У разі затримання на транспорті місцем затримання вважається територія району, на якій особа затримана

3. У разі затримання особи на громадському транспорті, незапланвана зупинка якого неможлива без зайвих труднощів, місцем затримання вважається територія району, на якій розташована найближча попутна зу­пинка громадського транспорту.

4. У разі затримання особи на авіаційному або морському транспорті під час здійснення рейсу за межі державного кордону України місцем за­тримання вважається порт у межах державного кордону України, в якому почався цей рейс.

5. Службова особа, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання затримала особу, зобов'язана негайно вручити їй ко­пію зазначеної ухвали.

6. Уповноважена службова особа (особа, якій законом надане право здійснювати затримання), яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається осо­ба, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, негайно повідомляє про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі.

7. Якщо після затримання підозрюваного, обвинуваченого з'ясується, що він був затриманий на підставі ухвали про дозвіл на затримання, яка відкликана прокурором, підозрюваний, обвинувачений має бути негайно звільнений уповноваженою службовою особою, під вартою якої він три­мається, якщо немає інших законних підстав для його подальшого затри­мання.

8. Службова особа здійснює затримання співробітника кадрового скла­ду розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов'язків і пов'язані з цим особистий обшук та огляд його речей тільки в присутності офіційних представників цього розвідувального органу.

1. Затримання особи у новому українському кримінальному процесі - це тимчасовий запобіжний захід (ч. 2 ст. 176 КПК), який має дві форми: 1) за­тримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду з метою приводу (ст.ст. 187-191 КПК); 2) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду (ст.ст. 207-213 КПК).

2. Затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду з метою приводу по­лягає у короткочасному, до тридцяти шести годин (ч. 1 ст. 192 КПК), а у перед­бачених законом випадках (ч. 2 ст. 211 КПК) - до шістдесяти годин утриманні підозрюваного, обвинуваченого під вартою, щоб забезпечити його можливість постати перед слідчим суддею, судом для вирішення питання про обрання за­побіжного заходу. Строки затримання обраховуються в годинах і неробочим часом не перериваються.

3. Коментована стаття детально регламентує дії уповноважених службо­вих осіб (службових осіб, яким законом надане право здійснювати затриман­ня), а також дії службових осіб (службових осіб, які здійснювали затримання фактично) з двоєдиною метою: неухильного дотримання прав та свобод затри­маного та негайного повідомлення про затримання слідчого, прокурора і до- ставлення його до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

4. Детальна регламентація місця затримання у разі затримання на тран­спорті важлива, окрім наведеного у попередньому пункті коментаря, й тому, що це місце визначає момент затримання, що важливо для обчислення строку (не пізніше тридцяти шести (шістдесяти) годин), на який особа може бути затри­мана і до завершення якого повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, а якщо затримання мало місце без ухвали про дозвіл про затримання у вчиненні кримінального правопорушення поза межами територіальної юрисдикції цьо­го суду, аби прокурор мав змогу, у разі неможливості у сімдесятидвогодинний строк (ст. 211 КПК) з моменту затримання доставити особу в цей суд, визна­читися з територіальною юрисдикцією місцевого суду, до якого він має право звернутися із клопотанням про застосування до затриманого запобіжного за­ходу (ч. 1 ст. 192 КПК). Окрім цього, така регламентація необхідна для забез­печення належного виконання уповноваженою службовою особою обов'язку з доставлення затриманої особи до найближчого підрозділу органу досудового розслідування для реєстрації затримання (ч. 1 ст. 210 КПК).

5. Покладення на службову особу, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання затримала особу, обов'язку негайно вручити їй копію зазначеної ухвали є гарантією забезпечення прав затриманої особи, в тому числі права знати підставу затримання та права невідкладно знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення вона підозрюється, обвинувачується.

6. Покладення обов'язку на уповноважену службову особу, яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затри­мання, негайно повідомити про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі, є гарантією права підозрюваного, обвинуваченого якнайшвидше з моменту за­тримання постати перед слідчим суддею, судом для вирішення в розумні стро­ки питання про обрання щодо нього запобіжного заходу.

Стаття 192. Подання клопотання про застосування запобіжного за­ходу після затримання особи без ухвали про дозвіл на затримання

1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернути­ся із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затри­мано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні криміналь­ного правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а якщо це неможливо у строк, передбачений частиною другою статті 211 цього Кодексу, - до місце­вого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана.

2. Клопотання про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, має відповідати вимогам, зазначеним у статті 184 цього Кодексу. До клопотання має бути доданий протокол за­тримання підозрюваного.

1. За загальним правилом клопотання прокурора, слідчого за погодженням з прокурором про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального право­порушення (затримання «кожним» - ст. 207 КПК та затримання уповноваже­ною службовою особою - ст. 208 КПК), подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює кримінальне провадження у справі. Якщо в шістдесятигодинний термін з моменту затримання особи (ч. 2 ст. 211 КПК) на території юрисдик­ції іншого місцевого суду доставити затриманого до суду, в межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, для розгляду клопотання неможливо, таке звернення з клопотанням здійснюється до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана.

2. Форма та елементи змісту клопотання про застосування запобіжного за­ходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення аналогічні формі та елементам змісту клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів (див. п.п. 2-7 коментаря до ст. 184 КПК).

Стаття 193. Порядок розгляду клопотання про застосування запо­біжного заходу

1. Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійсню­ється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисни­ка, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

2. Слідчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений підозрюваний, обвинувачений для участі у розгляді клопотання про застосування запо­біжного заходу, зобов'язаний роз'яснити його права:

1) мати захисника;

2) знати суть та підстави підозри або обвинувачення;

3) знати підстави його затримання;

4) відмовитися давати пояснення, показання з приводу підозри або об­винувачення;

5) давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання під вартою;

6) досліджувати речові докази, документи, показання, на які поси­лається прокурор, та надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора;

Поиск по сайту: