Стаття 260. Аудіо-, відеоконтроль особи

1. Аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого суд­ді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

1. Аудіо-, відеоконтроль особи, як різновид втручання у приватне спіл­кування, полягає в отриманні без відома конкретної особи аудіо- або аудіо- та відеозапису її розмов або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо, що можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

2. Відмінність аудіо-, відеоконтролю особи від спостереження за особою, річчю або місцем (див. коментар до ст. 269 КПК) та аудіо-, відеоконтролю місця (див. коментар до ст. 270 КПК) полягає у використанні аудіо-, відеозаписуючих пристроїв, встановлених всередині публічно недоступних місць для фіксації поведінки особи.

3. Проведенню аудіо-, відеоконтролю особи в середині публічно недо­ступних місць, житла чи іншого володіння особи завжди передує обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, в результаті таємного проникнення до яких встановлюються технічні засоби аудіо-, відео­контролю особи (п. 5 ч. 1 ст. 267 КПК). Тому в разі отримання слідчим (про­курором) фактичних даних, що розмови конкретної особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю та перебуванням всередині публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування, та за неможливості отримати ці відо­мості іншим шляхом, окрім як проведенням цієї негласної слідчої (розшукової) дії, слідчий (прокурор) складає окремі клопотання, узгоджені з прокурором, до слідчого судді про дозвіл на проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи для встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи та про дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю особи всередині цих місць.

4. Порядок і тактика проведення аудіо-, відеоконтролю особи, що визна­чені законодавством України, зумовлюють доцільність після отримання ухва­ли слідчого судді про дозвіл на проведення цієї негласної слідчої (розшуко­вої) дії, її письмового доручення слідчим у порядку п. 2 ч. 2 ст. 40, ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК оперативному підрозділу, вповноваженому на проведення опера­тивно-технічних заходів.

5. Узгоджене з прокурором клопотання до слідчого судді про дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю особи повинно бути укладеним відповідно до вимог ч. 2 ст. 248 КПК. До клопотання додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого по­дається клопотання.

6. Посадова особа уповноваженого оперативного підрозділу правоохо­ронного органу, якій було доручено аудіо-, відеоконтроль особи, негайно після завершення цієї негласної слідчої (розшукової) дії повідомляє про це слідчого та надає йому для дослідження інформацію, отриману при застосуванні тех­нічних засобів. Слідчий, а у разі необхідності спеціаліст відповідно до вимог ст. 266 КПК вивчає зміст отриманої інформації, про що складає протокол. У цьому протоколі він, зокрема, описує технічні носії інформації, технічні засо­би, за допомогою яких була відтворена наявна на них інформація, результати дослідження наданої інформації, у разі виявлення інформації, що має значен­ня для досудового розслідування, відтворює її в повному обсязі із зазначенням змісту розмови осіб або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних з її діяльністю. Протокол про проведення дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту при­пинення аудіо-, відеоконтролю особи передається прокурору (ч. З ст. 252 КПК).

Стаття 261. Накладення арешту на кореспонденцію

1. Накладення арешту на кореспонденцію особи без її відома прово­диться у виняткових випадках на підставі ухвали слідчого судді.

2. Арешт на кореспонденцію накладається, якщо під час досудового розслідування є достатні підстави вважати, що поштово-телеграфна ко­респонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідуван­ня, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового роз­слідування.

3. Накладення арешту на кореспонденцію надає право слідчому здій­снювати огляд і виїмку цієї кореспонденції.

4. Кореспонденцією, передбаченою цією статтею, є листи усіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, інші мате­ріальні носії передання інформації між особами.

5. Після закінчення строку, визначеного в ухвалі слідчого судді, на­кладений на кореспонденцію арешт вважається скасованим.

1. Накладення арешту на кореспонденцію полягає у затриманні устано­вою зв'язку відправлення кореспонденції особи (листів усіх видів, бандеролей, посилок, поштових контейнерів, переказів, телеграм, інших матеріальних носі­їв передання інформації між особами) без її відома на підставі ухвали слідчого судді.

2. Фактичними підставами для порушення слідчим клопотання про надан­ня дозволу на накладення арешту на кореспонденцію є отримані під час кри­мінального провадження відомості, що поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про об­ставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і докумен­ти, що є джерелами відомостей, які мають істотне значення для розслідування.

3. В узгодженому з прокурором клопотанні до слідчого судді про дозвіл на накладення арешту на кореспонденцію поряд із зазначенням відомостей, що вказуються в ч. 2 ст. 248 КПК, слідчий повинен звернутися до слідчого судді не тільки щодо надання дозволу на накладення арешту на кореспон­денцію конкретної особи у певній установі зв'язку протягом необхідного для успішного проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії строку, а й щодо зобов'язання керівника цієї установи здійснювати контроль і затримувати ко­респонденцію особи і протягом доби повідомляти про це слідчого, та надання слідчим суддею дозволу слідчому в разі затримання кореспонденції, що міс­тить відомості, які мають значення для досудового розслідування, провести її огляд та виїмку, а за необхідності зняти з неї копії та отримати зразки з відпо­відних відправлень.

4. Надання слідчим суддею дозволу на накладення арешту на кореспон­денцію дає слідчому право провести інші негласні слідчі (розшукові) дії - огляд і виїмку цієї кореспонденції (ст. 262 КПК).

5. Факт накладення арешту на конкретне поштово-телеграфне відправ­лення отримує свою фіксацію у протоколі затримання кореспонденції, який складається слідчим в установі зв'язку за участі представника цієї установи відповідно до вимог ст.ст. 104-107, 252, ч. 1 та 4 ст. 262 КПК з обов'язковим описанням всієї затриманої кореспонденції та способу забезпечення її збере­ження.

6. При закінченні строку, визначеного в ухвалі слідчого судді, накладе­ний на кореспонденцію арешт вважається скасованим, і затримана в установі зв'язку кореспонденція, яка не була вилучена слідчим, підлягає негайному від­правленню адресату.

Поиск по сайту: