АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

IV ДЕНЬ- облік та оцінка результатів

Читайте также:
  1. B. Оцінка Суду
  2. B. Оцінка Суду
  3. B. Оцінка Суду
  4. I. Оцінка викладацької діяльності вчителя щодо стимулювання пізнавальної самостійності учнів
  5. III ДЕНЬ-ідентифікація чистої культури.
  6. III. ОЦІНКА ОБСТАНОВКИ, ЯКА СКЛАЛАСЯ НА ОГД У
  7. Аналіз та оцінка середовища підприємств за методом SWOT-аналізу
  8. Аналітична оцінка робіт
  9. Анкета «Оцінка діяльності учителя»
  10. Ароматы Утро-Вечер-День-Ночь
  11. Б. Оцінка ліквідності та платоспроможності

1. Облік посівів на середовищі Гіса: глюкозу, мальтозу, маніт, лактозу- ферментує збудник до кислоти і газу.

2. В бульйоні Хотінгера і Строгова з папірцями- утворюється індол і сірководень. Папірці змінюють колір на чорний та червоний.

3. Бактерії кишкової палички рухливі - напіврідкий агар Кларка мутний у вигляді "перевернутої ялинки".

4. Облік розгорнутої РА проводять з допомогою лупи аглютиноскопа. Аглютинація з живою культурою- грубозерниста, з вбитою- дрібнозерниста.

Реакцію вважають додатною, якщо аглютинація з грітою культурою відмічається в розведенні сироватки не нижче половини титру сироватки, а жива культура аглютинується сироваткою, розведеною не менше ніж 1:200. Титр сироватки, в якому спостерігається аглютинація з грітою культурою, повинен перевищувати розведення сироватки, в якому оглютинується жива культура, не менше ніжу 2 рази. Гріта культура аглютинується сироваткою у більших розведеннях, ніж жива - реакція додатна. Аглютинація живої культури при відсутності аглютинації грітої культури дозволяє дати від'ємну відповідь.

Для серологічної діагностики коліентериту проводять постановку РНГА. Використовують парні сироватки хворого, наростання титру О-антитіл в динаміці підтверджує діагноз захворювання. Для прискореної ідентифікації виділених культур або досліджуваного матеріалу застосовують РІФ з використанням групоспецифічних мічених сироваток, яка дає змогу отримати попередню відповідь через 1-2 год.

 

 

САЛЬМОНЕЛИ

МОРФОЛОГІЯ:

ü дрібні палички з заокругленими кінцями;

ü грамонегативні;

ü рухливі, перитрихи, мають від 8-20 джгутиків, що розміщені по всій поверхні бактеріальної клітини;

ü спор не утворюють;

ü капсул не мають;

ü мають війки, які беруть участь у харчуванні, адгезії та кон'югації бактерії.

КУЛЬТИВУВАННЯ:

ü факультативні анаероби;

ü не вибагливі до живильних середовищ;

ü добре ростуть на МПА та МПБ;

ü температура росту 37° С (від 20° С до 40° С);

ü рН середовища 5,0- 8,0;

ü елективні середовища: Ендо, Левіна, Плоскірєва, вісмут-сульфіт агар;

ü на МПА утворюють невеликі, ніжні, напівпрозорі, злегка випуклі, блискучі, голубі колонії;

ü на Ендо утворюють дрібні, безбарвні або рожеві колонії;

ü на Левіна-дрібні, безбарвні або злегка голубі колонії;

ü на Плоскірєва - дрібні і безбарвні колонії;

ü на вісмут-сульфіт агарі- дрібні та середніх розмірів, блискучі темно-чорного кольору колонії;

ü у рідких живильних середовищах ростуть з утворенням дифузної каламуті та придонного осаду, який при струшуванні зникає;

ü при первинному посіві матеріалу від хворих (випорожнення, сеча, блювотні маси, кров, жовч) часто відмічають сповільнений ріст сальмонел. Для їх нагромадження проводять посів на середовища збагачення: селенітовий бульйон, середовище Мюллера, Кауфмана.

 

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА

Матеріал на дослідження Методи забору матеріалу
Кров (рання діагностика, виділення гемокультури сальмонел)   10-20 мл беруть стерильним шприцом з ліктьової вени і засівають біля ліжка хворого у флакон з елективним середовищем: 10-20% жовчний бульйон або середовище Рапопорта, основою якого також є 10% жовчний бульйон з додаванням 1% маніту чи 2% глюкози, 1% індикатора Андреде. Флакони з середовищем Рапопорта містять поплавок, у який потрапляє газ, що дозволяє думати про нагрома­дження в середовищі збудників паратифів. Під час лихоманкового періоду достатньо взяти для посіву 5-10 мл крові. Після зниження температури тіла кількість бактерій у крові змен­шується, тому необхідно брати 15-20 мл крові. Засівають кров у колби з середовищем у відношенні 1:10 (наприклад, 10 мл крові на 100 мл середовища). Флакони з посівом ставлять у термостат при температурі 37° С не менше восьми діб (а при виявленні L-форм- до 3-4 тижнів). При розмноженні черевнотифозних сальмонел у результаті розщеп­лення маніту або глюкози до кислоти відбувається почервоніння середовища. При рості паратифозних сальмонел спостерігається почервоніння бульйону і заповнення поплавка газом, який утворюється при ферментації вуглеводів. На наступний день посіви виймають з термостата, оглядають і, незалежно від ознак росту, проводять висів на щільні середовища Ендо, Плоскірєва. При відсутності росту флакони з посівом залишають у термостаті. При відсутності росту на чашках через кожні дві доби повторюють посів на диференціальні середовища. Відсутність росту після восьмої доби дозволяє дати негативну відповідь. Якщо є ріст, із підозрілих коло­ній виділяють чисту культуру, поміщають у термо­стат. Далі дослідження ведуть за загальною схемою. Якщо кров не може бути засіяна біля ліжка хворого на поживне середовище, її транспортують в лабораторію в пробірці. Сироватку відділяють від згустка, який добре подрібнюють і засівають на ті ж самі поживні середовища, що і кров.  
Випорожнення (дослідження з перших днів дослідження і до виписки хворого із стаціонару) Проводигься перший раз -до початку антибакте­ріальної терапії, а пізніше - не пізніше 48 год після закінчення антибіотикотерапії. З другого-третього тижня хвороби найбільш результативним є дослідження калу, бо в цей час черевнотифозні і паратифозні сальмонели надходять із жовчю в кишківник. 3-5 г випорожнень поміщають у баночку чи пробірку з 30% гліцериновою сумішшю. Прово­дять посів на диференціальні середовища Ендо, Плоскірєва, вісмут-сульфіт агар і одну з середовищ збагачення: селенітове, Мюллера або Кауфмана з наступним (через 24 год) висівом на диференціальні середовища. Таким чином, посів на диференціальні середовища проводять двічі з інтервалом в один день. Зберігати зібраний матеріал у гліцериновій суміші можна 6-8 год (краще на холоді). Метод посіву: зібраний матеріал шляхом струшування емульгують у консервуючій суміші, пізніше скляною паличкою чи трубочкою одну краплю емульсії наносять на поверхню поживного середовища в чашках Петрі та насухо втирають скляним шпателем спочатку на місці посіву, а пізніше по всій поверхні середовища. Метод дозволяє отримати ізольовані колонії. Засіяні чашки поміщають у термостат. Через 18-24 год чашки виймають з термостата, оглядають. З підозрілих колоній виділяють чисту культуру. Далі дослідження проводять за загальноприйнятою схемою. При відсутності підозрілих колоній дають негативну відповідь.
Сеча (дослідження з перших днів захворювання і до виписки хворого зі стаціонару, а також дослідження у здорових носіїв). До взяття сечі зовнішній отвір сечовивідного каналу обмивають ізотонічним розчином натрію хлориду. Першу порцію сечі зливають. Після цього 20-50 мл сечі збирають у стерильний посуд і центрифугують чи відстоюють. Проводять посів сечі та осаду (центрифугують 15 хв при 3000 об/хв) на диференціальні середовища Ендо, Плоскірєва, вісмут-сульфіт агар і на одне з середовищ збагачення-селенітове, Мюллера або Кауфмана з наступним (через 24 год) пересівом на дифе­ренціальні середовища. Посіви помішають у термостат. На наступний день із підозрілих колоній виділяють чисту культуру. Далі дослідження проводять за загальноприйнятою схемою. Копрокультура (культура виділена з калу) та уринокультура (культура виділена з сечі) виділяється в кінці хвороби. Дослідження випо­рожнень, сечі, і жовчі проводять для підтвердження діагнозу, контролю бактеріологічного видужання при виписці реконвалесцентів і для діагностики бактеріоносійства.
Вміст розеол (виділення розеолокультури) Ділянку шкіри з вираженими розеолами проти­рають спиртом, промивають ізотонічним розчином хлориду натрію, і стерильним скальпелем зшкря­бують поверхню розеол. На скарифіковану частину шкіри наносять краплю 10-20 % жовчного буль­йону, який змішується з вмістом розеол. Декілька крапель цієї суміші насмоктують пастерівською піпеткою. Тонкий кінець піпетки запаюють і відси­лають у лабораторію. В лабораторії зібраний мате­ріал засівають на диференціальні (в чашках Петрі) і елективні середовища- 10-20% жовчний бульйон. Посіви поміщають в термостат. Далі досліджують за загальноприйнятою схемою.
Дуоденальний вміст Дослідження жовчі можна проводити з перших днів захворювання, впродовж усього лихоманкового періоду і в період реконвалесценсії. Матеріал заби­рають натще шляхом дуоденального зондування в лікувальному закладі в стерильні пробірки, Дуодедеальний вміст, жовч з міхура і жовч з жовчовивідних шляхів, роздільно порції А, В і С відпо­відно. Посів можна проводити з окремих порцій із їх суміші. Сама жовч є поживним середовищем для сальмонел, тому отриману жовч інкубують в термо­статі. На наступний день проводять посів на дифе­ренціальні середовища. При відсутності росту після першого висіву жовч залишають в термостаті на декілька діб, періодично проводячи висіви через дві доби, Культура, виділена із дуоденального зондування називається білікультурою. Якщо на щільних середовищах виростають підозрілі колонії, їх дослідження проводять за загальноприйнятою схемою.
Кістковий мозок Збудники черевного тифу і паратифів можуть довгий час зберігатися в кістковому мозку. Для отримання вмісту кісткового мозку проводять сте­рильну пункцію (0,5-0,75 мл). Отриманий пунктат засівають на середовище збагачення з наступним (через 24 год) висівом на диференціальні середовища. Далі дослідження проводять за загальноприйнятою схемою
Блювотні маси Забирають в об'ємі біля 100 мл. Якщо блювотні маси густої консистенції, їх розводять ізотонічним розчином хлориду натрію у відношенні 1:10. Дві-три краплі з верхнього шару засівають на диференціальні середовища і середовища збагачення. Далі досліджують за загальноприйнятою схемою. Про­мивні води шлунку (перші порції) і блювотні маси досліджують при токсикоінфекціях. Вони, як правило, мають кислу реакцію, тому перед посівом їх нейтралізують 5-10% розчином бікарбонату нат­рію (питтєва сода). Промивні води центрифугують 15 хв при 3000 об/хв і для посіву застосовують осад. Якщо неможливо відцентрифугувати промивні води - допускається посів нативного матеріалу.  
Харчові продукти Рідкі чи напіврідкі продукти розмішують, дві-три краплі засівають на диференціальні середовища і середовища збагачення. При дослідженні щільних продуктів стерильним шпателем чи ножем беруть 5-10 г з глибини, емульгують в ізотонічному розчині хлориду натрію або 0,1% пептонній воді у відно­шенні 1: 5 чи 1:10 і засівають на диференціальні середовища і середовища збагачення. Якщо виростають підозрілі колонії, далі дослідження проводять за загальноприйнятою схемою.  
Секційний матеріал Досліджують шматочки органів (маса 20 г): печінки, селезінки, нирок, кісткового мозку, тонкого кишківника (стінки і вмісту), а також кров і жовч. Кров і жовч набирають пастерівською піпеткою; місце введення піпетки попередньо припікають нагрітим на спиртівці скальпелем. Шматочки органів беруть стерильними ножицями і пінцетом та поміщають у стерильний посуд. Пізніше їх розтирають у стерильній ступці і прово­дять посів на диференціальні середовища і середо­вища збагачення, які забезпечують нагромадження і пригнічення росту інших мікроорганізмів. Далі дослідження ведуть за загальноприйнятою схемою.
Спинномозкова рідина При менінгіальному або менінгоенцефалітичному синдромі. 3-5 мл рідини в термостаті транспортують в лабораторію оберігаючи від заморожений.

 

І ДЕНЬ

· зібраний і підготовлений матеріал висівають на диференціальні середовища і середовища збагачення (селенітовий або жовчний бульйон);

· на середовище Плоскірєва і вісмут-сульфіт агар засівають у два рази більше матеріалу, ніж на середовище Ендо, бо в першому середовищі є фактори, які затримують ріст; на селенітове середовище посів проводять у відношенні 1: 5.

 


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)