АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Потреби причетності створюють зацікавлення у спілкуванні з іншими людьми, прагнення до налагодження дружніх стосунків, надання допомоги іншим

Читайте также:
  1. A) сумма потребительских стоимостей, который может приобрести рабочий на свою номинальную заработную плату
  2. V. Употребите подходящие прилагательные в требуемом падеже.
  3. Аудитория как потребитель продукции СМИ
  4. Бюджетное ограничение и оптимальное равновесие потребителя.
  5. Бюджетные ограничения потребителя. Равновесие потребителя. Эффект замещения и дохода
  6. Взаємозв'язок ІС обліку з іншими підсистемами інформаційної системи підприємства.
  7. Взаємозв'язок соціології з іншими науками
  8. Взаимодействие потребителей.
  9. Вивчення взаємозв’язків правопорушень з іншими соціальними явищами
  10. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ У ФІНАНСОВИХ РЕСУРСАХ (в оборотних коштах)
  11. Випишіть мовні кліше, наявні у відгуках і рецензіях. Поміркуйте, чи правомірно вжиті ті чи ті мовні формули. При потребі, замініть іншими мовними одницями.
  12. Виробництво – це вплив людини на матеріальний світ природи з метою надання йому властивостей і форм природи, придатних для задоволення потреб людини.

За теорією Герцберга потреби й поведінка людей формуються через взаємодію двох груп чинників.

До першої групи належать чинники, залежні від навколиш­нього середовища, до другої — мотивація поведінки, пов'язана з характером і змістом роботи, можливим успішним просуванням по службі, визнанням та схваленням результатів роботи, високою мірою активності, можливістю творчого та ділового зростання. Згідно з теорією Герцберга за браком чи недостатньою кількістю факторів першої групи починається незадоволення роботою. Водночас, якщо ці фактори наявні і достатні, то самі по собі вони не породжують такого задоволення і не можуть мотивувати лю­дину до будь-чого. На відміну від цього брак чи неадекватність мотивації (факторів другої групи) не спричиняються до незадо­волення роботою. Але їхня наявність повною мірою породжує задоволення і мотивує робітників до підвищення ефективності діяльності.

Якщо теорії Меррея і Маслоу мають універсальний маркетин­говий характер, то теорії Мак-Клелланда та Герцберга можуть бу­ти використані лише щодо специфічного товару — робочої сили.

Цінності — це важливі і значущі з погляду конкретної лю­дини предмети, дії, спосіб життя, ідеї і т. п.; це загальні переко­нання стосовно того, що добре, що погано або що є несуттєвим у житті. Цінності визначаються культурою суспільства, органі­зації й окремої людини і завжди існують у вигляді відповідних систем. Цінності можуть бути особисті і соціальні, матеріальні і духовні.

Згідно з теорією Рокича існують два типи цінностей: терміна­льні та інструментальні. Термінальні цінності — це переконання людей щодо мети і кінцевого стану, до якого вони намагаються наблизитись (наприклад, щастя, добробут, знання тощо). Інстру­ментальні цінності — це уявлення про бажані методи поведінки з метою досягнення термінальних цінностей (наприклад, відпові­дальність, сміливість, талант, самоконтроль тощо).

Кайле визначив вісім сумарних цінностей, які можна в належ­ний спосіб виміряти, а саме: самоповага, безпека, стосунки, від­чуття гордощів від досягнутого, задоволення собою, повага з бо­ку інших, належність (до чогось — соціальної групи, партії іншої певної спільноти тощо), радість.

Найвдалішою (чи принаймні найуживанішою) у маркетингу є теорія споживчих цінностей, створена у 1991 р. Шетом, Ньюманом та Гроссом. Тут усі цінності кваліфіковані за п'ятьма група­ми залежно від того, що саме зумовлює корисність блага. Отже, маємо цінності:

— функціональні — корисність блага зумовлено його здатніс­тю відігравати певну утилітарну роль;

— соціальні — корисність блага зумовлено його асоціюванням з певною соціальною групою;

— емоційні — корисність блага зумовлено його здатністю збуджувати почуття чи ефективну реакцію;

— епістемічні* — корисність блага зумовлено його здатністю збуджувати цікавість, створювати нові поняття чи задовольняти потяг до знань) (епістемологія — учення про сутність і закономірності пізнання; теорія пізнання)

—умовні — корисність блага зумовлено специфічною ситуа­цією, що в ній діє той, хто здійснює вибір.

Як правило, споживча цінність товару формується як баланс двох груп факторів (рис. 4). Детермінанти системи цінностей по­стачальника зображено на рис. 5.

 

 

 

Рис. 4. Система споживчої цінності товару

 

Рис. 5. Система споживчої цінності постачальника

Побажання (запити) — це зовнішня форма виявлення потреб, тобто потреби, які набрали конкретної специфічної форми згідно із особистістю індивіда та його системою цінностей. Якщо потреби мають передекономічне походження, то побажання людей зале­жать від волі і поведінки підприємців і можуть формуватись ними.

Побажання споживачів можна трактувати як у вузькому (по­пит на конкретні товари чи послуги), так і в широкому розумінні цього слова: наприклад, основними побажаннями промислових споживачів є термін поставки (її своєчасність), специфікація (відповідність поставленого асортименту замовленому), кількість та якість продукції, її цілість (збереження в процесах транспорту­вання), розміщення (доставка в потрібне місце), компетентність постачальників, їхня лояльність.

Основними побажаннями кінцевих споживачів є спокій і без­пека, розв'язання їхніх проблем, зручність, можливість спілку­вання з продуцентом чи продавцем, партнерські стосунки з ним, якість товару, якнайбільший рівень задоволення ним, післяпро­дажні гарантії тощо.

Попит — це побажання споживачів з урахуванням їхньої ку­півельної спроможності. По суті, саме з цим поняттям повсяк­денно має справу підприємець, виконуючи тактичні та операційні маркетингові завдання. Розрізняють кілька видів попиту на това­ри, зокрема:

— негативний — покупець може, але не хоче купувати товару, оскільки ставиться до нього негативно (низька якість, недостат­ній сервіс тощо);

— нульовий — покупець може купити, але не купує товару, оскільки ставиться до нього байдуже або взагалі не знає про його існування;

— що постійно зменшується — обсяги закупівель спадають (як правило, через утрату товаром ринкової привабливості);

— непостійний (нерегулярний, сезонний) — обсяги закупівель товару зазнають значних коливань протягом року;

— креативний — попит на товари, яких нема на ринку;

—латентний (що зароджується) — попит, що виявляється тільки у вигляді запитів або незначної кількості закупівель;

— повноцінний — досить високий з погляду комерційної ви­годи продавця;

— оманливий — повноцінний у короткий проміжок часу, але такий, що не має перспектив;

— ажіотажний — досить високий, але штучно створений і то­му нетривалий;

— небажаний (нераціональний) — на товари, небажані з етич­них міркувань або соціальних стандартів суспільства (алкоголь, тютюнові вироби);

— повсякденний (перманентний) — майже постійні обсяги продажу за короткі проміжки часу (день, тиждень);

— особливий — на унікальні товари;

— інфляційний — на товари, які купують для збереження грошей від знецінення.

Загалом існує дев'яносто типів виміру попиту (рис. 6).

Рис. 6. Дев'яносто типів виміру попиту (5x6x3)

Усі ці поняття маркетингу (потреби, цінності, побажання і по­пит) як система є основними орієнтирами підприємницької дія­льності (рис. 5). Орієнтація підприємців не на окремі елементи, а на систему в цілому допомагає:

— зрозуміти причини і логіку з'явлення чи зникнення попиту;

— керувати попитом, розвивати його завдяки впровадженню відповідного інструментарію маркетингового впливу (маркетин­гових програм);

— формувати і розвивати попит на нові товари;

— створювати нові цільові ринки (групи споживачів, які ра­ніше не були користувачами тієї чи іншої продукції);

—орієнтувати свою діяльність на попит, що ґрунтується на стійких, постійних потребах.

Товарце все, що може задовольнити потребу або побажан­ня і пропонується ринкові з метою привернення уваги, придбання, використання чи споживання (вироби, послуги, особистості, полі­тичні партії, ідеї, види діяльності, земельні ділянки тощо).

Різновидом товарів є послуги, тобто результати певних дій, що дають корисний ефект. Розрізняють послуги з технічного об­слуговування і ремонту, консультативні, лізингові, виробничі (підготовка сировини чи матеріалів для виробничого споживан­ня), навчальні, транспортні, інформаційні, рекламні, аудиторські, юридичні та інші.

Вартістьце комплексне поняття, яке включає споживчу

вартість та вартість споживання. Споживча вартість оцінюється якістю товару, його цінністю, створенням певної користі для споживача. Щоб отримати цю користь, покупець має чимось по­жертвувати. Грошовим виразом вартості товару є його відпускна ціна. Вартість споживання — це витрати на експлуатацію чи ко­мерційне використання товару, тобто на його технічне обслуго­вування та ремонт.

Задоволення — це факт вибору споживачем певного товару із сукупності інших подібних до нього. Вибраний товар дає задово­лення, якщо має найвище з можливих значення корисності і за­безпечує завдяки цьому досягнення високого рівня задоволення потреб (рис. 6).

Ціна

Рис. 6. Залежність задоволення споживачів від якості товару і його ціни

Згідно з таким уявленням рівень задоволення визначається зі­ставленням позитивних якостей товару і сподівань споживачів. Коли позитивні якості товару перевищують сподівання — можна казати про задоволення.

Існують два типи задоволення товаром:

функціональне — задоволення від придбання товару з більш високими функціональними характеристиками;

психологічне — задоволення від придбання товару, що значно підвищує престиж покупця, поліпшує його імідж.

Задоволення потреб споживачів відбувається через здійснення обміну.

Обмін — це акт отримання від певного об'єкта того чи того блага з пропозицією натомість чогось іншого. Розрізняють барте­рний (товар — товар) і товарно-грошовий обмін (гроші — товар чи товар — гроші).

Комерційний обмін цінностями між двома сюронами назива­ють угодою. Угода має місце тоді, коли кожен з її учасників ви­знає, що вона є вигідною для нього, тобто дає йому бажаний по­зитивний результат.

Для здійснення процесу обміну необхідні три умови: домов­леність про цінність предмета; комунікація сторін; передавання цінностей.

Ринок — це інститут чи механізм, який об'єднує покупців і продавців товарів чи послуг, де покупці хочуть і спроможні щось купити, а продавці — заінтересовані в продажу товарів і згодні на обмін.

Як було вже сказано, залежно від співвідношення попиту і пропонування розрізняють ринки продавців (попит на товари пе­ревищує їх пропонування) і покупців (пропонування перевищує попит).

За конкурентною ситуацією розрізняють ринки чистої конку­ренції (велика кількість окремих продавців і покупців), монопо­лістичної конкуренції (конкурують монополістичні об'єднання), олігопольні (на ринку кілька майже рівних за потужністю вели­ких підприємств, між якими потенційно можлива конкуренція) і монопольні (на ринку панує тільки одне підприємство, що вироб­ляє таку продукцію).

За характером товарного обміну розрізняють ринки товару, капіталу, робочої сили і цінних паперів; за взаємовідносинами між продавцями і покупцями — ринки вільні (відкриті), закри­ті (проникнення заборонене) і регульовані (регулюються дер­жавою); за методами і об'єктами товарного обміну — біржі, торги, аукціони; за національними кордонами — внутрішні і зовнішні; за типом клієнтури — виробничі, торгові (посеред­ницькі), державних організацій, кінцевих споживачів, міжнарод­ні; за напрямками товарного руху — ринки закупівель і збуту товарів.

Залежно від міри відповідності продукції підприємства по­бажанням споживачів і його можливостей задовольнити такі бажання розрізняють цільові ринки (одна або кілька груп спо­живачів, на які спрямовано маркетингову програму підприєм­ства), побічні ринки (сукупність споживачів, які час від часу купують продукцію підприємства, але не є його постійними клієнтами) і так звану зону байдужості (споживачі, бажання яких не відповідають можливостям підприємства щодо їх задо­волення).

Крім цього, ринки розрізняються за галузевою належніс­тю, географією, розміщенням, комплексом потреб, групами по­купців та ін.

 

Контрольні питання до теми:

1. Дайте кілька визначень маркетингу. Стосовно кожного з них з'ясуйте таке:

— що є предметом та об'єктом маркетингу;

— яким концепціям маркетингу відповідає кожне з цих визначень; —які цілі маркетингу передбачають ці визначення;

— що становить зміст маркетингової діяльності.

2. Розгляньте основні концепції маркетингу. Визначте сутність ко­жної з них відповідно до використовуваного маркетингового інструме­нтарію, основного об'єкта уваги та ринкових орієнтирів. Поясніть логі­ку еволюції концепції маркетингу.

3. Дайте визначення та наведіть приклади потреб. Розгляньте їх ви­ди згідно з класифікацією Меррея, Маслоу, Мак-Клеланда та Герцбер-га. Поясніть, що означає термін «передекономічність походження по­треб».

4. Дайте визначення та наведіть приклади цінностей. Розгляньте їх види згідно з класифікацією Рокича, Кайле та теорії Шета, Ньюмана і Гросса. Охарактеризуйте детермінанти систем цінностей постачальника й товару.

5. Дайте визначення побажань (запитів). Наведіть приклади поба­жань у вузькому і широкому розумінні.

6. Дайте визначення попиту. Поясніть сутність та спробуйте навести приклади негативного, нульового, попиту, що зменшується, непостійно­го, латентного, креативного, повноцінного, оманливого, ажіотажного,

небажаного, повсякденного, особливого та інфляційного попиту. Пояс­ніть сутність типів виміру попиту.

7. Поясніть сутність потреб, побажань, цінностей і попиту як сис­теми.

8. Дайте маркетингове визначення товару. Охарактеризуйте марке­тингову систему класифікації товарів.

9. Дайте визначення послуги. Охарактеризуйте особливості послу­ги, як товару та види послуг відповідно до їх класифікації.

10. Дайте визначення вартості товару (послуги). Охарактеризуйте поняття «споживча вартість» та «вартість споживання».

11. Дайте визначення поняття «задоволення». Поясніть сутність фун­кціонального та психологічного задоволення, а також рівня задово­лення.

12. Дайте визначення обміну, охарактеризуйте його види та умови здійснення.

13. Дайте визначення поняття «ринок». Охарактеризуйте види ринків залежно від їх класифікації. Поясніть сутність понять «цільовий ри­нок», «побічний ринок» та «зона байдужості».

Список рекомендованої літератури

1. Андрусенко Г. О. Основи маркетингу.- К.:Урожай, 1995.

2. Бревнов А.А. Маркетинг малого предприятия.- К.: Вира-Р, 1998.

3. Гаркавенко С.С. Маркетинг.- К.: Лібра, 2002.

4. Герасимчук В. Г. Маркетинг: теорія і практика.- К.: Вища школа, 1994.

5. Годин А.М. Маркетинг: учебно-методическое пособие.- М.: «Дашков и К», 2000.

6. Голубков Е.П. Основы маркетинга.- М.: Финпресс, 1999.

7. Дихтль Е., Хершген Х. Практический маркетинг.- М.: Высш. Шк.: ИНФРА-М, 1996.

8. Дорошев В.И. Введение в теорию маркетинга.- М.: ИНФРА-М, 2000.

9. Евдокимов Ф.И., Гавва В.М. Азбука маркетинга.- Д.: Сталкер, 1998.

10. Котлер Ф. Основы маркетинга.- М.: Ростинтэр, 1996.

11. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент.- Спб.: Питер Ком., 1997.

12. Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Дж., Вонг В. Основы маркетинга.- К., М., Спб.: Вильямс, 1998.

13. Лебедев О. Т., Филиппова Т.Ю. Основы маркетинга.- Спб.: МиМ, 1997.

14. Маслова Т.Д., Божук С.Г., Ковалик Л.Н. Маркетинг.- Спб.: Питер, 2001.

15. Маслова Т.Д., Божук С.Г., Ковалик Л.Н. Маркетинг. (пособие для подготовки к екзамену)- Спб.: Питер, 2001.

16. Ноздрева Р.Б., Цыгичко Л.И. Маркетинг: Как побеждать на рынке.- М.: Финансы и статистика, 1991.

17. Павленко А.Ф,, Войчак А.В. Маркетинг.- К.: КНЕУ, 2003

18. Панкрухин А.П. Маркетинг.- М.: Институт международного права и экономики им. А.С. Грибоедова, 1999.

19. Питер Р. Диксон. Управление маркетингом.- М.: ЗАО «Бином», 1998.

20. Примак Т.О. Маркетинг.- К.: МАУП, 2001.

21. Романов А.Н. Маркетинг.- М.: ЮНИТИ, 1996.

22. Соловьев Б.А. Управление маркетингом.- М.: ИНФРА – М, 2000.

23. Старостіна А.О. Промисловий маркетинг.- К.: Іван Федорів, 1997.

24. Федько В.П., Федько Н.Г. Основы маркетинга.- Ротов н/Д.: МарТ, 2000.

25. Хруцкий В.Е., Корнеева И.В. Современный маркетинг: настольная книга по исследованию рынка. М.: Финансы и статистика, 1999.

 

 


* Номер кафедри відповідно переліку кафедр, наведеному в інформаційному віснику ректорату ХДАУ №15

** Номер дисципліни відповідно тематичного плану під яким вони будуть включені до тимчасового каталогу

 

*** Номер теми лекції


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.011 сек.)