Стаття 324. Наслідки неприбуття прокурора і захисника

1. Якщо в судове засідання не прибув за повідомленням проку­рор або захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов'язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття їх до суду. Одно­часно, якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відпо­відальності.

2. У разі неможливості подальшої участі прокурора в судовому прова­дженні він замінюється іншим у порядку, передбаченому статтею 37 цього Кодексу.

3. Якщо подальша участь у судовому провадженні захисника немож­лива, головуючий пропонує обвинуваченому протягом трьох днів обрати собі іншого захисника. Якщо в кримінальному провадженні, де участь за­хисника є обов'язковою, прибуття в судове засідання захисника, обраного обвинуваченим, протягом трьох днів неможливе, суд відкладає судовий розгляд на необхідний для з'явлення захисника строк або одночасно з від­кладенням судового розгляду залучає захисника для здійснення захисту за призначенням.

4. Прокурору та захисникові, які раніше не брали участі у криміналь­ному провадженні, суд зобов'язаний надати час, достатній для ознайом­лення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні.

1. Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором є однією з основних засад судочинства (див. п. 5 ч. З ст. 129 Конституції України).

2. Підтримувати державне обвинувачення від імені прокурора можуть від­повідно до п. 15 ч. 1 ст. З КПК Генеральний прокурор України, прокурор Авто­номної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, міжрайонні про­курори, прокурори міст і районів та прирівняні до них, заступники, помічники прокурора, начальники підрозділів органів прокуратури, їх заступники, про­курори підрозділів органів прокуратури, прокурори-криміналісти, які діють у межах своїх повноважень.

Участь прокурора в судовому засіданні при розгляді кримінальних справ є обов'язковою. У випадку неприбуття прокурора, який був повідомлений на­лежним чином, суд відкладає розгляд, визначає дату, час та місце проведен­ня нового засідання і вживає заходів до прибуття його до суду. Закон вимагає з'ясування причини неприбуття і у випадку встановлення неповажної причини може поставити питання про відповідальність його перед органами, які згідно з законом уповноважені притягувати прокурора до дисциплінарної відповідаль­ності.

Прокурор не бере участі у розгляді справ, в яких обвинувачення здій­снюється у приватному порядку потерпілим (справи про злочини, передбачені ст. 477 КПК), та справи, у яких прокурор відмовився від підтримання держав­ного обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 340 КПК. Кримінальне про­вадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підста­ві заяви потерпілого, відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, - його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закрит­тя кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (див. ч. 4 ст. 26 КПК).

Виконуючи свою процесуальну функцію на стадії судового розгляду спра­ви (підтримання державного обвинувачення), прокурор вправі надавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти відводи і клопотання, висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, викладати свої міркування з приводу доведеності обвинувачення, застосування кримінального закону і міри покарання щодо обвинуваченого.

2. У випадку, якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде висно­вку, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після вико­нання вимог ст. 341 КПК повинен відмовитися від обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінально­го провадження. У разі відмови прокурора від підтримання державного обви­нувачення у суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді. Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачен­ня у суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду. У такому випадку кримінальне провадження за відповідним обвину­ваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення (див. коментар до ст. 340 КПК).

Тому відповідно до принципу змагальності відмова прокурора від обви­нувачення є обов'язковою для суду - суд повинен таке провадження закрити (див. п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК). Правило про закриття провадження не стосується випадку, коли функцію підтримання державного обвинувачення бере на себе потерпілий.

Прокурор, будучи процесуально незалежним, повинен керуватись тільки законом і об'єктивною оцінкою досліджених у суді доказів. Водночас, зміну обвинувачення та відмову від підтримання державного обвинувачення він повинен узгоджувати з керівником органу прокуратури, де він працює (ч. 1 ст. 341 КПК).

4. Якщо прокурор не може здійснювати свої повноваження через задо­волення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або через іншу поважну причину, що унеможливлює його участь у криміналь­ному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншу службову особу органу прокуратури керівником цього органу. Законом передбачено, що у випадку неможливості подальшої участі прокурора у судовому провадженні він замінюється іншим у порядку, передбаченому ст. 37, ч. 2 ст. 324 КПК.

