АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Конкуренція і ринок. Монополія і конкуренція

Читайте также:
  1. Внутрішньогалузева конкуренція і утворення ринкової, або суспільної, вартості
  2. Досконала конкуренція. Максимізація прибутку конкурентною фірмою.
  3. Конкуренція і монополія
  4. Конкуренція, її сутність і функції.
  5. Міжгалузева конкуренція і утворення середньої (загальної) норми прибутку
  6. Міжнародний фінансовий ринок.
  7. Монополістична конкуренція: суть, особливості, приклади.
  8. Монополія в ринковій економіці: визначення, ознаки. Умови максимізації прибутку.
  9. Монополія приватної власності на землю і абсолютна рента
  10. Нецінова конкуренція
  11. Тема 12. Страхування та страховий ринок.

 

Однією з рушійних сил розвитку економічної системи є конкуренція (від лат. – зіштовхуюсь). Вона є невід’ємною умовою ринкової економіки, стимулюючи діяльність не лише підприємців, а й робітників, службовців, інтелігенції, науковців, які для того, щоб вибороти провідні місця у виробничому, науково-освітньому процесі, прагнуть до удосконалення своєї кваліфікації і виробничої майстерності.

Основні умови конкуренції були визначені ще А. Смітом:

1) кількість конкурентів повинна бути достатньою, щоб виникла боротьба за переваги на ринку;

2) конкуренти повинні діяти незалежно і не бути у змові;

3) всі економічні суб’єкти повинні володіти достатніми знаннями про ринкові можливості;

4) потрібен час, щоб ресурси почали відповідати знанням про ринкові можливості;

5) необхідна свобода дії на ринку, тобто свобода вступу економічних суб’єктів на ті чи інші ринки та свобода виходу на них.

Сутність конкуренції глибше розкривається в дії відповідного закону.

Закон конкуренції– об’єктивний економічний закон розвинутого товарного виробництва, що виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між відособленими товаровиробниками (у їх суперництві й боротьбі за найвищу результативність виробництва) з одного боку, і споживачами їх продукції – з іншого, внаслідок чого підприємці змушені знижувати витрати виробництва, покращувати якість товарів і послуг тощо. Його дія для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, впровадження нових форм організації виробництва й системи заробітної плати тощо.

Закон конкуренції – важлива рушійна сила розвитку економіки, тому що сам закон і кожна з форм його руху (конкуренція між товаровиробниками і конкуренція між споживачами) пронизані внутрішніми суперечностями, які в свою чергу є джерелом економічного прогресу. Такими найважливішими суперечностями на сучасному етапі є суперечності: 1) між дрібними та середніми підприємствами за найвигідніші умови виробництва і збуту продукції; 2) між крупними компаніями, що ставлять перед собою аналогічні цілі; 3) між підприємствами монополізованого і немонополізованого секторів економіки з властивими їм потребами і інтересами; 4) між підприємствами монополізованого і державного секторів економіки; 5) між підприємствами - виробниками і підприємствами – споживачами; 6) між пропозицією виробників і попитом споживачів; 7) між підприємствами і споживачами; 8) між різними категоріями і верствами населення і всередині них, за можливість придбати товари та послуги високої якості за мінімальними цінами.

На сучасному етапі конкуренція ведеться насамперед між гігантськими об’єднаннями, всередині них, а також між підприємствами немонополістичного сектора економіки та різних форм власності. Галузями, в яких домінує суто монополістична конкуренція, є виробництво побутової техніки й електроніки, верхнього одягу тощо.

Олігополістична конкуренція переважає в автомобільній та більшості інших галузей народного господарства. Її особливістю є те, що центр боротьби все більше переміщується зі сфери обігу в сферу виробництва, з галузевого - на міжгалузевий, з національного - на інтернаціональний рівні.

Методи конкурентної боротьби – це передусім поліпшення якості товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, покращення дизайну, надання гарантій і післягарантійних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо. На думку американського економіста М.Портера, підприємство веде конкурентну боротьбу трьома основними методами: 1) продати товар за нижчою ціною ніж конкуренти; 2) виробляти товари з вищими якісними характеристиками; 3) виробляти товари з особливими властивостями, що задовольняють потреби вузького кола споживачів (глибока спеціалізація виробництва). Водночас використовуються організаційні методи обмеження конкуренції – укладення концернами таємних угод про єдину політику. Далі економіст визначає п’ять сил конкуренції:

1. Суперництво між існуючими суб’єктами споживчого ринку, що конкурують, охоплює різні сторони їхньої діяльності, включаючи рівень цін товару, асортимент, технічні новинки, що застосовуються при обслуговуванні, якість обслуговування, гарантії, стимулювання покупців, економія затрат часу і сил покупців і т.д.

2. Загроза виникнення товарів чи послуг замінників. Дія цієї сили конкуренція має місце лише на окремих сегментах товарного ринку. Наприклад, торговельні підприємства, що реалізують напівфабрикати, конкурують з підприємствами масового харчування; підприємства, що реалізують товари господарського побуту – з підприємствами побутового обслуговування тощо. Взагалі загроза виникнення товарів чи послуг замінників посилює конкурентну боротьбу за купівельні фонди населення, яке ще віддає перевагу традиційному способу задоволення своїх потреб.Таким чином, гострота конкурентної боротьби певною мірою залежить від стадії життєвого циклу товарів, що реалізує конкретне торговельне підприємство.

3. Загроза виникнення нових конкурентів. Інтенсивність впливу цієї сили конкуренції в торгівлі дуже висока. Це обумовлено двома обставинами:

– по-перше, бар’єри для входження до галузі порівняно невеликі. Створення нових торговельних підприємств або перепрофілювання на торговельну діяльність інших підприємств не потребує значних фінансових, часових та організаційних зусиль;

– по-друге, наявність великої кількості господарюючих суб’єктів, існуючий рівень конкуренції між ними обумовлює неможливість організаційної протидії створенню нових підприємств. Винятком є гуртова торгівля, окремі монополізовані сегменти товарного ринку, на яких проводяться окремі протекціоністські заходи.

4. Економічний потенціал постачальників. Вагомість цієї сили конкуренції пов’язана з функцією посередника між постачальником і покупцем, яку виконує торгівля. Зміна кон’юнктури ринку товарних ресурсів, зростання цін закупівлі товарів або зниження обсягів товарної пропозиції обумовлюють відповідну зміну інтенсивності конкурентної боротьби між торгівельними підприємствами.

5. Економічний потенціал покупців. Вагомість цієї сили конкуренції в торгівлі обумовлена тим, що покупець повністю вільний в своїй економічній поведінці, має необмежене право вибору продавця необхідних товарів, може зіставляти якісні та цінові характеристики товарів, що реалізуються окремими торгівельними підприємствами, вибір товару пов’язаний з економічними інтересами покупця.

З виникненням монополій, вільна конкуренція перетворюється на монополістичну, або недосконалу.

Недосконала конкуренція – конкуренція між крупними компаніями (всередині монополізованого сектора); між членами групових монополій і дрібними та середніми фірмами. Це боротьба за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання держаних контрактів, кредитів, за володіння інтелектуальною власністю (патентами, ліцензіями тощо). Її найважливіші риси – встановлення монопольно високих цін і привласнення на цій основі монопольно високих прибутків.

Розрізняють ціновий та неціновий види конкуренції. Цінова конкуренція – боротьба між товаровиробниками за споживача через зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості і асортименту. Підприємці можуть маніпулювати цінами (встановлюють занижені, поки товар завоює ринок збуту, а відтак значно підвищують їх), вдаються до цінових проступок, сезонного розпродажу тощо. Важливою рисою цінової монополістичної конкуренції є цінова дискримінація, за якої один і той же товар або послугу продають різним групам покупців за неоднаковими цінами.

Нецінова конкуренція – боротьба між товаровиробниками за споживача через впровадження досягнень науково – технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту. Для завоювання більших ринків збуту компанії також продовжують термін гарантійного обслуговування, надають кредити покупцям та ін. Здебільшого нецінова конкуренція має місце в умовах панування олігополістичної структури монополій. У процесі конкурентної боротьби олігополії укладають між собою як відкриті угоди картельного типу, так і таємні, негласні угоди. Неціновій конкуренції характерна певна стабільність цін. Вона повніше відображає інтереси споживачів.

Різновид недосконалої конкуренції – нечесна конкуренція, що ведеться переважно неекономічними методами (підкуп чиновників, промисловий шпіонаж, укладання таємних угод про єдину політику цін і навіть диверсії проти конкурента).

Дзеркалом конкурентної боротьби є торгівля. Конкуренція в сфері торгівлі має певні особливості:

1. Підприємства торгівлі, особливо роздрібної, орієновані на територіально обмежений, локальний ринок, розміри якого залежать від місцезнаходження підприємства, його транспортної доступності для потенціальних покупців.

Ця особливість обумовлює, з одного боку, певну локальність конкурентної боротьби, обмеженість її учасників. З другого – посилює зацікавленість в перемозі, оскільки можливість переорієнтації на інший регіональний ринок обмежені та капіталообтяжливі.

2. Особливості конкуренції в торгівлі пов’язані з місцезнаходженням підприємств торгівлі, або так званою рентною перевагою. Ця перевага дає можливість через особливості місцезнаходження отримати додаткову вигоду у вигляді залучення більшої кількості покупців. Прикладом цього є розміщення торгових підприємств в районі транспортних розв’язок, що забезпечує вагоміший потік покупців порівняно з іншими аналогічними підприємствами, що не мають аналогічних переваг.

3. Особливий характер конкуренції пов’язаний з виконанням торгівлею функцій посередника між виробником і споживачем. Це вимагає від торгових підприємств вивчення, з одного боку, можливостей виробників, якісних характеристик товарів, врахування їх конкурентноздатності, з іншого - запитів споживачів, обсягу і структури платоспроможного попиту. Лише на основі аналізу цих факторів торгове підприємство може вирішити проблему підтримки своєї конкурентноспроможності.

4. Результати конкурентної боротьби торгових підприємств визначаються, перш за все, конкурентноспроможністю товарів, що реалізуються. Тому найбільше значення для перемоги в конкурентній боротьбі мають не внутрішні можливості підприємства, а характер його взаємодії з ринком товарних ресурсів: рівень цін та умови закупки товарів, можливість отримання цінових знижок, широта, глибина та оновленість асортименту, якість товарів, що закуповуються та інше.

...

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 |



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)