ПРОГРАМА ВИЯВЛЕННЯ РІВНЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Створення загальних умов ефективності навчально-виховного процесу.

1.1. Забезпечення загальних умов ефективності уроку:

[1] а) попередні вказівки щодо плану уроку (мета, завдання, головні етапи тощо);

[1] б) навчальні посібники, ТЗН, сприяння швидкому включенню учнів в роботу;

[1] в) відсутність лишніх затримок в процесі уроку.

1.2. Адаптація навчання до учнів;

[1] а) навчання відповідає віковим особливостям учнів;

[1] б) в необхідних випадках вчитель враховує індивідуальні здібності школярів;

[2] в) для учнів різних рівнів успішності пропонуються групові завдання відповідних рівнів складності. Групова діяльність - взаємозв'язок, стосунки, загальна задача, спільне вирішення задачі.

Викладацька компетентність.

2.1. Володіння навчальним предметом і методами навчання:

[1] а) інформація і демонстрація відповідають темі, чіткі, сучасні;

[1] б) без труднощів використовується не менше як 2 форми та методи навчання;

[2] в) використовуються оригінальні методи і прийоми навчання.

2.2. Організація навчальної діяльності, послідовність, досягнення, закріплення, інтеграція:

[2] а) урок розпочинається із привертання уваги учнів і забезпечення необхідної мотивації;

[1] б) новий матеріал подається як питання - відповідь на запитання, поставлені на попередньому занятті;

[2] в) підсумки уроку підводяться як співвідношення результатів із вивченими раніше предметами, з життєвим досвідом.

Техніка пояснення.

3.1. Усні і письмові пояснення:

[1] а) ключові моменти уроку відображені на дошці (опора для мислення учнів);

[1] б) записи на дошці акуратні і розбірливі;

[1] в) мовлення та побудова усної мови правильні і професійні.

3.2. Пояснення при нерозумінні матеріалу учнями:

[1] а) виявляються слова, фрази чи використовуються загальнодоступні вислови;

[1] б) пояснення проводиться за допомогою аналогів і прикладів;

[2] в) наявна навчальна інформація вводиться на основі аналізу наявних знань.

Навчальне взаєморозуміння.

4.1. Контроль та корекція діяльності учнів:

[1] а) оцінка дій школяра відділяється від особистого ставлення до нього педагога;

[1] б) вчитель уникає прямих вказівок і корекцій діяльності учнів;

[2] в) учні побуджуються до самооцінки і самокорекції, а також до оцінки та корекції один одного.

4.2. Використання висловлених ініціатив та запитань учнів на уроці:

[1] а) питання і пропозиції учнів приймаються із вдячністю;

[1] б) тактовно відзначаються слабкі місця в прикладах і пропозиціях школярів;

[2] в) ідеї учасників навчально-виховного процесу розробляються і використовуються на уроці.

Поиск по сайту: