Стаття 404. Межі перегляду судом апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

2. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медич­ного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає під­стави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

1. Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

2. За загальним правилом суд апеляційної інстанції переглядає судові рі­шення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто не в цілому, а лише в тій частині, в якій судове рішення оскаржується. При цьому рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його за­конності, обгрунтованості та вмотивованості, тобто відповідності нормам ма­теріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні. Про законність, обґрунтованість та вмоти­вованість судового рішення див. коментар до ст. 370 КПК.

3. Водночас, згідно зі ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюєть­ся з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Саме тому принципового значення набува­ють положення, викладені в ч. 2 коментованої статті, а саме: суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо 1) цим не погіршується становище обвинуваченого, особи, щодо якої вирішувалося питання про засто­сування примусового заходу медичного або виховного характеру; 2) якщо роз­гляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли.

4. Суд апеляційної інстанції за жодних умов не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції. При цьому треба враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 337 КПК під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення або висунути додаткове обвинувачення (див. коментар до ст.ст. 338, 339 КПК).

5. Таким чином, основною вимогою до розширення меж апеляційного розгляду є недопустимість погіршення правового становища обвинувачено­го (див. коментар до ст. 421 КПК). За допомогою зазначених положень закон обмежує ревізійні засади в апеляційному провадженні.

6. Суд апеляційної інстанції повторно досліджує обставини, встановлені під час кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст. 405 КПК. Така перевірка здійснюється лише за клопотанням учасників судового прова­дження.

7. Апеляційний суд зобов'язаний перевірити висновки суду першої ін­станції про фактичні обставини, якщо ці фактичні обставини досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

8. Апеляційний суд може, але не зобов'язаний дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, однак виключно, якщо про досліджен­ня таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції, але такі клопотання не були задоволені, або якщо ці дані стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

9. Водночас, треба враховувати положення ст. 394 КПК, відповідно до якої вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного проваджен­ня в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 КПК, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Тож у випадку оскарження вироку суду першої інстанції, ухваленого за результа­тами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381, 382 КПК, апеляційний суд не має права досліджувати докази та обставини, встановлені досудовим розслідуванням, якщо такі докази та обставини не оспорювались учасниками судового провадження в суді першої інстанції. Крім того, якщо пев­ні докази та обставини ніким не оспорювалися під час судового розгляду, що провадився в загальному порядку, і дослідження яких було визнано судом недо­цільним відповідно до положень ч. З ст. 349 КПК, апеляційний суд так само не має права досліджувати такі докази та обставини кримінального провадження.

Поиск по сайту: