Спортивні громадські організації

Закон України «Про фізичну культуру і спорт» визначає порядок створення та діяльності спортивних громадських об'єднань, спортивних федерацій та фізкультурно-спортивних товариств. Закон виділяє ті громадські організації:

- спортивна федерація (асоціація, спілка, об'єднання тощо) - це гро­мадська організація фізкультурно-спортивної спрямованості, що створю­ється для розвитку відповідного виду спорту (версії). КМУ за поданням центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту визна­чає перелік видів спорту (версії), відповідно до специфіки яких спортивна федерація має право набувати всеукраїнського статусу незалежно від на­явності місцевих осередки? у більшості областей України, в Автономній Республіці Крим, у містах Києві та Севастополі. Спортивна федерація може мати місцевий або всеукраїнський статус і не може набувати статусу міжнародної. Надання спортивній федерації статусу національної здій­снюється на конкурсних засадах відповідно до положення про порядок проведення конкурсу, що затверджується центральним органом виконав­чої влади з фізичної культури і спорту (Положення про порядок прове­дення конкурсу про надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації, затверджене Наказом Мінсім'ямолодьспорту від

' Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.2000 р. № 1835-Ш (зі змінами, внесеними згідно із законами) // Відо­мості Верховної Ради України. - 2000. - № 40. - Ст. 338.

² Закон України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 p. № 1S84-III // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 24. - Ст. 182.

22.01.2008 р. № 107, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.02.2008 за № 130/14821) (статті 35,36-1-36-6 Закону);

- фізкультурно-спортивне товариство - громадська організація фізкультурно-спортивної спрямованості, що створюється громадянами України з метою сприяння розвитку фізичної культури та спорту (ст.36-7-36-9 Закону);

Національний Олімпійський комітет України - незалежна, неуря­дова, громадська організація, яка координує Олімпійський рух в Укра­їні (ст. 35 Закону).

Відповідно до ст. 36 Закону громадська спортивна організація повинна заснувати підприємство, якщо вона організовує або бере участь у про­веденні платних фізкультурно-спортивних заходів і одержує від цього протягом року прибуток, що перевищує 1000 розмірів мінімальної за­робітної плати, або якщо спортсмени за участь в таких заходах одержу­ють разову винагороду, що перевищує 100 розмірів мінімальної заро­бітної плати. Незаконно отриманий прибуток вилучається в дохід держави. Ця норма не поширюється на національні спортивні федера­ції та Національний Олімпійський комітет України.

В Україні існують спортивні організації, які були ще створені до на­буття незалежності Україною.

Увага! Можуть виникати випадки, коли нотаріусу по­трібно визначити та проаналізувати правовстановлюваль-ні документи на право власності цих спортивних організацій. Причому такий аналіз нотаріуси повинні провадити на під­ставі нормативних актів, які були прийняті іншими громад­ськими та політичними організаціями Радянського Союзу.

З цього приводу наведемо справу, розглянуту ВСУ щодо визначення

суб'єкта права власності на об'єкт нерухомого майна (Постанова від

24.12.2002 р. № 20-2/228-4/467(20-7/070), який був переданий на

баланс державним підприємством спортивній організації на підставі

акта приймання передачі.

Постановою Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок, Центрального комітету ВЛКСМ № 945 від 2 серпня 1988 року «Про удосконалення ке­рівництва футболом, іншими ігровими видами спорту і додаткові заходи по впорядку­ванню утримання команд та спортсменів по основних видах спорту» передбачалась можливість передачі державними підприємствами спортивним клубам в оренду чи безкоштовне користування будинків, приміщень, спортивних споруд, обладнання, а

700 ^S^J^

також іншого майна, яке відноситься до основних фондів. Розпорядженням виконкому Севастопольської міської Ради народних депутатів від 5 квітня 1990 року за № 160-р об'єднання, якому належав стадіон, зобов'язувалось вирішити питання про його пере­дачу футбольно-спортивному клубу, який був створений цим же розпорядженням як госпрозрахунковий клуб. Наказом директора та постановою профспілкового комітету цього ж об'єднання стадіон був переданий на баланс футбольно-спортивному клубу «Чайка» безкоштовно. А отже, між цими суб'єктами виникли відносини безоплатного користування майном. Порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд при зміні форми власності визначався постановою Ради Міністрів України від 28 квітня 1980 року «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, орга­нізацій, установ, будинків і споруд», якою встановлювався лише оплатний порядок передачі майна, і як виняток, про що вказано в пункті 9 зазначеної постанови, безоплат­но могли передаватися кооперативним та іншим громадським організаціям будинки і споруди у разі неможливості передати їх у встановленому порядку. При передачі спірного стадіону, який знаходився у державній власності, вказаний порядок не за­стосовувався, що свідчить про те, що зміни форми власності не відбулося і футбольно-сгіортивний клуб власником стадіону не став.

До цього доповнимо, що у випадку передачі державними юридичними особами ще за час існування Радянського Союзу спортивним організаці­ям майна на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Цен­тральної Ради Професійних Спілок, Центрального комітету ВЛКСМ від 02.08.1988 р. № 945 право власності на таке майно не набувається, оскіль­ки постанова не встановлювала можливість передачі у власність майна.

Управління спортивними організаціями здійснюється відповідно до Закону «Про об'єднання громадян».

Поиск по сайту: