АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Керування забезпечує необхідний рівень стійкості системи у процесах взаємодії її з зовнішнім середовищем та взаємодій всередині самої системи

Читайте также:
  1. Аналіз оцінки системи управління розподілом готової продукції підприємства
  2. Аналіз фінансової стійкості підприємства
  3. АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СЕЧОВИВІДНОЇ СИСТЕМИ
  4. База даних як складова інформаційної системи
  5. Банківської системи в Україні.
  6. в умовах рейтингової системи
  7. В. Показники оцінки фінансової стійкості
  8. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ПІДПРИЄМСТВА З ЗОВНІШНІМИ КОНТРАГЕНТАМИ І РИНКОВОЮ ІНФРАСТРУКТУРОЮ
  9. Вибір технічних засобів та розробка технічної структури системи управління
  10. Виготовлення деталей типу хрестовин карданного валу з чотирма зовнішніми циліндричними поверхнями.
  11. Визначення властивостей нервової системи за психомоторними показниками (теппінг-тест)
  12. ВИЗНАЧЕННЯ НЕОБХІДНОСТ ВИКОНАННЯ БЛИСКАВКОЗАХИСТУ ОБ’ЄКТА ВІД ПРЯМОГО УДАРУ БЛИСКАВКИ І ЙОГО РІВЕНЬ БЛИСКАВКОЗАХИСТУ

Вступ

Складні системи мають ряд унікальних властивостей, як синергізм та емерджентність. Значення складних систем зростає, сучасні кіберкорпорації, що використовують комп'ютерні інформаційні технології, всі без винятків є склад­ними системами. Питання оптимальності рішень, що приймаються в складній системі, є системним і погляд з точки зору класичної теорії інформації дозво­ляє зробити висновок про системний характер поняття «найкращого» рішення.

Моделювання як метод наукового пізнання виникло в зв'язку з необхідністю розв'язування завдань, які з тих чи інших причин не можуть бути розв'язані безпосередньо. При моделюванні між суб'єктом—дослідником та об'єктом піз­нання знаходиться проміжна ланка — модель. Моделювання — це метод опосе­редкованого пізнання за допомогою штучних або природних систем, які зберіга­ють деякі особливості об'єкта дослідження і таким чином заміщають його, що дає можливість отримати нове знання про об'єкт-оригінал. Подібність моделі до оригіналу завжди неповна, тобто модель лише приблизно відображає деякі властивості оригіналу. Внаслідок цього реальна система може мати різнома­нітні гомоморфні моделі, які не будуть між собою ізоморфними. Основна функ­ція моделі — це засіб пізнання. У системному аналізі моделі є дуже важливим компонентом дослідження та проектування нової системи, і зазвичай викорис­товується множина моделей для забезпечення якісного дослідження системи.

План лекції:

3.1. Способи керування системами та реалізація ними своїх функцій. 1

3.2. Властивості та характерні особливості складних систем.. 3

3.3. Наукове пізнання та моделювання. Модель. 5

3.4. Зв’язок між системою та моделлю. Ізо- та гомоморфізм.. 6

3.5 Функції моделей системи. 9

4.4. Класифікація моделей систем.. 9

Висновки. 12

Питання для самоперевірки: 13

Способи керування системами та реалізація ними своїх функцій

Цілеспрямоване втручання в перебіг процесів у системі називати­мемо керуванням. Керування є одним з найважливіших понять для цілеспрямованих систем, що природнім чином пов'язане з постанов­кою цілей: власне можливість втручання, вибору, наявність альтерна­тивних варіантів забезпечує варіативний характер процесу керування, тобто можливість обрання варіанту дій, що провадить до мети.

Керування забезпечує необхідний рівень стійкості системи у процесах взаємодії її з зовнішнім середовищем та взаємодій всередині самої системи.

Керування є універсальним терміном у сенсі багатозначності йо­го конкретних реалізацій:

- в математичних моделях ми можемо обирати числа функції, алго­ритми, графові структури;

- в технічних системахсили, геометричні розміри, різноманітні си­гнали, команди комп'ютера, фізичні величинитемпература, жорсткість матеріалу, концентрація та переміщення речовин; - в економіцірозміри фінансування, матеріальні ресурси та стро­ки їх постачання, розташування кадрів;

- в соціальній галузі — накази, поради, дії, вплив на суспільну думку, організація нових колективів.

Науковий підхід до керування потребує чіткого визначення: - того, що є в нашому розпорядженні; - які межі нашого вибору; - який вплив те чи інше керування виявлятиме на керований процес.

На практиці в багатьох випадках ці вимоги оцінюються досить не­чітко, особливо в організаційних системах, внаслідок чого обране ке­рування не завжди скеровуватиме до досягнення поставленої мети. Ця ж ситуація можлива і у випадку формального трактування керу­вання у випадку, коли описання процесу в системі відсутнє. У цьому випадку ми просто набираємо досвіду роботи з «чорною скринею».

Окрім того, іноді виникають ситуації, в яких не існує управлін­ня, що забезпечує досягнення поставленої мети. У цих випадках мо­жливе розширення меж, в яких обирається керування, введення но­вих керуючих дій, а якщо й це не допомагає — кардинально зміни­ти структуру системи. У цій ситуації мета не знаходиться в області досяжності, яка забезпечується наявними керуваннями, і потрібно або розширити цю область, або ж перемістити мету в її напрямку.

За способом керування системи поділяються на керовані ззовні, самокеровані, та з комбінованим керуванням:

 

Класифікація систем за способом керування
Керовані ззовні Самокеровані З комбінованим керуванням
Без оберненого зв'язку регулювання управління за параметрами управління за структурою програмне управління автоматичне регулювання параметрична адаптація самоорганізація (структурна адаптація) автоматичні напівавтоматичні автоматизовані організаційні
                       

 

У систем керованих ззовні управляючий блок є зовнішнім віднос­но неї, в системі з комбінованим керуванням — управління здійс­нюється частково ззовні, а частково зсередини. Незалежно від того, де знаходиться управляючий блок, розрізняють чотири основних ти­пи керування.

Найпростіший випадок виникає тоді, коли потрібна траєкторія руху відома, і, відповідно, відоме й правильне керування. У цьому випадку все відбувається згідно до наміченої програми. Однак в більшості випадків під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників можливе порушення руху за визначеною траєкторією. Якщо в цьо­му випадку існує можливість спостереження біжучої траєкторії, ви­значення відмінності її від запланованої та випрацювання додатко­вого до програмного керування, яке в найближчому майбутньому прагне повернути систему на планову траєкторію, то такий спосіб керування буде регулюванням.

Якщо ж планову траєкторію на весь період часу визначити немо­жливо, або ж можливі великі відхилення від планової траєкторії, ви­никає завдання прогнозу майбутньої траєкторії, а керування посягатиме в підлаштуванні значень параметрів системи до того часу, поки не буде забезпечене досягнення мети. У цьому випадку відбу­вається процес параметричної адаптації системи.

Якщо ж шляхом керування значеннями змінних та зміни значень параметрів не забезпечується досягнення мети, це означає, що для існуючої системи мета не досягається. Однак, можливо, вона дося­гається іншою системою, яку отримаємо, змінюючи структуру існу­ючої. Отже, здійснюється процес структурної адаптації. Процеси самоорганізації та організаційного керування змінюють не лише структуру системи, але й можуть змінювати оточення системи. За ступенем свободи при здійсненні системами своїх функцій вони є:

· зі скінченою множиною функціональних перетворень та жорстко визначеним способом реалізації функцій (механічні та робототехнічні системирозробник програмує функціональні перетворення в системі, призначенням функцій є утримання системи в стійкому робочому стані);

· з визначеною множиною функціональних перетворень, які можуть модифікуватися змінами оточуючого середовища (біологічна система не може самостійно визначити своє призначення або ціль, але зміни в оточуючому середовищі можуть їх модифікувати — якщо антитіла, що виділяються організмом людини, для боротьби з вірусом неефективні, організм може модифікувати антитіла і надалі закріпити це генетично);

· з можливістю реалізувати одну й ту ж функцію різними способами, число яких обмежене тими цілями, яким служать ці функції (людина як цілеспрямована система в більшості випадків має вибір між: декількома стратегічними та тактичними функціями.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)