АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Морфологія імунних дефіцитів

Читайте также:
  1. ІІІ Морфологія мікроорганізімів
  2. Морфологія алергічних реакцій
  3. Морфологія вегетативних органів деревних рослин
  4. Морфологія насіння
  5. Морфологія та типологія культури

Імунні дефіцити (імунна недостатність) характеризуються тим, що імунна система організму неспроможна реагувати повноцінною імунною відповіддю на різні антигени. За походженням імунодефіцити можуть бути первинними (природженими), віковими і вторинними (набутими,), тобто ті, що розвинулись за життя.

Етіологія імунодефіцитів досить різноманітна. Вона включає фактори внутрішньоутробного розвитку, які залежать від материнського організму, наслідком впливу яких є природжені (первинні)імунодефіцити. Природжені імунодефіцити розцінюються як генетично зумовлена (успадкована) нездатність організму реалізувати ту чи іншу ланку імунної відповіді. Розвинені за життя, тобто набуті (вторинні) імунодефіцити є наслідком впливу імунодепресивних чинників, які мають різну природу – біологічну (віруси, бактерії, мікоплазми, гриби, найпростіші, гельмінти тощо), фізичну (радіонукліди, жорсткі ультрафіолетові промені, освітленість, холодовий і тепловий стреси тощо), хімічну (гербіциди, інсектициди, нітрити, цитостатики, кортикостероїди та ін), а також незадовільні годівля й утримання, погіршення екологічної ситуації тощо.

Первинні імунодефіцити можуть бути проявом недостатності (дефекту) клітинного імунітету (Т-системи), гуморального імунітету (В-системи) або клітинного і гуморального імунітету одночасно (комбінована недостатність).

При імунодефіциті з дефектом клітинного імунітету характерним є агенезія (відсутність) або гіпоплазія (недорозвиток) тимуса і тимусзалежних зон у лімфатичних вузлах та селезінці. В крові й органах імунної системи відсутні Т-лімфоцити, а вміст імуноглобулінів у крові нормальний. Хворі тварини, як правило, гинуть від інфекційних хвороб.

Для недостатності гуморального імунітету характерна втрата здатності до синтезу імуноглобулінів, що морфологічно підтверджується відсутністю В-залежних зон і плазматичних клітин у лімфатичних вузлах та селезінці. Тимус збережений. У хворих тварин розвиваються тяжкі бактеріальні інфекції з ураженням легень і шлунково-кишкового тракту. Однак найбільш виражені зміни спостерігають при комбінованій імунній недостатності. Вони характеризуються недорозвитком центральних (кістковий мозок, тимус) і периферійних (селезінка, лімфатичні вузли, лімфоїдні утворення в інших органах) органів імунної системи, лімфопенією та низьким вмістом імуноглобулінів у крові. У хворих тварин часто виявляють затримку фізичного розвитку (гіпотрофіки), у них виникають захворювання (бронхопневмонії, гастроентерити тощо), спричинені умовно-патогенною мікрофлорою.

Вікові імунні дефіцити найчастіше спостерігають у молодняка в постнатальний період та в старих тварин. У постнатальний період захищеність тварин повністю залежить від матері, від колострального імунітету. Вікова імунна недостатність у новонароджених виникає при недостачі в молозиві лейкоцитів та імуноглобулінів, при несвоєчасному його поступанні та порушенні засвоєння захисних чинників молозива при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Поряд з тим, на 2-3-му тижні життя молодняка може розвинутись віковий імунний дефіцит, зумовлений підвищеною витратою колостральних захисних чинників і недостатністю власного імуногенезу. Віковий імунний дефіцит у молодняка може виникати і в період відлучення при різкому переведенні тварин на рослинний корм. У новонароджених тварин частіше трапляється дефіцит гуморального імунітету. В таких тварин у крові виявляють недостачу імуноглобулінів, В- і Т-лімфоцитів, послаблення фагоцитарної активності мікро- і макрофагів. У лімфатичних вузлах і селезінці мало вторинних лімфатичних вузликів з реактивними центрами і плазматичних клітин. У молодняка виникають гастроентерити і бронхопневмонії, зумовлені умовно-патогенною мікрофлорою. Дефіцит гуморального імунітету новонароджених може поєднуватись з дефектом клітинного імунітету, що морфологічно проявляється гіпоплазією або акцидентною інволюцією тимуса.

У старих тварин імунодефіцит зумовлений віковою інволюцією тимуса (зменшення маси паренхіми, заміщення її жировою тканиною), зменшенням у лімфатичних вузлах і селезінці Т-лімфоцитів. Послаблення активності клітинного імунітету сприяє онкологічним захворюванням.

Вторинні імунодефіцити виникають у зв'язку з тяжкою хворобою (інфекційні та інвазійні хвороби, злоякісні пухлини, хвороби нирок і легень, вплив іонізуючого випромінювання) або відповідним лікуванням хворих тварин (тривале застосування імунодепресантів, гормонів, антибіотиків). Також недостатня або неповноцінна годівля, незадовільні умови утримання, стреси тощо, можуть стати причиною вторинного імунодефіциту. Вторинні імунодефіцити, як правило, супроводжуються порушенням клітинного і гуморального імунітету, тобто є комбінованими. Найчастіше вони проявляються акцидентною інволюцією тимуса, делімфатизацією (спустошенням) лімфатичних вузлів і селезінки, зменшенням кількості лімфоцитів та імуноглобулінів у крові.

Акцидентна інволюція (акцидентна трансформація) тимуса – патологічний процес, який характеризується швидко прогресуючим зменшенням маси і об'єму органа, що найчастіше виникає у молодняка перших днів і тижнів життя. Спричиняють акцидентну інволюцію тимуса гострі інфекційні хвороби, інтоксикації, тяжкі травми, голодування, диспепсії тощо. При цьому в тимусі прогресивно знижується продукція тимічних гормонів, проходить посилений розпад тимоцитів, а також еміграція Т-лімфоцитів з тимуса у кров. Усе це призводить до швидкого спустошення кіркової речовини, зменшення органу в об’ємі і внаслідок цього до розвитку імунодефіцитів. Залежно від сили і тривалості впливу патогенного чинника вираженість морфологічних змін може значно коливатись. Зменшення органу особливо добре простежується у шийному відділі, де парні шийні частини перетворюються у вузькі пластинки, розміщені по боках на вентральній поверхні трахеї. Часточки паренхіми маленьких розмірів, сірого з синюшним відтінком кольору, важко розпізнаються.

При гістологічному дослідженні спостерігають зменшення часточок у розмірі, збіднення або повне спустошення лімфоцитів у кірковій речовині, інверсію шарів, збільшення, а потім зменшення тілець Гасаля в часточках. Строма органу потовщена, набрякла.

Акцидентну інволюцію тимуса інколи необхідно відрізняти від гіпоплазії (недорозвинення) і агенезії (природжена відсутність). Структурними критеріями гіпоплазії тимуса, крім невеликої маси, є відсутність диференціювання на кіркову і мозкову речовини, тілець Гасаля немає або трапляються лише поодинокі, відсутні або мала кількість тимоцитів серед ретикулоепітелію та велика кількість сполучної тканини. При агенезії на місці тимуса виявляють лише жирову і сполучну тканини.

Морфологія трансплантаційного імунітету

Трансплантаційний імунітет – один із розділів неінфекційної імунології і має надзвичайно важливе значення при пересаджуванні життєво важливих органів, при заміщення дефектів тканин, при стимулюванні регенерації, пластичних операціях тощо, а також при трансплантації ембріонів.

Трансплантаційний імунітет – це імунні реакція організму реципієнта на генетично чужий трансплантат донора, тобто реакція відторгнення пересаджених тканин чи органів. Механізм трансплантаційного імунітету ідентичний механізму алергічної реакції (гіперчутливості) сповільненого типу, тобто відторгнення трансплантата виникає внаслідок реакції Т-лімфоцитів. Тимус-залежні лімфоцити на місці приживлення трансплантата сенсибілізуються, з лімфою проникають у лімфатичні вузли (в першу чергу реґіонарні), де відбувається їх проліферація та диференціація. З лімфатичних вузлів уже диференційовані імунні Т-лімфоцити знову потрапляють у кров і нагромаджуються на межі між трансплантатом і власною тканиною, інфільтрують сам трансплантат, де і виконують свою цитопатогенну дію щодо клітин пересадженої тканини чи органа. Клітинна інфільтрація супроводжується запальною гіперемією кровоносних судин і серозним набряком трансплантата. Надалі набряк посилюється, розвивається тромбоз судин, некроз їх стінок, інфільтрація нейтрофілами та іншими клітинними елементами, дистрофія і некроз пересадженої тканини. Збільшується число лімфоцитів, макрофагів, а також антитіл проти антигенів трансплантата, в результаті чого він гине і відторгається. В процесі проліферації лімфоцитів, крім імунних лімфоцитів, формуються клітини пам’яті, здатні в майбутньому розпізнавати відповідні антигени і індукувати прискорену реакцію відторгнення при повторній трансплантації тканин від цього ж донора.

Реакцію відторгнення трансплантата можна пригнітити за допомогою різних імунодепресивних засобів, тобто продовжити строк функціонування пересаджених тканин чи органів.

При трансплантації запліднених яйцеклітин високопродуктивних тварин у матку прийомної матері при подальшому розвитку плода можливі імунологічні конфлікти між організмом прийомної матері (реципієнт) і антигенами пересадженого ембріона. В результаті ембріон може загинути. Такий процес найчастіше трапляється при недостатньому імунологічному контролі тварин при підборі пар.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)