|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Гімнастика ушуЗа відомостями китайської енциклопедії (6,7), ушу є традиційним китайським видом спорту. В перекладі з китайської мові «ушу» означає «майстерність воїна» або «військова майстерність». Основа ушу – елементи рукопашного бою, вправи з предметами для нападу та самооборони. Комплекси вправ виконуються груповим та індивідуальним методом і передбачають удари рукою, ногою, кидки, захвати, падіння і випади. У гімнастиці ушу виокремлюють 42 стилі виконання вправ, які залежать від місця, подібності до рухів тварин, імен авторів тощо (6). Уся система вправ виникла як підготовка до військової справи і праці. З ушу пов’язана ще одна система вправ, яка називається «цигун». Цигун – від «ци» - рухома сила, яка визначає життєдіяльність організму; «гун» - методи, а також здібності, досягнуті за допомогою «ци»; використовується також у значенні «майстер, який володіє «ци». Цигун – це спосіб укріплення здоров’я через застосування цілющої сили Духа «ци». Використовується у спортивній практиці як метод психічної регуляції. Цигун є самостійною підсистемою ушу. Зараз ушу розвивається у трьох напрямках: спортивному, бойовому і оздоровчому. Доведено, що ушу спортивного спрямування є системою вправ гімнастичного характеру, що визначаються такими ознаками: - поєднання окремих елементів у комплекси за типом вільних вправ із предметами і без предмета; - яскраво позначене естетичне спрямування і стилізація вправ; - застосування акробатичних елементів; - використання методу суворо регламентованої вправи, побудова занять за типом гімнастичного уроку; - оцінювання змісту, складності та якості виконання в балах. Однак китайські фахівці підкреслюють, що всі види ушу спрямовані не тільки на досягнення спортивного результату, а насамперед на зміцнення здоров’я. у Китаї можна побачити, як від 5 до 7 години ранку мільйони людей виходять у парки, сквери, на вулиці і виконують різні фізичні вправи, серед яких традиційна китайська гімнастика ушу. Звичка до систематичних занять фізичною культурою піднесена в них до своєрідного культу. 1956 року в Китаї було розроблено комплекси ушу, що містять від 24 до 108 рухливих форм, доступних усім. Тому в Китаї так багато людей похилого віку, які дотримуються активного способу життя (12). Найхарактернішими ознаками китайської гімнастики ушу є: 1) плавність й округлість рухів; 2) повільний темп виконання; 3) безперервність і рівномірність рухів; 4) відсутність максимальної амплітуди виконання; 5) точність рухів і положень тіла; 6) пряме положення тіла, відсутність позицій лежачи і стоячи на колінах; 7) усі переміщення і пози виконуються на злегка зігнутих ногах; 8) ненапружені м’язи; 9) супроводження рухів поглядом і думками; 10) рівномірне дихання (2, 12). Під час навчання вправ ушу використовується музичний супровід, але потім вправи виконуються в індивідуальному темпі. Свідомість і віра у корисність цих вправ – найсильніший аргумент мотивації до занять гімнастикою ушу. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |