисту військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або у відставку. Діяльність органів військового управління щодо гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах здійснюється шляхом планування, організації та проведення організаційних, соціологічних, педагогічних, психологічних, інформаційно-пропагандистських, правових, культурно-просвітницьких та соціальних заходів, спрямованих на усвідомлення особовим складом державної політики у сфері оборони, системи національних цінностей, які вони захищають, підтримку і розвиток професійно необхідних психологічних якостей, сприяння реалізації встановлених державою соціальних та правових гарантій з метою виконання завдань військової служби.

Така діяльність здійснюється відповідно до вимог Конституції України, законів України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави", статутів Збройних Сил України, інших законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністра оборони України та начальника Генерального штабу Збройних Сил України.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)