Вироку правомірно віднести законність, обґрунтованість, вмотивованість (ст. 370 КПК)

2. Виключність вироку - це якісне значення цього виду судового рішення, яке констатує, що кримінальне провадження не може бути розпочате проти особи, стосовно якої є вирок з того самого обвинувачення, що набрав законної сили (п. 6 ст. 284 КПК). Отже, виключність вироку - це така його властивість, яка виключає можливість повторного судового провадження стосовно однієї особи, за таким самим обвинуваченням, яке вирішено вироком суду, що набрав законної сили. Виключність вироку втілює конституційну вимогу про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст. 61 Конституції України), а також міжнародний стандарт, який міститься у Міжнародному пакті про громадян­ські і політичні права (ст. 14) - ніхто не повинен бути вдруге засуджений або покараний за злочин, за який він вже був остаточно засуджений чи виправ­даний. Це конституційне положення та міжнародно-правовий стандарт кон­кретизується в ч. З ст. 2 КК України, де зазначається, що ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

3. Загальнообов'язковість вироку передбачає, що вирок (ухвала) суду, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінально­му провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України (ч. 2 ст. 21, ст. 533 КПК). Обов'язковість вироку передусім забезпечується як особливим порядком (механізмом) при­ведення його до виконання, так і встановленою законом відповідальністю за невиконання вироку, що набрав законної сили, або за перешкоджання його ви­конанню (ст. 382 КК України).

4. У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуд­дя» роз'яснено, що «відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції судові рішення ухва­люються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території усіма без винятку органами державної влади, місцевого самоврядування, під­приємствами, організаціями, установами, посадовими особами, а також окре­мими громадянами та їх об'єднаннями... У разі невиконання судових рішень суди мають піддавати винних у цьому осіб встановленій законом відповідаль­ності». Тут мова йде про кримінальну процесуальну преюдицію вироку, яка визначає його обов'язковість для всіх судів, які розглядають справи у кримі­нальному, цивільному, адміністративному та господарському судочинстві щодо прийняття без повторної перевірки всіх фактів та обставин, які раніше були встановлені в іншій кримінальній справі відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили.

5. Термін «преюдиція» у кримінальному процесуальному законодавстві не вживається і не врегульований ним. Преюдиції використовуються на практиці тоді, коли суд поставлений перед фактом, що певні дії особи або фактичні об­ставини, які мають значення для справи, що перебуває в провадженні, уже були раніше розглянуті судом і стосовно них було ухвалене рішення.

6. Вирок ухвалюється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд. Встановлення правила про постановлення вироку в окремому приміщенні - нарадчій кімнаті - має на меті виключити можливий вплив на суддів, забезпечити їх незалежність і водночас створити необхідні умови для спокійного і ділового обговорення ними всіх питань кримінального проваджен­ня для прийняття необхідного рішення за власними переконаннями на підставі його матеріалів (ст. 371 КПК). Вирок ухвалюється у спеціальному приміщенні незалежно від того, яким складом суду розглядається справа - колегіальним чи одноособово суддею. Приміщення, яке використовується для наради суддів, по­винно бути обладнане так, щоб повністю виключалась можливість стороннього впливу на суддів (наприклад, через мегафон, телефон тощо).

7. У випадках, передбачених КПК, ухвала постановляється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд. Деякі ухвали поста­новляються лише під час судового розгляду, окремі - лише разом з ухваленням вироку (ч. З ст. 512 КПК).

Суд постановляє ухвалу в нарадчій кімнаті з таких істотних питань прова­дження, які потребують більш тривалого, ретельного і спокійного обговорення (обдумування), у випадках, якщо мотивувальна чи резолютивна частини великі за обсягом чи складні за змістом, у разі, якщо виконання ухвали покладається на органи чи на службових осіб, що не є учасниками судового провадження. У нарадчій кімнаті розглядаються питання також у випадках, якщо під час наради суддів на місці між ними не було досягнуто згоди.

8. Лише в нарадчій кімнаті постановляються ухвали, якими розгляда­ються заяви про відвід (ч. З ст. 81 КПК); про застосування примусових заходів медичного характеру (ч. З ст. 512 КПК); про порушення питання перед служ­бою в справах дітей або відповідним органом опіки та піклування, органом соціального захисту населення про необхідність влаштування цих неповно­літніх, непрацездатних або встановлення над ними опіки чи піклування (ч. 1 ст. 378 КПК) тощо.

Хоча у КПК прямо не передбачено, однак на практиці переважно в на­радчій кімнаті постановляються ухвали про закриття судом кримінального провадження (ч. 6 ст. 286 КПК); розгляд питання про звільнення від кримі­нальної відповідальності (ч. З ст. 288 КПК); повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного ха­рактеру (ч. З ст. 314 КПК); застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового прова­дження (ст. 333 КПК); обрання, скасування або зміну запобіжного заходу в суді (ст. 331 КПК); проведення експертизи (ст. 332 КПК) тощо.

9. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться се­кретарем судового засідання в журнал судового засідання. Переважно мова йде

Про ухвали стосовно видалення обвинуваченого чи іншої особи із зали засідан- йя за порушення порядку судового засідання або непідкорення розпоряджен­ням головуючого (ст. 330 КПК); залучення захисника для здійснення захисту за призначенням (ч. 2 ст. 49 КПК); прийняття відмови захисника від виконан­ня своїх обов'язків чи відхилення її (ч. 4 ст. 47 КПК); допуску у криміналь­не провадження законного представника потерпілого і цивільного відповідача (ст.ст. 59, 64 КПК); здійснення кримінального провадження у закритому судо­вому засіданні (ч. 2 ст. 27 КПК); приводу обвинуваченого та/або накладення На нього грошового стягнення (ст. 323 КПК); приводу свідка та/або накладен­ня на нього грошового стягнення (ст. 327 КПК); розгляду клопотань учасників судового провадження (ст. 350 КПК); зупинення чи відкладення судового про­вадження (ч. З ст. 333, ст. 335 КПК) тощо.

10. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секре­тарем судового засідання в журнал судового засідання (ст. 108 КПК; також див. наказ ДСА України № 84 від 21 липня 2005 р. «Про затвердження Інструкції про порядок фіксування судового процесу технічними засобами»).

11. Зміни у текст судового рішення вносяться лише у випадку виправлен­ня описок і очевидних арифметичних помилок, тобто коли виникає потреба в технічному корегуванні тексту без зміни змісту судового рішення (див. комен­тар до ст. 379 КПК). Виправлення в судовому рішенні мають бути засвідченні підписами суддів того складу суду, який його ухвалив.

Стаття372. Зміст ухвали

1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

1) вступної частини із зазначенням:

дати і місця її постановлення;

назви та складу суду, секретаря судового засідання;

найменування (номера) кримінального провадження;

прізвища, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, мі­сяця і дня його народження, місця народження і \к<-ця проживання;

закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинува­чується особа;

сторін кримінального провадження та інших учасників судового про­вадження;

2) мотивувальної частини із зазначенням:

суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається;

встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також моти­вів неврахування окремих доказів;

мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

3) резолютивної частини із зазначенням:

висновків суду;

Поиск по сайту: