 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Аудиторська перевірка. Інші форми контролю в AT
Є внутрішній та зовнішній контроль за діяльністю органів AT Внутрішній контроль стосується діяльності органів управління і його здійснюють відповідні органи та учасники, а зовнішній - сторонні організації. Як правило, це державні органи.
Найбільш вагомим і значущим є контроль в AT, враховуючи численність складу акціонерів, публічність та інфраструктуру його діяльності. На сьогоднішній день повноваження зі здійснення контролю в АГ розподілені між двома органами - наглядовою радою та ревізійною комісією.
Внутрішній аудит. Служба внутрішнього аудиту є своєрідним аналогом ревізійної комісії, але її відмінність від останньої полягає у професійності діяльності, вимоги про що завжди мали місце стосовно проведення внутрішнього аудиту у фінансових установах. Так, п. 3.6 Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку
України від 20.03.1998 р. № 114і, встановлює, що служба внутрішнього аудиту банку повинна бути укомплектована професійно придатними, кваліфікованими кадрами, які в змозі виконувати покладені на них функціональні обов'язки. Працівники служби внутрішнього аудиту повинні володіти базовими знаннями у сфері бухгалтерського обліку і фінансів, права, інформаційних технологій, управління активами та пасивами, фінансового, організаційного менеджменту банку тощо.
Ревізійна комісія. Звертає на себе увагу той факт, що у ЦК такий орган, як ревізійна комісія, взагалі не згадується. У ч. 4 ст. 160 ЦК лише зазначається, що наглядова рада АГ визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.
Утім, ревізійна комісія передбачається ГК та Законом «Про акціонерні товариства». Згідно зі ст. 73 останнього вона обирається загальними зборами для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності AT. При цьому встановлюється, що в АГ з кількістю акціонерів - власників простих акцій товариства до 100 осіб запроваджується посада ревізора (або обирається ревізійна комісія), а в товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій товариства більш як 100 осіб обов'язково обирається ревізійна комісія.
Ревізійна комісія (ревізор) може обиратися для проведення спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства або на визначений період. Строк повноважень членів ревізійної комісії (ревізора) встановлюється на період до дати проведення чергових річних загальних зборів, якщо статутом товариства, або положенням про ревізійну комісію, або рішенням загальних зборів АГ не передбачено інший строк повноважень, але не більше ніж на п'ять років.
Ревізор або члени ревізійної комісії є абсолютно незалежними, що забезпечує об'єктивність їх оцінки діяльності АГ. Для цього законом встановлюється, що не можуть бути членами ревізійної комісії (ревізором): член наглядової ради; член виконавчого органу; корпоративний секретар; члени інших органів товариства. Не можуть входити члени ревізійної комісії (ревізор) і до складу лічильної комісії товариства. Натомість у Законі «Про акціонерні товариства», на відміну від Закону «Про господарські товариства» (ст. 63) не вказується, що формуватися ревізійна комісія має тільки з числа акціонерів. Тобто залиш.і -1 Офіційний вісник України. - 1998 р. - № 21. - Ст. 775.
ється правило, що лише учасники можуть входити до складу ревізійної комісії, тільки стосовно товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю.
Ревізор/члени ревізійної комісії наділені досить вагомими правами та обов'язками, зокрема, вони мають право вносити пропозиції до порядку денного загальних зборів та вимагати скликання позачергових загальних зборів. Члени ревізійної комісії (ревізор) мають право бути присутніми на загальних зборах та брати участь в обговоренні питань порядку денного з правом дорадчого голосу, а також у засіданнях наглядової ради та виконавчого органу у випадках, передбачених Законом «Про акціонерні товариства», статутом або внутрішніми положеннями товариства. Звичайно, це стосується того випадку, коли членами ревізійної комісії є не акціонери, а сторонні для AT особи.
Ревізор/ревізійна комісія здійснює контроль шляхом проведення перевірок фінансово-господарської діяльності AT за результатами фінансового року, якщо інше не передбачено статутом товариства, положенням про ревізійну комісію або рішенням загальних зборів. Природно, що для належного виконання ревізором/ревізійною комісією своїх повноважень вони мають право набути доступу до всіх необхідних для перевірки документів. Це їм забезпечує виконавчий орган товариства.
За підсумками перевірок фінансово-господарської діяльності AT ревізійна комісія (ревізор) готує висновок, в якому міститься інформація, якою або підтверджена достовірність та повнота даних фінансової звітності за відповідний період, або навпаки, наводяться факти порушення законодавства. Усе це доводиться до відома учасників/акціонерів на загальних зборах і тягне за собою відповідну реакцію щодо визнання позитивною або навпаки діяльність органів товариства. В останньому випадку, звичайно, постає питання про заміну певних посад, а можливо, про притягнення до відповідальності членів відповідних органів товариства згідно з ч. 4 ст. 92 ЦК та ст. 63 Закону «Про акціонерні товариства».
Незалежний аудит. Основний тягар перевірки фінансового-господарської діяльності товариств сьогодні покладено на незалежних аудиторів, порядок обрання (заміни) яких докладно регулюється Законом «Про акціонерні товариства».
Специфіка аудиторських перевірок AT передбачена у ст. 162 ЦК. Цією статтею встановлюється, що AT, яке зобов'язане відповідно до закону
^-ЩїЗ' S93 публікувати для загального відома документи, передбачені ст.152 ЦК, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками. Тобто річна фінансова звітність публічного АГ підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором.
У ч. 2 ст. 162 ЦК та ч. 5 ст. 75 Закону «Про акціонерні товариства» передбачено, що аудиторська перевірка діяльності АГ, у тому числі такого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена в будь-який час на вимогу акціонерів, які разом володіють не менш як десятьма відсотками акцій. Для цього ними самостійно укладається договір з аудитором. Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше.
Для належної діяльності аудитора посадові особи товариства зобов'язані забезпечити йому доступ до всіх документів, необхідних для перевірки результатів фінансово-господарської діяльності товариства.
Незалежний аудитор не перебуває у правовідносинах з товариством (звичайно, крім договору про надання аудиторських послуг), має відповідати вимогам Закону «Про аудиторську діяльність». Законом встановлюються й обмеження кола осіб, які не можуть виступати аудитором, а саме: афілійована особа товариства; афілійована особа посадової особи товариства; особа, яка надає консультаційні послуги товариству.
Крім незалежного аудита, який здійснює одночасно і зовнішній, але певною мірою і внутрішній контроль, за діяльністю AT наглядає ДКЦПФР.
ДКЦПФР згідно зі ст.7 Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» здійснює державне регулювання та контроль за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування; покликана також захищати права інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень. Звичайно, що ці завдання ДКЦПФР може виконувати шляхом здійснення контролю за діяльністю органів АГ. Згідно зі ст. 8 Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» ДКЦПФР
здійснює контроль за достовірністю і розкриттям інформації, що надається AT; проводить самостійно чи разом з іншими відповідними органами перевірки та ревізії фінансово-господарської діяльності AT; надсилає їм обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагає надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства; надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, за які передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, якщо до компетенції ДКЦПФР не входить накладення адміністративних стягнень за відповідні правопорушення та ін. Уже із цього неповного переліку стає ясно, що цей державний орган наділений вагомими повноваженнями щодо контролю за діяльністю органів AT.
Звичайно, що за виявлені недоліки в роботі цих органів настає відповідальність.
3.5. Акціонерні товариства з особливим правовим статусом (створені в процесі приватизації та корпоратизації)
3.5.1. АГ як суб'єкти державного сектора економіки
Залежно від впливу держави на господарську діяльність AT воно або відноситься до суб'єктів державного сектора економіки, або ні. Термін «суб'єкти державного сектора економіки» використовується законодавством України давно1, але вперше його визначення надано ГК України (ч. 2 ст. 22 ГК), а роз'яснення - ВГСУ2. ГКУ відносить до них:
а) суб'єктів, що діють на основі лише державної власності;
б) суб'єктів, державна частка у статутному фонді яких перевищує
п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі пра
во вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Кабінет Міністрів України повинен був визначити суб єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки (п. 4 Прикінцевих положень ГК). Однак до цього часу це не зроблено. Судова практика виходить з того, що відсутність такого визначення не перешкоджає віднесен-
1 Закон України від 26.01.1993 р. № 2939-ХП «Про державну контрольно-ревізійну служ
бу в Україні» // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 13. - Ст, 110.
2 Інформаційний лист ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики
застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».
ню конкретної юридичної особи до державного сектора економіки на підставі аналізу її установчих документів та інших доказів1.
Необхідно підкреслити, що статус акціонерних компаній, що не відносяться до державного сектора економіки (в яких держава є мінори-тарним акціонером), не відрізняється від акціонерних компаній, в яких держава взагалі не бере участі.
Водночас статус акціонерних компаній - суб'єктів державного сектора економіки характеризується значною специфікою. Наприклад, такі товариства зобов'язані на кожний наступний рік складати і виконувати річний фінансовий план, як і державні підприємства2. Органи державної контрольно-ревізійної служби мають повноваження (компетенцію) проводити державний фінансовий контроль їх фінансово-господарської діяльності3. Законом встановлено розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язання, стороною якого є таке товариство4, особливий порядок здійснення ними внутрішніх та зовнішніх запозичень, надання гарантій5 та оплати дивідендів на акції, що належать державі6, порядок створення та діяльності ревізійної комісії7, порядок здійснення реструктуризації та досудової санації8.
1 Постанова Вищого господарського суду України від 04.03.2005 р. у справі № 42/266 //
Електронний ресурс Ліга: Еліт 8.0.1.
2 Стаття 89 ГК.
3 Стаття 16 Закону «Про управління об'єктами державної власності» // Відомості Верхов
ної Ради України. - 2006. - № 46. - Ст. 456; Частина 1 ст. 2 Закону України «Про дер
жавну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-ХН) // Відо
мості Верховної Ради України. - 1993. - № 13. - Ст. 110.
4 Стаття 231 ГК.
5 Стаття 12 Закону «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких
законодавчих актів України» // Урядовий кур'єр. - 2007. - № 247.
6 Стаття 61 Закону «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких
законодавчих актів України» // Урядовий кур'єр. - 2007. - № 247; Постанова Господар
ського суду міста Києва від 23.10.2007 р. у справі № 45/504-А-38/260-А // Електронний
ресурс Ліга: Еліт 8.0.1.
' Закон «Про управління об'єктами державної власності»; Типове положення про ревізійну комісію господарського товариства, в статутному капіталі якого державна частка перевищує 50 відсотків; Порядок здійснення реструктуризації та досудової санації, затверджений Наказом ФДМУ від 11.12.2007 р. № 1929 // Українська інвестиційна газета. - 2008. - № 12; Постанова Кабінету Міністрів України від 21.03.2007 р. № 536 «Деякі питання реалізації статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» // Урядовий кур'єр. - 2007. - № 60.
* Типовий план реструктуризації та досудової санації господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка становить більше ніж 50 відсотків, затверджений Наказом Фонду державного майна України від 17.11.2004 р. № 2502 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 51. - Ст. 3392.
Однією з найбільших правових проблем, що існує в таких акціонерних компаніях, є визначення правового режиму їх майна.
З одного боку, якщо виходити з того, що AT є господарським товариством, то відповідно Закону «Про господарські товариства» (ст. 12), ст. 1 IS ЦК, ст. 85 ГКтовариство є власником: і) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. При цьому жодних виключень стосовно правового режиму майна господарських товариств, включаючи AT, у тому числі акції якого належать державі, закон не містить.
З іншого боку, якщо вважати AT, 50 і більше відсотків акцій яких належать державі, суб'єктами державного сектора економіки, то відповідно до ст. 22 ГК вони як такі здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління, тобто вони взагалі не визнаються власниками свого майна.
У дійсності ж у статутах конкретних товариств можна зустріти норми, відповідно до яких вони визнаються власниками майна, в інших випадках - не визнаються.
Можна стверджувати, що на сьогодні відсутні чіткі положення, які б визначали правовий режим державних АГ, сто відсотків акцій яких перебувають у державши власності (державних акціонерних товариств). Міністерство юстиції України у своєму листі від 11.01.2007 р. № 19-32/2' роз'яснило, що АГ, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна в поршнянні з шшими господарськими товариствами, які створюються у загальному порядку, а саме: державне майно, передане до статутного фонду державних АГ, залишається в державши власності, і відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаціїіні процедури. Власником майна, переданого до статутного фонду державного АГ, є держава в особі Кабшету Міністрш України (чи Ьшіого органу виконавчої влади, який виступив засновником такого товариства).
Функції з управління корпоративними правами держави виконуються безпосередньо, без скликання зборів акціонерів, Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна України, уповноваженими органами
1 Орієнтир. - 2007. - № 5; Адвокат Бухгалтера. - 2007. - № 4; Бухгалтерия. Налоги. Бизнес. - 2007. - № 9.
-^lbS-S97 управління в разі, якщо корпоративні права держави становлять 100 відсотки у статутному фонді господарської організації. Управління товариствами, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, здійснюється згідно із законодавством залежно від розміру цих корпоративних прав1.
З 2001 року стосовно господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, установлено мораторій на застосування примусової реалізації майна2, тобто на майно таких товариств не може бути звернено стягнення за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крш ридень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, а також їх майно не може бути продано в процесі ліквідаційної процедури при визнанні боржника банкрутом.
Акціонерні компанії - суб'єкти державного сектора економиш можуть виникати в результаті:
і) заснування компанії державою з іншими засновниками;
2) створення компанії державою одноособово на базі існуючих одного або декількох державних підприємств, акціонерних товариств, майно або акції яких вносяться до статутного фонду такої компанії.
3.5.2. Різновиди AT, єдиним засновником яких є держава
Заснування компанії державою та іншими засновниками може відбутися за умови, що розмір корпоративних прав держави перевищуватиме 50 відсотків її статутного фонду3. Що стосується компаній, єдиним
1 Стаття 11 Закону «Про управління об'єктами державної власності» // Відомості Верховної
Ради України. - 2006. - № 46. - Ст. 456; Роз'яснення ДКЦПФР від 09.06.2008 р. № 5 «Про
порядок застосування статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної влас
ності», статей 41, 43 Закону України «Про господарські товариства» щодо можливості
прийняття уповноваженим органом управління, який здійснює функції з управління корпо
ративними правами держави в акціонерному товаристві, корпоративні права держави у ста
тутному фонді якого становлять 75 і більше відсотків, рішень з процедурних питань прове
дення загальних зборів акціонері» // Відомості Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку. -2008. - № 11 їв; Ухвала Конституційного Суду України про відмову у
відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента
України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпорядження Кабі
нету Міністрів України «Про здійснення Кабінетом Міністрів України повноважень з управ
ління державними корпоративними правами» від 09.09.2008 р. у справі № 2-38/2008.
2 Закон «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» // Відомості Верхов
ної Ради України. -2002. - № 10. - Ст. 77.
3 Стаття 11 Закону «Про управління об'єктами державної власності» // Відомості Верхов
ної Ради України. -2006. - № 46. - Ст. 456.
засновником яких є держава, то аналіз чинного законодавства свідчить, що наразі в Україні існують такі їх різновиди.
1. ВАТ, створені в процесі приватизації. Правовою основою їх створення є Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 р. № 2164-ХІІ та Державна програма приватизації на відповідний рік.
Таке товариство створюється шляхом перетворення державного підприємства на відкрите AT. Вартість майна державного підприємства, оціненого відповідно до вимог законодавства1, складає статутний капітал ВАТ, на розмір якого випускаються акції товариства.
З моменту створення такого товариства до набуття в процесі приватизації' прав власності на його акції іншими акціонерами AT є корпорацією однієї особи. її засновником є орган приватизації, що прийняв рішення про приватизацію державного підприємства та перетворення його на АГ.
У цей період товариство діє на підставі статуту, розробленого відповідно до Типового статуту2 та затвердженого засновником. Після приватизації пакета акцій, передбаченого планом приватизації, товариство стає класичною корпорацією, тобто має декілька учасників. На цьому етапі загальними зборами акціонерів статут товариства може бути викладено в новій редакції, що не відповідатиме Типовому статуту.
Таке товариство є власником майна, переданого засновником у власність як вклад до статутного капіталу (п. 3.5 Типового статуту). Органи товариства та їх компетенція щодо розпорядження майном визначені в розділі 9 Типового статуту.
2. ВАТ, що виникли в процесі корпоратизації. Правовою основою їх створення є Указ Президента від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств». Створюються такі ВАТ шляхом перетворення державних підприємств, закритих АГ, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність до чинного законодавства на відкриті АГ.
1 Методика оцінки майна, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України
від 10.12.2003 р. № 1891 // Урядовий кур'єр. - 2004. - № 21.
2 Типовий статут відкритого акціонерного товариства, що утворене шляхом приватиза
ції майна державного підприємства, затверджений Наказом ФДМУ від 12.12.1994 р.
№ 787, Міністерства економіки України від 13.12.1994 р. № 177 // Електронний ресурс
Ліга: Еліт 8.0.1.
ГК використовує термін «державне акціонерне товариство», розуміючи під ним державне унітарне комерційне підприємство, перетворене у випадках та порядку, передбачених законом, на корпорати-зоване підприємство (державне акціонерне товариство) (п. 7 ст. 74 ГК). Особливості створення та діяльності державних АГ визначаються ГК, Законом України «Про державні підприємства», іншими законами (п. 11 ст. 81 ГК).
Однак наразі законів про державні підприємства та про корпоратизацію державних підприємств не існує, а ГК, ЦК, Закон «Про господарські товариства» не містять норм, які б відрізняли державні AT від інших АГ в питаннях порядку створення, правового режиму майна, переданого до їх статутних капіталів засновником (засновниками) товариства та інших особливостей.
ВАТ, що виникли в процесі корпоратизації, до моменту прийняття ріїпення про приватизацію та продаж їх акцій також є корпораціями однієї особи. їх засновниками є органи, уповноважені управляти цим майном - центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабіїїету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації1.
У цей період специфічним є управління таким товариством, бо його засновник виконує повноваження загальних зборів шляхом прийняття рішень (розпоряджень)2.
Оскільки процес корпоратизації був підготовкою до приватизації, то ті акціонерні компанії, акції яких було приватизовано, в результаті стали класичними корпораціями з декількома учасниками і з класичним корпоративним управлінням.
Інша частина таких компаній була включена до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації3 і тому вони
1 Стаття 3 Указу Президента від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств» // Урядовий кур'єр, 1993.- № 89-90.
1 Пункти 3.5, 3.6, пп. 8.2.1 Типового статуту Відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, затвердженого Наказом Мнекономіки, ФДМУ, Мін'юсту від 31.08.1993 р. № 55/365/10/5; пункти 4.5, 9.1, 9.2 Типового статуту відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, яке не підлягає приватизації, затвердженого Наказом ФДМУ, Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України від 28.09.2004 р. № 2007/363 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 42. - Ст. 2807.
3 Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» // Відомості Верховної Ради України. -1999. - № 37. - Ст. 332.
до цього часу залишаються корпораціями однієї особи, функції загальних зборів акціонерів в яких реалізує засновник.
Цей різновид ВАТ у повній відповідності до вимог ст. 12 Закону «Про господарські товариства». Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.93 p. № 508 і, підтверджених судовою практикою2 є власником майна, переданого йому засновником до статутного капіталу, а держава є власником акцій таких товариств.
3. Державні акціонерні компанії (ДАКи) та Національні акціонерні компанії (НАКи), процедура створення яких значно відрізняється від процедури приватизації чи корпоратизації. Фактично ці ВАТ створювались в індивідуальному порядку. Наприклад, НАК «Нафто-газ України» створена Указом Президента України «Про реформування нафтогазового комплексу України» від 25.02.1998 р.3; ДАК «Укрресурси» - Указом Президента України від 21.12.1994 р. «Про реформування системи матеріально-технічного забезпечення народного господарства»4; ДАК «Хліб України» - Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р.; ДАК «Укрмедпром» - Постановою КМУ від 05.06.2000 р. № 897 «Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості»5.
Тому статус цих акціонерних компаній характеризується значною специфікою. Наприклад, щодо НАК «Нафтогаз України», дочірніх та заснованих нею підприємств не може бути порушено справу про банкрутство6.
Статутний фонд таких товариств формувався шляхом передачі до нього майна державних підприємств (організацій) та акцій корпора-тизованих підприємств цілої галузі (підгалузі) економіки. При цьому правовий режим майна НАК, ДАК неоднаковий. В деяких з них держава передає активи до статутного фонду не у власність, залишаючи
1 Урядовий кур'єр. - 1993. - № 105.
2 Рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2005 р. у справі № 27/28-3/212 //
Електронний ресурс Ліга: Еліт 8.0.1.
3 Урядовий кур'єр. - 1998. - № 43-44.
4 Голос України. - 1994. -№ 247.
5 Офіційний вісник України. - 2000. - № 23. - Ст. 945.
Стаття 7 Закону «Про трубопровідний транспорт» // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- № 29.- Ст. 139.
право власності за собою1, в інших - товариства визнаються власниками майна2.
Цікавим наслідком такої процедури формування статутного капіталу НАКів, ДАКів стало те, що їх дочірні підприємства та ВАТ, контрольним пакетом акцій яких володіють НАКи, ДАКи, втратили статус державних підприємств і суб'єктів державного сектора економіки, що підтверджується судовою практикою3.
Водночас, непоодинокі випадки, коли державне майно передається не до статутного фонду ДАКу (НАКу), а на його баланс без визначення правового режиму такого майна. Можна стверджувати, що таке майно не перейшло у власність ДАКу і остання володіє ним на праві господарського відання.
До приватизації таких компаній вони є корпораціями однієї особи -засновником їх є держава в особі Кабінету Міністрів України. Акціонерами компанії є: держава в особі уповноваженого органу - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію майна компанії та в особі Фонду державного майна України - після передачі йому акцій
1 Так, відповідно до п. 31 Статуту ДАК «Хліб України», затвердженого Постановою КМУ
від від 14.03.2001 р. № 240 «майно, яке не підлягає приватизації і передане до статутного
фонду Компанії, перебуває у державній власності до прийняття відповідно до законодав
ства спеціального рішення про приватизацію»; до п. 21 Статуту НАК «Енергетична
компанія України», затвердженого Постановою КМУ від 22.06. 2004 р. № 794 «пакети
акцій, закріплені у державній власності та передані до статутного фонду Компанії, не
можуть відчужуватися або використовуватися для формування статутних фондів інших
підприємств»; до п. 4 Статуту ДАК «Укрресурси», затвердженого Постановою Кабіне
ту Міністрів України від 21.01.1995 р. № 46 «до скликання перших загальних зборів акці
онерів та затвердження ними Статуту Компанії державні пакети акцій відкритих акціо
нерних товариств та державне майно, які були передані до статутного фонду Компанії, не
можуть бути відчужені (продані) або передані в заставу без ріїпення засновника».
2 Наприклад, відповідно до пунктів 6.1, 6.3,6.4 Статуту НАК «Нафтогаз України», за
твердженого Постановою КМУ від 25.05.1998 р. № 747, майно цієї Компанії складаєть
ся з майна, що належить їй на праві власності, а саме з основних засобів, обігових коштів,
часток акцій дочірніх підприємств, а також фінансових та інших активів, відображених
у бухгалтерському балансі Компанії, а також формується за рахунок інших надходжень,
що не суперечать законодавству України. Здійснюючи право власності, Компанія воло
діє, користується та розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього
будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності Компанії, зокрема, із продажу,
обміну, передачі в оренду чи застави засобів виробництва та інших матеріальних ціннос
тей, використання та відчуження їх в інший спосіб.
3 Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. у справі № АС40/35-
07, Електронний ресурс Ліга: Еліт 8.0.1; Ухвала Київського апеляційного господарського
суду від 07.03.2007 р. у справі № 32/669-А Електронний ресурс Ліга: Еліт 8.0.1.
602 ^g&O^
компанії, визначених для продажу згідно з прийнятим рішенням про приватизацію її майна.
У період до проведення перших загальних зборів акціонерів повноваження вищого органу управління Компанії здійснює спостережна рада компанії, склад якої, в тому числі і її голову, голову правління та його членів, затверджує Кабінет Міністрів України1.
4. Холдинги. З 1994 року правовою основою їх створення було Положення про холдингові компанії, що створюються в процесі кор-поратизації та приватизації, затверджене Указом Президента України від 11.05.1994 р. № 224/94 (далі - Положення про холдингові компанії»), 3 прийняттям Закону «Про холдингові компанії в Україні»2 (далі - Закон про холдингові компанії) державні холдингові компанії та'їх корпоративні підприємства, утворені в порядку, визначеному Положенням про холдингові компанії, до набрання чинності Законом про холдингові компанії, зобов'язані протягом трьох років привести свої установчі документи у відповідність до вимог Закону про холдингові компанії.
Державною холдинговою компанією є компанія, утворена у формі відкритого AT, не менш як 100 відсотків акцій якого належить державі. Вона утворюється органами, уповноваженими управляти державним майном, та/або державними органами приватизації. Єдиним акціонером державної холдингової компанії від моменту її утворення до завершення процедури приватизації або припинення є держава. Пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані до статутного фонду державної холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання. При цьому державні пакети акцій (часток, паїв) та державне майно, передані державою до статутного фонду державної холдингової компанії, не можуть бути відчужені або перебувати в заставі, використані для формування статутних фондів будь-яких підприємств.
' Пункти 5.1, 5.2, підпункти 10,2,1, 10,3.1, 10,4.2 Статуту НАК «Нафтогаз України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05,1998 р. Ш 747 // Електронний ресурс Ліга: Еліт 8.0.1; пункти ЗО, 59-75 Статуту ДАК «Хліб України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 р, № 240 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 02.07.2007 р. № 887) // Офіційний вісник України. -2001. - № 12. - Ст. 489.
2 Відомості Верховної Ради України // 2006. - № 34. - Ст. 291.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України (наведений вище Лист від 11.01.2007 р. № 19-32/2) власником майна, переданого до статутного фонду державної холдингової компанії, є держава в особі органів, уповноважених управляти державним майном, та/або державних органів приватизації. Тому при реєстрації прав власності робиться відмітка, що зазначене майно передано до статутного фонду державної холдингової компанії на праві господарського відання1. Це підтверджується і нормами конкретних статутів холдингів2.
|
Увага! При нотаріальному посвідченні договорів відчуження майна АГ, що є суб'єктами державного сектора економіки, нотаріусу необхідно особливу увагу звернути на правовий режим майна такого товариства - яким чином це питання вирішується в нормативному акті, на підставі якого створене таке AT, в статуті конкретного AT, акті приймання-передачі майна тощо. Залежно від того, є таке AT власником майна чи володіє ним на праві господарського відання, залежить вирішення питання про органи AT, компетентні приймати рішення про відчуження майна. Якщо AT володіє майном на праві господарського відання, таке майно залишається державним і його відчуження регулюється, зокрема, Порядком відчуження державної власності3.
Лист від 11.01.2007 р. № 19-32/2 // Орієнтир. - 2007. - № 5; Адвокат Бухгалтера. -2007. - № 4; Бухгалтерия. Налоги. Бизнес. - 2007. - № 9.
Так, відповідно до п. 4.2 Статуту Акціонерної судноплавної холдингової компанії «Сі Трайдент», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 03.12.2002 р. № 862, майно Компанії, що є державною власністю, закріплюється за нею на праві повного господарського відання.
Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 р. № 803 // Офіційний вісник України. - 2007. - № 43. - Ст. 1714.
604 ^Ф**%^
§ 4. ОКРЕМІ ВИДИ ТОВАРИСТВ
Поиск по сайту: