АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Специфіка позицій країн-імпортерів нафти

Читайте также:
  1. Аналіз основних показників світового ринку нафти
  2. Вибір споживача з ординалістських позицій.
  3. Глава 1. Специфіка соціологічного опитування як діалогу соціальних спільнот
  4. Екологічна ніша з позицій системного підходу
  5. Експозиційні матеріали
  6. Експозиційно-виставкова діяльність музеїв
  7. ЕКСПОРТ НАФТИ СИРОЇ З УКРАЇНИ ЗА ФАКТОРАМИ І РЕГІОНАМИ З ВИКОРИСТАННЯМ ДВОФАКТОРНОЇ ІНДЕКСНОЇ МОДЕЛІ
  8. Етнонаціональні процеси в Україні та їх специфіка
  9. Загальна специфіка нового культурного етапу
  10. Заходи адаптації країн-імпортерів до змін світового ринку нафти
  11. Категорія буття: її смисл і специфіка. Матеріальна єдність світу та її світоглядний зміст
  12. Кон’юнктура світового ринку нафти: національні та регіональні чинники

 

Країна, яка закуповує сировину, називається імпортером. Найбільшими імпортерами природно є економічно розвинені регіони, такі як США, Європа і Японія. Частка США у світовому обігу займає чільну роль, тому що на цю країну припадає близько 28% всієї нафти, що імпортується. Хочу зауважити, що Америка не тільки закуповує, але і сама виробляє приблизно п'яту частину споживаного обсягу сировини. Є звичайно ж і власні видобувні потужності. Безумовно не можна забувати і про країнах, що розвиваються, таких, як Китай і Індія. Це країни, які дуже активно набирають економічні оберти.

Імпортери визначають свої джерела енергоносіїв, виходячи з пропозиції ціни та якості, вибираючи для своїх потреб конкурентно найвигідніше джерело. Все частіше якість палива та високі екологічні стандарти впливають на вибір постачальника. Для того, щоб мати успіх на цьому міжнародному ринку, країни мають бути здатними конкурувати як постачальники та транспортери, а також як ефективні споживачі енергії, яку вони використовують.[5]

США є найбільшим споживачем нафти в світі. Щоденний рівень споживання нафти в країні становить близько 23 млн. барелів (або майже чверть від загальносвітового), при цьому близько половини споживаної в країні нафти припадає на автотранспорт.

За останні 20 років рівень видобутку нафти в Штатах знизився: так, у 1972 р. він становив 528 млн. т, в 1995 р. - 368 млн. т, а в 2000 р. - лише 350 млн. т, що є наслідком конкуренції між американськими виробниками та імпортерами більш дешевої закордонної нафти. З споживаних 23 млн. б / с в США видобувається тільки 8 млн. б / с, а інша частина імпортується. При цьому США як і раніше займають друге місце в світі за обсягом видобутку нафти (після Саудівської Аравії). Доведені запаси нафти США складають близько 4 млрд. тонн (3% від світових запасів).

Більша частина розвіданих родовищ країни знаходиться на шельфі Мексиканської затоки, а також вздовж Тихоокеанського узбережжя (Каліфорнія) і берегів Льодовитого океану (Аляска). Головними районами видобутку є Аляска, Техас, Каліфорнія, Луїзіана і Оклахома. Останнім часом зросла частка нафти, що видобувається на морському шельфі, в першу чергу, в Мексиканській затоці. Найбільшими нафтовими корпораціями країни є Exxon Mobil і Chevron Texaco. Основними імпортерами нафти в США є Саудівська Аравія, Мексика, Канада, і Венесуела. США сильно залежними від політики ОПЕК, і саме тому зацікавлені в альтернативне джерело нафти, яким може стати для них Росія.

Основними імпортерами нафти в Європі є Німеччина, Франція, Італія.(рис.3.1)

Рис 3.1 Найбільші імпортери нафти

 

Європа імпортує 70% (530 млн тонн) від обсягу споживання нафти, 30% (230 млн тонн) - покривається за рахунок власного видобутку, в основному, в Північному морі.

Імпорт в країни Європи становить 26% від загального обсягу імпорту нафти в світі. За джерелами надходження імпорт нафти до Європи розподіляється наступним чином:

- Близький Схід - 38% (200 млн т / рік)

- Росія, Казахстан, Азербайджан - 28% (147 млн.т / рік)

- Африка - 24% (130 млн т / рік)

- інші - 10% (53 млн т / рік).

В даний час в Європу направляється 93% всього експорту нафти з Росії (рис 3.2). У цю оцінку включені як ринки країн Північно-Західної Європи, Середземного моря, так і країн СНД. [15]

Рис 3.2 Країни імпортери російської нафти

 

Японія, переживши два нафтові кризи в 70-х і початку 80-х років, змогла мінімізувати уразливість економіки перед зміною цін на нафту, завдяки впровадженню великими корпораціями систем економії енергії та урядовим ініціативам з розробки альтернативних джерел енергії.

Економіка Китаю продовжує розвиватися бурхливими темпами, вимагаючи все великих обсягів енергоресурсів. Крім того, рішення уряду КНР щодо створення стратегічного запасу нафти також впливає на зростання імпорту. До 2010 року резерв нафти повинен буде покривати потреби країни протягом 30 днів.

Темпи приросту імпорту в червні виявилися майже найвищими в цьому році, поступившись лише квітневим, коли імпорт нафти виріс на 23%.

Загальна вартість нафтового імпорту Китаю за перше півріччя зросла на 5,2% і склала $ 35 млрд. У червні імпорт обійшовся в $ 6,6 млрд. При цьому імпорт нафтопродуктів навіть скоротився на 1% до 18,1 млн. метричних тонн у першому півріччі. У червні імпорт нафтопродуктів склав 3,26 млн. метричних тонн.

Індійці пішли своїм шляхом і повністю довіряли радянським фахівцям. У серпні 1996 року була створена державна Комісія з нафти і природного газу (ONGC). Підкреслимо, що до початку співпраці з Радянським Союзом Індія споживала 5,5 млн. тонн імпортної нафти, своєї ж нафти не було. Але всього лише за 10 років (станом на 1 грудня 1966 року) було відкрито 13 нафтових і газових родовищ, підготовлені промислові запаси нафти в обсязі 143 млн. тонн, видобуток нафти склала більше 4 млн. на рік. У Індії працювали понад 750 кращих радянських фахівців-нафтовиків. А в 1982 році в Державній Індійської Корпорації працювало вже 25 тисяч чоловік, у тому числі 1,5 тисячі фахівців з вищою освітою, багато з них навчалися у радянських вишах.

Індійці пішли своїм шляхом і повністю довіряли радянським фахівцям. У серпні 1996 року була створена державна Комісія з нафти і природного газу (ONGC). Підкреслимо, що до початку співпраці з Радянським Союзом Індія споживала 5,5 млн. тонн імпортної нафти, своєї ж нафти не було. Але всього лише за 10 років (станом на 1 грудня 1966 року) було відкрито 13 нафтових і газових родовищ, підготовлені промислові запаси нафти в обсязі 143 млн. тонн, видобуток нафти склала більше 4 млн. на рік.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)