Соціально-побутові пісні

Солдатські, козацькі пісні. Солдати й козацтво були новими значними соціальними групами зі специфічними умовами побуту, життя. Завдяки розвитку мануфактурної промисловості й гірничо­рудного виробництва в Україні з'являються робочі люди. Відбува­ється розвиток так званого робочого фольклору, де головною те­мою є тема праці. Цим зумовлена поява в народній поетичній твор­чості солдатських, козацьких і робітничих пісень. Тематика цих пісень відзначається різноманітністю. У них відображені воєнно-історичні події з яскравими картинами битв, розповідається про сміливість і хоробрість воїнів, оспівуються образи полководців. Війна малюється суворими, правдивими фарбами, а інколи навіть і кров'ю. Солдатські пісні воєнно-історичної тематики є абсолют­но новим і деякою мірою окремим явищем в українській народ­ній пісенній творчості. У них постають інші образи, сюжети, теми й мотиви. Саме зважаючи на цей вид пісень, можна говорити про історичність, про пізнавальний та навчальний характер пісень. Ці пісні були присвячені відповідним історичним подіям, тому інколи можуть розповісти науковцеві чи учневі більше, ніж книги або ін­ші джерела історичних знань. Герой-солдат із солдатських воєнно-історичних пісень постає перед нами хоробрим, сміливим воїном на тлі суворої війни. Героєм пісень стає і козак, який зображується як невпинний борець за незалежність і справедливість.

Робочі пісні. Із розвитком в Україні промисловості та проник­ненням капіталістичних форм виробництва у сільське господар­ство в пісенній народній творчості з'являється нова тематика: ві­дображення тяжкої праці робітників на мануфактурах, тютюно­вих та цукрових плантаціях, у рудниках, шахтах, на фабриках і заводах. Крім цього, у піснях ідеться про тяжке життя робочих, важкі умови праці під час кріпацтва. Особливо показовими є пісні гірничозаводських робочих, яких було силоміць зігнано тодіш­ньою владою до Уралу й Сибіру. У цих піснях показаний також об­раз господаря фабрики — пригноблювача робочих мас. Головним

героєм робочого фольклору є робочий-умілець. Чумацькі й бур­лацькі пісні пронизані тугою за родиною, яку довелося покинути, або, навпаки,— сповнені оптимістичного настрою і чекання май­бутньої зустрічі з рідною домівкою (наприклад пісня «Над річкою бережком»). Слова й мелодії у цих піснях дуже близькі до старих селянських протяжних пісень, зберігаються навіть характерні ри­си українського народного багатоголосся.

Отже, родинно-побутові пісні є віддзеркаленням морально-етичних ідеалів українського народу. У них усебічно відображено родинні взаємини, підневільне становище жінки, тяжку сирітську долю, лунають мотиви співчуття до кохання, на шляху якого постали різні перепони (передусім соціальна нерівність). Народнопісенна лірика — це історія людських сердець, людської душі — чистої та красивої. У піснях інших народів навряд чи знайдеш такі високі ідеали родинних і міжстатевих взаємин, як в українських. У бага­тьох із них оспівано скромність, стриманість, вірність у коханні, що вважалися специфічними рисами справжньої української дів­чини. Водночас суворо засуджуються зради й джиґунство. Високо підносить українська пісня любов і пошану до батьків. Здорова родина, у якій батьки люблять своїх дітей, а діти шанують батьків, усі живуть у злагоді, була основою світогляду українців. Слова пісень зазвичай метафоричні, насичені специфічною символікою, яскравими порівняннями (наприклад жінки — із зозулею). За емо­ційністю відображують широкий діапазон настроїв — від світлого суму до високої трагедійності. Шедеврами української ліричної пісні стали «Місяць на небі, зіроньки сяють», «Гаю, гаю, зелен розмаю» та ін. Завдяки красі й емоційності, мелодійній виразно­сті, своєрідному духовному аристократизму українська пісенна лірика здобула світову славу.

Перебуваючи в тісній творчій взаємодії, селянські, солдатські й робочі пісні є єдиним пісенно-творчим процесом XIX ст. Проте, саме з II половини XIX ст. у піснях цих груп розвивалися яскра­ві специфічні риси, своєрідність кожної групи пісень, особливо в ідейно-тематичному плані. Виразно та яскраво показаний лірич­ний герой у піснях XIX — поч. XX ст., де в цій ролі постає колек­тив. Проте думки й почуття, що розкриваються у народній поезії, не позбавлені конкретності й виражають ідеологію певного класу. Мотиви сюжету в сімейних піснях залишаються традиційними: туга за рідною домівкою, важке життя в чужій родині, тяжкість

сімейного життя. І, нарешті, на тлі картин кріпосного життя яскраво постає любов української людини до рідної природи.

Поиск по сайту: