АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Практична робота №28

Читайте также:
  1. I Всеукраїнська науково-практична конференція іноземними мовами.
  2. II. Контрольна робота.
  3. III. Робота над вивченням нового матеріалу.
  4. III. Робота над вивченням нового матеріалу.
  5. III. Робота над вивченням нового матеріалу.
  6. III. Робота над вивченням нового матеріалу.
  7. IV. Робота над вивченням нового матеріалу.
  8. IV. Робота над вивченням нового матеріалу.
  9. IV. Робота над вивченням нового матеріалу.
  10. IV. Робота над вивченням нового матеріалу.
  11. IV. Робота над вивченням нового матеріалу.
  12. IV. Робота над вивченням нового матеріалу.

I Організаційна частина: проводиться перевірка присутніх, студентам повідомляється тема заняття та план роботи.

Тема:Стрес та тривожність. Методика психічної саморегуляції.

Мета:виявити рівень власної тривожності та ознайомитись з основними її проявами, ознайомитися з основними методами психічної саморегуляції.

ІІІ Актуалізація опорних знань і контроль вихідного рівня знань студентів:

Запитання до студентів:

1. Стрес, його види, значення.

2. Емоційний стрес: причини виникнення й шляхи нормалізації.

IV Зміст основної частини заняття

1.Ознайомитись з ознаками підвищеного стану тривоги і збудження.

2. Провести анкетування по визначенню рівня особистісної тривожності.

3. Ознайомитись із методом релаксаційного тренування.

4. Розробити програму релаксації на основі ознайомлення з основними методичними правилами довільного розслаблення м’язів.

5. В програму включити:

· три етапи навчання вправ на розслаблення та приблизні вправи;

· в кінці – комплекс вправ на розслаблення м’язів рук, ніг, тулуба, голови і шиї);

· в комплексах використовувати методи, зазначені у пункті 8.

6. Ознайомитись із методикою використання заспокійливого та ритмічного дихання.

7. Ознайомитися із методичними основами аутогенного тренування як способу саморегуляції психічного стану.

V Формування вмінь і навичок у студентів

Тенденція відчувати неспокій та побоювання взагалі та в окремих випадках цікавила психологів та спеціалістів, що вивчають особистість в нормі та патології.

Тривожність – негативний емоційний стан, що характеризується відчуттям нервозності, переживань, страху, хвилювання.

Під «тривожністю» розуміють як рису особистості, так і стан людини. Як риса особистості тривожність характеризується тенденцією та схильністю людини відчувати страх, побоювання в більшості ситуацій. Тривожність як стан розглядають, як ситуативну тривожність, або тенденцію відчувати неспокій лише в специфічних ситуаціях. Крім цього, у деяких людей є схильність відчувати тривожність тільки у надзвичайних ситуаціях.

Стрес – це процес, що характеризується дисбалансом між фізіологічними та психологічними потребами і здатністю на них реагувати. На стрес впливають особистісні характеристики людини, зокрема, особистісна тривожність та самооцінка. Люди з високим рівнем тривожності і низькою самооцінкою відчувають значний стан тривоги.

Велике практичне значення має потреба виявлення людей, що зазнають значних стресів та хвилювань і рівня власної тривожності. Знання основних параметрів рівня тривожності допомагають контролювати його зниження, хоча це процес складний, що вимагає значної праці і часу.

Здатність керувати своїм емоційним станом, понижувати рівень нервового напруження, долати хвилювання потрібно людині в багатьох випадках і ситуаціях. Такі уміння допомагають зберегти високу працездатність і справлятися із складними життєвими проблемами. Для підвищення стійкості до стресу розроблено і частково досліджено ряд методів регуляції рівня збудження і тривоги. Методи психічної саморегуляції допомагають зміцнювати і зберігати психічне здоров’я, попереджати розвиток неврозів та нервово-емоційної перевтоми, долати стресові стани.

Ознаки підвищеного стану тривоги та збудження:

Загальні відчуття.

1. Холодні вологі руки.

2. Значне потовиділення.

3. Головний біль, головокружіння.

4. Сухість у роті.

5. Нудота.

6. Збільшення ЧСС та ЧД.

7. Нестійкість зайнятого положення, різкі рухи, порушення координації.

8. Підвищене м’язове напруження.

9. Надмірні позови до сечовиділяння.

10. Неспроможність до концентрації уваги.

11. Порушення сну.

12. Погане самопочуття.

13. Приголомшений погляд.

Психічні процеси:

1. Неспроможність до концентрації уваги.

2. Картання подумки на власну адресу.

3. Фіксація уваги на помилках.

4. Сперечання з самим собою про те, як краще мобілізуватися.

5. Зміст, розлючення.

6. Відхід у власні думки і втрата контролю за тим, що відбувається навколо.

7. Попередження себе за помилки, пов’язані з втратою контролю.

8. Увага до того, що відбувається довкола і відношення контролю за одним-двома найважливішими параметрами.

9. Зменшення часу реакції.

10. Зниження прояву вольових якостей (витривалості).

11. Нездатність завершити діяльність до кінця (відмова від її продовження).

...

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 |



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.009 сек.)