АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Зівник І. Д. Ганжі для зонда Хохлова

Читайте также:
  1. Загальні відомості про вказівники
  2. Зондаж Лондона
  3. Надання значення змінній-показівнику

куліту; носо-сичужний Г. М. Даценка — для взяття вмісту сичуга на дослідження та про­мивання сичуга.

Техніка початкових етапів введення рото-стравохідних зондів аналогічна. Зонд, змаза­ний вазеліном, вводять у рот через отвір де­рев'яного зівника, потім, спрямовуючи його посередині твердого піднебіння, швидко про­ сувають його в порожнину глотки, а з по­явою ковтальних рухів — в стравохід і рубець. Для введення дво-петлеподібного зонда О. П. Хохлова І. Д. Ганжа запропонував особ­ливу форму дерев'яного зівника, у якому враховані особливості анатомічної будови ротової порожнини та особливості зонда (рис. 52).

При відсутності зівника у великої рогатої худоби лівою рукою виводять язик через беззубий край, а правою спрямовують зонд посередині твердого піднебіння в порожнину глотки і стравохід. При зондуванні через носову порожнину застосовують носо-шлунковий зонд для коней. Техніка введення його така ж, як і коням.

Сичуг у телят зондують спеціальним носо-сичужним зондом Г. М. Даценка, медичними шлунковими зондами № 8, 10, 12 (діа­метр 6—9 мм) або еластичною гумовою трубкою довжиною 115— 130 см діаметром 6—9 мм, з оливою із пінопласту на кінці. Перед зондуванням визначають відстань до сичуга, прикладаючи початок зонда до входу в носові ходи, а потім проводять його до глотки і точки перетину на реберній дузі лінії, яка йде горизонтально від колінного суглоба. Теплий прокип'ячений зонд вводять через ниж­ній носовий хід у порожнину глотки і стравохід. Коли зонд дося­гає шийної частини стравоходу, теляті випоюють із соскової на­пувалки 200—300 мл теплого молозива, молока або ізотонічного розчину натрію хлориду чи глюкози і в цей час просувають зонд у сичуг. Довжина введеної частину зонда 75—90 см.

Магнітний зонд С. Г. Меліксетяна вводять після 12-годинного витримування тварини на голодній дієті. Гумову частину зонда вводять через нижній носовий хід у глотку та стравохід, потім виводять язик назовні через беззубий край, а з другого боку на корінні зуби ставлять клиновидний зівник Байєра. Гачком спе­ціальної ключки в глотці захоплюють гумову частину зонда, ви­водять кінець його назовні через рот, приєднують магнітну голов­ку й кладуть її за корінь язика. Тварина ковтає головку, і вона потрапляє у сітку. Перевіряють потрапляння магнітної головки в сітку таким чином: тварину ставлять головою з півночі на південь, компас підводять з правого боку в 5—6-му міжреберних проміж-


ках на рівні ліктьового горба. Якщо головка знаходиться у сітці, то північний кінець стрілки компаса повертається перпендикуляр­но до тулуба тварини. Якщо ж цього не відбувається, то магнітну головку підтягують до входу в стравохід і під час скорочення рубця відпускають гумову частину. Під впливом скорочення маг­нітна головка рухається у сітку. Вільний кінець зонда фіксують за ріг. З діагностичною та профілактичною метою магнітну го­ловку зонда витримують у сітці 1—2 год, а у хворих на травма­тичний ретикуліт — до 24 год.

При виведенні зонда відкривають рот, гачком захоплюють гу­мову частину його в порожнині глотки, виводять її через рот, потім протягують вільний кінець зонда через носові ходи. Лише після цього з сітки можна виводити магнітну головку. При спазмі кардіального сфінктера стравоходу зонд не можна витягувати насильно. У таких випадках 0,5—1 л води рефлекторно усуває спазм і зонд вільно виводять з стравоходу.

І. О. Телятников, а потім О. В. Коробов сконструювали маг­нітний зонд, який вводять через рот. Суттєвою деталлю ЗМУ-1 (зонда магнітного удосконаленого) є порожнистий металевий шток з конусом на одному кінці для магнітної головки і П-подібною пластиною з іншого кінця для фіксації штока на беззубому краї. Оригінальними є магнітні головки. Сила магнітного притягання головки зонда І. О. Телятникова 5 кг, О. В. Коробова — 8—12кг. Зонд застосовують після 12—24-годинної голодної дієти. Перед його введенням корові випоюють 5—10 л теплої води або рідкого пійла. Гумовий шланг пропускають через отвір металевого што­ка, з боку конуса до нього приєднують магнітну головку й під­тягують її так, щоб вона повністю ввійшла в конус і була ніби продовженням фігурного штока. Лівою рукою виводять язик на­зовні, зафіксований за П-подібну пластину металевий шток вво­дять у ротову порожнину по центру твердого піднебіння на корінь язика, кладуть пластину на беззубий край і швидко послаблюють натяг гнучкої тяги. Металевий шток фіксують за допомогою ре­менів. Ковтальними рухами і скороченнями стравоходу магнітна головка досягає рубця і під дією своєї маси опускається у сітку. З метою профілактики зонд у сітці витримують 15—ЗО хв, для лі­кування травматичного ретикуліту — 1—2 год. Виймають його по­вільно, натягуючи правою рукою гнучку тягу.

Зондування свиней здійснюють рото-шлунковим медичним зон­дом або гумовою трубкою діаметром до 15 мм. У ротову порож­нину свині вставляють дерев'яний зівник з отвором посередині, фіксують його тасьмою у ділянці потилиці, або використовують зівник І. Г. Шарабріна. Свиней фіксують у лежачому положенні (кладуть їх на правий бік), зонд вводять через отвір зівника, пропускають у бік глотки, під час ковтальних рухів просувають у


стравохід і дальше без перепон — у шлунок. Вміст шлунка на­тягують шприцом Жане

Зондування дрібної рогатої худоби проводять, як правило, рото-стравохідним зондом у стоячому положенні тварини. Зонд вводять так, як і свиням, застосовуючи дерев'яний або петлеподібний зів-ники.

Зондування собак проводять для взяття вмісту шлунка на дос­лідження або промивання його. Застосовують медичні зонди або звичайну гумову трубку довжиною 100—120 см, діаметром 15мм. Відкривають рот собаки, безпосередньо за ікла вводять дерев'я­ний зівник з отвором посередині або зівник І. Г. Шарабріна, фік­сують їх за верхню і нижню щелепи. Зонд вводять таким же чи ном, як і поросятам.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)