АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Тема № 4

 

Всупереч розповсюдженій думці про те, що технічна цивілізація знизила ризик, якийпов'язаний з впливом на людину несприятливих природних процесів і явищ, аналіз емпіричного матеріалу за параметрами навколишнього середовища доказує, що сучасний світ

залишається уразливим до надзвичайних ситуацій, які дестабілізують соціальні та економічні системи.

Теоретична база технологічного аналізу надзвичайних ситуацій показує, що необхідно розглядати історію розвитку взаємодії природи і суспільства та його внутрішніх суспільних відносин. Історія розвит­ку природи і розвитку людини невід'ємно пов'язані між собою (люди­на своєю плоттю та кров'ю належить природі, знаходиться в її сере­дині і залежить від неї і законів її розвитку) і обумовлюють один од­ного, але при цьому одночасно постійно виникають протиріччя. Вихо­дячи з означеної методологічної передумови можна виділити дві гру­пи протиріч: між природою і суспільством та всередині суспільства (соціальні).

З аналізу надзвичайних ситуацій можна виділити дві сторони такої залежності:

об'єктивно обумовлену, що пов'язана з неможливістю для люди­ни і суспільства вцілому керувати силами природи (це наочно прояв­ляється у відношенні стихійних лих);

суб'єктивно обумовлену, що породжена незнанням, порушенням або ігноруванням законів природи в процесі господарської діяльності, внаслідок чого погіршується якість середовища її мешкання, виникає безпосередня загроза життю і здоров'ю людей (забруднення води, повіт­ря, грунту токсичними речовинами, виснаження озонового шару та ін.).

В останньому випадку негативні для природи явища і процеси виникають внаслідок використання не екологічних (матеріало- і енергоємких, «багатовідходних») технологій.

Іншу сукупність протиріч створює система «технологія-суспільство», в межах якої відбувається зворотній вплив засобів виробницт­ва на суспільство. Вплив техніки і технології на суспільство здійс­нюється безпосередньо через природне середовище. В цьому прояв­ляється його «посередницька» функція як з'єднуючого ланцюга між природою і суспільством.

Порушення нормальних умов життєдіяльності людей на

- 2 –

 

об'єкті або території, які викликані аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епіфіотією, великими пожежами, застосуванням засобів ураження, що привели або можуть привести до людських втрат і ма­теріальних збитків називають надзвичайною ситуацією.

Розглядаючи надзвичайні ситуації як наслідок загострення розглянутих вище протиріч можна виділити за місцем походження такі надзвичайні ситуації: природні, техногенні, екологічні, антропо­генні, соціально-політичні та соціально-психологічні.

Важливою характеристикою виникнення надзвичайних ситуацій є швидкість їх формування (розвитку). За часом, який проходить без­посередньо від виникнення надзвичайної ситуації до її кульмінаційної вершини, всі ситуації можна розділити на два типа — «вибухові» і «плавні». В надзвичайних ситуаціях першого типу час визначається не годинами, а хвилинами, а під час і секундами. Досить згадати сти­хійні лиха, деякі види технологічних катастроф (аварії на великих енергетичних об'єктах: АЕС, ТЕС, газопроводах, а також на хімічних підприємствах). Для ситуацій «плавного» типу властивий довготрива­лий латентний період, що продовжується інколи десятиріччями.

Ще однією важливою характеристикою надзвичайних ситуацій є масштаби впливу і наслідків, включаючи простір, соціально-екологіч­ні і економічні (людські і матеріальні втрати, деградація екосистем) аспекти. За цією комплексною ознакою можна виділити ще п'ять типів надзвичайних ситуацій: локальні, територіальні, регіональні, державні і глобальні.

Деякі при­родні катастрофи (повені, землетруси та ін.) можуть мати як суто природне, так і природно-антропогенне походження, особливо це ха­рактерно для сучасного етапу розвитку суспільства. Теж саме можна сказати і по відношенню до деяких епідемічних захворювань, дія яких носить також «комбінований» характер. Існує певний взаємозв'язок між «плавними» і «вибуховими» надзвичайними ситуаціями. Наприк­лад, катастрофа на трубопроводі «Західна Сибір-Поволжя», яка ста­лася під Уфою в 1989 р., по всім канонам відноситься до «вибухового» типу, але вона назрівала майже чотири роки.

 

- 3 –

 

Локальна надзвичайна ситуація при певних умовах може цілком перерости в регіональну, державну і глобальну. Важливо встановити конкретний тип критерія або параметра, згідно якого обстановка, що склалася, відноситься до того чи іншого типу надзвичайних ситуацій. Катастрофи-в Бхопалі (Індія) або Чорнобилі за техніко-економічним критерієм можна віднести до локальної екстремальної ситуації, за економічним — до державної, а за соціально-політичним (маючи на увазі міжнародний резонанс) і соціально-екологічним (найбільші ка­тастрофи за всю світову історію індустрії і енергетики) критеріям до глобальної надзвичайної ситуації.

Одним із важливих критеріїв надзвичайних ситуацій являється їхня зовнішня несподіваність, раптовість. Слово «зовнішня» вжито не випадково: цим можна підкреслити, що раптовість виникнення екс­тремальних ситуацій — не більше ніж форма їх реалізації, проявлен­ня. По суті вони виникають як закономірний результат дії багатьох факторів, що утворюють причинно-слідчий ланцюг подій, які призводять до екстремальних ситуацій. Звідси ви­ходить, що суспільство дотримується пасивної, очікуючої стратегії, концентруючи сили і засоби виключно на захист населення безпосе­редньо в умовах екстремальних ситуацій і ліквідації їх наслідків.

Надзвичайні ситуації слід аналізувати не в статиці як одномоментний акт — катастрофи, а в динаміці, як процес, в якому одні по­дії являються наслідком інших.

Технологічні катастрофи. Технологічні катастрофи знаходяться немовби в фокусі класифікаційної схеми, що обумовлено посередницт­вом функції технології як зв'язуючої ланки в системі виробничих сил між людьми, об'єднуючи їхні виробничі відносини, а також між ними і природними продуктивними силами.

Умови виникнення технологічних катастроф:

1. Існування джерел ризику — підприємства, виробничі засоби або технологічні процеси які передбачають використання вибухових, лег-когорючих, хімічно агресивних, отруйних і радіаційно-небезпечних ре­човин і матеріалів. До джерел ризику для здоров'я і життя людей від­носяться місця захоронення відходів, що вміщуюють токсичні речовини.

2. Дії факторів ризику — звільнення енергії (вибух, запалення)
або токсичних речовин в кількостях або дозах що уявляють

- 4 -

безпосе­редню загрозу життю населення. Порогові величини таких доз незавжди можуть бути точно встановлені(наприклад, в разі радіаційно­го впливу).

3. Експозиція населення, води, продуктів харчування, одягу та іншого впливу факторів ризику.

Формування означених умов і їх «трансформація» в реальну технологічну катастрофу уявляють собою причинно-слідчий ланцюг, який бере свій початок від потреб людей.

В даному випадку взято інтереси суспільства, в якому протиріччя інтересів між класами і соціальними групами відіграють важливу роль в генезисі технологічних катастроф.

Потреба людей об'єктивно обумовлена біосоціальною природою людини, необхідністю виживання, задоволення головної потреби в їжі,воді, одязі та інше.

Науково-технічний прогрес, забезпечуючи задоволення зростаю­чого матеріального і інтелектуального попиту суспільства, в той же час, призводить до виникнення нових проблем в техніко-економічно­му плані (поява нових, все більш потужних і небезпечних джерел ри­зику для життєдіяльності людей) та в соціально-економічному відно­шенні (концентрація населення в компактних міських агломераціях, де зосереджена промисловість, в тому числі небезпечні виробництва).

Глибинними причинами технологічних катастроф, виникнення джерел ризику, посилення експозиції населення є слідуюче:

1. Будівництво престижних, вигідних відомствам (фірмам) замовнику і підряднику, але не потрібних суспільству об'єктів і таких,
що наносять значний збиток навколишньому середовищу, та підвищують ризик виникнення екстремальної ситуації.

2. Будівництво необхідних суспільству об'єктів, експлуатація, яких пов'язана із значним ризиком для здоров'я людей, використан­ням застарілих проектів і технологій будівництва, обладнання. Це пов'язано з прагненням зекономити витрати на безпеку.

3. Технократично орієнтований вибір технології спрямований на будівництво необхідних народному господарству об'єктів в місцях, які уразливі в соціально-екологічному і, за деякими оцінками, військово-стратегічному відношеннях (незначна відстань до населених пунктів,особлива хрупкість екосистем та інше). До таких об'єктів відносяться деякі енергетичні об'єкти, особливо АЕС (наприклад,

- 5 -

одночасне бу­дівництво в Запоріжжі потужних ТЕС і АЕС та їх спільна експлуата­ція призводять до випадання кислотних дощів).

Важливою ланкою в причинно-слідчому ланцюзі формування надзвичайних ситуацій, не враховуючи інтереси і вибір технології, яв­ляється їхня безпосередня причина. Безпосередніми причинами тех­нологічних катастроф можуть бути зовнішні по відношенню до інже­нерних систем впливи (стихійні лиха, військово-диверсійні акції та ін.) і внутрішні, тобто умови та обставини, що пов'язані безпосередньо з даною системою, в тому числі технічні неполадки і людські помилки. "Останнім, згідно статистики і за думкою спеціалістів, належить головна роль в виникненні катастрофічних аварій інженерних систем. Отже причина аварій — не техніка, не організація праці, а сама пра­цююча людина.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру. Надзвичайні си­туації техногенного характеру — це ситуації, які виникають внаслідок порушення виробничої діяльності людей, впровадженням науково-технічного прогресу на покращення побуту та умов буття суспільства.

Але не завжди ця діяльність носить продуманий характер, на неї не завжди накладаються обмеження, внаслідок чого вона призводить до згубного впливу на навколишнє середовище і життєдіяльність людей.

За масштабами обсягу цей вид надзвичайних ситуацій має як правило локальний характер.

Причинами надзвичайних ситуацій техногенного характеру мо­жуть бути аварії, катастрофи на виробництві, нераціональне викорис­тання енергоносіїв, корисних копалин, помилки що допущені в техніч­них проектах, низький рівень виробничої кваліфікації робітників,

службовців, інженерного складу та ін. До категорії надзвичайних си­туацій техногенного характеру також відносяться розриви газопрово­дів, землетруси, що викликані викачуванням великої кількості води, газу, нафти, затоплення великих територій, які призводять до руйну­вання населених пунктів, виробничих об'єктів, знищенню рослинності та ш.

На території колишнього Радянського Союзу кожного року від­бувалося до 700 великих аварій в промисловості, нафто-газопроводах та в інших галузях.

Вцілому аналіз надзвичайних ситуацій техногенного характеру свідчить про можливість зростання катастроф з майбутньому.

Розглянемо причини і наслідки найбільш великих катастроф.

29 грудня 1984 р. в індійському місті Бхопалі сталася найбільша за всю історію хімічної промисловості катастрофа. Більше 3 тис. чоло­вік загинуло в перші години після вибуху, 20 тис. чоловік отримали серйозні пошкодження очей. Близько 100 тис. чоловік було госпіталі­зовано. Трагедія показала всьому світу, як велика хімія може оберну­тися великим лихом. Під час вибуху хмара метилізиціоніта (МІЦ) на­крила найбільш населену частину міста. За своїми токсичними діями МІЦ в 2-5 разів токсичніший фосгену і в 25-30 разів токсичніший від хлору.

На протязі години було викинуто більш ніж 30 тонн МІЦ, що складає до 2,5 млрд. смертельних доз. Причини аварії — принципові помилки технічного проекту. За нормами безпеки в кожному резер­вуарі повинно було зберігатися не більше 1 тонни МІЦ, але ця норма набагато була перевищена.

Ступінь небезпеки з кожним роком зростає в зв'язку з транспор­туванням цих речовин автомобільним і залізничним транспортом, річ­ковими і морськими судами, трубопровідним транспортом.

Найбільша кількість аварій відбулася на трубопроводі Ніжнєвартовськ-Нєфтєкумськ (Росія). Його довжина 1850 км, був спроектова­ний у 1982 р., побудований в 1985 р., заборонено експлуатацію в 1989 р. За цей час на цьому трубопроводі сталося 4 великих вибухи, самий трагічний в липні 1989 р. — вибух в Башкірії. При вибусі утворився вогняний смерч, який згубив 572 пасажира зустрічних поїздів, 1000 чоловік стали інвалідами. Сила вибуху порівнюється із вибухом атом­ного боєзапасу потужністю 6-8 кт, що у 2 рази менше від вибуху над Хіросімою.

Безумовно, до надзвичайних ситуацій техногенного характеру відносяться і великі викиди радіоактивності в навколишнє середови­ще. Катастрофа на Чорнобильській АЕС тому яскравий приклад. Надзвичайні ситуації техногенного характеру являються найбільш частими в усіх країнах світу. Вони завжди пов'язані з великими.

втратами, з масовими руйнуваннями, пожежами та іншими негатив­ними наслідками.

Надзвичайні ситуації екологічного характеру. Надзвичайні си­туації екологічного характеру — це такі надзвичайні ситуації, які виникають внаслідок діяльності людей і призводять до порушення екологічного балансу навколишнього середовища. Екологічна катас­трофічна ситуація характеризується глибокими незворотніми змінами природи, втратою природних ресурсів і різким погіршенням умов про­живання людей, погіршенням їх здоров'я, втратою генофонду і уні­кальних природних об'єктів. В Україні така ситуація виникла внаслі­док аварії на Чорнобильській АЕС. Як правило, цей вид надзвичайних ситуацій носить глобальний характер і впливає не тільки "на окремі регіони, а й на цілі держави.

Спеціалісти прогнозують що в найближчі 10 років над Європою може виникнути озоновий отвір. Такий прогноз було дано в 1993 році на Венській Конференції з питань стану озонового шару представни­ками більше 100 країн світу.

На Конференції відмічалось, що порівняно з 60-ми роками кіль­кість озону в атмосфері зменшилась на 10%. Якщо не прийняти рішу­чих заходів, то в XXI сторіччі населення такого континенту як Євро­па очікує екологічна криза.

На Конференції також відмічалось, що цілий ряд розвинутих країн не виконують Копенгагенської угоди 1992 р., яка передбачала припинення випуску продукції із озоноруйнівних матеріалів. Але ко­мерційні інтереси інколи ставляться вище вимог десятків мільйонів людей про заборону дикого знищення озонового шару.

Озоноруйнуючий потенціал різних країн світу приведений в табл.

Таблиця.

 

  Назва країни США Японія Німеч-чина Англія Франція Росія Китай Італія Іспанія Інші країни
Потенцій-ність, в %                    

Дані табл. свідчать, що максимальний внесок в процес руйна­ції озонового шару вносять найбільш розвинуті країни світу США, Японія, Німеччина та інші

Зростання темпів індустріалізації може привести до світового екологічного кризису.

. За даними міжурядової групи з питань еволюції клімату (МУЕК), що створена при ООН, відбувається неперервний процес руйнування клімату.

 

 

ОХОРОНА ПРАЦІ.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)