 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Союз визволення України
У перші дні війни емігранти з Наддніпрянської України у Львові створили свою політичну організацію. Це були Дмитро Донцов, Володимир Дорошенко, Андрій Жук та ін. Організація вважалася позапартійною і була названа Союзом визволення України (СВУ).
Національно-політичною платформою СВУ оголошувалася державна самостійність України. Формою правління повинна була стати конституційна монархія.
Члени СВУ заявили, що прагнуть створити національну державу з демократичним ладом,
СВУ розгорнув активну роботу серед сотень тисяч військовополонених у таборах Австро-Угорщини і Німеччини. Він домігся створення для українців окремих таборів, посилав туди вчителів та інструкторів.
Німецький уряд виділяв мільйони марок на підтримку опозиційних течій у Росії. Союз визволення України гроші брав відкрито, звітувався в їхній витраті гласно і розглядав отримані суми як борг майбутнього уряду незалежної України.
Українське і польське питання в політиці Центральних держав
У травні 1915р. у Відні створено Загально українську раду (ЗУР). Ввійшли в неї 25 представників від Галичини, 6 делегатів від Буковини і 3 представники СВУ. Президентом Загальної української ради став К. Левицький.
Українська громада в Австро-Угорщині сподівалася за допомогою цього органу звернути увагу уряду на проблему власної державності. Вона жадала від влади об'єднання всіх українських земель Австро-Угорщини в єдиний коронний край із правами територіальної автономії.
5 листопада 1916 р. кайзер і імператор проголосили утворення Польської держави, складеної з польських земель, що належали Російській імперії. У Варшаві постала Регентська рада, яка повинна була утворити польський уряд і сформувати армію. Австро-Угорщина залишила за собою Галичину, хоча проголосила її автономію.
Українські політичні діячі в Австро-Угорщині в черговий раз були зраджені. Проголошення автономії Галичини без її поділу на польську й українську частини означало фактичне поглинення українських земель Польщею, що відроджувалася. Загальна українська рада на знак протесту саморозпустилася.
Воєнні дії на території України в 1915 – 1916 рр.
Російська армія була знекровлена. За час наступу вона зазнала величезних втрат, а її резерви були вичерпані. В грудні 1914 р. російські артилеристи одержали наказ витрачати на день лише по одному снаряду. Російське командування виявилося не готовим до тривалої війни.
19 квітня 1915 р. німецько-австрійські війська в Галичині почали контрнаступ. Застосувавши на вузькій дільниці фронту масований артилерійський вогонь, вони прорвали фронт і змусили російську армію відступати. Солдати гинули тисячами, не маючи зброї і боєприпасів. Контрнаступ було зупинено лише восени 1915 р. на лінії Кам'янець-Подільський - Тернопіль-Кременець-Дубно.
Поиск по сайту: