 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
S.I.2. Види діяльності, які може здійснювати юридична особа після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії)
Перелік видів діяльності, які юридична особа може здійснювати тільки після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії), міститься в Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»1. Зокрема, це виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами; виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності; медична практика; організація й утримання тоталізаторів, гральних установ, випуск і проведення лотерей; будівельна діяльність; надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу на таксі та ін.).
1 Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299.
-^€ф^ 95 А відповідно до ст. 2 цього Закону ліцензування банківської діяльності діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення ліцензування у сфері електроенергетики й використання ядерної енергії, у сфері освіти, інтелектуальної власності, виробництва й торгівлі спиртом етиловим, коньячним й плодовим, алкогольними напоями й тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій здійснюється відповідно до законів, які регулюють відносини в цих сферах.
Частина 3 ст. 43 ГК, крім цього, вказує також на те, що законом може встановлюватися перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється.
Здійснення підприємницької діяльності непідприемницькими товариствами й установами. У розглянутому контексті варто вказати й про можливість здійснення підприємницької діяльності непідприемницькими товариствами й установами.
Стаття 86 ЦК встановлює загальне правило про можливість для непід-приємницьких товариств (споживчих кооперативів, об'єднань громадян тощо) і установ поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлене законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, і сприяє її досягненню.
У спеціальних законах, як правило, передбачається право непідпри-ємницьких товариств й установ на зайняття господарською, фінансовою або комерційною діяльністю. Така різниця в термінології створює плутанину у співвідношенні цих видів діяльності з підприємницькою діяльністю й можливістю зазначеними видами юридичних осіб її самостійно здійснювати.
Очевидно, при розмежуванні таких видів діяльності варто виходити з понять:
господарської діяльності, поняття якої визначається ч. 1 ст. З ГК як Діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виготовлення й реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, які мають цінову визначеність;
підприємницької діяльності (або підприємництва) як господарської Діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів із метою одержання прибутку (ч.2 ст.З ГК);
96 Щф*ь~
- комерційної діяльності як аналогії підприємницької діяльності, оскільки в ч. 2 ст. З ГК указується, що господарська діяльність може здійснюватися й без мети одержання прибутку, і тоді вона йменується неко-мерційною господарською діяльністю. Про тотожність цих понять за ГК свідчить також ч. 1 ст. 74, в якій указується на діяльність державного комерційного підприємства на принципах підприємництва;
- загального уявлення про фінансову діяльність як діяльність, пов'язану з виникненням і рухом фінансових коштів, оскільки поняття фінансової діяльності як такої ГК не містить. Фінансову діяльність у загальному значенні, мабуть, варто розмежовувати з вузьким її значенням у розумінні фінансових послуг як операцій з фінансовими активами, які здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою одержання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). Види фінансових послуг, перераховані в ст. 4 зазначеного Закону- випуск платіжних документів, довірче управління фінансовими активами; фінансовий лізинг; торгівля цінними паперами та ін. - відносяться до сфери діяльності спеціалізованих фінансово-кредитних юридичних осіб і не можуть розглядатися як можливість їхнього здійснення непідприємницькими юридичними особами, що не є професійними особами з надання подібних послуг.
У зв'язку з наведеним про різні підходи в розумінні підприємницької, господарської, комерційної й фінансової діяльності законами України права юридичних осіб на їхнє здійснення регулюються по-різному.
Для об'єднань громадян ст. 24 Закону України «Про об'єднання громадян» установлює право здійснювати необхідну господарську й іншу комерційну діяльність із метою виконання їхніх статутних завдань і цілей, однак не безпосередньо, а шляхом створення відповідних юридичних осіб.
Такого права позбавлені політичні партії й створювані ними юридичні особи, за винятком заснування засобів масової інформації й продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення
фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів.
Подібний механізм здійснення господарської й фінансової діяльності профспілок передбачено ст. 35 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», тобто також шляхом створення ними юридичних осіб.
Не чітко це питання врегульоване щодо релігійних організацій (ст. 19 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»), яким дозволено для виконання своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємницькі юридичні особи, а також благодійні установи (притулки, інтернати, лікарні тощо). Очевидно, мається на увазі також аналогічний порядок здійснення релігійними організаціями підприємницької діяльності.
Навпаки, ст. 20 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» закріплює право благодійної організації здійснювати господарську діяльність, спрямовану на виконання її статутних цілей і завдань. Фінансова діяльність цих організацій, спрямована на благодійність, не розглядається як підприємницька або інша прибуткова діяльність (ст. 21).
5.1.3. Виникнення правоздатності юридичних осіб
Правоздатність юридичних осіб виникає з моменту державної реєстрації (ч. 4 ст. 91 ЦК) і припиняється з моменту виключення відомостей про юридичну особу з державного реєстру. Так само, як і фізична особа, набуває правоздатності з моменту свого народження і припиняється її правоздатність зі смертю. Це важливо враховувати, зокрема, в разі банкрутства юридичної особи, коли господарським судом приймається рішення про припинення діяльності юридичної особи, але її правоздатність зберігається впродовж існування такої особи, тобто до виключення відомостей про неї з державного реєстру.
5.2. Дієздатність юридичної особи
Дієздатність, тобто набуття цивільних прав й обов'язків своїми діями, згідно з ч. 1 й 2 ст. 92 ЦК юридична особа здійснює через свої органи або через своїх учасників. Тобто юридична особа визнається дієздатною
98 ^jpM-
в особі своїх органів. Унаслідок цього її дієздатність співпадає за своїм обсягом з правоздатністю1.
При цьому перший спосіб здійснення дієздатності - через свої органи - є загальним для всіх юридичних осіб, а другий - через учасників -винятком, тому що застосовується тільки у випадках, зазначених у законі. Такий спосіб здійснення дієздатності юридичної особи характерний для повних і командитних товариств, що не мають своїх органів. Від імені цих видів господарських товариств діють один або кілька повних учасників (ст. 122, ч. 1 ст. 135 ЦК).
Слід зауважити, що крім зазначених у ст. 92 ЦК способів реалізації дієздатності юридичної особи, можуть мати місце й інші варіанти, обумовлені, по-перше, специфікою поняття й функцій учасника (засновника); по-друге, розмежуванням понять учасника (засновника) й органу юридичної особи; по-третє, можливістю здійснення дієздатності юридичної особи іншою особою, причетною до участі в ній; по-четверте, вибором способу управління справами й/або майном юридичної особи; по-п'яте, накладенням різних видів правовідносин.
|
Увага! Уст. 44 Закону «Про нотаріат» є непорозуміння, викликане виразом: «Уразі укладення угоди представником перевіряються його повноваження». Справа у тому, що коли правочин учиняється юридичною особою, то в будь-якому
разі від її імені діє представник. Інша річ, що ним може бути як орган
або посадова особа органу, так і інша особа.
Орган, який укладає правочин від імені юридичної особи, може бути лише одноособовий - це директор (або президент, або управляючий тощо). Якщо згідно зі статутом в юридичній особі створюється колегіальний виконавчий орган, то від імені цієї особи у правовідносинах з третіми особами виступає його голова або інші особи, передбачені статутом (наприклад, заступник чи кілька заступників).
Якщо правочин від імені юридичної особи укладає інша особа, наприклад, керівник відділу, член правління, то його повноваження мають
' Синайский В.И. Русское гражданское право (классика российской цивилистики). М.: Статут, 2002.-С. 122.
Ж?
99
підтверджуватися довіреністю, виданою керівником або відповідно іншою особою, яка має право згідно зі статутом представляти цю юридичну особу (наприклад, заступником).
І та й інша особи виступають представниками юридичної особи. Різняться лише їх повноваження (як правило, у керівника він вище) та способи оформлення повноважень. Якщо це керівник, то його право на укладення правочину підтверджується документом про його обрання або призначення, а якщо це інша особа - довіреністю.
Для з'ясування особи, яка вправі діяти від імені юридичної особи, нотаріус має ознайомитися з установчими документами юридичної особи. Але це вже буде переконанням у здійсненні дієздатності юридичної особи.
Розглянемо питання, чи зобов'язаний нотаріус при посвідченні правочину, який укладатиметься цим представником, ще раз перевіряти правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє фізична особа, якщо представник юридичної особи вже має довіреність, що посвідчена нотаріально.
Оскільки видача довіреності є правочином, то при її посвідченні нотаріус уже з' ясував всі питання, які мав з'ясувати, у тому числі щодо правоздатності юридичної особи та компетенції особи на видачу довіреності. Тобто нотаріус уже на той час здійснив усі дії, які необхідні за законодавством і про які йшлося вище.
При вчиненні правочину особою, яка має нотаріально посвідчену довіреність, повтор усіх вказаних дій, звичайно, виключається. Згідно з Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при укладенні правочину представником нотаріус установлює особу представника та перевіряє його повноваження за довіреністю і Цього разу цим обмежується функція нотаріуса.
|
Увага! Приукладенні правочину представником нотаріус лише установлює особу представника та перевіряє його повноваження за довіреністю.
| *S% |
iflo^gJM^
^>Щ^101
 |
|
|
|
§ 6. ОРГАНИ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
Поиск по сайту: