ОЧИЩЕННЯ ТА ЯКІСНИЙ (ЕЛЕМЕНТНИЙ) АНАЛІЗ ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК

Дослідження будь-якої речовини починається з її виділення із реакційної суміші та очищення. Серед численних методіввиділення та очищення органічних речовин найважливіші: перекристалізація, сублімація (возгонка), перегонка, екстракція та хроматографія.

Перекристалізація застосовується для очищення твердих як органічних, так і неорганічних речовин. Для очищення речовини цим методом необхідно підібрати розчинник, який: а) не реагує з очищуваною речовиною; б) значно краще (не менше, ніж в 5 разів) розчиняє очищувану речовину при підвищеній температурі (температурі кипіння), ніж при охолодженні; в) практично не розчиняє домішок навіть в гарячому стані (або, навпаки, легко розчиняє домішки навіть на холоді).

Суть методу полягає в тому, що забруднену речовину розчиняють при нагріванні в мінімальній кількості розчинника і гарячий розчин фільтрують від нерозчинних домішок. При охолодженні фільтрату з нього кристалізується вже очищена речовина. Утворені кристали відфільтровують (при цьому легко розчинні домішки залишаються в фільтраті), промивають на фільтрі чистим холодним розчинником і висушують.

Сублімацією або возгонкою називають явище безпосереднього переходу речовин із кристалічного стану в газ і навпаки (минаючи рідкий стан).Сублімація є ефективним методом очищення речовин, здатних до такого переходу за певних умов.

Перегонка або дистиляція – це метод розділення та очищення рідин, які істотно відрізняються між собою та від домішок за температурою кипіння (Ткип). Суть методу: суміш рідин (або забруднену рідину) нагрівають до кипіння в колбі для перегонки (рис.1.1), скеровуючи пару через холодильник, де вона конденсується, в приймач очищеної рідини (дистиляту). При цьому в першу чергу випаровується і відганяється компонент з найнижчою Ткип, після чого рідина в колбі нагрівається до вищої температури, при якій кипить і переганяється наступний за значенням Ткип компонент.

Таким способом достатньо ефективно можна розділити багатокомпонентну суміш рідин, які значно (не менше, ніж на 20⁰С) відрізняються за значенням Ткип. Для ефективного розділення рідин, у яких ∆Ткип < 20 ⁰С, застосовується технічно складніший варіант перегонки – ректифікація. З метою зниження температури перегонки термічно нестійких або висококиплячих рідин перегонку проводять при зниженому тиску (в вакуумі) або з водяною парою.

Кожній чистій речовині властиві певні значення її фізичних констант – Тпл, Ткип, густини, показника заломлення світла тощо. Збіг експериментально встановлених значень цих констант з літературними даними для цієї речовини свідчать про її високу чистоту. Свідченням високої чистоти невідомої речовини є дуже вузький (0,5÷1 ⁰С) інтервал її плавлення або кипіння. Склад та будову такої речовини можна встановити шляхом її якісного, кількісного та функціонального аналізу.

Мета якісного аналізу речовини – встановити, які елементи входять до її складу. В органічних сполуках всі атоми міцно зв’язані ковалентними зв’язками, тому зразок досліджуваної органічної сполуки спочатку нагрівають з сильними окисниками або відновниками; при цьому утворюються прості неорганічні молекули або йони, які виявляють відомими методами неорганічної хімії.

Для встановлення присутності в органічній сполуці Карбону та Гідрогену („відкриття Карбону та Гідрогену”) суміш цієї речовини прожарюють з купрум(ІІ) оксидом в приладі, показаному на рис. 1.2. Помутніння вапняної або баритової води при пропусканні через неї газів, утворених при цьому, свідчить про наявність в них co₂, а конденсація водяної пари на стінках пробірки та перетворення безбарвного CuSO₄ в забарвлений кристалогідрат – про наявність води. Обидві речовини (co₂ та H₂O) могли утворитися тільки в реакції (1.1)

C _x H _2y + (2 x + y)CuO → x co₂ ↑ + y H₂O + (2 x + y)Cu, (1.1)

що свідчить про наявність в досліджуваній речовині Карбону та Гідрогену.

Для виявлення в органічних сполуках Сульфуру або Нітрогену зразок досліджуваної речовини сплавляють з металічним натрієм. При цьому Сульфур органічної сполуки відновлюється до сульфід-аніонів, а Нітроген – перетворюється в ціанід-аніони:

2Na + S _орг → 2Na⁺ + S^2– , (1.2)

Na + C_орг + N_орг → Na⁺ + CN^–. (1.3)

Про утворення сульфід-аніонів свідчить чорний осад, що випадає при додаванні плюмбум(ІІ) ацетату до розчину продуктів реакції (1.2) за рівнянням (1.4)

Pb(CH₃COO)₂ + Na₂S → PbS ↓ + 2CH₃COONa;

Pb²⁺ + S^2– → PbS↓ (1.4)

та неприємний запах гідроген сульфіду (сірководню) при його підкисленні:

Na₂S + 2HCl → H₂S↑ + 2NaCl;

S^2– + 2H⁺ → H₂S↑. (1.5)

Якщо ж в речовині був присутній Нітроген, то при додаванні до розчину продуктів реакції (1.3) солі двовалентного заліза утворюється комплексна сіль

FeSO₄ + 6NaCN → Na₄[Fe(CN)₆] + Na₂SO₄,

яка з катіонами Fе³⁺ дає малорозчинну комплексну сіль інтенсивно синього кольору:

Na₄[Fe(CN)₆] + FeCl₃ → NaFe[Fe(CN)₆]↓ + 3NaCl;

Na⁺ + Fe³⁺ + [Fe(CN)₆]^4– → NaFe[Fe(CN)₆]↓.

Хлор, Бром та Йод в органічних сполуках можна виявити за реакцією Бейльштейна.

Для цього мідний дріт прожарюють до зникнення зеленого забарвлення полум’я, після охолодження на нього наносять досліджувану речовину і знову прожарюють в незабарвленому полум’ї газового пальника. Якщо в складі органічної сполуки є перелічені вище галогени, полум’я забарвлюється в інтенсивно зелений колір. При попередньому прожарюванні на поверхні міді утворюється плівка CuO, який реагує з галогеновмісними сполуками за рівнянням:

R–Hal + CuO → CuHal₂ + CO₂ + H₂O,

де R– вуглеводневий радикал; Hal – Cl, Br, I.

Купрум(ІІ)-галогеніди CuHal₂ по мірі утворення відновлюються при нагріванні з органічними сполуками до CuHal, які, випаровуючись, і забарвлюють полум’я.

ПробаБейльштейна дуже чутлива, але неселективна, її дають і деякі сполуки, які не містять галогенів (нітрили, карбамід тощо). Однозначно присутність будь-якого галогена можна встановити сплавленням речовини з металічним натрієм і наступним визначенням в розчині продуктів цієї реакції йонів F^–,Cl^–, Br^– та I^– звичайними методами.

Поиск по сайту: