АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

A. Порушення щодо заявника кримінальної справи

Читайте также:
  1. D. Затримання заявника та тримання його під вартою
  2. Безпосереднє виявлення слідчим іншого кримінального правопорушення під час досудового розслідування
  3. В ВИДЕ ИСПРАВИТЕЛЬНЫХ РАБОТ
  4. В ИСПРАВИТЕЛЬНЫХ УЧРЕЖДЕНИЯХ
  5. В ИСПРАВИТЕЛЬНЫХ УЧРЕЖДЕНИЯХ РАЗНЫХ ВИДОВ
  6. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
  7. Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
  8. Відбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для перегляду справи в інтересах його реабілітації.
  9. Відповідальність за порушення дипломатичних привілеїв та імунітетів
  10. Глава 1. Основи державної митної справи
  11. Глава 3. Інформування, консультування та попередні рішення з питань державної митної справи

СПРАВА «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF LUTSENKO v. UKRAINE)

 

(Заява № 6492/11)

 

 

РІШЕННЯ

 

1 серпня 2012 року до тексту цього рішення були внесені зміни

відповідно до правила 81 Регламенту Суду

СТРАСБУРГ

 

3 липня 2012 року

 

ОСТАТОЧНЕ

19/11/2012

Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.


У справі «Луценко проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Дін Шпільманн (Dean Spielmann), Голова,

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Боштьян М. Зупанчіч (Bostjan M. Zupancic),

Енн ПауерФорд (Ann PowerForde),

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 17 квітня 2012 року та 26 червня 2012 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено в останню із зазначених дат:

 

 

ПРОЦЕДУРА

 

1. Справу було розпочато за заявою (№ 6492/11), яку 21 січня 2011 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) громадянин України — пан Юрій Віталійович Луценко (далі — заявник).

2. Заявника представляли пан І. Фомін та пані В. Теличенко — юристи, які практикують в м. Києві, і пан А. Бущенко — юрист, який практикує в м. Харкові. Уряд України (далі — Уряд) представляла його Уповноважений — пані В. Лутковська з Міністерства юстиції України.

3. 5 квітня 2011 року Суд вирішив повідомити Уряд про заяву. Суд також вирішив розглянути заяву в першочерговому порядку (правило 41).

4. Заявник і Уряд подали письмові зауваження (підпункт «b» пункту 2 правила 54).

5. 17 квітня 2012 року було проведено публічні слухання в Палаці прав людини в м. Страсбурзі (пункт 3 правила 59).

У засіданні Суду брали участь:

(a) від Уряду

пані В. ЛУТКОВСЬКА, Уповноважений,
пан Н. КУЛЬЧИЦЬКИЙ, Юридичний консультант,
пан M. БЕМ,
пан І. ЗІНЧЕНКО,
пан Д. ЛОБАН, Радники;

(b) від заявника

пан I. ФОМІН,
пані В. ТЕЛИЧЕНКО, Адвокати,
пані T. ЦЮКАЛО, Радник.

 

Суд заслухав виступи пані В. Лутковської, пані В. Теличенко та пана І. Фоміна, а також відповіді пані В. Лутковської та пані В. Теличенко на запитання, поставлені сторонам.

6. Суддя Фура, яка за цей час вибула зі складу Суду, була під час заключного засідання замінена суддею Зупанчічем, який був першим запасним суддею.

 

 

ФАКТИ

 

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

 

7. Заявник народився в 1964 році та проживає в м. Києві. Він є колишнім Міністром внутрішніх справ України та лідером опозиційної партії «Народна Самооборона».

A. Порушення щодо заявника кримінальної справи

 

8. 2 листопада 2010 року Генеральна прокуратура України (далі — ГПУ) порушила кримінальну справу щодо заявника та іншої особи, пана П., за частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України. ГПУ стверджувала, що, з грудня 2007 року до січня 2010 року, коли заявник обіймав посаду Міністра внутрішніх справ України, він незаконно сприяв отриманню його водієм, вищевказаним паном П., різних виплат, пов’язаних з трудовою діяльністю. У той же день слідчим було відібрано у заявника підписку про невиїзд.

9. 5 листопада 2010 року заявнику було офіційно пред’явлено обвинувачення.

10. Під час досудового слідства заявник з’являвся на всі слідчі дії і слідчий не мав жодних скарг щодо його дій.

11. 11 грудня 2010 року ГПУ порушила щодо заявника іншу кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 365 Кримінального кодексу України (перевищення службових повноважень) у зв’язку з тим, що він сприяв наданню його водію, пану П., однокімнатної квартири.

12. Ці дві кримінальні справи було об’єднано в одне провадження (далі — перша кримінальна справа).

13. 13 грудня 2010 року ГПУ закінчила досудове слідство у справі та офіційно пред’явила заявнику обвинувачення щодо обох епізодів. Однак його дії в рамках першого обвинувачення були перекваліфіковані за частиною п’ятою статті 191 Кримінального кодексу України. Заявника було викликано до слідчого для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи щодо нього.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)