АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Оздоровче значення пішохідного та гірського туризму

Читайте также:
  1. А.Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження
  2. Бюджетна класифікація: будова, роль і призначення видатків
  3. Видатки державного бюджету та їх призначення
  4. Види комерційних банків. Визначення банківських операцій та їх класифікація
  5. Визначення
  6. Визначення
  7. Визначення
  8. Визначення
  9. Визначення
  10. Визначення
  11. Визначення
  12. Визначення

Туристські походи не тільки є потужнім засобом профілактики, але й можуть бути використані при лікуванні деяких захворювань. Так, у хворих хронічними неспецифічними запальними захворюваннями легень (хронічний бронхіт, пневмосклероз, хронічний астматичний бронхіт в період між загостреннями і бронхіальна астма з рідкими приступами) лікар В.Д.Ємельянов використовував ближній гірсько-пішохідний туризм як один із методів лікування в умовах санаторію на Південному березі Криму. Теоретичним обгрунтуванням оздоровчої дії активних подорожей стали роботи академіка М.М.Сиротиніна (1939, 1964), який звернув увагу вчених на сприятливий вплив гірського клімату на хворих з захворюваннями органів дихання. На його думку, періодичне перебування у місцевості з високогірним кліматом сприяє попередженню кисневого голодування.

Дослідження М.Є. Маршака (1955, 1957) показали, що перебування людини на середніх висотах з помірно зниженим вмістом кисню в атмосфері в поєднанні з повторними фізичними навантаженнями призводить до позитивних зрушень в організмі – перебудові координації газообміну і кровообігу в легенях, тренуванні і адаптації функцій дихальних і серцево-судинної систем у відповідь на змінені умови життєдіяльності.

Результати роботи першої медико-туристичної експедиції, проведеної Українською республіканською радою по туризму і екскурсіях в 1977 р. показали, що під час походу спостерігалося зниження маси тіла в середньому на 3,7 кг, що значно полегшує роботу серцево-судинної системи при похідних навантаженнях.

Досвід висотного альпінізму і гірського туризму свідчить про те, що на великій висоті надлишкова маса тіла підвищує потребу в кисні і сприяє більшому напруженню усіх фізіологічних систем. Так, альпіністи, що жили на висоті 6095 м 6-7 тижнів, втрачали від 13 до 22 кг. Значна втрата маси тіла спостерігалася навіть у тих, хто пасивно відпочивав на базі. Особливо інтенсивно це відбувається в початковий період адаптації за рахунок зменшення змісту в організмі жиру і води. При поверненні на рівнину настає повне або часткове відновлення маси тіла. Перебування на великій висоті з метою лікування від ожиріння має певні перспективи і очевидно буде застосовуватися після визначення фізіологічних меж напруження функціональних систем, при яких не виникає паталогічних змін в організмі.

В працях українських і киргизьких наукових шкіл, що очолюються М.М.Сиротининим та М.М.Міррахімовим, повідомляється про виражений лікувальний ефект перебування в умовах високогір’я у хворих малокрів’ям (анемією).

Лікування анемії було ще ефективнішим при поєднанні перебування у високогір’ї з рухомою активністю, включаючи піші прогулянки в горах. До кінця першого тижня стан таких хворих значно поліпшувався, у них збільшувалася кількість еритроцитів і гемоглобіну в крові. Поряд з цим зростала також кількість лейкоцитів і тромбоцитів. Академік М.М.Сиротинін (1964) спостерігав нормалізацію картини крові після перебування хворих анемією в районі Ельбрусу під час високогірних експедицій. В той же час була вивчена можливість лікування анемії, що виникала під впливом радіації. Високогірна акліматизація виявилася дуже ефективною

Ці дані підтверджуються спостереженнями авторів над чотирма лікарями-рентгенологами, в яких було знижена кількість лейкоцитів (білих кров’яних клітин) у зв’язку з перебуванням в зоні рентгенівського випромінювання під час роботи. Після відпочинку протягом 20 днів в альптаборі на Кавказі кількість лейкоцитів нормалізувалася.

Одним з кардинальних напрямів у науковій роботі М.М.Сиротиніна було вивчення фізіологічного і лікувального впливу гірського клімату на реактивність організму, що визначає його “захисні сили”. Праці вчених його школи зробили можливим використання різних варіантів гірськокліматичних впливів, зокрема так званої оротерапії (В.А.Березовський, 1987), для лікування бронхіальної астми, хронічних бронхітів, алергічних станів, хвороб крові, нервово-психічних розладів.

Дослідження киргизьких вчених (М.М.Міррахімов, П.Н.Гольдберг, 1978) дозволили застосувати оротерапію при ряді серцево-судинних захворювань і розладів обміну (ішемічна хвороба серця, гіпертонія, атеросклеротичні зміни судин). Разом з тим механізми терапевтичного і оздоровчого впливу гірського клімату вивчені недостатньо.

Праці вчених показали, що в умовах жаркого клімату спостерігається зниження артеріального тиску. Звертає увагу відсутність вікових коливань артеріального тиску – підвищення його у зв’язку з віком. І хоча ще немає повідомлень про лікування гіпертонічної хвороби перебуванням у гірсько-пустинній місцевості, не виключено, що в майбутньому після ретельної перевірки цей метод займе вагоме місце в програмі боротьби з гіпертонічною хворобою.

Одним з частих проявів захворювань серцево-судинної системи є ураження вінцевих артерій, що веде до недостатнього кровопостачання серцевого м’язу. Причина цього – закупорка або звуження вінцевих артерій у зв’язку з відкладенням жироподібної речовини на стінку судини внаслідок порушення жирового обміну, що називається атеросклерозом.

Атеросклероз може вибірково вражати судини мозку, серця, нирок, кінцівок, і є причиною ішемічної хвороби цих органів. Розвитку атеросклерозу сприяє недостатня фізична активність – гіподинамія, тому особам, що ведуть малорухливий спосіб життя, необхідне постійне м’язове навантаження. Особливо часто застосовуються з цією метою оздоровчий біг, ходьба, ритмічна гімнастика, плавання та ін.

Отже, різні види туризму повинні зайняти вагоме місце в арсеналі засобів профілактики і лікування серцево-судинних захворювань. В окремих випадках вони можуть бути навіть більш дієвими, ніж інші поширені види оздоровчої фізкультури.

 


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)