5. Захисник, здійснюючи захист прав і законних інтересів обвинуваче­ного, на стадії судового розгляду надає йому необхідну юридичну допомогу і сприяє у здійсненні його прав. Для виконання цих функцій законом надано захиснику можливість використовувати всі законні засоби і способи захисту та сприяти суду в з'ясуванні обставин, що виправдовують обвинуваченого або пом'якшують покарання.

З прийняттям КПК 2012 р. суттєвих змін зазнали положення, що регла­ментують участь захисника у кримінальному провадженні. Необхідно зазна­чити, що за ст. 45 КПК захисником є адвокат, який здійснює захист підозрю­ваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, а такояс особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Захисником не може бути адвокат, який не внесений до Єдиного ре­єстру адвокатів та адвокатських утворень або виключений з нього. Отже, якщо за попереднім КПК захисником могли бути адвокат, фахівці в галузі права, близькі родичі, опікуни або піклувальники (з моменту пред'явлення обвинува­ченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства), то за нині чинним - виключно адвокати.

Про випадки обов'язкової участі захисника в судовому розгляді див. ко­ментар до ст. 52 КПК.

Законом передбачено, що захисник призначається обвинуваченому також у разі, якщо обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити са­мостійно, а також коли суд вирішить, що обставини кримінального проваджен­ня вимагають участі захисника, а обвинувачений не залучив його (див. п.п. 2, З ч. 1 ст. 49 КПК). Порушення права особи на захист є суттєвим порушенням прав людини. Недодержання судом положень про обов'язкову участь захисника є порушенням права обвинуваченого на захист і може тягти за собою скасуван­ня вироку (див. п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК).

У випадку неприбуття захисника, який був повідомлений належним чи­ном, суд відкладає розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового за­сідання і вживає заходів до прибуття його до суду. Закон вимагає з'ясування причини неприбуття і у випадку встановлення її неповажності може поставити питання про відповідальність його перед органами, які згідно з законом упо­вноважені притягувати адвоката до дисциплінарної відповідальності.

6. Згідно з ч. З ст. 324 КПК, якщо подальша участь у судовому прова­дженні захисника неможлива, головуючий пропонує обвинуваченому протягом трьох днів обрати собі іншого захисника. Якщо в кримінальному провадженні, де участь захисника є обов'язковою, прибуття в судове засідання захисника, об­раного обвинуваченим, протягом трьох днів неможливе, суд відкладає судовий розгляд на необхідний для з'явлення захисника строк або одночасно з відкла­денням судового розгляду залучає захисника для здійснення захисту за призна­ченням. Вказані положення є важливою гарантією дотримання права особи на захист.

7. Якщо захисник (завчасно попереджений) не прибув для участі у прове­денні певної процесуальної дії і за умови, що обвинувачений не заперечує про­ти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, - це не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов'язковою. Однак, якщо обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесу­альної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 46 та ст. 53 КПК.

8. Виконанню захисником та прокурором своїх обов'язків у суді пере­дує ретельне ознайомлення їх з матеріалами кримінального провадження, у зв'язку з чим законом у ч. 4 ст. 324 КПК визначено обов'язок суду надати прокурору та захиснику, які раніше не брали участі у справі, час, достатній для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні. Достатність часу буде визначатись судом у кожному коректному випадку, виходячи з кількості обвинувачених та інших учасників кримінального провадження, стадії, на якій вказані особи залуча­ються до участі у судовому провадженні, обсягу матеріалів провадження та інших суттєвих обставин.

Стаття 325. Наслідки неприбуття потерпілого

1. Якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потер­пілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.

1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути як фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральну, фізичну або майнову шкоду, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнову шкоду (див. ч. 1 ст. 55 КПК). Для захисту своїх законних прав та ін­тересів потерпілий під час судового провадження наділений такими правами: бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні, у безпосередній перевірці доказів, підтримувати об­винувачення в суді у разі відмови прокурора від підтримання державного об­винувачення, висловлювати свою думку під час вирішення питання про при­значення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, озна­йомлюватись з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді, оскаржувати судові рішення в по­рядку, передбаченому КПК, примиритися з обвинуваченим і укласти угоду про примирення (див. частини 3, 4 ст. 56 КПК).

2. Потерпілий у кримінальному провадженні є унікальною процесуальною фігурою. З одного боку, він являє собою скривджену особу, якій кримінальним правопорушенням завдано певної шкоди, порушено її права, свободи й законні інтереси і яка в зв'язку з цим одержує незаперечне право на публічний захист, в цьому разі - у судовому порядку, а з іншого - він, як правило, володіє широкою інформацією про обставини вчинення правопорушення і осіб, причетних до нього. До того ж у п. 1 ч. 1 ст. 57 КПК зазначено, що потерпілий зобов'язаний прибути за викликом судді. Отже, є всі підстави вважати, що явка потерпілого для участі в судовому провадженні є обов'язковою. Водночас, потерпілий має право відмовитись давати показання (п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК), що на цій підставі начебто дає йому право не з'являтись в судове засідання, і тому за неприбуття до суду він не повинен нести ніякої відповідальності. Більше того, закон за­бороняє до потерпілого застосовувати такий захід забезпечення кримінального провадження, як привід (ч. 2 ст. 139, ч. З ст. 140 КПК). Граматичне тлумачення названих норм КПК підводить до висновку про наявність правової колізії, яку треба обов'язково розв'язати, оскільки в іншому разі не можна ставити питання про наслідки неприбуття потерпілого в судове засідання.

Виникла колізія вирішується шляхом застосування системно-логічного тлумачення правових норм. По-перше, потерпілий - учасник судового прова­дження, що має особистий інтерес щодо захисту своїх порушених прав, який він повинен задовольнити як суб'єкт доказування безпосередньо в судовому засіданні - свої процесуальні претензії він повинен обґрунтувати і довести їх достовірність (опиз ргоЬапйі), позаяк сторона захисту доказувати безпідстав­ність цих претензій не зобов'язана. По-друге, величезний комплекс прав, який має потерпілий під час судового провадження (ч. З ст. 56 КПК), однозначно ви­магає його безпосередньої участі в судовому засіданні. По-третє, рішучість за­конодавця у забезпеченні участі потерпілого обумовлюється тим, що (а) за не­виконання процесуального обов'язку прибути за викликом судді без поважних причин на потерпілого ухвалою суду за клопотанням прокурора та за власною ініціативою може бути накладено грошове стягнення (п. 1 ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 139, ст. 144 КПК); (б) неявка потерпілого в судове засідання без поважних причин, де серед іншого обов'язково розглядаються питання, пов'язані зі встановлен­ням виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (п. З ч. 1 ст. 91 КПК), цілком може бути розцінене судом як перешкоджання встановлен­ню обставин вчинення кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 57 КПК); (в) у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення по­терпілий має право підтримувати обвинувачення в суді (п. 4 ч. З ст. 56 КПК), в зв'язку з чим його присутність у судовому засіданні є неодмінною.

Таким чином, прибуття потерпілого до суду, якщо йому належним чином було повідомлено про дату, час і місце судового засідання, є обов'язковим, по­при будь-які перестороги.

Якщо ж потерпілий не з'явився до суду з тих чи інших причин, питання про розгляд справи має вирішуватись залежно від того, чи можливо у його від­сутності, на думку суддів та учасників кримінального провадження, з'ясувати всі обставини і захистити його права і законні інтереси. При цьому суду необ­хідно мати інформацію про те, що потерпілий був повідомлений про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому КПК, а також по поважність причин неприбуття за викликом суду, перелік яких встановлено ст. 138 КПК.

3. У результаті обговорення в судовому засіданні питань, пов'язаних з не­прибуттям потерпілого, суд приймає одне з двох рішень: подовжити судовий розгляд за відсутності потерпілого або відкласти судовий розгляд. У першому випадку суд і учасники переконані в можливості з'ясувати всі обставини в суді за відсутності потерпілого, в другому - суд, відкладаючи судовий розгляд, до­ручає встановити можливість прибуття потерпілого, а потім залежно від цього додатково призначає та повідомляє учасників про день і годину продовження судового засідання.

Поиск по сайту: